справа № 631/79/17
провадження № 2/631/344/20
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
31 грудня 2020 року селище міського типу Нова Водолага
Нововодолазький районний суд Харківської області у складі:
Головуючого судді Мащенко С. В.
за участю:
секретаря судового засідання Фабаровської І. М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 1 приміщення суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та СТАРОВІРІВСЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ Про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини ,-
в с т а н о в и в:
09.02.2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 та Старовірівської сільської ради Про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини , на обґрунтування якого зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_3 , після смерті якої відкрилася спадщина на все належне їй майно, в тому числі і на земельну ділянку, площею 5,4286 гектарів (кадастровий № 6324285500:05:000:0365), що знаходиться на території Старовірівської сільської ради та належить померлій на підставі державного акту на право приватної власності на землю (серії Р1 № 705009). Крім того, за життя 27.05.1992 року ОСОБА_3 склала заповіт, яким все своє майно заповіла позивачу. Однак вчасно звернутись із заявою до нотаріальної контори вона не змогла внаслідок хвороби, викликаної на ґрунті втрати близької людини та нервовому розладі, яку вона тривалий час лікувала. Вважала, що тяжкі хвороба та фінансовий стан, викликаний тривалим і дорогим лікуванням, є поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини, а тому просила визнати поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини та встановити їй додатковий строк, який буде достатнім для подачі заяви про прийняття спадщини, що залишилася після смерті її матері - ОСОБА_3 (а. с. 5 - 6).
Розпорядженням керівника апарату суду Столяренка С. В. № 862 від 18.09.2018 року призначено повторний автоматизований розподіл справи й згідно із відповідним протоколом, обліково-статистичною карткою справи та Контрольним журналом судових справ і матеріалів, переданих для розгляду судді, справу передано на розгляд головуючого судді Мащенко С. В. (а. с. 50, 51, 56 - 60).
10.04.2019 року представник позивача за ордером - адвокат Лисенко К. О. - звернулась до суду із клопотанням, зареєстрованим під вхідним № ЕП-389/19-вх від 10.04.2019 року, про витребування доказів у справі, а саме: копії спадкової справи, відкритої після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , - яке задоволене й на підставі ухвали суду від 13.05.2019 року копія справи витребувана, отримана інформація долучена до матеріалів справи та досліджена в ході судового розгляду (а. с. 112 - 114, 125 - 128, 132 - 133).
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилась, про час та місце розгляду справи була повідомлена своєчасно та належним чином відповідно до приписів Цивільного процесуального кодексу України, про причини своєї неявки суд не сповістила, однак звернулась із заявою, що надійшла за допомогою електронних засобів зв`язку (вхідний № ЕП-389/19-вх від 10.04.2019 року), в якій просила справу розглянути за її відсутності, вказавши, що позов підтримує повністю (а. с. 112 - 113).
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Лисенко К. О., що діє на підставі ордеру від 13.09.2018 року (бланк серії ХВ № 000051) та свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 602, виданого 27.01.2012 року на підставі рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Чернігівської області № 14 від 24.01.2012 року, до суду також не з`явилась, про час та місце розгляду справи була сповіщена своєчасно та належним чином відповідно до приписів Цивільного процесуального кодексу України, про причини своєї неявки суд не повідомила, однак надала заяву, зареєстровану під вхідним № 4370/19-вх від 20.06.2019 року, в якій просила справу розглянути за її відсутності та відсутності позивача, зазначивши, що позовні вимоги вони підтримують повністю та просять їх задовольнити (а. с. 54, 55, 144).
Відповідач ОСОБА_2 до суду теж не з`явився, про час та місце розгляду справи був сповіщений своєчасно та належним чином відповідно до приписів Цивільного процесуального кодексу України, про причини своєї неявки суд не повідомив, однак надав заяву, зареєстровану під вхідним № 4369/19-вх від 20.06.2019 року, в якій просив справу розглянути за його відсутності, зазначивши, що позовні вимоги визнає у повному обсязі (а. с. 156).
