Ухвала

від 16.03.2021 по справі 160/1474/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

16 березня 2021 року м. Дніпросправа № 160/1474/20

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дурасової Ю.В.,

суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М.,

перевіривши на відповідність вимогам Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 березня 2020 р. в адміністративній справі № 160/1474/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАКЦІЯ ІНФРА" до відповідача Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу,-

в с т а н о в и в:

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 липня 2020 року позов задоволений.

23.03.2020, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2020 року відмовлено у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору; апеляційну скаргу повернуто апелянту з огляду на невиконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції про залишення апеляційної скарги без руху щодо сплати судового збору.

09.02.2021, відповідач повторно подав апеляційну скаргу у цій справі.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2021 року визнано неповажними підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, вказані Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області в апеляційній скарзі від 09.02.2021 року; апеляційну скаргу залишено без руху та надано десятиденний строк, який обчислюється з дня отримання копії ухвали, для надання суду клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду із наведенням інших поважних підстав для поновлення строку; належним чином оформленого документу про сплату судового збору.

Копію ухвали разом із супровідним листом направлено на адресу апелянта.

На виконання вказаної ували до суду апеляційної інстанції від скаржника надійшла заява про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.03.2020 року.

Розглянувши вказану заяву, колегія суддів апеляційного суду зазначає про наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Проте, за приписами ч. 2 ст. 295 КАС України цей строк може бути поновлений з урахуванням дати отримання судового рішення.

Оскаржене рішення ухвалено Дніпропетровським окружним адміністративним судом 3 березня 2020 року.

Повний текст судового рішення складений 16 березня 2020 року.

Відповідно до розписки суду, копію оскарженого рішення суду першої інстанції отримано представником відповідача 19.03.2020. (а.с.90)

Враховуючи вищезазначені обставини та норми чинного процесуального законодавства, апеляційну скаргу на рішення суду від 03.03.2020 року подано з пропуском встановленого ч. 1 ст. 295 КАС України строку, оскільки 09.02.2021, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Дніпропетровській області подало апеляційну скаргу, а встановлений законом тридцятиденний строк подання апеляційної скарги на зазначене рішення, який може бути поновлений з урахуванням дати отримання судового рішення, сплинув 20 квітня 2020 року (з урахуванням вихідних днів).

У заяві про поновлення строку апеляційного оскарження, яка надійшла на виконання ухвали суду від 23.02.2021 року про залишення апеляційної скарги без руху, апелянт вказує, що відповідач звертався з апеляційною скаргою у цій справі в межах процесуального строку. Також в межах наданого апеляційним судом строку відповідачем було подано клопотання про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги у зв`язку з неможливістю сплати судового збору через відсутність фінансування, проте судом апеляційної інстанції у задоволенні клопотання було відмовлено, а апеляційну скаргу повернуто скаржнику. Зазначає, щоним вживались заходи для сплати судового збору. Просить визнати поважними причини пропуску строку та поновити такий строк. Не оплативши судовий збір, скаржник повторно подав апеляційну скаргу у цій справі.

З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

У пункті 74 рішення Європейського Суду з прав людини "Лелас проти Хорватії" Суд звертав увагу на те, що "держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Іншими словами, ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу".

У справі "Рисовський проти України" Європейський Суд з прав людини "... підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок … і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси…".

Тобто, виходячи з принципу "належного урядування", державні органи загалом, і податкові органи зокрема, зобов`язані діяти вчасно та в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок особи, яка діяла добросовісно (у даному випадку - за рахунок зацікавленої особи у зв`язку з порушенням принципу остаточності судового рішення, прийнятого на користь останнього).

Крім того, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі", "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 "Інші поточні платежі", розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов`язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення).

У пункті 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.

З урахуванням наведеного та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що обставини, пов`язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо, не є поважною підставою при вирішенні питання про поновлення строку апеляційного оскарження.

Апеляційний суд зауважує, що оскаржене рішення винесено Дніпропетровським окружним адміністративним судом03.03.2020 року, копія якого отримана відповідачем 19.03.2020.

Отже, встановлений законом тридцятиденний строк подання апеляційної скарги на зазначене рішення, який може бути поновлений з урахуванням дати отримання судового рішення, спливав 20 квітня 2020 року (з урахуванням вихідних днів).

З первинною апеляційною скаргою відповідач звернувся 23.03.2020 року, тобто за 17 днів до спливу строку на апеляційне оскарження.

Ухвала суду апеляційної інстанції від 21.04.2020 про повернення первинної апеляційної скарги у даній справі, отримана відповідачем 27.04.2020.

Враховуючи те, що первинна апеляційна скарга була подана відповідачем за 17 днів до спливу строку на апеляційне оскарження, тому, отримавши 27.04.2020 копію ухвали про повернення апеляційної скарги, скаржник повинен був протягом 17 днів повторно подати апеляційну скаргу, а саме до 14.05.2020 року.

Разом з тим, остання апеляційна скарга була подана лише 19.02.2021 року, що, в свою чергу, не може вважатись добросовісним використанням належних процесуальних прав та неухильним виконанням процесуальних обов`язків.

При цьому на момент подачі повторної апеляційної скарги оскаржене рішення набрало законної сили, у зв`язку з чим заявник апеляційної скарги має навести чіткі та обґрунтовані поважні причини пропуску ними строку на апеляційне оскарження рішення суду, які б виправдовували втручання у принцип res judicata (принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами).

Відтак, зазначені відповідачем обставини про поновлення строку на подання апеляційної скарги є необґрунтованим та безпідставними, а тому останні не можуть свідчити про поважність підстав його пропуску.

Отже, колегія суддів приходить висновку наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження є неповажними.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Враховуючи те, що наведені апелянтом підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, у відкритті апеляційного провадження у справі №160/1474/20 необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 299, 325, 328, 329 КАС України, суд

у х в а л и в:

Визнати неповажними підстави для поновлення строку, наведені Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області

У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 березня 2020 р. в адміністративній справі № 160/1474/20 відмовити.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного суду протягом 30 днів в порядку, встановленому ст. 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Ю. В. Дурасова

суддя Л.А. Божко

суддя О.М. Лукманова