Рішення

від 17.03.2021 по справі 357/417/20

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/417/20

Провадження 2/357/1035/21

Категорія 16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 березня 2021 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючий суддя - Цукуров В. П. ,

секретар судового засідання - Чайка О.В., ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду №1, в місті Біла Церква Київської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Матюші до ОСОБА_1 , Товариства з додатковою відповідальністю Шамраївський цукровий завод , державного реєстратора Комунального підприємства Агенція адміністративних послуг Євко В.В. про визнання недійсним договору про надання права користування земельною ділянкою (емфітевзис) та скасування запису про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Матюші (далі також - Позивач ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , Товариства з додатковою відповідальністю Шамраївський цукровий завод , державного реєстратора Комунального підприємства Агенція адміністративних послуг Євка Володимира Володимировича (далі також Відповідач , Відповідачі ) про визнання недійсними договорів про надання права користування земельними ділянками для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) та скасування державної реєстрації права користування земельними ділянками для сільськогосподарських потреб (емфітевзису).

В обґрунтування заявлених вимог Позивач посилається на такі обставини.

ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 2,1309 га з кадастровим номером 3220483500:03:005:0010, що розташована у межах Матюшівської сільської ради Білоцерківського району Київської області (далі також - Земельна ділянка ).

07.08.2014 року Відповідач-1 уклала з Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма Матюші договір оренди землі № б/н, за яким передала в оренду Позивачу Земельну ділянку строком на 10 років (далі також - Договір оренди ).

19.03.2015 року державний реєстратор Реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Попова Л.О. прийняла рішення про державну реєстрацію прав за індексним номером 20138824, яким зареєструвала право оренди на Земельну ділянку за Товариством, на підтвердження чого Товариство надало копію витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - ДРРПНМ ) про реєстрацію права оренди.

Позивач стверджує, що протягом усього часу дії договору оренди землі він належним чином виконував свої зобов`язання, в тому числі щодо повної та своєчасної сплати орендної плати за користування орендованою Земельною ділянкою.

14.02.2018 року ОСОБА_1 направила Товариству повідомлення про розірвання Договору оренди в односторонньому порядку у зв`язку з начебто невиконанням ТОВ Агрофірма "Матюші" взятих на себе договірних зобов`язань належним чином. На підставі цього повідомлення 17.02.2018 року державний реєстратор Комунального підприємства Реєстрація нерухомості та бізнесу Міхачов В`ячеслав Анатолійович провів державну реєстрацію припинення права оренди Товариства на Земельну ділянку.

За декілька днів після цього, 19.02.2018 року ОСОБА_1 уклала з ТДВ Шамраївський цукровий завод Договір оренди землі, за яким передала останньому в оренду Земельну ділянку, а той же державний реєстратор Міхачов В.А. здійснив державну реєстрацію права оренди на Земельну ділянку за ТДВ Шамраївський цукровий завод .

З огляду на те, що підстав для розірвання Договору оренди в односторонньому порядку і передачі Земельної ділянки в оренду іншому орендарю - ТДВ Шамраївський цукровий завод у Відповідача-1 не було, ТОВ Агрофірма Матюші у вересні 2018 року звернулося до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом про визнання недійсними правочину щодо розірвання Відповідачем-1 Договору оренди в односторонньому порядку, Договору оренди землі №б/н від 19.02.2018 року, укладеного між ТДВ Шамраївський цукровий завод та ОСОБА_1 , та скасування рішень про державну реєстрації припинення права оренди ТОВ Агрофірма Матюші на Земельну ділянку та про державну реєстрацію права оренди Земельної ділянки за ТДВ Шамраївський цукровий завод .

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26.11.2019 року у справі №357/11339/18 позов ТОВ Агрофірма Матюші був задоволений у повному обсязі. Розглянувши справу №357/11339/18, суд встановив, що Товариство належним чином виконувало свої зобов`язання за Договором оренди з виплати орендної плати Відповідачу-1, у зв`язку з чим остання не мала правових підстав для розірвання Договору оренди в односторонньому порядку. Зважаючи на це, суд дійшов до висновку, що Договір оренди є дійсним, з огляду на що ОСОБА_1 не мала правових підстав і для передачі Земельної ділянки в оренду ТДВ Шамраївський цукровий завод за Договором оренди землі № б/н від 19.02.2018 року.

