Постанова

від 22.03.2021 по справі 440/545/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2021 року

м. Київ

справа № 440/545/19

адміністративне провадження № К/9901/36290/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Гімона М.М., Гусака М.Б.,

секретар судового засідання Кривда В.І.,

представники: позивача - не з`явився, відповідача - Предибайло А.І.,

розглянувши у судовому засіданні в режимі відеоконференції справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжрегіональне якісне постачання" до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДФС у Полтавській області (правонаступник - Головне управління ДПС у Полтавській області) на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05.06.2019 (суддя - Сич С.С.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 25.11.2019 (суддя - доповідач Рєзнікова С.С., судді: Бегунц А.О., Мінаєва О.М.),

У С Т А Н О В И В :

У лютому 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Міжрегіональне якісне постачання" (далі - позивач, Товариство, ТОВ "Міжрегіональне якісне постачання") звернулося до адміністративного суду з позовом Головного управління ДФС у Полтавській області (далі - відповідач, ГУ ДФС) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.09.2018 №0012471401, №0012491401, №0012461401, згідно з якими в податковому обліку Товариства зменшено від`ємне значення податку на додану вартість (далі - ПДВ) за квітень 2016 року на 902,00 грн, збільшено суму грошового зобов`язання з цього податку на 3' 289' 221,00 грн (в тому числі: 2'631' 377,00 грн - основний платіж, 657' 844,00 грн - штрафні (фінансові) санкції), збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на 2'926' 714,75 грн (в тому числі: основний платіж - 2' 369' 051,00 грн та штрафні (фінансові) санкції - 557' 663,75 грн) відповідно.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки контролюючого органу, викладені в акті документальної планової виїзної перевірки від 20.08.2018 №1078/16-31-14-01-10/39740221, про безтоварність господарських операцій Товариства з ТОВ "Квант-Сервіс", ТОВ "Комплекс ЮА" та ТОВ НВП "Квант Сервіс", є безпідставними, оскільки господарські операції мали реальний характер, товари вказаними контрагентами поставлені у повному обсязі, а Товариство сплатило їх ціну. Ці обставини підтверджуються первинними бухгалтерськими та іншими документами бухгалтерського та податкового обліку, належним чином відображені у бухобліку та податковій звітності, на час здійснення операцій з постачання товарів ТОВ "Квант-Сервіс", ТОВ "Комплекс ЮА" та ТОВ НВП "Квант Сервіс" мали господарську та податкову правосуб`єктність, тоді як висновок контролюючого органу про удаваність господарських операцій ґрунтується виключно на підставі податкової інформації щодо відсутності реального (законного) джерела походження товару. Також позивач вказав, що виписані зазначеними постачальниками податкові накладні на адресу Товариства були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН), що беззастережно надавало йому право на податковий кредит. З посиланням на висновки Європейського суду з прав людини щодо індивідуальної відповідальності за порушення правил оподаткування (рішення у справах "Булвес" АД проти Болгарії від 22.01.2009, "Інтерсплав проти України" від 09.01.2007, ''Бізнес Супорт Центр'' проти Болгарії від 18.03.2010) позивач зазначив, що він не повинен нести відповідальність за можливе порушення контрагентами вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності, а також за можливу недостовірність відомостей щодо них в офіційних джерелах.

Полтавський окружний адміністративний суд рішенням від 18.04.2019, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 25.11.2019, позов задовольнив: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 14.09.2018 №0012461401, №0012491401, №0012471401.

Висновок суду першої інстанції про задоволення позову, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, вмотивований тим, що фактичне здійснення господарських операцій Товариством з ТОВ "Квант-Сервіс", ТОВ "Комплекс ЮА" та ТОВ НВП "Квант Сервіс" підтверджено дослідженими у судовому процесі первинними документами, які належним чином відображено у бухобліку Товариства та податковій звітності. Суд виходив з того, що зазначені документи виписані реально існуючими на час вчинення господарських операцій суб`єктами господарювання, які мали необхідні умови для досягнення відповідної підприємницької діяльності (основні фонди, трудові ресурси). Суд також визнав обґрунтованим довід позивача щодо індивідуальної відповідальності платника податків. При цьому доводи контролюючого органу про удаваність операцій з названими контрагентами з посиланням на кримінальні провадження, де фігурують ці юридичні особи, визнані судом непереконливими з огляду на те, що вироку у кримінальних провадженнях, який би набрав законної сили немає, а сам по собі факт порушення кримінальних справ відповідно до вимог частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) не може розцінюватися як свідчення удаваності господарських операцій та не тягне за собою правових наслідків для позивача.

Що ж до вироку Деснянського районного суду м. Києва від 27.03.2018 у кримінальній справі №754/3771/18, то суди попередніх інстанцій виходили з того, що в цьому вироку не встановлені обставини щодо узгоджених дій позивача з ТОВ "Комплекс ЮА". Позивач не мав взаємовідносин з ТОВ ''ФОРТ-ЛАЙФ Україна'', засновник та керівник якого ОСОБА_1 засуджений за фіктивне підприємництво згідно із зазначеним вироком.

Зважаючи на встановлені у судовому процесі обставини, застосувавши норми, зокрема статей 44, 134, 138, 198, 201 Податкового кодексу України (далі - ПК), суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про протиправність прийнятих податкових повідомлень-рішень, з приводу правомірності яких виник спір.

ГУ ДПС подало касаційну скаргу на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05.06.2019 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 25.11.2019 у цій справі.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати ухвалені у цій справі судові рішення та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, відповідач вказує на те, що суди попередніх інстанцій неправильно встановили обставини у справі, не дали оцінки усім доказам, якими обґрунтовані висновки в акті перевірки про безтоварний характер господарських операцій позивача з ТОВ "Квант-Сервіс", ТОВ "Комплекс ЮА" та ТОВ НВП "Квант Сервіс", фінансові показники яких вплинули на визначення позивачем сум податкових зобов`язань з податку на прибуток та з ПДВ.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити скаргу без задоволення як безпідставну, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

У судовому засіданні суду касаційної інстанції представник відповідача підтримав касаційну скаргу, позивач (його представник) в судове засідання не з`явився, подавши клопотання про розгляд справи без його участі.

Касаційний перегляд справи здійснено в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України ''Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ'' від 15.01.2020 №460-ІХ, відповідно до пункту 2 розділу ІІ цього Закону, та в межах доводів та вимог касаційної скарги відповідно до частини першої статті 341 КАС.

Верховний Суд перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача, обґрунтування заперечень позивача щодо вимог касаційної скарги, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Суди попередніх інстанцій встановили, що у період з 24.07.2018 по 06.08.2018 посадовими особами ГУ ДФС проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Міжрегіональне якісне постачання" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 10.04.2015 по 31.03.2018, правильності нарахування та обчислення єдиного внеску на загальнообов`язкове держане соціальне страхування за період з 10.04.2015 по 31.03.2018, за результатами якої складено акт від 20.08.2018 №1078/16-31-14-01-10/39740221 (далі - акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог:

- підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (далі - ПК), статті 9 Закону України ''Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні'' від 16.07.1999 №996-ХІV ( далі - Закон №996-XIV), Положення (стандарту) бухгалтерського обліку (далі - П(С)БО) 25 ''Фінансовий звіт суб`єкта малого підприємства'', пункту 5 П(С)БО 11 ''Зобов`язання'', пункту 6 П(С)БО 16 ''Витрати'', пункту 5 П(С)БО 15 ``Дохід``, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 2`369`051,00 грн, в тому числі, за 2015 рік - 138`396,00 грн, за 2016 рік - 1`645`202,00 грн, за 2017 рік - 585`453,00 грн;

- пунктів 198.1, 198.3 статті 198 ПК, Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21 (в редакції наказу Міністерства фінансів України від 23.02.2017 №276), зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за №159/28289, Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 23.09.2014 №966 (в редакції наказу Міністерства фінансів України від 23.01.2015 №13), зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 14.10.2014 за №1267/26044, в результаті чого занижено ПДВ на 2' 631' 377 грн, в тому числі: за жовтень 2015 року - 153' 773,00 грн, за лютий 2016 року - 272' 813,00 грн, за березень 2016 року - 472' 074,00 грн, за квітень 2016 року - 281' 023,00 грн, за травень 2016 року - 372' 825,00 грн, за червень 2016 року - 348' 915 грн, за липень 2016 року - 79' 450,00 грн., за червень 2017 року - 505' 939,00 грн, за липень 2017 року - 144' 564,00 грн; завищено від`ємне значення ПДВ, що включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, за квітень 2016 року на 902,00 грн.

Такі висновки контролюючого органу вмотивовані тим, що операції з придбання Товариством товарів у ТОВ "Квант-Сервіс", ТОВ "Комплекс ЮА", ТОВ НВП "Квант Сервіс" є такими, що відображені лише в документах бухгалтерського обліку, без їх реального здійснення. Фактично мало місце введення в обіг товарів, джерело походження яких не встановлено: позивач придбав у власність товари невідомого походження безоплатно, а реалізував реально діючим суб`єктам підприємницької діяльності.

Підставою для висновків в акті перевірки стала податкова інформація, отримана за результатами заходів податкового контролю, відповідно до якої ТОВ "Квант-Сервіс", ТОВ "Комплекс ЮА", ТОВ НВП "Квант Сервіс" мають спільні ознаки, які характеризують їх діяльність як фіктивну: перевірку цих контрагентів провести неможливо через відсутність за місцезнаходженням та ненадання документів; вони не подають встановлену законом звітність (остання податкова звітність з ПДВ ТОВ "Квант-Сервіс" подана 05.12.2016, ТОВ "Комплекс ЮА" - 15.02.2018, а ТОВ НВП "Квант Сервіс" - 18.07.2016 ); фігурують у кримінальних провадженнях від 21.12.2015 №320151700000057, від 07.05.2014 №4214000000000375, від 07.07.2016 №12016100060004588, від 16.03.2018 №12018100030002353, від 27.07.2017 №32017100080000052, від 29.03.2017 №42017170000000115. У вироці Деснянського районного суду м. Києва від 27.03.2018 у кримінальній справі №754/3771/18, яким засновника та керівника ТОВ ''ФОРТ-ЛАЙФ Україна'' ОСОБА_1 засуджено за частиною 5 статті 27, частиною 1 статті 205 Кримінального кодексу України, встановлено факт сприяння вказаною особою ТОВ ''Комплекс ЮА'' у формуванні незаконного податкового кредиту по фіктивним операціям з постачання товару. У ланцюгу постачання товарів до позивача товари, у зв`язку з придбанням яких позивач в податковому обліку збільшив суми витрат та податкового кредиту, відсутні. ТОВ "Квант-Сервіс" та ТОВ НВП "Квант Сервіс" очолює одна особа - ОСОБА_2 ; станом на час перевірки ці контрагенти припинені як юридичні особи (ТОВ "Квант-Сервіс" припинено 28.03.2017, ТОВ НВП "Квант Сервіс" - 28.04.2017) або визнані банкрутом (ТОВ "Комплекс ЮА" згідно з постановою Господарського суду Полтавської області від 15.03.2018 у справі №917/181/18). Позивач до перевірки не надав специфікації до договорів поставки, товарно-транспортні накладні (далі -ТТН), довіреності на отримання товару, а акти прийому-передачі товару від всіх контрагентів містять однакову адресу: УППГ Олефірівка, с. Семеренки Миргородського району Полтавської області, УКПГ Семеренки, с. Ковалівка Шишацького району Полтавської області.

Зважаючи на ці обставини, контролюючий орган дійшов висновку, що позивач занизив задекларовані показники рядка 01 ''Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків)'' та рядка 02 ''Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток)'', визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності в податкових деклараціях з податку на прибуток за 2015, 2016 та 2017 роки на загальну суму 13' 161' 491,53 грн, як на вартість безоплатно отриманих товарів (товарів, джерело походження яких не встановлено), а також завищив суми податкового кредиту в податкових деклараціях з ПДВ за жовтень 2015 року, лютий-липень 2016 року, червень-липень 2017 року на загальну суму 2' 632' 279,00 грн за податковими накладними, виписаними ТОВ "Квант-Сервіс", ТОВ "Комплекс ЮА", ТОВ НВП "Квант Сервіс".

Відповідно до абзацу першого пункту 44.1. статті 44 ПК (у редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин; далі - так само) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий пункту 44.1 ПК).

Згідно з частинами першою, другою статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити, перелік яких визначено у цій нормі.

Абзацом першим підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК встановлено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Підпунктом ''а'' пункту 198.1 статті 198 ПК встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2 статті 198 ПК).

Згідно з пунктом 198.3 цієї статті ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (абзац другий цього пункту).

Відповідно до пунктів 6, 7 П(С)БО 16 ''Витрати'', затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248), витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Отже, у податковому обліку витрати, які враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток, та суми ПДВ, включені до податкового кредиту, повинні бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та витрати, пов`язані із цією операцією. Податковий кредит, крім іншого, має бути обов`язково підтверджений податковою накладною.

Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум податкового кредиту та витрат, врахованих платником податків при визначенні податкових зобов`язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують дійсно мали місце.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку.

У той же час, норми податкового законодавства, не ставлять у залежність право платника податків на врахування витрат при визначенні оподатковуваного прибутку та право на податковий кредит при визначенні податкових зобов`язань з ПДВ від дотримання податкової дисципліни його контрагентом - постачальником товару (послуг), якщо цей платник мав реальні витрати у зв`язку з фактичним придбанням товару (послуг), призначених для використання у його господарській діяльності та в оподатковуваних ПДВ операціях. Порушення постачальником товару (послуг) податкового законодавства не може бути підставою для висновку про порушення іншим платником податків - покупцем товару (послуг) вимог закону щодо обліку витрат та формування податкового кредиту за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про його (покупця) обізнаність щодо протиправної податкової поведінки контрагента (постачальника) та про злагодженість дій між ними.

Такий висновок відповідає сталій практиці застосування Верховним Судом норм статей 134, 198 ПК, зокрема в постановах від 18.05.2018 у справі №П/811/1508/16, від 12.06.2018 у справі №802/1155/17-а, від 12.06.2018 у справі №826/11879/13-а, від 23.05.2018 у справі №2а-102/09/0770, від 24.09.2019 у справі №826/9039/16, від 18.11.2019 у справі №808/3356/17, від 17.09.2019 у справі №500/2733/18.

За умови подання платником податків належним чином оформлених документів, які згідно з правовими нормами повинні бути виписані на господарські операції певного виду, та підтвердження суми ПДВ податковими накладними, зареєстрованими відповідно до вимог статті 201 ПК, задекларовані платником податків дані податкового обліку вважаються підтвердженим (правомірними), якщо контролюючий орган не доведе зворотне.

Це відповідає нормі абзацу першого частини другої статті 77 КАС, згідно з якою в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Ця норма узгоджується як з нормою абзацу першого пункту 56.4 статті 56 ПК, відповідно до якої обов`язок доведення, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених Податковим кодексом України, або будь-яке інше рішення контролюючого органу є правомірним, покладено на контролюючий орган, так і з нормою підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК щодо презумпції правомірності рішень платника податків, які в сукупності закріплюють презумпцію добросовісності податкової поведінки платника податків.

Суди першої та апеляційної інстанцій зробили висновок, що поставка ТОВ "Квант-Сервіс", ТОВ "Комплекс ЮА", ТОВ НВП "Квант Сервіс" позивачу товарів (розчинник лакофарбових покриттів і гідратних пробок, інгібітор гідроутворень (розчинник гідратних пробок), метанол технічний) підтверджується письмовими доказами, а саме: договорами поставки між позивачем і зазначеними контрагентами, специфікаціями до договорів поставки, рахунками на оплату, видатковими та податковими накладними, актами прийму-передачі товару, платіжними дорученнями позивача на перерахування коштів за товар на банківські рахунки зазначених контрагентів, документами про перевезення товарів (ТТН)). Зазначені документи виписані діючими на час вчинення господарських операцій суб`єктами господарювання, які мали необхідні умови для досягнення відповідної підприємницької діяльності (основні фонди, трудові ресурси).

Суди встановили, що придбання позивачем перелічених вище товарів відповідає профілю його господарської діяльності і що ці товари позивач реалізував ПАТ "Нафтогазвидобування" згідно з договором поставки від 11.06.2015 №864-НГД та додаткової угоди від 10.01.2017. Висновок щодо достатності доказів для встановлення факту постачання ТОВ "Квант-Сервіс", ТОВ "Комплекс ЮА", ТОВ НВП "Квант Сервіс" товарів на адресу позивача суди попередніх інстанцій зробили з врахуванням ТТН про перевезення товарів. Замовниками автоперевезень та вантажовідправниками в цих ТТН накладних зазначені ТОВ "Квант-Сервіс", ТОВ "Комплекс ЮА", ТОВ НВП "Квант Сервіс", вантажоодержувачем - ТОВ Міжрегіональне якісне постачання з переадресування вантажу ПАТ "Нафтогазвидобування, а пунктами розвантаження - УППГ Олефірівка, с. Семеренки Миргородського району Полтавської області, УКПГ Семеренки, с. Ковалівка Шишацького району Полтавської області. У ТТН зазначені номера та дати довіреностей, виданих ПАТ ''Нафтогазвидобування'' на отримання вантажу.

Доводів, що ці ТТН не були надані під час перевірки, ГУ ДФС в судовому процесі не наводило.

Відхиляючи довід відповідача про засудження Деснянським районним судом м. Києва громадянина ОСОБА_1 за фіктивне підприємництво згідно з вироком від 27.03.2018 у кримінальній справі №754/3771/18 (відповідач посилається на цей вирок як на свідчення безтоварності операцій між позивачем і ТОВ ''Комплекс ЮА''), суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано виходили з того, що у вироці не встановлені обставини щодо фіктивності ТОВ ''Комплекс ЮА'' та/або обставини, які б стосувалися операцій з постачання товару між ТОВ ''Комплекс ЮА'' та позивачем. Факт господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ ''ФОРТ-ЛАЙФ Україна'', щодо фіктивного підприємництва з використанням якого ухвалено зазначений вирок, не встановлений.

Так само, суди обґрунтовано відхилили, як безпідставний, довід відповідача щодо злагодженості дій позивача, ТОВ "Квант-Сервіс" та ТОВ "Комплекс ЮА" з огляду на спільність керівника останніх, про що позивач не міг не знати. Суди встановили, що на час здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами їх керівниками були різні особи, що підтверджується витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, копії яких долучені до матеріалів справи.

Згідно із частиною першою статті 10 Закону України ''Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань'' якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

У відповідності з частиною другою статті 74 КАС обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

При оцінці доводу контролюючого органу, що ТОВ "Квант-Сервіс", ТОВ "Комплекс ЮА" та ТОВ НВП "Квант Сервіс" фігурують у кримінальних провадженнях, порушених за фактом реєстрації суб`єктів підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених, в тому числі, частиною 5 статті 27, частинами 1, 2 статті 205, частинами 1, 3 статті 212 Кримінального кодексу України, суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що порушення саме тільки кримінальне провадження не підтверджує відсутність реальних правових наслідків господарських операцій за участі осіб, якого воно стосується.

Такий висновок кореспондується з нормою частини шостої статті 78 КАС, згідно з якою вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише у питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

У касаційній скарзі ГУ ДФС не наводить доводів щодо конкретних обставин, які були встановлені в процедурах кримінальних провадженнях щодо безтоварності операцій позивача з ТОВ "Квант-Сервіс", ТОВ "Комплекс ЮА" та ТОВ НВП "Квант Сервіс" і які могли бути встановлені судами першої та апеляційної інстанцій з використанням засобів доказування, передбачених частиною другою статті 72 КАС. Так само ГУ ДФС не наводить доводів про ухвалення судом вироку у кримінальному провадженні, який би мав преюдиційне значення для цієї адміністративної справи.

Фактично доводи, наведені в касаційній скарзі, обґрунтовані тільки посиланням на обставини, викладені в акті перевірки. Ці обставини були перевірені судами першої та апеляційної інстанцій з дослідженням в судовому процесі доказів, на підставі оцінки яких судами зроблено висновок щодо їх не доведення відповідачем в судовому процесі.

У цій справі прийнятним є застосування висновку Європейського суду з прав людини щодо індивідуальної відповідальності за порушення правил оподаткування, зробленому в рішеннях у справі "Булвес" АД проти Болгарії від 22.01.2009 (Заява N3991/03) (пункт 71 Рішення) та у справі "Інтерсплав проти України" від 09.01.2007 (Заява N803/02) (пункт 38 Рішення).

Згідно з цим висновком, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань.

Врахувавши своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов`язків із декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов`язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вказав, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ, та визнав, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Суди першої та апеляційної інстанцій з дотриманням вимог статті 90 КАС надали належну оцінку доказам у справі, на підставі якої, застосувавши частину другу статті 77 КАС, зробили обґрунтований висновок, що ГУ ДФС не довело недостовірність даних податкового обліку позивача та правомірність податкових повідомлень-рішень від 14.09.2018 №0012471401, №0012491401, №0012461401.

Ухвалені у справі судові рішення відповідають вимогам частин першої - четвертої статті 242 КАС щодо законності і обґрунтованості судового рішення, його відповідності принципу верховенства права та завданню адміністративного судочинства.

На обґрунтування цього висновку колегія суддів Верховного Суду, крім наведених міркувань, зазначає про непослідовність підходів ГУ ДФС у визначенні підстав для донарахування Товариству сум податкових зобов`язань. Так, ГУ ДФС визнає факт придбання позивачем товарів (розчинник лакофарбових покриттів і гідратних пробок, інгібітор гідроутворень (розчинник гідратних пробок), метанол технічний) загальною вартістю 13' 161' 491,53 грн, заперечуючи, однак, витрати позивача за операціями з придбання цих товарів у ТОВ "Квант-Сервіс", ТОВ "Комплекс ЮА" та ТОВ НВП "Квант Сервіс". При цьому, збільшуючи доходи позивача на 13' 161' 491,53 грн як на вартість безоплатно придбаних товарів, в акті перевірки не зроблено висновок про завищення позивачем витрат на цю суму по операціях з придбання товарів у ТОВ "Квант-Сервіс", ТОВ "Комплекс ЮА", ТОВ НВП "Квант Сервіс", проте, зроблено висновок про завищення Товариством суми податкового кредиту на 2' 632' 279,00 грн за податковими накладними, виписаними ТОВ "Квант-Сервіс", ТОВ "Комплекс ЮА", ТОВ НВП "Квант Сервіс".

Донарахування ГУ ДфС позивачу суми грошових зобов`язань з податку на прибуток на підставі пункту 134.1 статті 134 ПК не відповідає змісту правовідносин щодо сплати податку на прибуток підприємств. За встановленого перевіркою факту витрат платника цього податку контролюючий орган відповідно до встановлених нормами пункту 20.1 статті 20 ПК повноважень має право витребувати від платника документи, які підтверджують ці витрати, а в разі не надання таких документів - виключити з податкового обліку непідтверджену суму витрат та збільшити дохід до оподаткування (або зменшити від`ємне значення об`єкта оподаткування). Одночасне врахування в податковому обліку витрат у зв`язку з придбанням товару та доходу в розмірі вартості цього ж товару як безоплатно отриманого не відповідає методології застосування норм пункту 134.1 статті 134 ПК.

За правилами частини третьої статті 3 КАС провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

08.02.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", від 15.01.2020 №460-IX, пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" якого установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС (у редакції, чинній до 08.02.2020) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Касаційний перегляд справи здійснено в межах доводів та вимог касаційної скарги відповідно до частини першої статті 341 КАС.

Керуючись статтями 52, 250, 344, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Полтавській області залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05.06.2019 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 25.11.2019 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіЄ.А. Усенко М.М. Гімон М.Б. Гусак