Постанова

від 25.03.2021 по справі 161/13262/20

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 161/13262/20 Головуючий у 1 інстанції: Кирилюк В. Ф. Провадження № 22-ц/802/315/21 Категорія: 3 Доповідач: Матвійчук Л. В.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 березня 2021 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Матвійчук Л. В.,

суддів - Федонюк С. Ю., Осіпука В. В.,

з участю секретаря судового засідання - Губарик К. А.,

представника відповідача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Кооперативу колективного гаража Жигулі про визнання права власності на гараж за апеляційною скаргою представників відповідача Кооперативу колективного гаража Жигулі - Стасюка Олександра Володимировича, ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 грудня 2020 року,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2020 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що її матір ОСОБА_3 за життя придбала гараж № НОМЕР_1 , який знаходиться в Кооперативі колективного гаража Жигулі (далі - ККГ Жигулі ) по вул. Говорова, 54 в м. Луцьку Волинської області.

Позивач вказувала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла, однак після її смерті вона не може оформити своїх спадкових прав на вказане майно, оскільки у неї відсутні оригінали правовстановлюючих документів на гараж, а в наявних документах наявні розбіжності у написанні прізвища та імені померлої. Крім того, гаражний кооператив заперечує її право власності на гараж та не допускає до нього.

Ураховуючи наведене, позивач ОСОБА_2 просила суд визнати за нею право власності на гараж № НОМЕР_1 в ККГ Жигулі по АДРЕСА_1 .

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 грудня 2020 року позов ОСОБА_2 задоволено.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на гараж № НОМЕР_1 , який знаходиться на території ККГ Жигулі по вул. Говорова, 54 у м. Луцьку Волинської області.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі представники відповідача ККГ Жигулі - Стасюк О.В., Бабійчук М. І., покликаючись на неправильну оцінку судом зібраних доказів та невідповідність висновків суду обставинам справи, просили оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки судом не було враховано тієї обставини, що ОСОБА_4 отримала у 1975 році дозвіл на встановлення тимчасового гаража в кооперативі Жигулі , який був знесений, але з 13 жовтня 1977 року після створення нового гаражного кооперативу Жигулі за цією ж адресою з аналогічною назвою, жодних дозвільних документів на встановлення гаражів Луцька міська рада їй не видавала. В рішенні № 397/1 від 13 жовтня 1977 року вказано, що рішення міськвиконкому від 26 вересня 1975 року № 322, яким було створено попередній гаражний кооператив Жигулі , вважати таким, що втратило силу. Отже, ОСОБА_4 фактично незаконно встановила металеву конструкцію в створеному в 1977 році гаражному кооперативі ІНФОРМАЦІЯ_2 . Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які правовстановлюючі документи на гараж та докази прийняття його в експлуатацію, оскільки ОСОБА_4 за життя не оформила своє право власності на гараж у встановленому законом порядку. Тому вважає, що суд першої інстанції безпідставно задовольнив позов ОСОБА_2 .

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_5 , вважаючи оскаржуване рішення правильним по суті та справедливим, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_4 за життя набула на законних підставах право власності на гараж № НОМЕР_1 , який знаходиться на території ККГ Жигулі по вул. Говорова, 54 у м. Луцьку Волинської області, а оскільки позивач ОСОБА_2 у встановленому порядку прийняла спадщину, як єдиний спадкоємець першої черги, тому для захисту її спадкових прав вважав, що за нею необхідно визнати право власності на цей гараж.

Проте, з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно виписки з рішення Виконкому Луцької міської Ради депутатів трудящих № 211 від 28 червня 1975 року Про надання дозволу на встановлення металевих гаражів , було надано дозвіл, зокрема, ОСОБА_4 встановити тимчасово металевий гараж на раніше виділеній земельній ділянці в АДРЕСА_1 також доручити управлінню головного архітектора міста Луцька видати будівельний паспорт.

На підставі вказаного рішення їй 04 вересня 1975 року було видано паспорт вихідних даних для проектування № 5 для будівництва індивідуального гаража по АДРЕСА_1 .

Рішенням Виконкому Луцької міської Ради депутатів трудящих № 322 від 26 вересня 1975 року Про організацію кооперативу по будівництву та експлуатації колективного гаража для автомобілів, що знаходиться в особистій власності громадян міста за результатами розгляду матеріалів про утворення кооперативу по будівництву та експлуатації колективного гаража під назвою Жигулі на 139 індивідуальних автомобілів по АДРЕСА_1 , було вирішено затвердити рішення зборів від 12 вересня 1975 року про організацію кооперативу Жигулі , його статут та списки громадян, які бажають вступити в кооператив, серед яких також вказана ОСОБА_4 .

Судом також встановлено, що рішенням Виконкому Луцької міської Ради депутатів трудящих № 397/1 від 13 жовтня 1977 року Про організацію кооперативу по будівництву та експлуатації колективного гаража для автомобілів, що знаходяться в особистій власності громадян м. Луцька під назвою ІНФОРМАЦІЯ_2 , за результатами розгляду матеріалів про утворення кооперативу по будівництву та експлуатації колективного гаража Жигулі на 200 індивідуальних автомобілів по АДРЕСА_1 було вирішено рішення зборів від 30 червня 1977 року про організацію кооперативу, його статуту затвердити, разом з тим, рішення міськвиконкому від 26 вересня 1975 року №322 визнано таким, що втратило силу.

Після смерті ОСОБА_4 гаражем № НОМЕР_1 в ККГ ОСОБА_6 продовжував користуватись ОСОБА_7 , який і сплачував членські внески до 2011 року, що підтверджується квитанціями до прибуткового касового ордеру, виписаними ККГ Жигулі на його ім`я.

Як вбачається з довідки № 3 від 08 грудня 2016 року, виданої головою правління ККГ Жигулі ОСОБА_1 , металевим гаражем під № НОМЕР_1 , що знаходиться на земельній ділянці ККГ Жигулі по АДРЕСА_1 , володіла член кооперативу ОСОБА_4 , вступний внесок (35 рублів) сплачено. ОСОБА_8 була виключена з членів кооперативу за несплату членських внесків за 2011-2013 роки (протокол № 26 від 01 червня 2014 року).

Згідно із постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 18 вересня 2015 року, у відповідь на заяву представника ОСОБА_2 - ОСОБА_7 від 18 травня 2015 року про видачу їй свідоцтва про право власності на спадщину за законом на гараж, який знаходиться у гаражному кооперативі Жигулі в м. Луцьку, що належав померлій ОСОБА_4 , було відмовлено у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на вказане майно.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 березня 2019 року у цивільній справі № 161/17306/18 за позовом ОСОБА_7 , ОСОБА_2 до ККГ Жигулі , ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, визнання права власності на майно, усунення перешкод у користуванні майном, було відмовлено у задоволенні позову, в тому числі і в частині вимог ОСОБА_2 про визнання права власності на гараж в порядку спадкування.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 травня 2020 року у цивільній справі № 161/4056/20, яке набрало законної сили, встановлено факт належності ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , правовстановлюючих документів, а саме: рішення виконавчого комітету Луцької міської ради депутатів трудящих від 28 червня 1975 року № 211, яким їй надано дозвіл встановити тимчасово металевий гараж на раніше виділеній ділянці в АДРЕСА_1 ; паспорта вихідних даних для проектування індивідуального гаража по АДРЕСА_1 , виданого ОСОБА_4 04 вересня 1975 року № 5.

Відповідно до ч. 1 ст. 1277 ЦК України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.

У справах про визнання права власності у порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), які прийняли спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування.

Тлумачення ст. 51 ЦПК України свідчить, що належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом.

Згідно із п. 4 ч. 2 ст. 197 ЦПК України у підготовчому засіданні суд вирішує питання про вступ у справу інших осіб, заміну неналежного відповідача, залучення співвідповідача, об`єднання справ і роз`єднання позовних вимог, прийняття зустрічного позову, якщо ці питання не були вирішені раніше.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зроблено висновок, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження .

Тобто, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач ККГ Жигулі не є спадкоємцем померлої ОСОБА_4 та не претендує в порядку спадкування за законом на спірний металевий гараж.

Крім того, як встановлено під час апеляційного розгляду справи, на що не звернув уваги суд першої інстанції, ККГ Жигулі не є власником земельної ділянки на якій розташований вказаний гараж, а є лише користувачем, оскільки у 1997 році кооперативу в постійне користування була надана земельна ділянка для обслуговування гаражів згідно Державного акту на право постійного користування землею за № 317 ІІ-ВЛ № 000771 відповідно до рішення Виконкому Луцької міської Ради народних депутатів від 23 вересня 1997 року № 462. Наведене свідчить, що ККГ Жигулі є неналежним відповідачем у цій справі, оскільки власником земельної ділянки, наданої ККГ Жигулі у користування, є Луцька міська рада, яка і є належним відповідачем у справі.

Однак, у суді першої інстанції позивач клопотання про заміну неналежного відповідача ККГ Жигулі чи залучення співвідповідача Луцької міської ради не заявляла, відповідно дане питання судом у підготовчому засіданні не вирішувалося.

За таких обставин, суд зробив необґрунтований висновок про задоволення позовних вимог до ККГ Жигулі про визнання за ОСОБА_2 права власності на гараж № НОМЕР_1 , який знаходиться по АДРЕСА_1 .

Отже, на думку колегії суддів, суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, а його висновки не відповідають обставинам справи, у зв`язку з чим оскаржуване рішення суду першої інстанції з підстав, передбачених п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, необхідно скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із ч. ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З огляду на те, що апеляційним судом у даній справі ухвалюється нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 , тому у відповідності до наведених положень ЦПК України суд змінює розподіл судових витрат.

З позивача ОСОБА_2 на користь відповідача ККГ Жигулі необхідно стягнути понесені останнім судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1 261 грн 20 коп.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу представників відповідача Кооперативу колективного гаража Жигулі - Стасюка Олександра Володимировича, ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 грудня 2020 року у цій справі скасувати і ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Кооперативу колективного гаража Жигулі про визнання права власності на гараж відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Кооперативу колективного гаража Жигулі понесені витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1 261 (одна тисяча двісті шістдесят одна) грн. 20 коп.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду упродовж тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Судді: