Ухвала

від 29.03.2021 по справі 161/4373/21

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 161/4373/21 Провадження №11-сс/802/135/21 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1 Категорія:арешт майна Доповідач: ОСОБА_2

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2021 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд в складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

представників власника майна ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені суду справу за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 березня 2021 року про відмову в накладенні арешту на майно (ЄРДР № 22020030000000102),

В С Т А Н О В И В

Ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 березня 2021 року відмовлено у задоволенні клопотання старшого слідчого в ОВС криміналіста СВ УСБУ у Волинській області ОСОБА_9 про накладення арешту на майно - документи, ноутбуки, системні блоки, сегрегатори, печатки, книга, картонні коробки, яке було вилучене 04-05.03.2021 під час проведення обшуку в приміщенні, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , в рамках досудового розслідування кримінального провадження внесеного до ЄРДР № 22020030000000102, за ознаками кримінальних правопорушень,передбачених ч.1 ст. 204, ч.2 ст. 199 КК України.

Слідчий суддя своє рішення мотивував тим, що органом досудового розслідування не доведено прававої підстави для накладення арешту на майно, крім того посадові особи ТОВ "Волиньтабак" на момент звернення з клопотанням про арешт та його розгляду не набули статусу підозрюваного у кримінальному провадженні.

В поданій апеляційній скарзі прокурор вважає ухвалу слідчого судді незаконною та необґрунтованою. Вказує на те, що слідчим суддею зроблено помилковий висновок, що майно, на яке необхідно накласти арешт не

відповідає вимогам ст. 170 КПК України.

Посилається на залишення поза увагою слідчого судді тих обставин, що вилучені в результаті санкціонованого обшуку документи, компютерна техніка та інші предмети мають значення у кримінальному провадженні, оскільки можуть містити в собі сліди вчинення злочинів, у звязку з чим підлягають детальному вивченню, дослідженню, проведенню відповідних експертиз.

Просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою клопотання про накладення арешту на майно задовольнити повністю.

Заслухавши доповідача, який виклав суть ухвали слідчого судді та доводи апеляційної скарги, прокурора, який підтримував подану апеляційну скаргу та просив скасувати ухвалу слідчого судді та накласти арешт на майно, слідчого, який погодився з доводами прокурора, пояснював про існування достатніх підстав та розумних підозр вважати вилучене майно речовими доказами у кримінальному провадженні, та необхідність застосування ініційованого ним заходу забезпечення кримінального провадження, представників власника майна, які заперечили проти задоволення апеляційної скарги та просили рішення слідчого судді залишити без змін, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.

Аналізуючи доводи апеляційної скарги прокурора, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст.9КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Згідно зіст.370КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

При розгляді клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст.ст.170-173КПК України слідчий суддя для прийняття законного та обґрунтованого рішення повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна. Однак, в даному випадку, вказаних вимог слідчий суддя не дотримався.

Так відмовляючи у задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на майно слідчий суддя послався на те, що посадові особи ТОВ "Волиньтабак" на момент звернення з клопотанням про арешт та його розгляду не набули статусу підозрюваного у кримінальному провадженні, та прокурором не доведено наявності підстав для накладення арешту на майно.

Разом з тим слідчий суддя жодним чином не надав належної правової оцінки стану доказів, який наданий органом досудового розслідування, із зазначенням відповідних мотивів свого рішення, що свідчить про те, що слідчий суддя формально підійшов до розгляду клопотання слідчого про арешт майна, яке у відповідності з вимогами ч.2 ст. 171 КПК України повинно містити чіткий перелік і види майна, пропонованого до арешту.

Колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини ( далі Суд), яка відповідно дост. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду»таст. 8 КПК Україниє джерелом національного права.

Принцип правової визначеності є невід`ємною, органічною складовою принципу верховенства права. Про це у ряді своїх рішень зазначає, зокрема, Європейський суд з прав людини. У своїх рішеннях Конституційний Суд України також посилається на принцип правової визначеності, наголошуючи на тому, що він є необхідним компонентом принципу верховенства права.

У широкому розумінні принцип правової визначеності є сукупністю вимог до організації та функціонування правової системи з метою забезпечення насамперед стабільного правового становища індивіда шляхом удосконалення процесів правотворчості та правозастосування.

Таким чином, принцип правової визначеності означає вимогу чіткості підстав, цілей та змісту нормативних приписів, особливо тих із них, які адресовані безпосередньо громадянам. Вони повинні мати можливість упевнено передбачати правові наслідки своєї поведінки. Принцип визначеності вимагає також, щоби повноваження відповідних органіву відносинах із громадянами та їх об`єднаннями визначалися лише законами. Ними ж мають установлюватися межі розсуду цих органів. Жодне судове рішення не може підміняти своїм регулюванням закон і визначати власні межі свободи розсуду в указаних відносинах.

У справі «Стіл та інші проти Сполученого Королівства» (Steel and others v. the United Kingdom)від 23 вересня 1998 року (п.54) ЄСПЛ наголосив, що «Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба з належною порадою, передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, які може спричинити певна дія.Вислови «законний» та «згідно з процедурою, встановленою законом» зумовлюють повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права».

За таких обставин, зважаючи на те, що слідчий суддя матеріали клопотання по суті належним чином не розглянув, обмежившись посиланням на положенняст.ст. 170-173 КПК України, достатніх обґрунтувань та мотивів прийнятого рішення про відмову в накладенні арешту на майно не навів, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги прокурора про незаконність ухвали слідчого судді слушними, та приходить до висновку про часткове задоволення скарги і скасування судового рішення.

Разом із тим, скасовуючи ухвалу слідчого судді, апеляційний суд приходить до висновку про неможливість постановлення нової ухвали у відповідності до вимог ч. 3ст. 407 КПК України, оскільки доводи апелянта не були належним чином перевірені при розгляді клопотання місцевим судом, а тому призначає новий розгляд клопотання в суді першої інстанції, в процесі якого необхідно розглянути клопотання слідчого та прийняти мотивоване процесуальне рішення у відповідності до вимогКПК України.

На підставі наведеного і керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, Волинський апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 березня 2021 року про відмову в накладенні арешту на майно скасувати, призначити новий судовий розгляд клопотання слідчого в суді першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді