Рішення

від 25.03.2021 по справі 314/5251/19

ВІЛЬНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 314/5251/19

Провадження № 2/314/136/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.03.2021 року м.Вільнянськ

Вільнянський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Мануйлової Н.Ю.,

секретар судового засідання Рясна А.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Кравченка В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №314/5251/19 в порядку загального позовного провадження за позовом ОСОБА_2 до Фермерського господарства Заярний , третя особа: державний реєстратор реєстраційного відділу виконавчого комітету Вільнянської міської ради Запорізької області про визнання договору оренди землі недійсним ,

ВСТАНОВИВ:

20.11.2019 ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ФГ Заярний , третя особа:державний реєстратор реєстраційного відділу виконавчого комітету Вільнянської міської ради Запорізької області про визнання договору оренди землі недійсним.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що є власником земельної ділянки, площею 6,2505 га, яка розташована за адресою: Запорізька область, Вільнянський район, Антонівська сільська рада, кадастровий номер земельної ділянки 2321580500:04:003:0117, цільове призначення якої: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, виданим Вільнянською державною нотаріальною конторою Запорізької області 12.12.2015 року за реєстраційним № 2195. Право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано 12.12.2015 року державним нотаріусом Вільнянської державної нотаріальної контори Кравченко О.М., номер запису про право власності 12495312, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 802994723215, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за № 49690114 від 12.12.2015 року. Згідно витягу зДержавного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від22.02.2018 року№ 114940088 підставою для виникнення речового права зазначений договір оренди землі від 05.02.2017 року№ 04/02, видавник ФГ Заярний . Натомість для державної реєстрації надавався договір оренди землі від 05.02.2018 року № 04/02 та додаткова угода № 1 від 05.02.2018 року про зміну Договору оренди землі від 05.02.2018 року.

Вказаний договір оренди зареєстрований 16.02.2018 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором виконавчого комітету Вільнянської міської ради Запорізької області Ревенком О.Ю., номер запису про інше речове право 24960712, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 802994723215, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права за № 114940088 від 22.02.2018 року.

05.02.2018 року між позивачем та відповідачем була підписана додаткова угода № 1 до договору оренди про внесення змін до п. 9 розділу Оренда плата , а саме: 9.1. Орендна плата виплачується орендарем в натуральній або грошовій формах (з якого вбачається, що саме форма орендної плати не встановлена); 9.1.2.Грошова форма виплати орендної плати передбачає видачу з каси орендаря або іншим способом, узгодженим орендодавцем та орендарем, грошових коштів у розмірі, передбаченому п. 2.1 цього договору (пункту 2.1 в договорі взагалі не існує), вирахування податку з доходів фізичних осіб, обов`язок щодо утримання та перерахування до відповідних бюджетів покладається на орендаря згідно чинного законодавства; 9.1.3.Натуральна форма виплати орендної плати передбачає видачу орендарем сільськогосподарської продукції та надання послуг, а саме:5000 кг зерна, 400 кг соняшника, 50 кг цукру, 100 кг борошна, та оранка, культивація ділянок для ведення селянського господарства площею (площа не зазначена); 9.1.4 Зерно та соняшник видаються після закінчення збору і первинної обробки, але не пізніше 31 грудня року, за який видається оренда плата; послуги надаються протягом року .При цьому, позивач вказує на те, що додаткова угода до договору земельної ділянки від 05.02.2018 року не зареєстрована у встановленому законом порядку.

Позивач вважає, що договір оренди землі укладено без зазначення істотних умов, а саме: не визначено нормативну грошову оцінку земельної ділянки, не зазначено розмір та форма орендної плати, не зазначено про обчислення розміру орендної плати з урахуванням чи без урахування індексів інфляції, вказує на порушення строків сплати орендної плати, що позбавило її можливості отримання матеріальних благ, на які вона розраховувала при укладенні договору оренди землі, у зв`язку з чим просить визнати договір оренди та додаткову угоду до нього недійсними.

Під час судового засідання представник позивача підтримав позовні вимоги та зазначив, що даний договір та додаткова угода є недійсними з підстав того, що договір укладено без зазначення істотних умов, а саме: пункту 2.1 в договорі взагалі не існує, а на нього посилається Відповідач в додатковій угоді до договору в п.9.1.2 в якому йдеться про грошову форму виплати орендної плати;у п.5 договору оренди землі не зазначена нормативно-грошова оцінка земельної ділянки;в п.9 договору оренди ні розмір, ні форма орендної плати не зазначені;у п.10 договору не зазначено про обчислення розміру орендної плати з урахуванням чи без урахування індексів інфляції. Зазначив, що часткове виконання обов`язку зі спати орендної плати, яке не можливо визначити в грошовому еквіваленті, що дає право визнати договір недійсним, через відсутність в ньому чітко визначених істотних умов оплати по орендній платі. Посилався на постанову Верховного Суду України від 28.10.2019 року по справі №153/1329/16 та від 14.01.2021 року по справі №183/5829/17 в яких зазначено, що у разі якщо орендна плата сплачується орендарем у натуральній та грошовій формі, не можна вважати визначенням розміру орендної плати.Зазначив, що із вказаних положень договору неможливо визначити суму орендної плати, щодо якої сторони досягли згоди, сторони не погодили питання щодо індексації орендної плати, що свідчить про неузгодженість між сторонами істотних умов договору.Крім того, просив суд скасувати державну реєстрацію договору оренди землі №04/02 від 05.02.2018 року. Вказав, що відповідач не здійснив державної реєстрації Додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 05.02.2018 року, а томувважає, що додаткова угода, як правочин є не вчинений та не може братися до уваги. За таких обставин, представник позивача вважав, що, між сторонами не було досягнуто згоди, щодо всіх істотних умов договору, отже договір є недійсним.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову, зазначивши, що договір оренди і додаткова угода до нього укладені в один день - 05.02.2018 року, при цьому додаткова угода зареєстрована 16.02.2018 року і вважається укладеною.Вказав, що в договорі та додатковій угоді зазначено термін виплати орендної плати до 31 грудня поточного року, стягнення пені у разі затримки виплати орендної плати в розмірі 0,03%. Зазначено, що орендна плата виплачується орендарем в натуральній або грошовій формі. Грошова форма виплати орендної плати передбачає видачу з каси орендаря або іншим способом, угодженим орендодавцем та орендарем, грошових коштів у розмірі передбаченому п.2.1 цього договору. Не внесення автоматично п.2.1 до додаткової угоди, що неможливо вважати суттєвим порушенням. Відображена натуральна форма і відробіткова, а саме оранка, культивація ділянок для ведення селянського господарства. Зазначив, що позивач отримала орендну плату за 2019-2020 роки в натуральній формі, підписавши відповідні документи з цього приводу. В 2019 році позивачу надсилались листи з проханням виконати умови договору в частині збору врожаю та оранки її присадибної ділянки, проте остання здійснила оранку присадибної ділянки власними силами. В 2020 році оранку земельної ділянки здійснило ФГ Заярний .Таким чином, вважає, що суттєвої умови щодо розрахунків порушено не було, оскільки згода була досягнута, умови договору оренди виконані.Вказав, що посилання позивача на постанову Верховного Суду України від 28.10.2019 року у справі №153/1329/16 не можуть бути взяті до уваги, так як існує інша постанова Верховного Суду протилежного змісту від 30.07.2020 року по справі №741/761/17-ц, в якій зазначено, що позов при таких обставинах задоволенню не підлягає.Постанова Верховного Суду від 14.01.2021 року по справі №183/5829/17 стосується систематичної несплати орендної плати в частині обробки земельної ділянки, а не порушення істотних умов, що є предметом розгляду даної справи.За таких обставин, представник відповідача вважав, що, відсутні підстави для визнання оспорюваного договору оренди землі та додаткової угоди до нього недійсними та просив суд відмовити в задоволені позову в повному обсязі.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином, зі згодою сторін суд розглянув справу у його відсутності.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, дійшов наступних висновків.

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Згідно зі статтями 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Діючим законодавством визначено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України Про оренду землі , тощо.

Статтею 13 Закону України Про оренду землі визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Істотними умовами договору, відповідно до ст. 15 Закону є об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки);строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 6,2505 га з кадастровим номером 2321580500:04:003:0117, розташованої на території Антонівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області.

05.02.2018 між ОСОБА_2 та ФГ Заярний укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки. Також, 05.02.2018 року між ними було підписано додаткову угоду №1 про зміну Договору оренди землі №04/02 від 05.02.2018 року.

Даний договір оренди та додаткова угода про зміни Договору оренди землі зареєстровано 16.02.2018 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором виконавчого комітету Вільнянської міської ради Запорізької області Ревенком О.Ю., номер запису про інше речове право 24960712, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 802994723215, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права за № 191603757 від 05.12.2019 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі підлягає державній реєстрації та на підставі ч. 1 ст. 210, ч. 3 ст. 640 ЦК України, ч. 2 ст. 125 ЗК України й ст. 18 Закону України "Про оренду землі" є укладеним з моменту його державної реєстрації. Таким чином, оскільки в установленому законом порядку здійснено державну реєстрацію спірного договору оренди землі та додаткової угоди до нього, він є укладеним, а отже - оспорюваним та за рішенням суду може бути визнаний недійсним.

