Рішення

від 02.03.2021 по справі 753/1713/19

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/1713/19

провадження № 2/753/1320/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" березня 2021 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Мицик Ю.С.,

при секретарях Горбенко А.О., Пугач Д.С.,

за участю

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3 , ОСОБА_4

відповідач не з`явилася,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , про поділ майна подружжя,-

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про поділ майна подружжя.

Позов обгрунтовано наступними обставинами.

21.11.1998 між сторонами було зареєстровано шлюб. 28.04.2011 під час перебування сторін у шлюбі, ОСОБА_6 було укладено Договір купівлі-продажу № ДР-0000714 (далі - Договір) з Товариством з обмеженою відповідальністю Автосаміт ЛТД , згідно з яким було придбано транспортний засіб - автомобіль ТOYOTA YARIS , 2011 року випуску, чорного кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 , зареєстрований ВРЕР-6 УДАІ в м. Києві 13.05.2011.

Відповідно до пункту 1.1. Договору, Продавець зобов`язується передати у власність Покупця транспортний засіб (автомобіль) ТOYOTA YARIS, 2011 року випуску загальною вартістю з ПДВ - 148 432,00 (сто сорок вісім тисяч чотириста тридцять дві гривні 00 копійок) грн., а Покупець зобов`язується прийняти Товар та оплатити його за ціною, визначеною у цьому Договорі.

Враховуючи, що у подружжя не було достатньо коштів на придбання вказаного транспортного засобу, було укладено договір кредиту на суму 118 745,00 грн.

На підставі Договору застави транспортного засобу № 003/41/11-ZO/1 від 18.05.2011 вказаний автомобіль було передано в заставу у якості забезпечення зобов`язань за Договором кредиту на купівлю автотранспортних засобів № 001/38/11-КR від 18.05.2011.

15.08.2014 рішенням Дарницького районного суду міста Києва у цивільній справі №753/6343/14-ц було розірвано шлюб між сторонами. Після розірвання шлюбу ОСОБА_5 відновлено дошлюбне прізвище - ОСОБА_5 .

Спірний автомобіль було відчужено відповідачем без згоди позивача, а тому останній був змушений звернутися до суду та просив стягнути з ОСОБА_5 на свою користь грошову компенсацію половини середньоринкової вартості автомобіля в сумі 92 955, 88 грн. та вирішити питання розподілу судових витрат.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 01.02.2019 було відкрито провадження у справі , визначено розглядати справу в порядку загального позовного провадження.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.03.2019 вказану справу передано до провадження судді Мицик Ю.С .

Ухвалою судді Дарницького районного суду м. Києва Мицик Ю.С. від 01.04.2019 вказану справу було прийнято до провадження та призначено підготовче судове засідання .

24.09.2019 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому остання не заперечуючи, що сторонами в період шлюбу був придбаний автомобіль, зазначила наступне. Вартість придбаного автомобіля, згідно договору купівлі-продажу № ДР - 0000714, укладеного 28.04.2011 між ОСОБА_5 та ТОВ Автосаміт ЛТД становила 148 432, 00 грн. Згідно вимог договору купівлі - продажу № ДР - 0000714, укладеного від 28.04.2011 Покупцем сплачено 20 % вартості рухомого майна в розмірі 29 687 грн. та 5 883,05 грн. за роботи по укомплектуванню. Таким чином, загальна сума внеску, що був сплачений автосалону - ТОВ з іноземними інвестиціями Автосаміт ЛТД , становила 35 570, 05 грн. Згідно Договору кредиту на купівлю транспортного засобу № 001/38/11КR від 18.05.2011, укладеного між ОСОБА_5 та ПАТ УКРСОЦБАНК для придбання автомобіля було надано кредит в розмірі 118 745 грн. Строк погашення кредиту до 17.05.2016. Відповідно до Договору застави транспортного засобу № 003/41/11-ZO/1 від. 18.05.2011, що був укладений між ОСОБА_5 та ПАТ УКРСОЦБАНК та посвідчений приватним нотаріусом КМНО Ковальчуком С.П. в забезпечення виконання зобов`язань за вказаним вище кредитним договором, транспортний засіб було передано в заставу ПАТ УКРСОЦБАНК . Поручителем за виконання зобов`язань за договорами кредиту виступив ОСОБА_1 . Таким чином, на момент припинення спільного проживання та ведення спільного господарства сторін, а саме до листопада 2012 року позичальником за кредитним договором було сплачено суму 54 866,83 гривень. Отже, за час спільного проживання та ведення спільного господарства сторонами на придбання автомобіля було внесено загальну суму в розмірі 90 436 гривень 87 коп. Оскільки відповідно до вимог ст. 60 СК України, ця сума підлягає поділу, то вважається, що позивач має право на компенсацію Ѕ частини, а відтак в розмірі 45 218, 44 грн. Після припинення спільного проживання та ведення спільного господарства між сторонами, відповідачем, як позичальником за кредитним договором було самостійно та за власний рахунок, погашено кредит у сумі 109 284, 54 грн. 24.03.2015, з письмового дозволу ПАТ УКРСОЦБАНК , як заставодержателя та з метою погашення заборгованості по кредиту, після повідомлення позивача, як поручителя за договором поруки, автомобіль було продано, кошти були направлені на погашення кредиту. Отже враховуючи, що відповідачем було виплачено основну суму кредиту під час окремого проживання та за власні кошти, автомобіль не є спільною власністю подружжя. Враховуючи, що позивач про порушення свого права дізнався ще в листопаді 2012 та беручи до уваги, що шлюб між сторонами було розірвано 15.08.2014, відповідач просила застосувати строк позовної давності.

04.10.2019 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій вона просила позов задовольнити в повному обсязі. При цьому послалася на те, що транспортний засіб було набуто сторонами в період зареєстрованого шлюбу, відтак він є спільною власністю подружжя. Розірвання шлюбу не тягне за собою зміну правового статусу майна подружжя. Таке майно залишається спільною сумісною власністю подружжя. Право власності на автомобіль виникло до укладення Кредитного договору, в день підписання видаткової накладної та момент його виникнення не пов`язується з оплатою кредитних коштів. Компенсацію позивачу підлягає Ѕ від вартості майна, а не кошти, фактично сплачені в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором. Про продаж автомобіля позивачу не було відомо, згоди на таке відчуження останній не надав. У зв`язку з відсутністю автомобіля провести оцінку його вартості чи досягти згоди щодо вартості неможливо. Про відсутність у позивача інформації з приводу продажу автомобіля свідчить також той факт, що позивач систематично у своїх деклараціях зазначав право власності на даний автомобіль. Враховуючи, що про порушення свого права позивач дізнався після отримання відповіді Головного сервісного центру МВС України від 07.12.2018, вважає, що ОСОБА_1 не пропущено строк позовної давності.

Ухвалою суду від 04.10.2019 було закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

В судовому засіданні позивач та його представник вимоги позову підтримали та просили задовольнити, посилаючись на обставини, що викладені в заявах по суті справи.

Представник відповідача позов не визнала та просила відмовити в його задоволенні, посилаючись на обставини, що викладені в заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх позовних вимог і заперечень, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судом встановлено наступні фактичні обставини та правовідносини.

21.11.1998 між сторонами було укладено шлюб, який в подальшому було розірвано рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 15.08.2014 /а.с. 15/.

Після розірвання шлюбу ОСОБА_5 було відновлено дошлюбне прізвище - ОСОБА_5 .

За час зареєстрованого шлюбу сторони придбали автомобіль марки ТOYOTA YARIS , 2011 року випуску, чорного кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 , зареєстрований ВРЕР-6 УДАІ в м. Києві 13.05.2011, згідно свідоцтва про реєстрацію ТЗ /а.с. 71-76/.

Вартість зазначеного вище автомобіля, згідно Договору № ДР - 0000714, укладеного 28.04.2011 між ОСОБА_5 та ТОВ Автосаміт ЛТД становить 148 432, 00 гривень.

Згідно договору купівлі - продажу № ДР - 0000714, укладеного 28.04.2011 покупцем сплачено 20 % вартості рухомого майна в розмірі 29 687 та 5 883,05 грн. за роботи по укомплектуванню.

Таким чином, загальна сума внеску, що був сплачений автосалону - ТОВ Автосаміт ЛТД , становить 35 570,05 грн. /а.с.77-79/.

Відповідно до Договору кредиту на купівлю транспортного засобу № 001/38/11КR від 18.05.2011, укладеного між ОСОБА_5 та ПАТ УКРСОЦБАНК для придбання автомобіля було надано кредит в розмірі 118 745 грн. Строк погашення кредиту до 17.05.2016 /а.с. 80-89/.

Відповідно до Договору застави транспортного засобу № 003/41/11-ZO/1, що був укладений 18.05.2011 між ОСОБА_5 та ПАТ УКРСОЦБАНК та посвідчений приватним нотаріусом КМНО Ковальчуком С.П., в забезпечення виконання зобов`язань за Договором кредиту, транспортний засіб було передано в заставу ПАТ УКРСОЦБАНК /а.с. 93-96/.

Відповідно до договору поруки № 001/40/11-РО від 18.05.2011, поручителем за виконання зобов`язань за Договором кредиту виступив ОСОБА_1 /90-92/.

Відповідно до довідки № 10.1.-186/38-1649 від 24.03.2015 ПАТ Укрсоцбанк , у зв`язку з повним виконанням зобов`язань за договором кредиту № 001/38/11КR від 18.05.2011, укладеного між ОСОБА_6 та ПАТ УКРСОЦБАНК , договір застави транспортного засобу № 003/41/11-ZO/1 від 18.05.2011 втратив силу /а.с. 109/.

12.09.2019 автомобіль марки ТOYOTA YARIS , 2011 року випуску, чорного кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 був відчужений відповідачем на користь ОСОБА_9 на підставі довідки-рахунку серії ААЕ № 042799, виданої ТОВ Контракт-Авто . Вартість за яку було відчужено автомобіль становить 344 000 грн./а.с. 127/.

Доказів надання позивачем згоди на продаж автомобіля відповідачем суду не надано.

Відповідно до ч. 3 ст. 368 Цивільного Кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Статтею 60 Сімейного кодексу України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

Частиною 1 ст. 61 Сімейного кодексу України передбачено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Відповідно до ст. 63 Сімейного кодексу України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згідно з ч. 1 ст. 69 Сімейного кодексу України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Суб`єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.

Відповідно до статті 70 Сімейного кодексу України, у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Майно, яке є об`єктом права спільною сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Будь-яких домовленостей між сторонами щодо поділу спільного сумісного майна подружжя судом не встановлено. Шлюбний договір між сторонами не укладався. Отже, частка кожного з подружжя у спільному майні складає по 1/2 частині відповідно.

Частиною 3 ст. 370 ЦК України передбачено, що виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності здійснюється в порядку, встановленому ст. 364 ЦК України. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (ч. 2 ст. 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

Відповідно до положень ст.ст. 76, 77, 78, 80, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З урахуванням тієї обставини, що спірний автомобіль був відчужений відповідачем на користь третьої особи, без згоди позивача, суд знаходить ґрунтовними позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача грошової компенсації 1/2 частки у праві спільної сумісної власності на спірний автомобіль.

Вказаної позиції дотримується і Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в справі № 643/4589/15-ц. У своїй постанові від 09 січня 2019 року Верховний Суд зазначив наступне:

На момент звернення позивача із позовом про поділ спільної сумісної власності подружжя набутий сторонами у справі за час перебування у шлюбі спірний автомобіль Volkswagen Polo , 2013 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, відчужений відповідачем у справі на користь третьої особи. Позивачем заявлено позовні вимоги саме про стягнення з відповідача на його користь 1/2 частини грошових коштів, які були фактично сплачені подружжям за спірний автомобіль в період шлюбу. Тому позивач вправі вимагати стягнення із відповідача 1/2 частини вартості спірного автомобіля, а не стягнення грошової компенсації виплаченого кредиту, оскільки поділу підлягає майно, яке набуте подружжям за час шлюбу, або ж кошти, які були отримані в результаті відчуження майна без згоди іншого співвласника, а не кошти, за які подружжям було набуте спільне майно у період шлюбу .

Аналогічний висновок зроблений в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 грудня 2018 року у справі № 607/4701/13-ц.

Доводи відповідача щодо внесення нею більшої частини особистих коштів в рахунок погашення кредитних зобов`язань, у даному випадку не мають правового значення, оскільки в розумінні вимог статті 57 СК України транспортний засіб не є особистою приватною власністю відповідача, а остання не позбавлена можливості, за наявності правових підстав, ставити питання щодо повернення за рахунок позивача половини сплачених нею після розірвання шлюбу коштів в рахунок погашення кредиту, як солідарного боржника.

Згідно з практикою Верховного Суду (постанова Верховного у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03.10.2018 року у справі № 127/7029/15-ц , постанова Верховного Суду у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 30.08.2019 року у справі № 523/8542/15-ц) у випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв`язку з цим - неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв`язку з припиненням її права на спільне майно.

Отже, вартість майна, що підлягає поділу, слід визначати виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Ринкова вартість автомобіля була визначена позивачем відповідно до Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.04.2013 № 403 28 листопада 2018 року на офіційному веб-сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України на підставі даного Порядку, було розраховано середньоринкову вартість транспортного засобу, а саме автомобіля ТOYOTA YARIS , який є спільним майном подружжя, і яка становить 185 911 (сто вісімдесят п`ять тисяч дев`ятсот одинадцять) гривень 77 копійок.

Відповідно до вказаного вище Порядку, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України (надалі - Мінекономрозвитку України розраховує середньоринкову вартість автомобіля відповідно до Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів , затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 року № 66 (надалі - Методика).

Згідно з позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (постанова від 13.03.2018 року, справа № 821/2089/16) вартість легкового автомобіля, що розрахована Мінекономрозвитку України у відповідності до Методики, є належним підтвердженням дійсної вартості автомобіля.

При цьому суд відхиляє доводи відповідача з приводу того, що вартість автомобіля на момент його відчуження не могла бути вищою ніж його ринкова вартість на момент придбання, оскільки в судовому засіданні встановлено, що відповідачем транспортний засіб відчужено на користь ОСОБА_9 за 344 000 грн.

Враховуючи, що позивачем заявлено до стягнення з відповідача 1/2 частину від середньоринкової вартості транспортного засобу, суд розглядаючи даний спір в межах заявлених позовних вимог, вважає що позов підлягає задоволенню в повному обсязі, а тому стягує з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію половини середньоринкової вартості автомобіля Тoyota Yaris , 2011 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 в сумі 92 955, 88 грн.

Щодо позовної давності.

Статтями 256-257 та 261 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

У частині другій статті 72 СК України та пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя визначено, що до вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки. Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.

Неподання позову про поділ майна, у тому числі до спливу трьох років з дня розірвання шлюбу, за відсутності доказів, які б підтверджували заперечення права одного з подружжя на набуте у період шлюбу майно, зареєстроване за іншим подружжям, не може свідчити про порушення права і вказувати на початок перебігу позовної давності (постанова Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі № 6-258цс15).

Початок позовної давності для вимоги про поділ спільного майна подружжя, шлюб якого розірвано, обчислюється не з дати прийняття постанови державного органу РАЦС (статті 106, 107 СК України) чи з дати набрання рішенням суду законної сили (статті 109,110 СК України), а від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності (частина друга статті 72 СК України).

Строк позовної давності обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатись про порушення свого права, тобто з моменту виникнення спору між ними.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 584/1319/16-ц (провадження № 61-19445св18), від 06 листопада 2019 року у справі № 203/304/17 (провадження № 61-5400св19).

При цьому суд приходить до висновку, що позивачем не пропущено строк звернення до суду із даним позовом, оскільки про порушення своїх прав він дізнався лише після отримання відповіді Головного сервісного центру МВС України від 07.12.2018. При цьому позивач ще у 2018 році подавав щорічну декларацію за попередній рік (2017), де у графі цінне рухоме майно - транспортні засоби декларував автомобіль ТOYOTA YARIS , 2011 року випуску, чорного кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 , як спільну часткову власність із відповідачем.

Матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували заперечення права позивача, як одного з подружжя на набуте у період шлюбу майно (транспортний засіб), зареєстроване за іншим подружжям - відповідачем, до його відчуження.

Таким чином підстав для застосування строків позовної давності суд не вбачає.

Оскільки рішення ухвалюється на користь позивача, суд відповідно до вимог статті 141 ЦПК України присуджує позивачу з відповідача судові витрати, які складаються з судового збору в сумі 929, 56 гривень.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 77, 78, 80, 81, 141, 263, 265, 273, 354 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , про поділ майна подружжя задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію половини середньоринкової вартості автомобіля Тoyota Yaris , 2011 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , в сумі 92 955, 88 гривень.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 929, 56 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 .

Суддя: Ю.С. Мицик