Ухвала

від 24.03.2021 по справі 405/6228/19

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Кропивницький апеляційнийсуд

№ провадження 11-сс/4809/117/21 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Категорія Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.03.2021 року м. Кропивницький

Колегія суддів Кропивницького апеляційного суду у складі:

головуючого судді - ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретар ОСОБА_5 ,

за участі прокурора ОСОБА_6 ,

адвоката ОСОБА_7 ,,

переглянула у відкритому судовому засіданні, у м. Кропивницькому, в

апеляційному порядку,за апеляційноюскаргою прокурорау кримінальномупровадженні ОСОБА_8 ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 10 березня 2021 року /у межах кримінального провадження № 32019120010000047 провідмову узадоволенні клопотанняпро арештмайна ОСОБА_9 , -

ВСТАНОВИЛА:

До слідчого судді місцевого суду старшим слідчим з ОВС другого відділу розслідування кримінальних проваджень слідчого управління Головного управління ДФС у Кіровоградській області ОСОБА_10 подано клопотання у кримінальному провадженні №32019120010000047 від 10.07.2019 року за підозрою ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.212, ч. 1 ст. 366 КК України, про арешт майна підозрюваного ОСОБА_9 : легкового автомобілю марки «AUDI» модель «Q8», номер кузова НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 , земельної ділянки за кадастровим номером 3522587200:51:015:0049, земельної ділянки за кадастровим номером 3510100000:46:406:0027, земельної ділянки за кадастровим номером 3510100000:46:393:0162.

Як встановлено, ОСОБА_9 наразі підозрюється у вчиненні: умисного ухилення від сплати податків, що входять в систему оподаткування, наведених у встановленому законом порядку, вчиненого службовою особою підприємства, яка зобов`язана їх сплачувати, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів у значних розмірах; внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей.

Директор ТОВ «Соколівський м`ясокомбінат «Українські ковбаси» ОСОБА_9 , шляхом заниження об`єктів оподаткування податком на додану вартість та податку на прибуток підприємств на підставі фіктивно складених фінансово-господарських та податкових документів із ТОВ «Вірлент Компані», ТОВ «Дап Вест» та ТОВ «Комінвест-Атг», безпідставного відображення їх даних у бухгалтерському обліку та податковій звітності ТОВ «Соколівський м`ясокомбінат «Українські ковбаси», занизив податок на прибуток підприємства на загальну суму 2 865 571,00 грн., в тому числі, по періодах: - ІV квартал 2017 на суму 384 955,00 грн.; - ІІ квартал 2018 на суму 199 939,00 грн.; - ІІІ квартал 2018 на суму 656 329,00 грн.; - ІV квартал 2018 на суму 1 105 121,00 грн.; - І квартал 2019 на суму на суму 519 227,00 грн., а також занизив податок на додану вартість на загальну суму 1 715 926,00 грн., в тому числі, по періодах: - грудень 2017 на суму 356 440,00 грн.; - червень 2018 на суму 185 129,00 грн.; - липень 2018 на суму 178 640,21 грн.; - вересень 2018 на суму 429 072,00 грн.; - жовтень 2018 на суму 85 880,00 грн.; - лютий 2019 на суму 244 267,20 грн.; - березень 2019 на суму 236 498,00 грн.

Умисне ухилення від сплати податків директора ТОВ «Соколівський м`ясокомбінат «Українські ковбаси» ОСОБА_9 викликало злочинні наслідки щодо ухилення від сплати податків ТОВ «Соколівський м`ясокомбінат «Українські ковбаси» пов`язані із фактичним ненадходженням до бюджету податку на прибуток підприємства на загальну суму 2 865 571,00 грн., а також податку на додану вартість на загальну суму 1 715 926,00 грн., а всього на загальну суму 4 581 497,00 грн.

В результаті внесення ОСОБА_9 , як службовою особою ТОВ «Соколівський м`ясокомбінат «Українські ковбаси», до офіційних документів, завідомо неправдивих відомостей про формування податкового кредиту ТОВ «Соколівський м`ясокомбінат «Українські ковбаси» з придбання олії соняшникової (сирої, нерафінованої, першого ґатунку, суміші пресової та екстракційної, із соняшнику врожаю 2017-2018 років) від суб`єктів господарювання ТОВ «Дап Вест», ТОВ «Вірлент Компані» та ТОВ «Комінвест-Атг», його умисні протиправні дії спричинили наслідки у вигляді умисного ухилення від сплати податку на прибуток підприємства на суму 2 865 571,00 грн. та податку на додану вартість на суму 1 715 926,00 грн., всього податків ТОВ «Соколівський м`ясокомбінат «Українські ковбаси» на загальну суму 4 581 497,00 грн.

Під час кримінального провадження, слідчим установлено, що внаслідок порушення директором ТОВ «Соколівський м`ясокомбінат «Українські ковбаси» ОСОБА_9 допущено порушення п. 44.1 ст.44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198. п.200.1, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкових зобов`язань, які підлягають нарахуванню та сплаті до бюджету на загальну суму ПДВ 1 715 926,21 грн., в тому числі за звітні (податкові) періоди: грудень 2017 року - 356 440,00 грн.; червень 2018 року 185 129,00 грн.; липень 2018 року 178 640,21 грн.; вересень 2018 року 429 072,00 грн.; жовтень 2018 року - 85 880,00 грн.; лютий 2019 року 244 267,20 грн.; березень 2019 року 236 498,40 грн., а також що призвело до заниження суми податку на прибуток підприємства на загальну суму 2 865 571 грн., в тому числі за звітні (податкові) періоди: IV квартал 2017 року на суму 384 955 грн.; ІI квартал 2018 року на суму 199 939 грн.; ІІІ квартал 2018 року на суму 656 329 грн.; IV квартал 2018 року на суму 1 105 121 грн.; І квартал 2019 року на суму 519 227 грн., всього на загальну суму 4 581 497 грн., що призвело до фактичного ненадходження в бюджет грошових коштів у значних розмірах.

Проведеними слідчими (розшуковими) діями слідчим установлено, що вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_9 , складає грошову суму в грошовій одиниці України в розмірі 4 581 497,00 гривень.

Досудовим розслідуванням вказувалось: автомобіль та земельні ділянки, є активом, набутим кримінально протиправним шляхом за відсутності легальних джерел доходу підозрюваного ОСОБА_9 ; це майно підлягає спеціальній конфіскації, так як придбане за кошти, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення; в цілях досудового розслідування, існує необхідність у застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження накладення арешту на майно.

Слідчий суддя, розглянувши клопотання слідчого, постановив відмовити у задоволенні клопотання слідчого про арешт майна.

Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що заявлена в клопотанні мета накладення арешту на належне ОСОБА_9 майно /з метою забезпечення спеціальної конфіскації майна/ - є необґрунтованою, оскільки крім твердження слідчого про придбання автомобіля та земельних ділянок за кошти отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення жодних доказів на те слідчому судді надано не було.

Із судовим рішенням слідчого судді не погоджується прокурор у кримінальному провадженні, який просить скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого про арешт майна, накласти арешт на майно підозрюваного ОСОБА_9 : легкового автомобілю марки «AUDI» модель «Q8», номер кузова НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 , земельної ділянки за кадастровим номером 3522587200:51:015:0049, земельної ділянки за кадастровим номером 3510100000:46:406:0027, земельної ділянки за кадастровим номером 3510100000:46:393:0162, - із забороною підозрюваному та іншим особам, що мають повноваження діяти в його інтересах, відчужувати, розпоряджатися, користуватися арештованим майном.

Свої вимоги мотивує наступними доводами.

Ухвала слідчого судді постановлена незаконно та підлягає скасуванню у зв`язку з допущенням істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, та невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження; судом без належної мотивації відмовлено у арешті частини тимчасово вилученого майна; не взято до уваги докази, які свідчать про те що вказані в клопотанні слідчого речі мають доказове значення у кримінальному провадженні та можуть підлягати спеціальній конфіскації, як такі що отримані злочинним шляхом.

Досудовим розслідуванням встановлено право власності ОСОБА_9 на перелічене вище майно.

На переконання обвинувачення вказане майно є активом, набутим кримінальним шляхом.

Означене майно підлягає спеціальній конфіскації, так як придбане за кошти, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення

Прокурор зазначає, що відповідно до вимог ст.132 КПК України, у кримінальному провадженні встановлено, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_9 такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, як накладення арешту на майно; вказаний захід забезпечення кримінального провадження сприятиме виконанню завдання кримінального провадження.

Посилаючись наположення ст.ст.98,170КПК України,також вказує,що вилучене майно має значення для встановлення істини у кримінальному провадженні №32019120010000047 від 10.07.2019 та може бути доказами під час судового розгляду; є достатні підстави вважати, що транспортний засіб та земельні ділянки можуть бути приховані, відчужені підозрюваним ОСОБА_9 , що зменшить чи унеможливить вирішення питання про їх спеціальну конфіскацію з метою забезпечення відшкодування шкоди, що спричинена кримінальним правопорушенням.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, думку прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, думку адвоката особи, на майно якої накладено арешт, про залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваної ухвали слідчого судді без змін, дослідивши матеріали клопотання, зваживши доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступних висновків.

Стаття 41 Конституції України регламентує право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності , а також визначає: ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Конституційним Судом України висловлено позицію: право власності не є абсолютним, тобто може бути обмежене, однак втручання у це право може здійснюватися лише на підставі закону з дотриманням принципу юридичної визначеності та принципу пропорційності, який вимагає досягнення розумного співвідношення між інтересами особи та суспільства. При обмеженні права власності в інтересах суспільства пропорційними можуть вважатися такі заходи, які є менш обтяжливими для прав і свобод приватних осіб з-поміж усіх доступних для застосування заходів.

Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини визначає: кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Держава може вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів

Разом з тим обмеження права власності, на думку Європейського суду, повинні розглядатися виключно на підставі загального принципу про те, що кожен має право безперешкодно користуватися своїм майном, а не крізь призму обмежень права власності.

Тому обмеження права власності повинні розглядатися як вимушені заходи, які держава не обов`язково повинна застосовувати.

Порушення ст. 1 Першого протоколу матиме місце також і у випадку, коли наявна непропорційність між тягарем, який довелося понести приватній особі, і переслідуваними цілями інтересів суспільства.

Будь-яке втручання державного органу у права осіб повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи.

Необхідність досягнення такого балансу відображена в структурі статті 1 Першого Протоколу до Конвенції. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, пункти 69, 73, серія А № 52).

У рішеннях Європейського суду з прав людини «Спадея і Скалабріно проти Італії» від 1 вересня 1995 року та «Іммобільяре Саффі проти Італії» від 28 липня 1999 року зазначено, що втручання у право власності допустиме лише тоді, коли воно переслідує легітимну мету в суспільних інтересах. Але, окрім того, втручання, особливо коли воно має розглядатися в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції, має забезпечити «справедливу рівність» між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту основних прав людини. Має бути розумне співвідношення між засобами, що використовуються, і поставленою метою.

У випадках, коли йдеться про обмеження тих чи інших прав і свобод, Європейський суд завжди звертає увагу на низку параметрів, яким повинні відповідати застосовані державою заходи щодо конкретних прав (наявність правових підстав для обмеження прав і свобод, що передбачає можливість обмеження права виключно в порядку, встановленому чинним законодавством; обумовленість обмеження легітимною метою; пропорційність вжитих державою заходів щодо обмеження прав і свобод з огляду на легітимну мету, яку держава намагалася досягти, запровадивши відповідне обмеження).

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Згідно ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду.

Арешт майна,у відповідностідо положеньст.131КПК України,є однимз видівзаходів забезпеченнякримінального провадження,що допускаютьсявиключно уразі доведенняпрокурором рядуобставин:існує обґрунтованапідозра щодовчинення кримінальногоправопорушення такогоступеня тяжкості,що можебути підставоюдля застосуваннязаходів забезпеченнякримінального провадження; потребидосудового розслідуваннявиправдовують такийступінь втручанняу праваі свободиособи,про якийідеться вклопотанні слідчого,дізнавача,прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

Згідно із ч. 5 ст. 132 КПК України під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.

Визначення, мета і завдання арешту майна регламентовані ст. 170 КПК України.

Як встановленоч.1ст.96-2КК Україниспеціальна конфіскаціязастосовується уразі,якщо гроші,цінності таінше майно: 1)одержані внаслідоквчинення кримінальногоправопорушення та/абоє доходамивід такогомайна; 2)призначалися (використовувалися)для схилянняособи довчинення кримінальногоправопорушення,фінансування та/абоматеріального забезпеченнякримінального правопорушенняабо винагородиза йоговчинення; 3)були предметомкримінального правопорушення,крім тих,що повертаютьсявласнику (законномуволодільцю),а уразі,коли йогоне встановлено,-переходять увласність держави; 4) були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

Згідно із ч. 4 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.

Відповідно доч.1,ч.2ст.173КПК Українислідчий суддя,суд відмовляютьу задоволенніклопотання проарешт майна,якщо особа,що йогоподала,не доведенеобхідність такогоарешту,а такожнаявність ризиків,передбачених абзацомдругим частинипершої статті170цього Кодексу;при вирішенніпитання проарешт майнаслідчий суддя,суд,серед іншого,повинен враховувати:розумність таспіврозмірність обмеженняправа власностізавданням кримінальногопровадження; можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Як встановлено матеріалами клопотання, СУ ГУ ДФС у Кіровоградській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження № 32019120010000047 від 10.07.2019 року за підозрою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 212, ч. 1 ст. 366 КК України ОСОБА_9 .

Проведеними слідчими (розшуковими) діями слідчим установлено, що ви і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, у якому підозрюється ОСОБА_9 , складає 4581497 гривень.

Слідчим, на виконання вимог кримінального процесуального закону, вжито заходів для відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, і встановлено, що за підозрюваним встановлено право власності на легковий автомобіль марки «AUDI» модель «Q8», номер кузова НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 , земельну ділянку за кадастровим номером 3522587200:51:015:0049, земельну ділянку за кадастровим номером 3510100000:46:406:0027, земельну ділянку за кадастровим номером 3510100000:46:393:0162.

Слідчий вказує про те, що означене майно підлягає спеціальній конфіскації, оскільки придбане за кошти, одержані ОСОБА_9 внаслідок вчинення кримінального правопорушення, тож існує потреба у арешті означеного майна.

Разом із тим, як убачається із клопотання, доказів і належних мотивувань на те, що вказане майно одержане ОСОБА_9 саме внаслідок вчинення кримінального правопорушення або при наявності інших випадків застосування спеціальної конфіскації, як їх визначено у ст. 96-2 КК України, - не надано.

Вказане правильно враховано слідчим суддею, як і правильно зазначено, що підозрюваний обіймав посаду директора ТОВ «Соколівський м`ясокомбінат «Українські ковбаси», отримував дохід у зв`язку із вказаною діяльністю.

Зважаючи на наведене, беручи до уваги зазначені норми закону, колегія суддів погоджується із висновком слідчого судді про недостатність наразі підстав для арешту майна підозрюваного ОСОБА_9 , вважаючи за таких обставин невиправданим такий ступінь втручання у права і свободи особи.

Відтак, колегія суддів залишає оскаржувану ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, такою, що скасуванню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 418, 419, 422, 424 КПК України, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_8 залишити без задоволення.

Ухвалу Ленінськогорайонного судум.Кіровограда від10березня 2021року /умежах кримінальногопровадження №32019120010000047про відмовуу задоволенніклопотання проарешт майна ОСОБА_9 : легкового автомобілю марки «AUDI» модель «Q8», номер кузова НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 , земельної ділянки за кадастровим номером 3522587200:51:015:0049, земельної ділянки за кадастровим номером 3510100000:46:406:0027, земельної ділянки за кадастровим номером 3510100000:46:393:0162, залишити без змін.

Ухвала Кропивницького апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4