Рішення

від 24.03.2021 по справі 173/2098/20

ВЕРХНЬОДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №173/2098/20

Провадження №2/173/125/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2021 р. Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

В складі: головуючого - судді Петрюк Т.М.

При секретареві - Рудовій Л.В.

За участю: позивача - ОСОБА_1

Розглянувши у відкритому судовому засіданні, за правилами загального провадження, в місті Верхньодніпровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 і Мишуринрізької сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області про визнання права власності в порядку набувальної давності,-

ВСТАНОВИВ:

19.11.2020 року до суду звернулася позивач ОСОБА_1., з позовом про визнання права власності за набувальною давністю до відповідачів ОСОБА_2., і Мишуринрізької сільської ради Верхньодніпровського району ї Дніпропетровської області

08.12.2020 року отримана довідка про реєстрацію місця проживання відповідача - фізичної особи

09.12.2020 року ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області відкрите провадження у справі та справу призначено до розгляду за правилами загального провадження, в підготовчому судовому засіданні на 08.02.2021 року.

08.02.2021 року закінчене підготовче судове засідання. Справа призначена до розгляду на 24.03.2021 року.

Учасникам розгляду справи роз'яснені права та обов'язки у відповідності до ст. 43, 44, 49 ЦПК України.

24.03.2021 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення

Згідно поданої позовної заяви позивач просить визнати за нею право власності за набувальною давністю на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що розташований за адресою: вул. Петропавлівська, 85 с. Мишурин Ріг Кам'янського району (раніше Верхньодніпровського району) Дніпропетровської області

В обґрунтування позовних вимог посилаючись на наступне: вона зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 з 1986 року і по теперішній час добросовісно, безперервно володіє та відкрито володіє і користується даним нерухомим майном, але права власності на вказаний будинок у неї немає.

Так вона перебувала у шлюбі із гр. ОСОБА_2 з 1986 по 2003 рік.

Під час шлюбу ними був придбаний зазначений будинок та оформлений на ім'я її колишнього чоловіка.

Договір купівлі-продажу був оформлений у 1989 році, який посвідчувався нотаріусом Зезуль Л.Я., але станом на даний час в неї відсутні будь-які документи на вказане домоволодіння.

Пізніше, а саме в 1996 році, вона та ОСОБА_2,. припинили спільне проживання, її бувший чоловік з'їхав з даного будинку і вона його більше не бачила. Вона залишилась проживати в будинку і проживає в ньому по цей час. В 2003 році вона офіційно розірвала шлюб з ОСОБА_2.

Проте, як зазначено в погосподарських книгах власником спірного будинку є ОСОБА_2.

Відповідно до довідки Мишуринрізької сільської ради від 30.07.2020 року земельна ділянка розміром 0.25 га.,. на якій розташоване домоволодіння ОСОБА_2,. за адресою: АДРЕСА_1 передана у власність ОСОБА_2., згідно з рішенням виконкому № 13 від 15.03.1996 року.

Також в архівах КП Верхньодніпровське бюро технічної інвентаризації була знайдена характеристика на пред'явлення її до державної нотаріальної контори з метою відчуження будинку за адресою: АДРЕСА_1, яка видавалась попереднім власникам даного домоволодіння, з якими ними був укладений договір купівлі - продажу будинку.

Враховуючи вищевикладене вона не може оформити право власності на будинок в іншому порядку, що й стало підставою звернення до суду.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити, давши пояснення фактично установлені матеріалами справи. Також пояснила, що зазначений будинок купили її батьки, але оформлений він був на бувшого чоловіка. З бувшим чоловіком вона припинила шлюбні відносини в 1996 році. З того часу її бувший чоловік забрав речі та зник в невідомому напрямку. Проте враховуючи, що її бувший чоловік родом з Російської Федерації ймовірно, що він залишив межі держави та виїхав на свою батьківщину, але з того часу вона його не бачила та з ним не спілкувалась. Будь-яких претензій з приводу користування будинком розподілу майна її бувшим чоловіком та будь-якими іншими особами не заявлялось. Вона одружилась вдруге та з новим чоловіком і дітьми проживає в зазначеному будинку. Підтримує його в належному стані. Добудували літню кухню, коридор, провели воду. Робили та роблять поточні ремонти, тобто підтримують будинок в належному стані.

Відповідач ОСОБА_2., в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, шляхом виставлення інформації на офіційному сайті судової влади, оскільки фактичне місце його проживання невідоме.

Відповідач, представник Мишуринрізької сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідності до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов'язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до вимог ст. 55 Конституції України кожному гарантується судовий захист

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку , встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України.

За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором

При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені, невизнані або оспорювані особою, до якої пред'явлений позов, тобто, законодавець пов'язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених, невизнаних або оспорюваних суб'єктивних прав або законних інтересів позивача.

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, приходить до таких висновків.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини

Між сторонами виникли правовідносини із права власності на нерухоме майно.

Судом встановлено, що позивач і відповідач ОСОБА_2., перебували в зареєстрованому шлюбі з 1986 по 2003 рік, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу.

В період шлюбу сторонами був придбаний будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 20.05.1989 року, посвідченого державним нотаріусом Верхньодніпровської державної нотаріальної контори Зезуль Л.Я., та зареєстрованого в реєстрі за № 2-1280, що підтверджується копією договору купівлі-продажу. Покупцем за даним договором був ОСОБА_2.

Відповідно до довідки Мишуринрізької сільської ради від 30.07.2020 року земельна ділянка розміром 0.25 га.,. на якій розташоване домоволодіння ОСОБА_2,. за адресою: АДРЕСА_1 передана у власність ОСОБА_2., згідно з рішенням виконкому № 13 від 15.03.1996 року, що підтверджується довідкою Мишуринрізької сільської ради

Відповідно до довідки Мишуринрізької сільської ради від 30.07.2020 року встановлено, що головою домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 згідно даних по господарських книг з 1986 року по 1990 рік значився ОСОБА_2,. а з 2011 року по 2020 рік - позивач ОСОБА_1., що підтверджується довідкою.

Відповідно до ст.41 Конституції України, ст.ст.321,328 ЦК України право власності є непорушним та набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до наданих суду документів вбачається, що право власності на домоволодіння розташоване за адресою: АДРЕСА_1 було набуте позивачем та її бувшим чоловіком ОСОБА_2., правомірно на підставі укладеного договору купівлі-продажу будинку.

Оскільки будинок був придбаний сторонами в 1989 році, на нього поширюються норми Цивільного кодексу Української РСР в редакції 1963 року.

Так відповідно до ст. 227 ЦК України в ред. 1963 року - Договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу).

Договір купівлі-продажу жилого будинку підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів.

Як вбачається з наданих суду матеріалів договір купівлі-продажу житлового будинку був укладений в належній формі. Проте чи здійснювалась реєстрація цього договору у відповідному органі відповідно до діючого на той час законодавства доказів немає. Оскільки копія договору купівлі-продажу надана суду нотаріальним архівом, а позивач посилається на відсутність в неї цього документу.

Крім того в архівах КП Верхньодніпровське бюро технічної інвентаризації була знайдена характеристика на пред'явлення її до державної нотаріальної контори з метою відчуження будинку за адресою: АДРЕСА_1, яка видавалась попереднім власникам даного домоволодіння, з якими ними був укладений договір купівлі - продажу будинку, проте відсутній запис про реєстрації права власності на зазначений вище будинок за грн.. ОСОБА_2., на підставі укладеного договору купівлі-продажу.

Таким чином судом встановлено, що грн. ОСОБА_2., правомірно набувши право власності на спірний будинок не зареєстрував право власності на нього в установленому порядку , оскільки правовстановлюючий документ, що підтверджує право власності ОСОБА_2., на зазначений вище будинок відсутній.

Тому визнавати за позивачкою право власності на 1/2 частину зазначеного будинку в порядку ст.22 КпШС Української РСР підстави відсутні, хоч майно фактично було набуте подружжям Масалитінів в період шлюбу.

На підставі чого суд погоджується з обраним позивачем способом захисту її прав шляхом визнання права власності на зазначений вище будинок за набувальною давністю

Набувальна давність визначається як засіб закріплення майна за суб'єктами, що ним володіють, у випадках, коли вони не мають можливості через певні обставини підтвердити підстави виникнення прав, а також в інших ситуаціях. Право власності за набувальною давністю може бути набутим як на безхазяйні речі, так і на майно, яке належить за правом власності іншій особі.

Факт відкритого безперервного та добросовісного користування позивачем зазначеним вище будинком підтверджується показаннями свідків ОСОБА_3.. і ОСОБА_4.

Так свідок ОСОБА_3., в судовому засіданні пояснила, що вона живе в одному селі з позивачкою. Їй відомо, що позивачка зі своїм першим чоловіком купили будинок по АДРЕСА_1. Проте, ОСОБА_1., розірвала шлюб із ОСОБА_2., і ОСОБА_2,. перестав проживати в селі. Близько 30 років будь-які відомості про ОСОБА_2., відсутні. За цей час в селі він жодного разу не з'являвся. ОСОБА_1., з моменту купівлі даного будинку продовжує проживати в ньому. Утримує будинок в належному стані. Зі своїм другим чоловіком утеплили будинок, добудували ванну кімнату, роблять ремонти, садять город. Підтримують будинок та подвір'я в належному стані.

Аналогічні пояснення надала свідок ОСОБА_4., яка також підтвердила відсутність гр. ОСОБА_2,. в селі близько 30 років та пояснила, що позивачка зі своїм другим чоловіком побудували на території домоволодіння літню кухню, насадили садок, садять город та утримують будинок в належному стані.

Відповідно до рішення Мишуринрізької сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області № 9 від 12.02.2016 року Про перейменування вулиць в населених пунктах Мишуринрізької сільської ради , вулицю Петровського перейменовано на АДРЕСА_1. Таким чином на даний час домоволодіння, в якому проживає позивач, з урахуванням змін в адміністративно-територіальному устрої, розташоване за адресою: АДРЕСА_1

Згідно ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Згідно Постанови пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав відповідно до частини першої статті 344 ЦК особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

При вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:

- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;

- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;

-володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя статті 344 ЦК).

Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК) (п. 9 Постанови).

Враховуючи положення пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України про те, що правила статті 344 ЦК про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом, та беручи до уваги, що ЦК набрав чинності з 1 січня 2004 року, положення статті 344 ЦК України поширюються на правовідносини, що виникли з 1 січня 2001 року. Отже, визнання судом права власності на нерухоме майно за набувальною давністю може мати місце не раніше 1 січня 2011 року.

При цьому суди мають виходити з того, що коли строк давнісного володіння почався раніше 1 січня 2001 року, то до строку, який дає право на набуття права власності за набувальною давністю, зараховується лише строк з 1 січня 2001 року. Разом із тим, якщо перебіг строку володіння за давністю почався після цієї дати, то до строку набувальної давності цей період зараховується повністю, (п. 11 Постанови)

Можливість пред'явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 4, 5 ЦК України, а також частини четвертої статті 344 ЦК України.

Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади, (п. 13 Постанови)

Виходячи зі змісту частини першої статті 344 ЦК, відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно не є перешкодою для визнання права власності на це майно у зв'язку зі спливом строку набувальної давності, оскільки така державна реєстрація може бути здійснена після визнання права власності за набувальною давністю.

Рішення суду, що набрало законної сили, про задоволення позову про визнання права власності за набувальною давністю є підставою для реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (пункт 5 частини першої статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень") (п. 14 Постанови).

Враховуючи, що дослідженими в судовому засіданні доказами підтверджено, що позивач ОСОБА_1., більше 10 років відкрито, безперервно володіє житловим будинком АДРЕСА_1. Добросовісно заволоділа наявним майном: фактично проживаючи в даному будинку після розірвання шлюбу з першим чоловіком. Володіє даним домоволодінням відкрито, оскільки в погосподарських книгах Мишуринрізької сільської ради з 2011 року зазначена головою даного домоволодіння. Дане володіння позивача зазначеним вище будинком відоме як посадовим особам, так і сусідам та односельцям позивача. І будь-які особи не оспорюють володіння позивача даним майном. Володіння позивача зазначеним вище будинком є непреривним, так як позивач не покидала зазначене домоволодіння протягом всього цього часу, постійно проживаючи в ньому разом з членами своєї сім'ї. Відповідно наявні всі правові підстави для визнання за позивачкою в судовому порядку права власності на житловий будинок за набувальною давністю.

На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору підлягають покладенню на позивача так як відсутня вина відповідача у виникненні даного спору.

Керуючись ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 і Мишуринрізької сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області про визнання права власності в порядку набувальної давності - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_1 право власності за набувальною давністю на житловий будинок садибного типу загальною площею 79.2 кв.м., з господарчими будівлями та спорудами, який розташований на земельній ділянці 0.2500 га по фактичному користуванню, за адресою: по АДРЕСА_1.

Витрати по сплаті судового збору в сумі 840 грн. (вісімсот сорок ) грн., 80 коп., покласти на ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_1.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту складання повного тексту рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду .

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення.

Повний текст рішення виготовлений 01.04.2021 року.

Суддя Петрюк Т.М.

Направлене до ЄДРСР: 01.04.2021 року

Дата набрання законної сили: 06.05.2021 року