Рішення

від 25.03.2021 по справі 285/3408/20

НОВОГРАД-ВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 285/3408/20

провадження у справі № 2/0285/93/21

25 березня 2021 року м. Новоград-Волинський

Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області

в складі: головуючої - судді Михайловської А.В.

за участі секретаря судового засідання Ковальової З.С.,

сторони по справі: позивач - ОСОБА_1 , представник - ОСОБА_2 ,

відповідач - ОСОБА_3 , представник - ОСОБА_4 ,

відповідач - ОСОБА_5 ,

третя особа без самостійних вимог - ОСОБА_6 ,

розглянувши у загальному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , третя особа без самостійних вимог: ОСОБА_6 , про виділ частки домоволодіння, що є у спільній частковій власності, -

встановив:

08.09.2020 року позивач звернувся до суду та, після уточнення позовних вимог 27.01.2021 року, просив ухвалити рішення суду, яким: виділити йому у натурі 19/100 частин житлового будинку та господарських будівель, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: у житловому будинку - тамбур 1, площею 2,8 кв.м, коридор 4-1, площею 3,5 кв.м, кухня 4-2, площею 4,9 кв.м, убиральня 4-3, площею 0,7 кв.м., кухня 4-4, площею 8,7 кв.м., кімната 4-5, площею 12,7 кв.м; у господарських будівлях - частину сараю літ.В, площею 14,3 кв.м; у господарських спорудах - частину огорожі розташованої на передній межі земельної ділянки, кадастровий номер 1811000000:00:014:0551, в межах головного фасаду приміщень тамбуру 1, коридору 4-1, кухні 4-2, та частину огорожі розташованої на лівій межі земельної ділянки, кадастровий номер 1811000000:00:014:0551, в межах лівого фасаду приміщень кухні 4-2, кухні 4-4, кімнати 4-5.

Крім того, просив решту домоволодіння залишити у спільній частковій власності відповідачів та третьої особи, припинити за ним право спільної часткової власності на вище вказаний житловий будинок та визнати за ним право особистої приватної власності на 19/100 частин будинку.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що він є власником 19/100 частин зазначеного будинку. Враховуючи те, що відповідачі відмовляються у добровільному порядку здійснити виділ його частки у майні, він звернувся до суду з даним позовом.

09.09.2020 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

01.10.2020 року відповідачем ОСОБА_3 подано до суду відзив на позовну заяву, у якому остання просить відмовити у задоволенні позовної заяви, який зводиться до того, що позивачем було здійснено самочинне будівництво до його частини будинку, а тому виділ його частки у будинку неможливий.

12.11.2020 року у справі призначено судову будівельно-технічну експертизу, провадження у справі зупинено на час її проведення.

28.12.2020 року провадження у справі поновлено.

27.01.2021 року позивачем подано до суду позовну заяву в уточненій редакції та докази про направлення її копії іншим учасникам справи.

04.02.2021 року прийнято до розгляду позовну заяву в уточненій редакції, встановлено учасникам справи строки вчинення процесуальних дій.

04.03.2021 року представником відповідача ОСОБА_3 подано до суду клопотання про долучення до справи письмових доказів, яке у судовому засіданні було задоволене.

17.03.2021 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до розгляду.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 уточнені позовні вимоги підтримали, які просили задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві. Відповідач ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_4 позовні вимоги не визнали, просили відмовити у їх задоволенні, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Відповідач ОСОБА_5 та третя особа, що не заявляє самостійних вимог ОСОБА_6 у судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомленні, про причини неявки суд не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не подали. Натомість, 30.09.2020 року відповідачем ОСОБА_5 подано до суду заяву, у якій вона не заперечує проти виділу у натурі його частки у вказаному домоволодінні.

З`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд приходить до наступного.

Встановлено, що позивач ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 16.01.1987 року придбав 19/100 частин житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель, що знаходиться в АДРЕСА_1 (а.с. 13-14).

На підставі рішення виконавчого комітету Новоград-Волинської міської ради Житомирської області позивачем було здійснено добудову до його частини житлового будинку.

Станом на 03.11.2017 року загальна площа будинку складає 168,55 кв.м. (а.с.15).

При цьому, земельна ділянка по АДРЕСА_1 , площею 0,0595 га, знаходиться у спільній сумісній власності позивача та учасників справи (а.с.11).

Відповідно до висновку експерта за результатами проведеної судової будівельно-технічної експертизи від 10.12.2020 року за № 930/12.20 виділити в натурі частку ОСОБА_1 у житловому будинку і господарських будівель, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , - технічно можливо (а.с.101-135).

Надаючи правову оцінку даним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Статтею 321 ЦК України закріплено конституційний принцип непорушності права власності, передбачений статтею 41 Конституції України. Він означає, що право власності є недоторканим, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише відповідно і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 356 ЦК України спільна часткова власність - це власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності.

Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно в цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними процентами від цілого чи у дробовому вираженні.

Відповідно до вимог статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

У пунктах 6 та 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на житловий будинок від 04 жовтня1991 року №7 зазначається, що виділ часток (поділ) жилого будинку, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або у разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності.

Згідно з частиною першою статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки з майна, що є у спільній частковій власності.

Відтак, враховуючи те, що у власності позивача перебуває 19/100 частин житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель, що знаходиться в АДРЕСА_1 та те, що виділ його частки, згідно висновку експерта за результатами проведеної судової будівельно-технічної експертизи від 10.12.2020 року за № 930/12.20, є технічно можливим, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про виділ йому частки в натурі є обґрунтованими, а тому у цій частині підлягають задоволенню.

При цьому, суд звертає увагу, що на підставі положення ч. 3 ст. 364 ЦК України у разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

За таких обставин, позовнівимоги у частині залишення решти домоволодіння у спільній частковій власності відповідачів та третьої особи, припинення за позивачем право спільної часткової власності на вище вказаний житловий будинок та визнаня за ним право особистої приватної власності на 19/100 частин будинку задоволенню не підлягають, оскільки у зв`язку із виділом позивачу у натурі частки у спірному домоволодінні, у силу ч. 3 ст. 367 ЦПК України, його право спільної часткової власності на це майно припиняється, він набуває право власності на виділене майно і таке право підлягає державній реєстрації.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно ч. 1 та ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

У судовому засіданні позивач просив понесені ним судові витрати залишити за ним, а тому суд їх не покладає на відповідачів у справі.

Керуючись ст.ст. 4, 76 - 89, 141, 200, 206, 258, 259, 263 - 265, 268, 273, 352, 354, 355, п.п. 15.5 п. 5 Перехідних положень ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Задовольнити позовну заяву ОСОБА_7 до ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , третя особа без самостійних вимог: ОСОБА_6 , про виділ частки домоволодіння, що є у спільній частковій власності, - частково.

Виділити ОСОБА_8 в натурі 19/100 частин житлового будинку та господарських будівель, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:

у житловому будинку - тамбур 1, площею 2,8 кв.м, коридор 4-1, площею 3,5 кв.м, кухня 4-2, площею 4,9 кв.м, убиральня 4-3, площею 0,7 кв.м., кухня 4-4, площею 8,7 кв.м., кімната 4-5, площею 12,7 кв.м;

у господарських будівлях - частину сараю літ.В, площею 14,3 кв.м;

у господарських спорудах - частину огорожі розташованої на передній межі земельної ділянки, кадастровий номер 1811000000:00:014:0551, в межах головного фасаду приміщень тамбуру 1, коридору 4-1, кухні 4-2, та частину огорожі розташованої на лівій межі земельної ділянки, кадастровий номер 1811000000:00:014:0551, в межах лівого фасаду приміщень кухні 4-2, кухні 4-4, кімнати 4-5.

У решті частини вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Повне найменування (ім`я) сторін:

позивач - ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання - АДРЕСА_1 ),

відповідач - ОСОБА_3 ( РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання - АДРЕСА_1 ),

відповідач - ОСОБА_5 ( РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання - АДРЕСА_1 ),,

третя особа без самостійних вимог - ОСОБА_6 ( РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання - АДРЕСА_1 ).

Дата складення повного судового рішення - 01.04.2021 року.

Головуюча А.В.Михайловська