На підставі вказаного судового рішення у ДРРПНМ було скасовано державну реєстрацію права оренди ТДВ Шамраївський цукровий завод на Земельну ділянку і відновлено запис про державну реєстрацію права оренди ТОВ Агрофірма Матюші на неї, яке було зареєстроване ще 19.03.2015 року на підставі Договору оренди, на підтвердження чого Товариство надало суду інформаційну довідку з ДРРПНМ.

Водночас, Товариство не може користуватися Земельною ділянкою у своїй господарській діяльності з огляду на те, що до прийняття судового рішення у справі №357/11339/18 05.01.2019 року між ОСОБА_1 та ТДВ Шамраївський цукровий завод було укладено Договір про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) (далі також - Оспорюваний договір ), на підставі якого 07.03.2019 року державний реєстратор Комунального підприємства Агенція адміністративних послуг Євко В.В. прийняв щодо Земельної ділянки рішення про державну реєстрацію права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) за ТДВ Шамраївський цукровий завод , індексний номер: 45855594, у зв`язку з чим до ДРРПНМ було внесено запис про інше речове право за №30599820.

Вважаючи, що Оспорюваний договір укладено з порушенням норм законодавства та умов Договору оренди, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ Агрофірма Матюші , а державну реєстрацію права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) щодо Земельної ділянки за ТДВ Шамраївський цукровий завод було проведено з порушенням норм законодавства у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, Товариство звернулося до суду.

Позивач, звертаючись до суду із позовними заявами до Відповідачів, просив:

(1) визнати недійсним Договір про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) №б/н від 05.01.2019 року, укладений між ОСОБА_1 та ТДВ Шамраївський цукровий завод щодо земельної ділянки площею 2,1309 га з кадастровим номером 3220483500:03:005:0010, яка розташована у межах Матюшівської сільської ради Білоцерківського району Київської області;

(2) скасувати у ДРРПНМ запис про інше речове право - право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) за № 30599820, внесений щодо земельної ділянки площею 2,1309 га з кадастровим номером 3220483500:03:005:0010, яка розташована у межах Матюшівської сільської ради Білоцерківського району Київської області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1501200232000), дата, час державної реєстрації: 05.03.2019 13:06:23;

(3) стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ТДВ Шамраївський цукровий завод та державного реєстратора Комунального підприємства Агенція адміністративних послуг Євка В.В. на користь ТОВ Агрофірма Матюші понесені ним судові витрати.

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30.01.2020 року відкрито провадження у справі №357/417/20 за позовом ТОВ Агрофірма Матюші до ОСОБА_1 , ТДВ Шамраївський цукровий завод , державного реєстратора Комунального підприємства Агенція адміністративних послуг Євка В.В. про визнання недійсним договору про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) та скасування державної реєстрації права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису).

03.04.2020 року представник ТОВ Агрофірма Матюші звернулася до суду із клопотанням про вжиття заходів забезпечення позову.

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 06.04.2020 року заяву позивача задоволено частково, накладено арешт на Земельну ділянку.

26.02.2020 року представник Позивача звернулася до суду із заявою про зміну предмета позову, мотивуючи тим, що 16.01.2020 року, тобто після подання Товариством позовної заяви у справі №357/417/20, набрав чинності Закон України №340-ІХ від 05.12.2019 року Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству , яким було внесено зміни, зокрема, до ст. 26 Закону України від 01.07.2004 року № 1952-IV Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Закон № 1952-IV ). Згідно з ч.3 ст.26 Закону №1952-IV в редакції від 16.01.2020 року відомості про права, обтяження речових прав, внесені до ДРРПНМ, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку передбаченому підпунктом а п.2 ч.6 ст.37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підп. а п.2 ч.6 ст.37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Відтак, у зв`язку з внесенням до Закону №1952-IV змін, якими було виключено можливість скасування записів ДРРПНМ про державну реєстрацію речових прав нерухоме майно, ТОВ Агрофірма Матюші вважало за необхідне змінити предмет позову у цій справі, а саме змінити свої позовні вимоги у частині вимог про скасування записів про інше речове право - право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) на іншу вимогу про скасування державної реєстрації права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) з одночасним припиненням такого права, що згідно з чинною редакцією ст.26 Закону №1952-IV буде належним способом захисту порушених прав Позивача.

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26.01.2021 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

У судовому засіданні 01.12.2020 року, представник ТОВ Агрофірма Матюші адвокат Цой Д.С. підтримав позовні вимоги, надав пояснення аналогічні тим, що викладені у позовній заяві, письмових поясненнях, заявах по суті справи. Зокрема, пояснив, що Договір оренди землі, укладений Товариством з ОСОБА_1 , є дійсним, жодною зі сторін недійсним визнаний не був та ніким не оспорювався у судовому порядку, а, відтак, дійсним є і право оренди Товариства на Земельну ділянку Відповідача-1. При цьому, укладення нею Оспорюваного договору з ТДВ "Шамраївський цукровий завод" та проведення державної реєстрації права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) щодо Земельної ділянки ОСОБА_1 за ТДВ Шамраївський цукровий завод , було проведено із порушенням положень ч.6 ст.93, п. б ч.1 ст.95 Земельного кодексу України (далі - ЗК України ), ч. 2 ст. 24, ч. 2 ст. 25, ст. 31 Закону України від 06.10.1998 року № 161-XIV Про оренду землі (далі - Закон № 161-XIV ) та умов Договору оренди землі, укладеного з ТОВ Агрофірма Матюші , адже перешкоджає останньому користуватися цією Земельною ділянкою і тим самим позбавляє його права користуватися нею та самостійно господарювати на ній за відсутності підстав для припинення або розірвання укладеного Товариством Договору оренди землі. Окрім цього, державний реєстратор Євко В.В. здійснив державну реєстрацію права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) щодо вказаної земельної ділянки за ТДВ Шамраївський цукровий завод із грубим порушенням норм законодавства у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.

Відповідачі та їхні представники проти задоволення позовних вимог Товариства заперечували, посилалися на те, що у зв`язку зі скасуванням/припиненням державної реєстрації права оренди Товариства на Земельну ділянку, у ТОВ Агрофірма Матюші відсутнє право оренди на неї, оскільки таке виникає виключно з моменту його державної реєстрації, а, відтак, передача Земельної ділянки у користування ТДВ Шамраївський цукровий завод не порушує права та інтереси Позивача.

У своїх поясненнях стверджують, що Договір оренди землі та Договір про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) є різними правочинами та їх одночасне укладення між тими ж самими сторонами та щодо однієї тієї ж земельної ділянки не суперечить чинному законодавству. Окрім цього, положення чинного законодавства не передбачають такої підстави для відмови у державній реєстрації права користування земельною ділянкою як наявність вже зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, а тому при проведенні реєстрації державний реєстратор ОСОБА_2 діяв відповідно до вимог чинного законодавства. Крім того, представник державного реєстратора Євка В.В. наголошувала, що державний реєстратор є неналежним відповідачем.

У судове засідання 17.03.2020 року сторони та їхні представники не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Представником Позивача подано клопотання про розгляд справи без його участі.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника Позивача та представників Відповідачів, приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч.1 ст.2 Цивільного процесуального кодексу України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.1 ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Положення ч.2 ст.152 ЗК України гарантують, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Норми ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України та ч.3 ст.152 ЗК України визначають такий спосіб захисту порушеного права як визнання недійсним правочину (угоди).

У ч.3 ст.215 ЦК України передбачено, що у разі, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

З цієї норми слідує, що правом звернення до суду з вимогами про недійсність правочину має одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. Згідно з п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними заінтересованою є особа, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. Верховний Суд України у постанові від 25.05.2016 року у справі №6-605цс16 роз`яснив, що власний інтерес заінтересованої особи у такому випадку полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Оспорюваний договір підлягає визнанню недійсними з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

У статті 1 Закону України №161-XIV визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ч.ч.1, 5 ст.6 Закону №161-XIV орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Згідно з ст.93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

З норм ч.4 ст.124 ЗК України вбачається, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Отже, підставою набуття права оренди земельної ділянки є укладений між власником земельної ділянки (орендодавцем) і орендарем договір оренди землі.

Товариство, звертаючись до суду із позовною заявою, в обґрунтування своїх вимог надало копію Договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ Агрофірма Матюші щодо спірної земельної ділянки. Жоден з відповідачів не надав докази того, що упродовж дії цього договору він оспорювався, був визнаний недійсним чи був розірваний, строк оренди за ним не закінчився, а тому відповідно до положень ст.629 ЦК України він підлягає обов`язковому виконанню сторонами. Більше того, дійсність Договору оренди землі, укладеного між ТОВ Агрофірма Матюші і ОСОБА_1 , було підтверджено судом при розгляді судової справи № 357/11339/18, копія судового рішення в якій була надана суду Позивачем, а, відтак, ці обставини не підлягають доказуванню у межах цієї справи з огляду на положення ч.4 ст.82 ЦПК України.

Відтак, Позивач належними та допустимими доказами довів факт наявності у нього права оренди на Земельну ділянку на момент укладення Оспорюваного договору та проведення на його підставі оскаржуваної державної реєстрації права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису).

Поряд з цим, суд відхиляє доводи Відповідачів про те, що у зв`язку зі скасуванням/припиненням державної реєстрації права оренди Товариства на Земельну ділянку, у ТОВ Агрофірма Матюші відсутнє право оренди на неї, оскільки таке виникає виключно з моменту його державної реєстрації, а, відтак, передача Земельної ділянки у користування ТДВ Шамраївський цукровий завод не порушує права та інтереси Позивача.

Чинна редакція Закону №161-XIV, яка діяла на момент укладення Позивачем з ОСОБА_1 договорів оренди землі, не передбачає державної реєстрації договору оренди землі. При цьому, Закон №161-XIV у редакції, що діє з 01.01.2013 року також не передбачає, що договір оренди землі набирає чинності після державної реєстрації права оренди за цим договором у ДРРПНМ.

Тому для визначення початку перебігу та закінчення строку дії договору оренди землі, укладеного після 01.01.2013 року, мають застосовуватися загальні норми ЦК України, які стосуються договорів, для яких законом встановлена письмова форма.

Момент укладення договору визначено у ст.ст.638, 640 ЦК України, згідно з якими договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

У ч.2 ст.207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно, договір, для якого законом встановлена письмова форма, є укладеним з моменту його підписання сторонами.

З огляду на вищенаведені норми ЦК України та Закону №161-XIV, договори оренди землі, укладені після 01.01.2013 року, починають свій перебіг з моменту їх укладення, тобто підписання сторонами, а не державної реєстрації права оренди, якщо тільки сторони у самому договорі не домовились про інше.

Отже, для визначення початку перебігу та закінчення строку дії договору оренди землі, укладеного після 01.01.2013 року, має значення момент його підписання, а не момент державної реєстрації права оренди, як стверджують Відповідачі.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду щодо застосування норм ст.ст.638, 640 ЦК України, ст.125 ЗК України, ст.ст.14, 17 Закону №161-XIV, ст.ст.2, 3 Закону №1952-IV у правовідносинах щодо оренди землі, які виникли після 01.01.2013 року, висловленими під час розгляду справ №912/3294/18, №912/3295/18, №291/421/17, №291/422/17, №291/426/17, №704/1551/16-ц, у межах яких, зокрема, досліджувався момент укладення та набрання чинності договорів оренди землі, укладених після 01.01.2013 року. Ці висновки підлягають врахуванню під час розгляду цієї справи відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України.

Більше того, для уникнення суперечностей щодо визначення моменту набрання чинності договорами оренди землі, укладеними після 01.01.2013 року, тобто після впровадження інституту державної реєстрації права оренди земельної ділянки, законодавець вніс зміни до ч.1 ст.19 Закону №161-XIV, згідно з якими дата закінчення дії договору оренди обчислюється від дати його укладення, а, отже, договір оренди землі вважається таким, що набрав чинності з моменту його укладення, тобто підписання сторонами.

Таким чином, враховуючи норми ст.ст.207, 638, 640 ЦК України та ст.14 Закону №161-XIV, Договір оренди землі між ОСОБА_1 та ТОВ Агрофірма Матюші є укладеними з моменту їх підписання сторонами, а, відтак, діяв на момент укладення Оспорюваного договору і проведення державної реєстрації права емфітевзису на Земельну ділянку за ТДВ Шамраївський цукровий завод .

У постановах від 19.12.2018 року у справі №291/422/17, від 02.10.2019 року у справі №291/426/17, від 11.12.2019 року у справі №291/421/17 Верховний Суд наголосив, що відсутність державної реєстрації права оренди на земельну ділянку сама по собі не свідчить про те, що договір оренди землі не укладено, як і про те, що орендар за таким договором не має права оспорити договір, укладений орендодавцем з іншим орендарем, а, навпаки, орендар має таке право з огляду на дійсність договору оренди землі, укладеного ним раніше з власником земельної ділянки.

Враховуючи те, що договір оренди землі, укладений після 01.01.2013 року, набирає чинності з моменту його підписання сторонами, з цього моменту у сторін договору виникають відповідні права та обов`язки за цим договором. Зокрема, як слідує з норм ст.ст.1, 24 Закону №161-XIV, в орендаря виникає право отримати від орендодавця в користування земельну ділянку, якому, відповідно, кореспондує обов`язок орендодавця передати орендарю в користування земельну ділянку у стані, що відповідає умовам договору оренди, а також не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою.

Таким чином, у проміжку між укладенням договору оренди землі і державною реєстрацією права оренди договір оренди землі діє для його сторін, і до державної реєстрації права оренди в орендаря є право захищати своє право на отримання земельної ділянки у користування, що виникло у нього в силу дії договору, у разі порушення орендодавцем своїх договірних зобов`язань щодо передачі земельної ділянки у користування орендарю.

Отже, з огляду на те, що Договір оренди землі, укладений ТОВ Агрофірма Матюші , діяв на момент передачі Земельної ділянки у користування ТДВ Шамраївський цукровий завод на підставі Оспорюваного договору, відповідно до приписів ч. 2 ст. 24 Закону № 161-XIV та положень самого договору Відповідач-1 була зобов`язана передати належну їй Земельну ділянку в користування Позивачу і не вчиняти дій, які б перешкоджали йому користуватися нею. З огляду на це, подальша передача нею Земельної ділянки в користування ТДВ Шамраївський цукровий завод за Оспорюваним договором, укладеними пізніше, ніж Договір оренди землі з Позивачем, становить порушення з боку ОСОБА_1 норм ч.2 ст.24 Закону №161-XIV, укладеного нею Договору оренди землі з ТОВ Агрофірма Матюші і, відповідно, порушення прав та законного інтересу на отримання Земельної ділянки в користування.

Враховуючи дійсність Договору оренди землі, укладеного ТОВ Агрофірма Матюші з ОСОБА_1 , суд робить висновок, що Оспорюваний договір підлягає визнанню недійсним відповідно до норм ч.1 ст.203, ч.ч.1, 3 ст.215 ЦК України як такий, що укладений з порушенням нижченаведених норм ЦК України, Закону №161-XIV, ЗК України.

Згідно з приписами п. б ч.1 ст.95 ЗК України, ч.2 ст.25 Закону №161-XIV орендар земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі. Цьому праву кореспондує обов`язок орендодавця не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою, встановлений у ч.2 ст.24 Закону №161-XIV.

З системного аналізу цих норм, а також норм абзацу першого ч.1 ст.792 ЦК України, ст.ст.1, 13 Закону №161-XIV слідує, що за своєю правовою природою оренда землі передбачає передачу земельної ділянки у строкове платне володіння і користування одній особі - орендарю.

Відповідно до приписів п.3 ч.1 ст.395, ст.407 ЦК України, ст.102-1 ЗК України право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) є речовим правом на чуже майно, яке надає землекористувачу право користуватися чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Таким чином, і право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), і право оренди землі є речовими правами, які за своєю правовою природою не можуть одночасно встановлюватись щодо однієї земельної ділянки.

Відповідно до ч.6 ст.93 ЗК України орендована земельна ділянка або її частина може передаватися у володіння та користування іншій особі лише орендарем, лише за згодою орендодавця і лише на праві суборенди (крім випадків, визначених законом).

Відтак, чинне законодавство України не передбачає право власника земельної ділянки, яка вже передана в оренду, передавати її у користування іншій особі, ніж орендар, у тому числі на праві емфітевзису, що підтверджується висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 23.05.2018 року у справі №379/672/16-ц, від 23.07.2018 року у справі №390/1736/16-ц, від 22.07.2020 року у справі №693/699/18.

Як наслідок недійсності Оспорюваного договору Позивач просить суд також скасувати державну реєстрацію права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) щодо спірних земельних ділянок за ТДВ Шамраївський цукровий завод .

Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

З норм ст.26 Закону №1952-IV вбачається, що скасування на підставі рішення суду документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, є підставою для скасування відповідної державної реєстрації прав.

Отже, у разі визнання недійсним договору про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) за рішенням суду в правокористувача за таким договором не виникає таке право, а державна реєстрація цього права, здійснена в ДРРПНМ на підставі такого договору, підлягає скасуванню.

У зв`язку з тим, що Оспорюваний договір є недійсними, з огляду на приписи ч.1 ст.216 ЦК України у ТДВ Шамраївський цукровий завод не виникло право користування Земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) щодо Земельної ділянки за цим договором, а, отже, одночасно з визнанням цього договору недійсним підлягає скасуванню й державна реєстрація права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) щодо Земельної ділянки за ТДВ Шамраївський цукровий завод .

Крім того, державна реєстрація права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) щодо Земельної ділянки за ТДВ Шамраївський цукровий завод підлягає скасуванню також з підстав порушення державним реєстратором Євком В.В. норм законодавства у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно під час проведення державної реєстрації.

Відповідно до вимог абзацу першого п.1 та п.2 ч.3 ст.10, п.4 ч.1 ст. Закону №1952-IV під час державної реєстрації прав державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Згідно з абзацом першим ч.1 ст.22 Закону №1952-IV документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, а в абзаці третьому цієї ж норми визначено, що не розглядаються документи, оформлені з порушенням вимог законодавства.

У ч.4 ст.18 Закону №1952-IV передбачено, що державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Відповідно до п.п.3 та 5 ч.1 ст.24 Закону №1952-IV у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Як вбачається з відомостей ДРРПНМ, запис про державну реєстрацію права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) щодо Земельної ділянки за ТДВ Шамраївський цукровий завод було внесено державним реєстратором Євком В.В. на підставі Оспорюваного договору.

Водночас, як вбачається з інформаційної довідки з ДРРПНМ щодо Земельної ділянки, яка була надана суду Позивачем, на дату укладення Оспорюваного договору та на дату державної реєстрації права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) щодо Земельної ділянки було зареєстровано право оренди за тим же ТДВ Шамраївський цукровий завод на підставі Договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_1 і ТДВ Шамраївський цукровий завод .

Крім того, у ДРРПНМ було відновлено запис про право оренди ТОВ Агрофірма Матюші на Земельну ділянку, внесений до ДРРПНМ ще 19.03.2015 року, у зв`язку з чим наявність у ДРРПНМ записів про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) щодо Земельної ділянки у ТДВ Шамраївський цукровий завод створює суперечність також із цим записами.

Зважаючи на те, що, як відзначалося вище, право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), і право оренди землі є речовими правами, які за своєю правовою природою не можуть одночасно встановлюватись щодо однієї земельної ділянки, у випадку проведення державної реєстрації права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) за наявності вже зареєстрованого права оренди на цю ж земельну ділянку між цими правами виникає суперечність, а сам договір про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) у такому випадку суперечить законодавству, що відповідно до п.п.3, 5 ч.1 ст.24 Закону №1952-IV є підставою для відмови у проведенні державної реєстрації.

Таким чином, під час проведення державної реєстрації права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) щодо Земельної ділянки за ТДВ Шамраївський цукровий завод державний реєстратор ОСОБА_2 у порушення норм абзацу першого п.1 та п.2 ч.3 ст.10, ч.4 ст.18 Закону №1952-IV залишив поза увагою той факт, що заявлене ТДВ Шамраївський цукровий завод для державної реєстрації право користування Земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) суперечить вже зареєстрованому речовому праву щодо цієї же Земельної ділянки, а саме праву оренди, та, відповідно, не встановив, що поданий для державної реєстрації Оспорюваний договір укладений з порушенням норм земельного законодавства України, тобто не відповідає вимогам, встановленим в абзаці першому ч.1 ст.22 Закону №1952-IV, що згідно з п.п.3, 5 ч.1 ст.24 Закону №1952-IV є підставою для відмови у державній реєстрації прав, і тим самим допустив порушення норм абзацу першого п.1 та п.2 ч.3 ст.10, ч.4 ст.18, п.п.3, 5 ч.1 ст.24 Закону №1952-IV, у зв`язку з чим проведена державним реєстратором Євко В.В. державна реєстрація права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) щодо Земельної ділянки за ТДВ Шамраївський цукровий завод підлягає скасуванню.

Щодо вимог заявлених до державного реєстратора Комунального підприємства Агенція адміністративних послуг Євко В.В. суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 року у справі №823/2042/16 (провадження № 11-377апп18) зроблено висновок, що спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим. А тому вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін. Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано . Аналогічні правові висновки містяться в постановах Великої Палати Верховного Суду 01.04.2020 року в справі №520/13067/17 (провадження №14-397цс19), постанові Верховного Суду від 30.07.2020 року у справі №357/ 7734/18).

Встановлено, що спір у даній справі виник між ТОВ Агрофірма Матюші та ОСОБА_1 і ТДВ Шамраївський цукровий завод , тому державний реєстратор Комунального підприємства "Агенція адміністративних послуг" Євко В.В. є неналежним відповідачем у даній справі. У задоволенні пред`явлених до нього позовних вимог необхідно відмовити.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п. 58 рішення ЄСПЛ у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 року).

З огляду на це, даючи оцінку зібраним доказам у справі, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Таким чином, справу розглянуто в межах заявлених позивачем позовних вимог, з урахуванням обраного ним способу захисту права, на підставі поданих сторонами (витребуваних судом) доказів

При цьому суд враховує, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 3, 55, 124 Конституції України та ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позивачем при подачі позову було сплачено судовий збір у розмірі 3 842, 00 грн., з ОСОБА_1 та ТОВ Шамраївський цукровий завод необхідно стягнути по 1 921,00 грн. з кожного.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 3, 12, 13, 81, 141, 254, 263-265 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Матюші до ОСОБА_1 , Товариства з додатковою відповідальністю Шамраївський цукровий завод , державного реєстратора Комунального підприємства Агенція адміністративних послуг Євко В.В. про визнання недійсним договору про надання права користування земельною ділянкою (емфітевзис) та скасування запису про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно - задовольнити частково.

Визнати недійсним Договір про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) № б/н від 05.01.2019 року, укладений між ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) та Товариством з додатковою відповідальністю Шамраївський цукровий завод (ідентифікаційний код 13737989) щодо земельної ділянки площею 2,1309 га з кадастровим номером 3220483500:03:005:0010, яка розташована у межах Матюшівської сільської ради Білоцерківського району Київської області.

Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) Товариства з додатковою відповідальністю Шамраївський цукровий завод (ідентифікаційний код 13737989) щодо земельної ділянки площею 2,1309 га з кадастровим номером 3220483500:03:005:0010, яка розташована у межах Матюшівської сільської ради Білоцерківського району Київської області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1501200232000), номер запису про інше речове право: 30599820, дата, час державної реєстрації: 05.03.2019 13:06:23, і припинити право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) Товариства з додатковою відповідальністю Шамраївський цукровий завод (ідентифікаційний код 13737989) щодо земельної ділянки площею 2,1309 га з кадастровим номером 3220483500:03:005:0010, яка розташована у межах Матюшівської сільської ради Білоцерківського району Київської області.

В частині задоволення позовних вимог до державного реєстратора Комунального підприємства Агенція адміністративних послуг Євка Володимира Володимировича - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Матюші (09100, Київська область, місто Біла Церква, вулиця Олеся Гончара, будинок 1/42, ідентифікаційний код 03755348) судовий збір у розмірі 1 921,00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня 00 копійок).

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю Шамраївський цукровий завод (ідентифікаційний код 13737989; місце знаходження: 09039, Київська область, Сквирський район, село Руда, вулиця Заводська, 27) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Матюші (09100, Київська область, місто Біла Церква, вулиця Олеся Гончара, будинок 1/42, ідентифікаційний код 03755348) судовий збір у розмірі 1 921,00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня 00 копійок).

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Київського апеляційного суду учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Матюші (09100, Київська область, місто Біла Церква, вулиця Олеся Гончара, будинок 1/42, ідентифікаційний код 03755348).

Відповідачі:

ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 )

Товариство з додатковою відповідальністю Шамраївський цукровий завод (ідентифікаційний код 13737989; 09039, Київська область, Сквирський район, село Руда, вулиця Заводська, 27)

Державний реєстратор Комунального підприємства Агенція адміністративних послуг Євко Володимир Володимирович (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ; 08150, Київська область, Києво-Святошинський район, місто Боярка, вулиця Заводська, 28).

Повне судове рішення складено 29.03.2021 року.

СуддяВ. П. Цукуров