Постанова

від 25.03.2021 по справі 447/2299/19

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 447/2299/19 Головуючий у 1 інстанції: Бачун О.І.

Провадження № 22-ц/811/103/21 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2021 року м.Львів

Справа № 447/2299/19

Провадження № 22ц/811/103/21

Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Приколоти Т.І.,

суддів : Мікуш Ю.Р., Савуляка Р.В. ,

секретар Іванова О.О.

розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Миколаївського районного суду Львівської області, ухвалене у м. Миколаєві 26 листопада 2020 року у складі судді Бачуна О.І.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування збитків,-

встановив:

1 жовтня 2019 року позивач звернулася з цим позовом. В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що 5 липня 2013 року між нею та відповідачами укладено договір купівлі-продажу 2/4 частин житлового будинку на АДРЕСА_1 , який посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського районного нотаріального округу Львівської області Алєксєєвою Г.М, зареєстрований у реєстрі за № 1008. Відповідно до умов цього договору відповідачі несуть відповідальність за збереження в належному стані, обладнання та невід`ємних конструктивних елементів частини житлового будинку. Стверджує, що 20 січня 2016 року у згаданому будинку відбулася пожежа, в результаті якої було пошкоджено 2\4 частини житлового будинку. Вказує, що внаслідок пожежі їй (позивачу) завдані збитки у розмірі 82 900 грн. Зазначає, що відповідачі не передали їй ( ОСОБА_1 ) по акту приймання-передачі віджучені ними 2/4 частини будинку. Згідно договору купівлі - продажу вони несуть відповідальність за збереження в належному стані будинку. Просить стягнути з відповідачів на її користь 82 307 грн., які вона понесла у зв`язку із відновлювальним ремонтом спірної частини будинку після пожежі.

Рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 26 листопада 2020 року в позові відмовлено.

Рішення суду оскаржила позивач. Вважає рішення незаконним та необґрунтованим, таким, що винесене з порушенням норм матеріального права. Просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на доводи позовної заяви.

11 березня 2021 року відповідачами подано відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначено про законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення. Просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін. Вказують, що пожежа відбулася не в будинку, а в господарській будівлі ( навісі). Відповідно до п.3.3. договору купівлі-продажу частини будинку від 5 липня 2013 року, вони, як продавці, до моменту фактичної передачі частини житлового будинку позивачу (покупцю), несуть відповідальність за збереження його фізичного стану, обладнання та невід`ємних конструктивних елементів частини будинку.

Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до частин 4,5 ст.268 ЦПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить відхилити.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На підставі ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; а також питання щодо розподілу судових витрат, допуску рішення до негайного виконання, скасування заходів забезпечення позову.

Рішення суд першої інстанції мотивовано наступникм.

5 липня 2013 року між сторонами укладено договір купівлі - продажу 2/4 частин житлового будинку, посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського районного нотаріального округу Львівської області Алексєєвою Г.М. та зареєстровано у реєстрі за № 1008.

Згідно пункту 1.1. договору купівлі - продажу відповідачі продали, а позивач купила 2/4 частини житлового будинку разом з відповідною частиною господарських будівель, розташованих на земельній ділянці площею 0,093 га, кадастровий номер 4623010100:01:011:0393, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Пунктом 1.2. цього договору передбачено що житловий будинок (під літерою А-1)загальною площею 126,1 кв.м складається з кухні та чотирьох житлових кімнат. З господарських будівель є: сарай - під літерою Б, вбиральня із дошок - під літерою В, цегляна літня кухня - під літерою Г, сарай із дошок - під літерою Д, навіс із дошок - під літерою Е, вбиральня із дошок - під літерою Є, огорожа з металевої сітки № 1, металева хвіртка № 2, бетонне замощення -1.

Встановлено, що продаж частини житлового будинку вчинено за 255 000 грн., що на день підписання даного договору становило 24570,95 Євро.

ОСОБА_1 провела оплату коштів до підписання договору купівлі-продажу.

Згідно із п. 2.4. цього договору кошти в розмірі 230 000 грн., що складають 22 162,03 Євро, будуть сплачені 1 жовтня 2016 року. Про повний розрахунок буде складена нотаріально засвідчена заява.

Відповідно до пункту 3.3. договору до моменту фактичної передачі частини житлового будинку позивачу, відповідачі несуть відповідальність за збереження його фізичного стану, обладнання, невід`ємних конструктивних елементів частини житлового будинку.

Згідно акту про пожежу від 20 січня 2016 року вбачається, що 20 січня 2016 року виникла пожежа піднавісу господарської будівлі на АДРЕСА_1 . В результаті пожежі знищено дерев`яний піднавіс площею 9 кв.м та речі домашнього вжитку на площі 10 кв.м. Прямі збитки від пожежі 5000 грн., орієнтовні побічні збитки 32 900 грн. Причина пожежі - необережне поводження з вогнем невстановленою особою.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч. 1 ст. 638 цього Кодексу договір купівлі-продажу є укладеним, якщо сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно із ст. 610 цього Кодексу порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.667 ЦК України, якщо право власності переходить до покупця раніше від передання товару, продавець зобов`язаний до передання зберігати товар, не допускаючи його погіршення. Необхідні для цього витрати покупець зобов`язаний відшкодувати продавцеві, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із ст. 668 цього Кодексу ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару переходить до покупця з моменту передання йому товару, якщо інше не встановлено договором або законом.

З витягу із державного реєстру речових прав на нерухоме майно №5785063 від 5 липня 2013року вбачається, що навіс - під літерою Е , який згорів в результаті пожежі, відноситься до складової частини вказаного будинку.

Відповідно до пункту 3.3. договору купівлі-продажу 2/4 частини житлового будинку, до моменту фактичної передачі частини житлового будинку позивачу, продавці несуть відповідальність за збереження його фізичного стану, обладнання, невід`ємних конструктивних елементів частини житлового будинку.

Згідно пункту 2 розділу 1 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України №127 від 24 травня 2001 року, (у редакції наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 26 липня 2018 року № 186) житловим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законами, іншими нормативно-правовими актами та нормативними документами, і призначена для постійного у ній проживання. Під час технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна оглядаються основні конструктивні елементи будинків: фундаменти, стіни, перегородки, міжповерхові та горищні перекриття, підлога, вікна, двері, покрівля, а також внутрішнє і зовнішнє опорядження; системи опалення та вентиляції, водопровідно-каналізаційне обладнання, газове і електрообладнання, ліфти, сміттєпроводи тощо.

Пунктом 4 розділу 1 глави II Інструкції передбачено, що господарські (допоміжні) будівлі (сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, сміттєзбірники тощо) та споруди (колодязі, вигрібні ями, огорожі, ворота, хвіртки, замощення тощо) підлягають технічній інвентаризації в складі основної будівлі. Якщо основну будівлю зруйновано (знесено), замість технічного паспорта видається довідка про фактичну наявність господарських (допоміжних) будівель.

Відповідно до пункту 3 розділу 3 глави II цієї Інструкції на присадибних ділянках, крім житлових будинків, розміщуються допоміжні (господарські) будівлі (сараї, хліви, літні кухні, гаражі, майстерні, навіси, вбиральні тощо) та господарські споруди (колодязі, вигрібні ями, огорожі, ворота, хвіртки, замощення тощо).

Судом встановлено, що навіс, який пошкоджено внаслідок пожежі 20 січня 2016 року не є обладнанням чи конктруктивним елементом 2/4 частин житлового будинку на АДРЕСА_1 , оскільки за своєю природою відноситься до господарських (допоміжних) будівель.

В п. 12 договору купівлі - продажу 2\4 частин житлового будинку вказано, що навіс відноситься до господарської будівлі, тому, у відповідачів за договором купівлі-продажу від 5 липня 2013 року відсутній обов`язок по збереженню саме цього майна.

Відповідно до п. 2 Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом МВС України № 126 від 19 жовтня 2004 року (в редакції чинній на час укладення договору купівлі-продажу забезпечення пожежної безпеки в житлових будинках (квартирах) приватного житлового фонду та інших приватних, окремо розташованих господарських спорудах і гаражах, на територіях, а також у дачних будинках, на садових ділянках покладається на їх власників чи наймачів, якщо інше не обумовлено договором найму.

З Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень за № 5785063 від 5 липня 2013 року вбачається, що власником нерухомого майна - житлового будинку А-1 загальною площею 126,1 кв.м та усіх господарських (допоміжних) будівель, в тому числі навісу Е є ОСОБА_1 .

Забезпечення пожежної безпеки в житлових будинках приватного житлового фонду та окремо розташованих господарських спорудах, згідно вимог законодавства покладалося на їх власника, яким з 5 липня 2013 року є ОСОБА_1 .

Згідно із ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

У п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди № 6 від 27 березня 1992 року зазначено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Необхідною умовою для відшкодування шкоди, зокрема, є наявність вини особи та неправомірність її дій.

Позивачем не надано доказів, якими неправомірними діями або бездіяльністю відповідачів їй заподіяно шкоду.

У висновку суб`єкта оціночної діяльності про вартість будинку вказано, що житловий будинок знаходиться в задовільному стані, потребує ремонту.

З договору №12/10-16 від 12 жовтня 2016 року вбачається, що ТзОВ А.Омега проведено поточний ремонт житлового будинку з аптекою та стоматкабінетом за вказаною адресою. Вартість робіт становить 82 307грн. На виконання даного договору, було складено дефектний акт, локальний кошторис та кошторисну документацію.

Згідно дефектного акту від 12 жовтня 2016 року вбачається, що виконавцем проводилися роботи з поточного ремонту житлового будинку з аптекою та стоматкабінетом на замовлення власника будинку - ОСОБА_1 .

З урахуванням встановленого, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що витрати в сумі 82 307 грн. понесенні позивачем з власної ініціативи, для покращення своїх житлово-побутових умов, а не внаслідок неналежного виконання відповідачами своїх обов`язків щодо збереження частини відчуженогоо будинку.

З висновками суду, які відповідають встановленим обставинам справи, належить погодитися, оскільки судом правильно визначено характер спірних правовідносин та встановлено дійсні обставини справи. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Підстави для скасування рішення суду відсутні.

Керуючись: п.1 ч.1 ст.374, ст.ст. 375, 381-384, 388-391 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 26 листопада 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Постанову складено і підписано 25 березня 2021 року.

Головуючий

Судді