Рішення

від 24.03.2021 по справі 523/3147/21

СУВОРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 523/3147/21

Провадження №2/523/2863/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

заочне

"24" березня 2021 р. м.Одеса

Суворовський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді - Дяченко В.Г.

секретар судового засідання - Єпутатова В.В.,

за участю: представника позивача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом виселення, вселення в житлове приміщення

В С Т А Н О В И В:

22 лютого 2021 року до Суворовського районного суду м. Одеси з позовом звернулася ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні власністю, виселення відповідача та вселення позивача.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що вона є власником домоволодіння під АДРЕСА_1 , який отриманий нею у спадок після смерті матері ОСОБА_4 .

За зазначеною адресою зареєстрований ОСОБА_3 , якій вселився у будинок зі згоди колишнього власника будинку ОСОБА_4 у якості тимчасового мешканця.

Позивач надала відповідачу вимогу про добровільне виселення, однак останній відмовляється добровільно виселитися.

Дії відповідача створюють перешкоди позивачу у здійсненні законних прав власника (ст.ст. 319, 321 ЦК України).

Ухвалою судді Суворовського районного суду м. Одеси Дяченко В.Г. від 22.02.2021 року провадження у справі було відкрито та призначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та призначенням судового засідання в залі засідань в приміщенні Суворовського районного суду м. Одеси за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 68, на 14 годин 10 хвилин 24.03.2021 року.

Представник ОСОБА_2 ОСОБА_1 позовні вимоги в судовому засіданні підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з`явився, викликався до суду відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України, але отримати повістку відмовився, про що є відмітка відділення зв`язку на повідомленні, про причини неявки суд не повідомив.

Суд, у зв`язку з неявкою відповідача та неповідомленням про поважність причин такої неявки в судове засідання, зі згоди представника позивача, ухвалив слухати справу у відсутності відповідача, згідно ст.ст.280-281 ЦПК України, при заочному розгляді на підставі наявних у справі доказів.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що надані позивачем докази та повідомлені ним обставини є достатніми для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_2 є власником домоволодіння під АДРЕСА_1 , яке складається з 1 (одного) кам`яного житлового будинку загальною площею 89,6 кв.м., у тому числі житловою площею 47,0 кв.м., зазначеного на плані під літерою А та господарчих будівель та споруд, зазначених на плані під літерами Б , В , Г - сараї, І - мостіння, № 1 -2 - огорожа.

Право власності на вказаний будинок належить ОСОБА_2 на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 25 червня 2018 року, посвідченого Писаренко Євгеном Сергійовичем, приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за № 1893, (бланк серія ННІ № 172878). Право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер записи про право власності № 26793455, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 15854645511101, що підтверджується витягом Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 128922917 від 25.06.2018 року.

Власником земельної ділянки, розташованої за адресою: будинок під АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 5110137600:73:001:0002 також є ОСОБА_2 . Право власності на вказану земельну ділянку належить їй на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 25 червня 2018 року, посвідченого Писаренко Євгеном Сергійовичем, приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за № 1894, (бланк серія ННІ № 172879). Право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер записи про право власності № 26793689, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 475786051101, що підтверджується витягом Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 128924944 від 25.06.2018 року.

Відповідно до довідки б/н від 07.02.2019 року, виданої органом самоорганізації населення (СОН) Нова Слободка в місті Одесі , за адресою будинку (м. Одеса, Перший Польовий провулок, буд.12), зареєстровані: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_3 , які вселились у будинок зі згоди колишнього власника будинку ОСОБА_4 у якості тимчасових мешканців.

Рішенням від 31 липня 2020 року по справі № 523/2569/19 Суворовський районний суд м. Одеси ухвалив виселити ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_8 без надання іншого житлового приміщення.

Позивач позбавлена можливості користуватися і розпоряджатися будинком, оскільки в будинку проживає відповідач та члени його родини, відносно яких вже ухвалено рішення суду, та які перешкоджають їй у такому праві.

Жодних доказів щодо спростування доводів позивача, відповідач суду не надав.

Згідно із ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності набувається в порядку визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

В силу статті 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Статтею 318 ЦК України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Частиною 1 статті 383 ЦК України та статтею 150 ЖК УРСР закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб.

Частиною 1 статті 156 ЖК УРСР передбачено, що члени сім`ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Аналогічну норму містить також стаття 405 ЦК України.

Відповідно до частини 4 статті 156 ЖК УРСР до членів сім`ї власника відносяться особи, зазначені в частині 2 статті 64 цього Кодексу, а саме подружжя, їх діти і батьки. Членами сім`ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство. За змістом зазначених норм правом користування житловою площею, яка знаходиться у власності особи, мають члени сім`ї власника (подружжя, їх діти, батьки) та інші особи, які постійно проживають разом з власником будинку (квартири), ведуть з ним спільне господарство, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. Обов`язок

Разом з цим, згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

Відтак, виходячи зі змісту статей 383, 391, 405 ЦК України та статей 150, 156 та ст. 64 ЖК УРСР слід дійти до висновку, що положення статей 383, 391 ЦК України передбачають право вимоги власника про захист порушеного права власності жилого приміщення, будинку, квартиру тощо, від будь-яких осіб, у тому числі осіб, які не є і не були членами його сім`ї, а положення статей 405 ЦК України, статей 150, 156 ЖК УРСР регулюють взаємовідносини власника жилого приміщення та членів його сім`ї, у тому числі у випадку втрати права власності власником, припинення з ним сімейних відносин або відсутності члена сім`ї власника без поважних причин понад один рік.

Осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення (ч.3 ст. 116 ЖК УРСР).

Згідно ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Згідно ч. 2 ст. 16 ЦК України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно ч.1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

З іншими вимогами позивачка не зверталася, жодних доказів на спростування зазначених позивачкою обставин відповідач до суду не надав.

Згідно ч. 3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч.ч. 1-3 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За таких обставин суд вважає вимоги позивача законними й обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю, оскільки у судовому засіданні встановлено, що відповідач вселився у спірне житлове приміщення зі згоди колишнього власника будинку, позивач на даний час є єдиним власником житла, проте позбавлена можливості проживати, користуватися та розпоряджатися належним їй майном через перешкоди з боку відповідача.

Відповідно до змісту ч.2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Судом встановлено, що позивач поніс додаткові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1816 грн, що підтверджується наявною у матеріалах справи квитанцією про сплату судового збору від 19 лютого 2021 року, на зазначену суму.

Керуючись ст.ст. 5,6,10,263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом виселення, вселення в житлове приміщення.

Зобов`язати ОСОБА_3 не перешкоджати ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПННОМЕР_1 , у користуванні житловим будинком та земельною ділянкою, розташованими за адресою: АДРЕСА_1 .

Виселити ОСОБА_3 з житлового будинку АДРЕСА_1 , без надання іншого житлового приміщення.

Вселити ОСОБА_2 в житловий будинок АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржено позивачем до Одеського апеляційного суду через Суворовський районний суду м. Одеси шляхом подання апеляційної скарги в 30 денний строк з дня проголошення рішення.

Якщо повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, позивач має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлено 29.03.2021 року.

Суддя