Постанова

від 31.03.2021 по справі 460/5769/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2021 рокуЛьвівСправа № 460/5769/20 пров. № А/857/391/21

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Курильця А.Р.,

суддів Гінди О.М., Мікули О.І.,

з участю секретаря Пильо І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2020 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Українські текстильні технології до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень,-

суддя в 1-й інстанції - Комшелюк Т.О.,

час ухвалення рішення - 12.10.2020 року,

місце ухвалення рішення - м.Рівне,

дата складання повного тексту рішення - 12.10.2020 року,

в с т а н о в и в :

ТзОВ Українські текстильні технології звернулося в суд з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2020 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області від 08 липня 2020 року № 0001200402 та № 0001210402.

Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове про відмову в задоволенні позову.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що надані позивачем первинні документи під час проведення позапланової перевірки та до заперечень на акт перевірки дали підстави для контролюючого органу зробити висновок про порушення позивачем п.121.1 ст. 121, п.44.1, п.44.6, п.44.7 ст. 44 розділу І, пп. г п.198.5 ст. 198, п.201.10 ст. 201, п.200.1, п.200.2, п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов`язання на суму 372524 грн. за лютий 2020 та на суму 115987 грн. за березень 2020, що призвело до завищення заявленої суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку (рядок 20.2.1 декларації) за лютий 2020 на 83053 грн. та за березень 2020 на 289471 грн. та завищено залишок від`ємного значення (рядок 21 декларації) на 115987 грн.

Згідно ч.4 ст.229 КАС України, фіксування процесу не здійснювалося оскільки всі учасники справи в судове засідання не з`явилися.

Колегією суддів здійснено заміну відповідача на правонаступника Головне управління ДПС у Рівненській області як територіальний орган на правах відокремленого підрозділу (код ЄДРПОУ ВП 44070166).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Судом встановлено, що в період з 21.05.2020 по 29.05.2020 Головним управлінням ДПС у Рівненській області, на підставі наказу Головного управління ДПС у Рівненській області від 19.05.2020 №873, направлень від 21.05.2020 № 711/17-00-04-02 та № 712/17-00-04-02 проводилась документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ Українські текстильні технології з питань достовірності нарахування від`ємного значення та суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунку платника у банку за березень 2020, за результатами якої складено акт № 652/17-00-04-02/40364552 від 05.06.2020.

Документальною позаплановою перевіркою встановлено порушення ТОВ Українські текстильні технології вимог Податкового кодексу України в частині достовірності нарахування від`ємного значення та нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника по декларації з ПДВ за березень 2020, а саме: в порушення п.121.1 ст. 121, п.44.1, п.44.6, п.44.7 ст. 44 розділу І, пп. г п.198.5 ст. 198, п.201.10 ст. 201, п.200.1, п.200.2, п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, ТОВ Українські текстильні технології занижено податкове зобов`язання на суму 372524 грн. за лютий 2020 та на суму 115987 грн. за березень 2020, що призвело до завищення заявленої суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку (рядок 20.2.1 декларації) за лютий 2020 на 83053 грн. та за березень 2020 на 289471 грн. та завищено залишок від`ємного значення (рядок 21 декларації) на 115987 грн.

18.06.2020 позивачем подано заперечення до акту документальної перевірки із долученням первинних документів, які не були досліджені під час документальної перевірки.

03.07.2020 Головним управлінням ДПС у Рівненській області надано відповідь на заперечення за № 6921/10/7-00-04-02-05 згідно якого висновок, викладений в акті документальної перевірки від 05.06.2020 № 652/17-00-04-02/40364552 - залишено без змін.

08.07.2020 Головним управлінням ДПС у Рівненській області прийнято податкові повідомлення-рішення:

№ 0001200402 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку за лютий-березень 2020 на загальну суму 372524грн., в т.ч. відшкодованої на дату складання цього податкового повідомлення-рішення суми бюджетного відшкодування за лютий 2020 у розмірі 83053грн та штрафні санкції на загальну суму 93131грн;

№ 0001210402 про зменшення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 115 987грн.

Згідно ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Датою збільшення податкового кредиту орендаря (лізингоотримувача) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об`єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

За приписами п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У разі, якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах:

придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання;

придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.

У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку ( п. 198.5 ст. 198 ПК України).

Положенням п. 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних.

Платники податку, які застосовують касовий метод податкового обліку, суми податку, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, та не включені до податкового кредиту протягом періоду 1095 календарних днів з дати складення таких податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних у зв`язку з відсутністю фактів списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів/послуг, мають право на включення таких сум до податкового кредиту у звітному податковому періоді, в якому відбулося списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів/послуг, але не пізніше ніж через 60 календарних днів з дати такого списання, надання інших видів компенсацій.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) відповідно до підпункту 191.1.2 пункту 191.1 статті 191 цього Кодексу оператором поштового зв`язку, експрес-перевізником.

Згідно із п. 198.7 ст. 198 ПК України, сума від`ємного значення, що підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду платника, що реорганізується шляхом:

приєднання, злиття, перетворення, - підлягає перенесенню до складу податкового кредиту правонаступника у наступному періоді після підписання передавального акта відповідно до законодавства;

поділу, виділення, - підлягає перенесенню до складу податкового кредиту правонаступника пропорційно до отриманої частки майна згідно з розподільчим балансом у наступному періоді після підписання розподільчого балансу відповідно до законодавства.

Таке перенесення здійснюється в разі, якщо сума від`ємного значення, що підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду платника, що реорганізується, підтверджена документальною перевіркою контролюючого органу.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

За змістом абзацу першого та другого п. 201.10 ст. 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У відповідності до пунктів 200.1, 200.2, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету (п. 200.2 ст. 200 ПК України).

Пунктом 200.4 ст. 200 ПК України встановлено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

З матеріалів справи вбачається, що 21.04.2020 позивачем було подано податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2020 разом з якою подано Додаток № 4 Заява про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість та/або врахування реєстраційної суми платника податку, що реорганізовується, в обрахунку реєстраційної суми правонаступника (Д4) в якій позивач заявив до повернення на рахунок у банку суму бюджетного відшкодування в розмірі 289 471грн.

За наслідками подання вказаної заяви, контролюючим органом призначено позапланову документальну перевірку позивача з питань достовірності нарахування від`ємного значення та суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за березень 2020.

Результатами перевірки, зокрема встановлено, що позивачем не представлено документальне підтвердження використання в господарській діяльності придбаних товарів/послуг, оскільки до перевірки не представлено наступні документи: товарно-транспортні накладні на транспортування тканини, миючих засобів ТОВ Українські текстильні технології , первинні документи, які підтверджують фактичне відвантаження товарів (надання послуг) за період виникнення від`ємного значення з ПДВ, акти прийому-передачі сировини для виготовлення продукції, кошториси на виготовлення продукції з давальницької сировини, акти прийому-передачі готової продукції, звіти щодо використання сировини та акти списання сировини з балансу, акти списання пального за лютий-березень 2020.

Отже, на думку контролюючого органу, на підставі наданих до перевірки документів, не надається можливим встановити факт використання матеріалів (тканини, пального, пом`якшувача) у господарській діяльності ТОВ Українські текстильні технології , у зв`язку з чим підлягають визначенню податкові зобов`язання з податку на додану вартість на підставі абзацу г п.198.5 ст. 198 Податкового кодексу України по основних засобах, товарах (з/частини) та послугах, що використані в операціях, що не є господарською операцією платника податків (стор.11 акту перевірки).

ТОВ Українські текстильні технології займається виробництвом текстильних виробів (Код КВЕД 13.92, 13.99, 14.19 і т.п.) та їх реалізацією на виконання довгострокових договорів із іноземними партнерами.

Для забезпечення такого виду діяльності у ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) орендується приміщення площею 107кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 . В ході перевірки договір досліджувався. Орендоване приміщення використовується як склад та офіс підприємства.

Судом, зокрема, встановлено, що закупівля позивачем сировини (тканини тощо) переважно здійснюється у ПП Текстиль-Захід (код ЄДРПОУ 32300468, платник ПДВ), ТОВ ТЕКС-ХІМ (код ЄДРПОУ 37809490, платник ПДВ). У подальшому, товарно-матеріальні цінності передаються у переробку па давальницьких умовах таким контрагентам: ПП Стиль-Плюс (код ЄДРПОУ 30652001, неплатник ПДВ), ТОФ ФілендФлай (код ЄДРПОУ 38894037, платник ПДВ), ФОП ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , неплатник ПДВ), ФОП ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 , неплатник ПДВ). Після виконання (пошиття) замовлення, Виконавці передають готову продукцію та виконані роботи/надані послуги за актами здачі-приймання чи актами надання послуг з переробки. Готова продукція відразу йде на митне оформлення в режимі експорт до підприємств Білорусії, Великої Британії, США на виконання зовнішньоекономічних контрактів, які досліджувалися у ході перевірки, а саме: № 10/20 від 27.01.2020 укладений з фірмою-нерезидентом GRACE&COLDNEY LTD, Англія; № 1460-Л від 27.12.2019, укладений з фірмою-нерезидентом РУПТП Оршанський льонокомбінат , Білорусь та № 07/20 від 03.01.2020, укладений з фірмою-нерезидентом CrownlinenDesigns, LLC, США. Вивіз готової продукції після оформлення митної декларації відбувається по міжнародних товарно-транспортних накладних (СМR).

Транспортування сировини та готової продукції відбувається із залученням сторонніх перевізників та логістів-експедиторів, а саме: ТОВ Еір Київ Карго , ФОП ОСОБА_4 , ТОВ Нова пошта .

На підставі пункту 5.3 публічного договору про надання послуг із організації перевезення відправлень, ТОВ Нова пошта , подекадно, на підставі фактично наданих послуг виписує та надає акти здачі-прийняття робіт за певний декадний період. Обмін документами із ТОВ Нова пошта відбувається в електронному вигляді, із накладенням електронних цифрових підписів, а фактично надані послуги прослідковуються на офіційному сайті експедитора (а. с. 235-241, т. 1).

Факт надання транспортних послуг зі сторони ТОВ Нова пошта підтверджується наявними у матеріалах справи актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № НП-003329684 від 10.02.2020, № НП-003364480 від 20.02.2020, № НП-00341467 від 29.02.2020, № НП-003445219 від 10.03.2020, № НП-003491252 від 20.03.2020.

Оплата наданих транспортних послуг підтверджується банківською випискою за період з 01.02.2020 по 29.02.2020 (а. с. 7-8, т. 2).

Деякі партії товару перевозяться легковими транспортними засобами, що є у користуванні підприємства згідно договорів позички (а. с. 179-182, т. 1).

З матеріалів справи вбачається, що основним постачальником сировини є ПП Текстиль-Захід згідно договору купівлі-продажу № 05/ТЗ від 03.01.2017 (а. с. 77-78, т. 1).

Придбання тканини у ПП Текстиль-Захід підтверджується наступними видатковими накладними: № ТЗ-0000043 від 17.02.2020 на суму 1 724 997,88грн, в т.ч. ПДВ - 287499,65грн, № ТЗ-0000044 від 18.02.2020 на суму 400 003,98грн, в т.ч. ПДВ - 66667,33грн, № ТЗ-0000066 від 23.03.2020 на суму 675 424,42грн, в т.ч. ПДВ - 112570,74грн (а. с. 79-91, т. 1).

Зазначені суми податку на додану вартість позивач відніс до складу податкового кредиту відповідних звітних періодах, що підтверджується наявними у матеріалах справи податковими деклараціями з податку на додану вартість (а. с. 49-76, т. 1).

Складські приміщення ПП Текстиль-Захід знаходяться на вул. Крейдяна, що у м. Рівне, тобто поруч фактичного місця знаходження підприємства позивача, тому як стверджує позивач необхідності нести додаткові витрати на транспортування немає.

Тканину, придбану 17 та 18 лютого 2020 року, передано у переробку на виробничі потужності наступних підприємства:

ПП Стиль-Плюс (код ЄДРПОУ 30652001, неплатник ПДВ) на підставі укладеного договору № ДС-01/2019 на виготовлення продукції з давальницької сировини, укладеного 01.10.2019 та згідно актів прийому-передачі давальницької сировини № 021801 від 18.02.2020 р., № 022001 від 20.02.2020. Давальницька сировина доставлялася за адресою: м. Львів, пл. Петрушевича, б.3, офіс 121 власними силами позивача про що свідчать товарно-транспортні накладні № 18/02 від 18 лютого 2020 р., до якої супровідним документом на вантаж був акт прийому-передачі № 021801 від 18.02.2020 р. та № 20/02 від 20 лютою 2020 р. із супровідним документом на вантаж - актом прийому-передачі № 022001 від 20.02.2020р. (а. с. 101-125, т. 1);

ФОП ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_2 , неплатник ПДВ) згідно акту прийому-передачі давальницької сировини № 021802 від 18.02.2020 р., № 022002 від 20.02.2020 р. на виконання договору № ДС-02/2016 від 01.08.2016 (а. с. 139-152, т. 1). Доставку давальницької сировини здійснено послугами ТОВ Нова пошта , що підтверджується актами здачі-прийняття робіт № НП-003364480 від 20.02.2020р.. № НП-003414671 від 29.02.2020 та податковими накладними № 64777 від 20.02.2020, № 109455 від 29.02.2020, відповідно;

ФОП ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 , неплатник ПДВ) згідно акту прийому-передачі давальницької сировини № 021803 від 18.02.2020 р., № 022003 від 20.02.2020 р. на виконання договору № ДС-05/2017 від 03.04.2017. Сировина доставлялася до контрагента послугами ТОВ Нова пошта , що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № НП-003364480 від 20.02.2020, № НП-003414671 від 29.02.2020р. (а. с. 126-138, т. 1);

ТОВ ФілендФлай (код ЄДРПОУ 38894037, знаходиться у м. Рівне), яке у відповідності до договору № ДС-11/2018 від 01 січня 2018 року виконувало роботи/надавало послуги з пошивки текстильної продукції та текстильних засобів на давальницьких умовах. За актом надання послуг з переробки № 2 від 19.02.2020, виконавцем послуг виписано та зареєстровано податкову накладну № 20 від 19.02.2020 на суму 98140,00грн, в т.ч. ПДВ - 16356,68грн. Послуги з переробки по даному акту оплачено 20.02.2020 платіжним дорученням № 1036. Транспортування сировини та готової продукції здійснювалося транспортом ТОВ Українські текстильні технології (а. с. 91-97, т. 1).

Судом встановлено, що у ТОВ ТЕКС-ХІМ позивачем було придбано пом`якшувач (EvoSoft ME) згідно видаткової накладної № 1277 від 17.03.2020 на загальну суму 10869,12грн, в т.ч. ПДВ - 1811,52грн. Оплата придбаного товару підтверджується платіжним дорученням № 1044 від 17.03.2020. По податковій накладній постачальника № 6 від 17.03.2020 р. суму ПДВ включено до складу податкового кредиту. 30 березня 2020 року платіжним дорученням № 1054 ТОВ Українські текстильні технології здійснено попередню оплату на суму 9630,72грн, в т.ч. ПДВ - 1605,12грн. На цю ж суму ТОВ ТЕКС-ХІМ виписано податкову накладну № 11 від 30.03.2020, яка відображена у складі податкового кредиту позивача за березень 2020 (а. с. 98-100, т. 1, а. с. 10 т. 2).

Придбаний пом`якшувач позивач передав у переробку для ПП Стиль-Плюс за товарно-транспортною накладною № 18/03 від 18 березня 2020 та актом прийому-передачі давальницької сировини № 031801 від 18.03.2020, що є супровідним документом на вантаж, який доставлявся директором позивача.

З матеріалів справи вбачається, що в подальшому готова продукція, отримана від ПП Стиль-Плюс , ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_5 та ТОВ ФілендФлай відправлялася зі Львова по митних деклараціях до CrownlinenDesigns, LLC, США згідно договору № 07/2020 від 03.01.2020.

Митне оформлення відправленого товару відбувалося відразу після приймання готової продукції за актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), зокрема із виробничих потужностей ПП Стиль-Плюс за адресою: м. Львів по вул. Петрушевича, 3. Також, до вказаної адреси у м. Львові здійснюється доставка готових виробів підприємцями-підрядниками ОСОБА_3 та ОСОБА_5 власними силами, що передбачено за умовами укладених договорів на виготовлення продукції з давальницької сировини (п.8.2 договорів). Як стверджує позивач, продукція, отримана від ТОВ ФілендФлай , транспортується ТОВ Українські текстильні технології із м. Рівне до м. Львів самостійно, без залучення сторонніх організацій.

Зокрема, готова продукція замовника-нерезидента CrownlinenDesigns, LLC, США завантажена на автомобіль (перевізник ФОН ОСОБА_6 ) по CMR серії А № 326145 від 20.02.2020 та доставлена до аеропорту Бориспіль. Надалі ТОВ Еір Київ Карго надавало транспортно-експедиційні послуги по доставці (авіапереліт) до США. Відправлення на експорт та перетин митного кордону України підтверджується митною декларацією № UA209140/2020/015059. Митне оформлення товару здійснювалося директором ТОВ Українські текстильні технології , без залучення сторонніх брокерів (а. с. 200-234, т. 1).

Судом також встановлено, що ТОВ Західенергопостач (група заправок ОЛАС ), є основним постачальником палива (дизпаливо, бензин) у відповідності до договору № 99 від 19.01.2018, оскільки у користуванні підприємства перебувають два легкові автомобілі, які необхідні для доставки невеликих партій сировини чи готової продукції.

На підприємстві для обліку роботи автотранспорту та використання палива використовується подорожній лист службового автомобіля. На підставі подорожніх листів та реєстрів до них за відповідним актом помісячно списується використане пальне. Заправляються автомобілі по карткам па автозаправочних станціях ОЛАС .

Придбання палива у періоді, охопленому перевіркою, відбулося згідно видаткових накладних ТОВ Західенергопостач № 9580 від 29.02.2020 р. на суму 7800,14грн, в т.ч. ПДВ - 1300,03грн та № 10006 від 31.03.2020 на суму 5540,56грн, в т.ч. ПДВ - 1134,00грн шляхом зарахування відповідної кількості палива на паливні пластикові картки. Попередня оплата постачальнику здійснена 10 лютого 2020 року на суму 12000грн, в т.ч. ПДВ - 2000грн, що включено до бюджетного відшкодування за березень 2020 (а. с. 155-178, т. 1).

Таким чином, зазначені вище документами підтверджується факт придбання ТМЦ (тканини, палива та пом`якшувача) та їх подальше використання у господарській діяльності позивача.

Відповідач у відзиві на позов звертає увагу на те, що по послугам, наданих ТОВ Нова пошта (організація перевезення відправлень), неможливо встановити товар, який транспортувався та пункт відправки та видачі товару. Також надано ТТН щодо транспортування тканини, в якій не зазначено номенклатуру товару, яка перевозилася позивачем, не представлено ТТН щодо транспортування тканини, яку передано на переробку як давальницьку сировину для ФОП ОСОБА_3 , ТОФ ФілендФлай , ФОП ОСОБА_7 .Жильцов, які мають територіальну віддаленість від позивача. Відповідно до представлених платником документів не встановлено, яким чином здійснено транспортування тканини для даних контрагентів та готової продукції для позивача.

Проте, колегія суддів критично оцінює такі твердження відповідача, оскільки документи, надані податковому органу під час перевірки та суду, дають змогу в повній мірі відслідкувати рух товарно-матеріальних цінностей від замовника до виконавця і навпаки по всіх ланках переміщень та підтверджують здійснення фінансово-господарських відносин позивача з контрагентами.

Суд звертає увагу на те, що перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затверджений постановою КМУ від 25.02.2009 р. № 207. Даний нормативний документ регламентує, що ТТН мають застосовувати усі підприємства, установи, організації та підприємці під час перевезення товарно-матеріальних цінностей на договірній основі. ТТН є обов`язковою для осіб, які здійснюють перевезення вантажів на договірних умовах (п. 1 Переліку № 207).

При здійсненні перевезення для власних потреб, без залучення стороннього перевізника, відсутній такий обов`язковий документ як товарно-транспортна накладна (п. 2 Переліку № 207).

Таким чином, ТТН не є обов`язковим документом у разі перевезення власних вантажів власним транспортом для забезпечення своєї господарської діяльності.

Проте, як слідує з матеріалів справи, позивачем оформлялися товарно-транспортні накладні при переміщенні власної сировини та готової продукції легковими автомобілями, які є у користуванні підприємства. До таких товарно-транспортних накладних додавалися супровідні документи, які в повній мірі ідентифікують вантаж, що переміщувався. Такі ТТН містять у графі Супровідні документи інформацію про документи, які слід розглядати як невід`ємну частину такої ТТН.

Зокрема, у товарно-транспортній накладній № 16/01 від 16.01.20 зазначено, що супровідним документом на вантаж є Акт прийому-передачі № 011601 від 16.01.2020, у якому є всі відомості про вантаж - давальницьку сировину, надану для ПП Стиль-Плюс . І так по кожному переміщенню тканини (давальницької сировини), яка доставлялася транспортом позивача для виготовлення продукції.

За умовами пункту 5.3 публічного договору про надання послуг з організації перевезення відправлень, який розміщено на офіційному сайті, Експедитор до 10-го, 20-го та останнього числа кожного місяця складає акти наданих послуг на підставі фактично наданих послуг, тобто подекадно. Обмін документами із ТОВ Нова пошта відбувається в електронному вигляді, з накладенням електронних цифрових підписів. До Акту наданих послуг додається специфікація, в якій розміщена інформація щодо вантажного відправлення із зазначенням супровідного документу, маршруту, відправника, контактів відправника, отримувача та його контактної особи, опис вантажу тощо. Фактичне надання послуг також прослідковуються на офіційному сайті експедитора шляхом відстеження через номер супровідного документу.

Відтак, колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції, що дата актів здачі-приймання робіт від ТОВ Нова пошта не може відповідати датам актів приймання сировини або ж готової продукції, оскільки згадані документи засвідчують різні господарські операції та з різними контрагентами.

Щодо заперечень податкового органу про ненадання документів про походження права власності на товар, то колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що походження права власності на товар підтверджено документами на придбання, які надавалися позивачем і є у матеріалах справи. Сертифікати виробника, паспорти якості не підтверджують право власності, не підтверджують факт придбання товару, адже не є первинними документами. Такі документи не впливають на показники податкової звітності чи митних декларацій.

Щодо тверджень відповідача про недостовірність інформації, яка внесена до товарно-транспортної накладної № 20/02 від 20.02.20 щодо транспортування готових швейних виробів у кількості 1776шт на суму 501324грн, то суд вважає такий висновок є хибним на підставі наступного.

Згідно товарно-транспортної накладної № 20/02 від 20.02.20, до якої невід`ємною частиною є Акт прийому- передачі № 022001 від 20.02.2020, про що й зазначається у самій ТТН (у графі Супровідні документи на вантаж ), перевезення давальницької сировини здійснювалось автомобілем позивача, водієм був ОСОБА_8 (директор). Вантажоодержувачем по такій ТТН було ПП Стиль-Плюс (м. Львів, пл. Петрушевича б.3, оф.121).

Отримана сировина була використана для виготовлення швейних виробів у кількості 1776шт на суму 501324грн, що засвідчується Актом списання сировини за лютий 2020 згідно акту від 20.02.20 та Актом здачі-приймання робіт (наданих послуг) № ОУ-0000006 від 02 березня 2020 на суму 501324грн.

Ця ж продукція доставлена до м. Рівне автомобілем позивача, водій ОСОБА_8 (директор) згідно ТТН № 02/03 від 02.03.20.

На виконання зовнішньоекономічного договору № 1460-Л від 27 грудня 2019 року із РУПТП Оршанський льонокомбінат , при приїзді, без складування та зберігання, відразу готова продукція була перевантажена у автомобіль перевізника ФОП ОСОБА_9 (РНОКПП НОМЕР_4 ) згідно пакувального листа № 7 від 02.03.2020 та міжнародної товарно-транспортної накладної (СМК) серії А № 007249. Митна декларація № UА204020/2020/007376 надає можливість повністю ідентифікувати товарно-матеріальні цінності у кількості 1776шт, вивезені за межі митної території України у режимі експорт (а. с. 200-234, т. 1).

Відтак, сировина, із якої виготовлені швейні вироби на давальницьких умовах у кількості 1776шт на суму 501324грн, використана позивачем у своїй господарській діяльності та в оподатковуваних операціях.

Таким чином, надані позивачем письмові докази та матеріали справи в повній мірі засвідчують, як факт придбання позивачем товарів/робіт/послуг та і їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності ТОВ Українські текстильні технології . Висновки, викладені в акті перевірки та заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву не спростовують даних висновків суду, зроблених за результатами розгляду справи.

Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.

Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Вирішуючи питання стягнення судових витрат, колегія суддів наголошує на наступному.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до положень п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1-3 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).

Відповідно до ч.7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

З матеріалів справи судом апеляційної інстанції встановлено, що представником позивача до початку апеляційного розгляду справи, а саме 29.03.2021 року подано заяву про розподіл судових витрат у відповідності до вимог КАС України.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та адвокатом Бакуном А.Ю. укладено договір про надання правової допомоги № 17 від 12.06.2020 року (т.1 а.с.86).

Згідно акту №2 здачі - приймання наданих послуг від 26.03.2021 року адвокатом надані юридичні послуги, а саме підготовлено та подано заяву про заміну відповідача, складено та подано відзив на апеляційну скаргу відповідача. Загальна вартість виконаних робіт 9наданих послуг) згідно договору про надання правової допомоги № 17 від 12.06.2020 року становить 5000 грн.

На підтвердження оплати вказаних послуг, суду надано копію квитанцій, що підтверджують сплату 5000 грн. за надані послуги.

Судом також встановлено, що позивачем подано до суду заяву про заміну відповідача та відзив на апеляційну скаргу відповідача.

З вимог ст. 134 КАС України вбачається, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Ст. 134 КАС України не визначено конкретної форми документу, що надається до суду для підтвердження здійснення оплати витрат на оплату послуг адвоката.

З наданих суду квитанцій вбачається, що позивач сплатив представнику 5000 грн. гонорару, що є підтвердженням понесених витрат на правову допомогу та враховується судом.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень ч. 5 ст. 134 КАС України, має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 6 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.7 ст. 134 КАС України).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (ч. 9 ст. 139 КАС України).

Зміст наведених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.

Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, потребують дослідження на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Розмір понесених позивачем витрат в сумі 5000 грн. підтверджується належними та допустимими в розумінні КАС України доказами. Крім того, такий розмір є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг, а також ціною позову та значенням справи для сторони.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі Баришевський проти України , від 10.12.2009 у справі Гімайдуліна і інших проти України , від 12.10.2006 у справі Двойних проти України , від 30.03.2004 у справі Меріт проти України заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 цього ж Закону визначено такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність ).

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 вищевказаного закону).

Відповідно до ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Виходячи із приписів ст. 134 КАС України суд апеляційної інстанції вважає, що витрати позивача на професійну правничу допомогу у сумі 5000 грн. належним чином підтверджені, співмірні із складністю справи, наданими адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг, а тому підлягають відшкодуванню у повному обсязі за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - суб`єкта владних повноважень.

Керуючись ст.ст.308,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2020 року у справі № 460/5769/20 - без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Рівненській області (33023, м.Рівне, вул.Відінська,12, код ЄДРПОУ ВП 44070166) в користь Товариства з обмеженою відповідальністю Українські текстильні технології (33028, м.Рівне, вул.Князя Володимира,27а кв.82, код ЄДРПОУ40364552) 5000 (п`ять тисяч) гривень понесених судових витрат на професійну правничу допомогу.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду лише з підстав, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя А. Р. Курилець судді О. М. Гінда О. І. Мікула Повне судове рішення складено 01 квітня 2021 року.