Частиною 1 ст.638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

В пунктах 1, 2 Договору зазначено кадастровий номер, місце розташування та площа земельної ділянки.

В п. 8 Договору зазначено строк дії договору оренди - 10 років.

Відповідно до додаткової угоди № 1 до Договору оренди про внесення змін до п. 9 розділу Оренда плата - орендна плата виплачується орендарем в натуральній або грошовій формах. Грошова форма виплати орендної плати передбачає видачу з каси орендаря або іншим способом, узгодженим орендодавцем та орендарем, вирахування податку з доходів фізичних осіб, обов`язок щодо утримання та перерахування до відповідних бюджетів покладається на орендаря згідно чинного законодавства. Натуральна форма виплати орендної плати передбачає видачу орендарем сільськогосподарської продукції та надання послуг, а саме: 5000 кг зерна, 400 кг соняшника, 50 кг цукру, 100 кг борошна, та оранка, культивація ділянок для ведення селянського господарства площею. Зерно та соняшник видаються після закінчення збору і первинної обробки, але не пізніше 31 грудня року, за який видається оренда плата; послуги надаються протягом року .

Відповідно до п. 11 та п. 12 даного Договору, орендна плата вноситься у строк до 31 грудня року щороку.

Позивач вважає, що договір є недійсним, оскільки не відповідає вимогам чинного законодавства. Так, при укладені договору не було визначено нормативну грошову оцінку земельної ділянки, не зазначено розміру та форма орендної плати,не зазначено про обчислення розміру орендної плати з урахуванням чи без урахування індексів інфляції, розмір орендної плати визначений у додатковій угоді до договору оренди землі з прив`язкою про виплату в натуральній формі є незрозумілим, оскільки не зазначено, від якої суми має бути розрахована виплата в натуральній формі. Крім того,вказує на розбіжності щодо дати укладення договору оренди та зазначених у ньому пунктах. Зазначає, що пункту 2.1, на який є посилання в додатковій угоді до договору, не існує.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем в добровільному порядку було укладено договір оренди землі, отримувалася орендна плата, як визначено додатковій угоді до Договору, де зокрема зазначено, що орендна плата виплачується в натуральній або грошовій формах, про що свідчать підписи ОСОБА_2 на відомостях за 2019 -2020 роки про отримання орендної плати.

В матеріалах справи містяться копії листів-повідомлень з проханням виконати умови договору в частині збору врожаю та оранки присадибної ділянки, які надсилались ОСОБА_3 у 2019 році та відомості щодо їх надіслання.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження

№ 61-2417сво19) зроблено висновок, що недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим .

У частині першій статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Верховний Суд України неодноразово висловлював підхід, згідно якого відсутність однієї із істотних умов у договорі оренди землі, передбачених частиною першою статті 15 Закону України Про оренду землі (у редакції, чинній на момент укладення оспорюваного договору), може бути підставою для визнання такого договору недійсним лише у разі встановлення факту порушення, невизнання або оспорення прав, свобод чи інтересів особи, яка звертається із позовом. Зокрема у постанові Верховного Суду України від 21 вересня 2016 року у справі № 6-1512цс16 зазначено, що: правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Отже, якщо відсутність у договорі однієї з істотних умов не унеможливила виконання договору, зокрема в частині проведення розрахунків, і сторони протягом певного часу виконували договір погодженим способом, то незгода позивачів з умовою виконання договору не може бути підставою для визнання їх прав порушеними в момент укладення договору та визнання його недійсним з цих підстав .

У судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_2 отримала за 2019 -2020 роки орендну плату в натуральній формі, а саме: 5000 кг зерна, 400 кг соняшника, 50 кг цукру, 100 кг борошна, факт отримання орендної плати засвідчено її підписами на відомостях за 2019 та 2020 рік. Таким чином, суттєвої умови щодо розрахунків порушено не було, згода була досягнута, умови договору оренди виконані.

Таким чином, перевіривши та з`ясувавши всі обставини справи та оцінивши усі наявні докази по справі, досліджені в судовому засіданні в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України та враховуючи, що в задоволенні позову було відмовлено, судовий збір покладається на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 82, 141, 263-265, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Фермерського господарства Заярний , третя особа: державний реєстратор реєстраційного відділу виконавчого комітету Вільнянської міської ради Запорізької області про визнання договору оренди землі недійсним відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду через Вільнянський районний суд Запорізької області. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Повний текст рішення складено 25.03.2021.

Суддя Наталія Юріївна Мануйлова

25.03.2021