Представник відповідача - Старовірівської сільської ради - у судове засідання також не з`явився, про місце та час розгляду справи був сповіщений своєчасно та належним чином відповідно до приписів Цивільного процесуального кодексу України, про причини своєї неявки не повідомив, однак секретар сільської ради Сизова А. В. надала лист, зареєстрований за вхідним № 4305/18-вх від 28.08.2018 року, в якому просила справу розглянути за відсутності їх представника, зазначивши, що вони не заперечують проти задоволення позову (а. с. 48).
Відповідно до змісту частини 1 статті 58 Цивільного процесуального кодексу України сторона може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника, а згідно з приписами частини 1 статті 223 цього ж кодексу неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Крім того, на підставі частини 3 статті 211 наведеного вище процесуального кодифікованого закону України особи, які беруть участь у справі, мають право заявити клопотання про розгляд справи за їх відсутності. Про наявність такого клопотання у сторін та їх представників свідчать відповідні заяви, долучені до матеріалів справи.
За таких обставин, приймаючи до уваги те, що підстав для визнання необхідним давання ними особистих пояснень не має, суд вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності.
Здійснюючи правосуддя на засадах змагальності й рівності учасників судового процесу перед законом і судом, всебічно, повно, об`єктивно, справедливо, неупереджено та своєчасно з`ясувавши всі обставини справи і всі фактичні данні в межах заявлених вимог, що мають значення для вирішення справи за суттю й на які сторони та їх представники посилались як на підставу своїх вимог та при їх визнанні, перевіривши їх доказами, отриманими відповідно до правил цивільного процесуального кодифікованого закону й безпосередньо дослідженими у судовому засіданні, що відповідають вимогам закону про їх належність, допустимість, достовірність та достатність, а саме: дослідивши письмові докази у справі,- суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, пунктом 160 частини 1 Указу Президента України Про реорганізацію місцевих загальних судів № 451/2017 від 29.12.2017 року шляхом реорганізації (злиття) Валківського районного суду, Коломацького районного суду та Нововодолазького районного суду Харківської області утворено Валківський окружний суд - у Валківському, Коломацькому та Нововодолазькому районах Харківської області із місцезнаходженням у містах Валках, селищі міського типу Новій Водолазі та селі Різуненковому Коломацького району Харківської області.
За змістом пункту 3 розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про судоустрій і статус суддів № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року районні суди продовжують здійснювати свої повноваження до утворення та початку діяльності місцевого окружного суду, юрисдикція якого розповсюджується на відповідну територію.
Окрім того, Постановою Верховної Ради України № 807-ІХ від 17.07.2020 року Про утворення та ліквідацію районів , що набрала чинності 19.07.2020 року, змінений адміністративно-територіальний устрій нашої Держави.
Зокрема, відповідно до підпункту 20 пункту 3 та абзаців 3 і 6 підпункту 20 пункту 1 цієї Постанови ліквідований Нововодолазький район Харківської області та утворені Красноградській район Харківської області (з адміністративним центром у місті Красноград) у складі території Старовірівської сільської територіальної громади та Харківський район Харківської області (з адміністративним центром у місті Харків) у складі території Нововодолазької селищної територіальної громади, що затверджені Кабінетом Міністрів України, тощо.
При цьому, як чітко визначив законотворець у пункті 6 своєї Постанови, у продовж тримісячного строку з дня набрання нею чинності Кабінет Міністрів України повинен привести свої нормативно-правові акти у відповідність із нею та забезпечити таке приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів.
Одночасно із цим, приписами статті 125 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року № 254к/96-ВР (із змінами та доповненнями), а також статтею 17 Закону України Про судоустрій і статус суддів , закріплено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності, спеціалізації, інстанційності і визначається законом.
Натомість, закон, який змінює існуючу систему судоустрою та приводить її у відповідність до нового адміністративно-територіального устрою, не прийнятий, Валківський окружний суд на цей час свою діяльність не розпочав, а тому справа перебувала на розгляді належного суду.
Крім того, згідно з пунктом 9 частини 1 розділу ХІІІ Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України № 1618-ІV від 18.03.2004 року (в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03.10.2017 року із змінами та доповненнями) справи у судах першої інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання нею чинності.
Таким чином, ця цивільна справа підлягає розгляду за правилами, визначеними Цивільним процесуальним кодексом України в редакції, яка набрала чинності з 15.12.2017 року.
Вирішуючи спірні правовідносини суд виходить з того, що завданням цивільного судочинства, визначеним у частині 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України, є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Тому згідно частини 1 статті 4 цього ж нормативно-правового акту, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Отже, суд відповідно до приписів частини 1 статті 13 цивільного процесуального кодифікованого закону України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.
При цьому частиною 1 статті 77 вказаного нормативно-правового документа визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
У відповідності до припису частини 3 статті 12 та частини 1 статті 81 цивільного процесуального кодифікованого закону України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього кодексу.
Одночасно із цим, згідно частини 2 статті 77 та частини 1 статті 82 Цивільного процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
Отже, у ході розгляду справи в межах заявлених вимог та зазначених і доведених обставин, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини, що мають значення для вирішення справи за суттю.
Відповідно до Свідоцтва про смерть (серії НОМЕР_1 ), виданого Старовірівською сільською радою Нововодолазького району Харківської області 07.02.2014 року, ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 88 років у селі Старовірівка Нововодолазького району Харківської області, про що 07.02.2014 року складено відповідний актовий запис № 15 (а. с. 8).
З Державного акту на право приватної власності на землю (серії Р1 № 705009), виданого 23.08.2001 року на підставі рішення виконавчого комітету Старовірівської сільської Ради народних депутатів № 99 від 31.07.2001 року та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 323, вбачається, що ОСОБА_3 , яка мешкає в селі Дячківка Нововодолазького району, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва передана у приватну власність земельна ділянка, площею 5,4286 гектарів, в межах згідно з планом, яка розташована на території Старовірівської сільської ради, КСП Знамя (а. с. 9 - 10).
Згідно із заповітом, посвідченим 27.05.1992 року секретарем виконавчого комітету Старовірівської сільської ради народних депутатів Нововодолазького району Харківської області Дяконовою Д. О. та зареєстрованим в реєстрі за № 112, ОСОБА_3 , яка проживає в селі Старовірівка Нововодолазького району Харківської області, на випадок своєї смерті зробила таке заповідальне розпорядження: все те, що буде належати їй на день смерті, вона заповіла своїй дочці ОСОБА_1 (а. с. 11).
Зі Свідоцтва про народження (серії НОМЕР_2 ), виданого 04.03.1957 року Старовірівським бюро Записів актів цивільного стану Харківської області, ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 у селі Ново-Колтун Калинінського району Акмолинської області, про що в книзі записів актів громадянського стану про народження 04.03.1957 року зроблено відповідний запис за № 27, та її батьками зазначені: мати - ОСОБА_3 , у графі батько стоїть прочерк (а. с. 12).
Наведеним підтверджений факт смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , наявність в неї заповідального розпорядження на випадок її смерті на ім`я спадкоємця - доньки - ОСОБА_1 та спадкової маси, яка складається, зокрема, із земельної ділянки площею 5,4286 гектарів, розташованої на території Старовірівської сільської ради, КСП Знамя .
З відомостей, що містяться в Інформаційній довідці зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 56263888, виданої 23.05.2019 року о 10 годині 54 хвилини Нововодолазькою державною нотаріальною конторою, за параметрами запиту ОСОБА_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у Спадковому реєстрі інформація відсутня (а. с. 133).
Згідно з паспортом громадянина України (серії НОМЕР_3 , виданим 06.12.2001 року Орджонікідзевським РВ ХМУ УМВС України в Харківській області), ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженка села Ново-Колтун Калинінського району Акмолінської області, зареєстрована за адресом: АДРЕСА_1 ,- з 10.05.1983 року (а. с. 7).
З наведеного суд робить висновок про те, що на час відкриття спадщини спадкодавець не мешкала разом із спадкоємцем.
15.01.2020 року ОСОБА_1 звернувся до державного нотаріуса Нововодолазької державної нотаріальної контори Харківської області Змієвської Т. М. із заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину на відповідну земельну ділянку, що залишились після смерті її матері ОСОБА_3 , та як убачається з постанови Завідувача Нововодолазької Державної нотаріальної контори Харківської області Змієвської Т. М. (вихідний № 12 від 15.01.2020 року) їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на спадкове майно у зв`язку із неподанням заяви про прийняття спадщини протягом строку, встановленого Цивільним кодексом України (а. с. 169).
Відповідно до медичної картки амбулаторного хворого державної установи Інститут терапії ім. Л. Т. Малої АМН України , заведеної на ім`я ОСОБА_1 , остання постійно з 04.03.14 року по 02.02.2017 року знаходилась під наглядом лікарів з клінічним діагнозом: гіпертонічна хвороба ІІ стадія, 3 ступеня. Кризовий перебіг. Гіпертизівне серце. Ризик високий. При цьому їй рекомендовано амбулаторний чи постільний режим (а. с. 145 - 155).
Зі Свідоцтва про народження (серії НОМЕР_4 ), виданого 05.09.1967 року Старовірівською сільською радою, ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 у селі Старовірівка Нововодолазького району Харківської області, про що в книзі записів актів громадянського стану про народження 05.09.1967 року зроблено відповідний запис за № 69, та його батьками зазначені: мати - ОСОБА_3 , у графі батько стоїть прочерк (а. с. 159).
Згідно з паспортом громадянина України (серії НОМЕР_5 , виданим 15.07.1999 року Орджонікідзевським РВ ХМУ УМВС України в Харківській області), ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженець села Старовірівка Нововодолазького району Харківської області, зареєстрований за адресом: АДРЕСА_2 ,- з 30.11.1993 року (а. с. 157 - 158).
З наведеного суд робить висновок про те, що син померлої, який може бути її спадкоємцем за законом, також на час відкриття спадщини не мешкав разом із спадкодавцем, а отже не є таким, що прийняв спадщину.
Під час вирішення спірних правовідносин суд виходить з того, що їх правове регулювання здійснюється нормами Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 року (із змінами та доповненнями).
Частиною 1 статті 1216 Цивільного кодексу України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
При цьому, спадкування здійснюється за заповітом або за законом (частина 1 статті 1217 цього ж кодексу).
З огляду на зміст статті 1223 Цивільного кодексу України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього кодексу.
При цьому приписами статті 1233 вказаного нормативно-правового акту зазначено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Оскільки за життя ОСОБА_3 на випадок своєї смерті зробила заповітне розпорядження стосовно всього свого майна яке буде належати їй на час смерті на користь своєї доньки - ОСОБА_1 , позивач є спадкоємцем за заповітом.
Частиною 1 статті 1268 Цивільного кодексу України визначено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (частина 1 статті 1269 зазначеного вище кодексу).
Частини 1 та 2 статті 1270 Цивільного кодексу України передбачають, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
При цьому, як визначено у частина 2 статті 1220 цього ж нормативно-правового кодифікованого акту України часом відкриття спадщини є день смерті особи.
Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Так як матеріалами справи доведено, що спадкодавець на час своєї смерті проживала сама й позивач із померлою були зареєстровані за різними адресами, остання мала подати нотаріусу впродовж шести місяців з дня смерті ОСОБА_3 , тобто з 07.02.2014 року по 07.08.2014 року, заяву про прийняття спадщини за заповітом.
Відповідно до правил, обумовлених частиною 1 та 3 статті 1272 Цивільного кодексу України якщо спадкоємиць протягом строку, встановленого статтею 1270 цього кодексу не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Отже, за змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Тобто, за правилом вищенаведеної норми цивільного кодифікованого закону України додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини може бути наданий за одночасним існуванням двох обставин: якщо у спадкоємця були перешкоди для її подання й ці обставини визнані судом поважними.
Таким чином, оцінюючи надані позивачем докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позивач ОСОБА_1 впродовж встановленого законом шестимісячного строку з часу відкриття спадщини, тобто у період з 03.02.2014 року по 03.08.2014 року, не прийняла її з об`єктивних причин, викликаних тяжким фізичним захворюваннями, а тому суд вважає, що строк для прийняття спадщини нею пропущений з поважних причин і їй може бути наданий додатковий строк, достатній для подачі заяви про прийняття спадщини, тобто протягом трьох місяців з часу набрання рішенням законної сили, ураховуючи, що жодна особа спадщину не прийняла та відповідачі повністю згодні із позовом.
Ухвалюючи рішення, суд бере до уваги, що відповідно до приписів частини 2 статті 1270 й положень частин 1 та 3 статті 1277 Цивільного кодексу України якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, а у разі відсутності спадкоємців, усунення їх від права спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови у її прийняття, суд визнає спадщину відумерлою за заявою відповідного органу місцевого самоврядування, а тому приходить до обґрунтованого висновку про те, що до участі у справі залучені належні відповідачі.
Позивач, звертаючись до суду із цим позовом, не вимагає компенсації (відшкодування) понесених нею і документально підтверджених судових витрат.
На підставі викладеного, керуючись статтею 125 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року № 254к/96-ВР (із змінами та доповненнями), статтями 1216, 1217, 1220, 1223, 1233, 1258, 1265, 1268, 1270 та 1272 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 року (із змінами та доповненнями); статтею 17 та пунктом 3 розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про судоустрій і статус суддів № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року; пунктом 160 частини 1 Указу Президента України Про реорганізацію місцевих загальних судів № 451/2017 від 29.12.2017 року; Постановою Верховної Ради України № 807-ІХ від 17.07.2020 року Про утворення та ліквідацію районів , Постановою Пленуму Верховного суду України № 7 від 30.05.2008 року Про судову практику у справах про спадкування ; статтями 1 - 5, 7, 10 - 13, 17,19, 23, 42, 48, 58, 60, 62, 65, 67, 76, 83, 89, 128, 131, 133, 141, 211, 214, 223, 235, пунктом 2 частини 1 та частиною 3 статті 258, статтями 259, 263 - 265, 268, частинами 5 та 11 статті 272, частинами 1 і 2 статті 273, частиною 1 статті 352, статтями 354, 355 і пунктами 8, 9 й підпунктом 15.5 пункту 15 частини 1 розділу ХІІІ Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України № 1618-ІV від 18.03.2004 року (в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03.10.2017 року із змінами та доповненнями), -
в и р і ш и в:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та СТАРОВІРІВСЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ Про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини задовольнити.
Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , додатковий строк, достатній для подачі до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, яка залишилась після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка постійно проживала за адресом: АДРЕСА_3 - терміном у три місяця з часу набрання рішенням законної сили.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Нововодолазький районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну його частини (скорочене рішення) - в той же строк з дня складання повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано, а у разі подання - після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення, що набрало законної сили, обов`язкове для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Відомості щодо учасників справи, які не оголошуються при проголошенні рішення:
Позивач : ОСОБА_1 , місце проживання чи перебування ( АДРЕСА_4 ), реєстраційний номер облікової картки платника податків не відомий, паспорт громадянина України (серія НОМЕР_3 );
Відповідач : СТАРОВІРІВСЬКА СІЛЬСЬКА РАДА, місцезнаходження (вулиця Центральна, будинок № 60, село Старовірівка Нововодолазького району Харківської області, 63250), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (04398092).
Скорочене рішення було ухвалено шляхом прийняття, складено за допомогою комп`ютерного набору й підписано суддею у нарадчій кімнаті в одному примірнику 31.12.2020 року.
Повне рішення складено за допомогою комп`ютерного набору та підписано суддею в одному примірнику 11.01.2021 року.
Суддя: С. В. Мащенко
Суд | Нововодолазький районний суд Харківської області |
Дата ухвалення рішення | 31.12.2020 |
Оприлюднено | 02.04.2021 |
Номер документу | 95968187 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Нововодолазький районний суд Харківської області
Мащенко С. В.
Цивільне
Нововодолазький районний суд Харківської області
Мащенко С. В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні