Рішення

від 01.04.2021 по справі 920/183/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01.04.2021 Справа № 920/183/21 м. Суми

Господарський суд Сумської області, у складі головуючого судді Яковенка В.В., за участю секретаря судового засідання Данілової Т.А., розглянувши матеріали справи № 920/183/21

за позовом: керівника Конотопської місцевої прокуратури (41601, Сумська область, м. Конотоп, вул. Успенсько-Троїцька, 136, код ЄДРПОУ 03527891) в інтересах держави в особі позивача: Державної служби України з безпеки на транспорті (01135, Шевченківський район, м. Київ, проспект Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 39816845)

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю «Конотопський завод «Буддеталь» (41600, Сумська область, м. Конотоп, вул. Парківська, 16, код ЄДРПОУ 23051164)

про стягнення 38437,50 грн.,

представники сторін:

прокурор - Хащина Т.П.;

позивача - Єрьоменко В.О.;

відповідача - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Прокурор звернувся до суду з позовною заявою в інтересах позивача, в якій просить суд стягнути з відповідача плату за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні в сумі 38437,50 грн., а також суму судового збору.

Ухвалою від 01.03.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 920/183/21 в порядку спрощеного позовного провадження та призначено справу до судового розгляду на 01.04.2021.

22.03.2021 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позову, зазначивши про те, що позовну заяву необхідно повернути на підставі п. 4 ч. 5 ст. 174 ГПК України. За твердженнями відповідача фактичну масу транспортного засобу не перевищено (нормативно допустима 40 тон), оскільки фактична маса становить 32,56 тон, жодного порушення вагових параметрів транспортних засобів відповідачем не було, а вказані інспекторами порушення є виключно їх суб`єктивною думкою, яка не підтверджена належними та допустимими доказами. Крім того, відповідач просить суд розглядати справу у порядку загального позовного провадження.

У судовому засіданні 01.04.2021 протокольною ухвалою відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи в загальному позовному провадженні.

30.03.2021 представник позивача подав до суду відповідь на відзив, в якій просить суд задовольнити позовні вимоги, надавши правове обґрунтування на заперечення відповідача.

Згідно зі статтею 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Статтею 114 ГПК України визначено, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом у межах наданих йому повноважень створені належні умови для реалізації учасниками процесу своїх прав.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши та дослідивши докази в справі, суд встановив наступне.

Статтею 131-1 Конституції України визначено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до частини 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з ч. 3 ст. 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

За приписами частини четвертої статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України №3-рн/99 від 08.04.1999 під поняттям «орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із урахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України Про автомобільний транспорт , який регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

Статтею 28 Закону України Про центральні органи виконавчої влади визначено, що міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Частиною 7 ст.6 Закону України Про автомобільний транспорт визначено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, зокрема: державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті; габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; нарахування, у разі виявлення порушень, та вжиття заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 (далі Положення) Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, міському електричному, залізничному транспорті (п. 3 Положення).

Управління Укртрансбезпеки в Сумській області, на підставі розпорядження Кабінету міністрів України від 03.03.2020 № 196-р Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті реорганізовано у Слобожанське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки.

Згідно з підп. 15, 27 п. 5 зазначеного Положення Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює: габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

Разом з тим, Управління Укртрансбезпеки у Сумській області не є самостійною юридичною особою, а є структурним підрозділом Державної служби України з безпеки на транспорті. Таким чином, Державна служба України з безпеки на транспорті є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні повноваження у спірних правовідносинах.

З наведеного вбачається, що позивач виконує функції габаритно-вагового контролю транспортних засобів та нараховує відповідну плату за перевищення нормативів допустимої ваги транспортного засобу.

03.05.2018 набрали чинності зміни, внесені постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 320 до пп. 27 п. 5 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103, відповідно до яких Укртрансбезпека здійснює нарахування, вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

Позивачем заходи щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю з товариства з обмеженою відповідальністю Конотопський завод Буддеталь на даний час не вжито, що свідчить про неналежне здійснення органом державної влади повноважень щодо захисту інтересів держави, а відтак вбачаються правові підстави щодо звернення прокурора до суду із вказаним позовом з урахуванням положень ч.3 ст. ст. 23 Закону України Про прокуратуру .

Листами від 22.12.2020 № 4456/28/23-20, від 30.12.2020 № 4659/28/23-20 (у відповідь на листи Конотопської місцевої прокуратури № 31-10301вих20 від 16.12.2020, № 31-10519вих20 від 24.12.2020) Слобожанське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки повідомило місцеву прокуратуру про те, що будь-які заходи цивільно-правового характеру вказаними органами не вживалися та не будуть вживатися у зв`язку з відсутністю асигнувань на сплату судового збору у 2020 році, що свідчить про нездійснення ними захисту порушених інтересів держави в передбаченому законом порядку.

Суд вважає, що сам факт незвернення до суду центрального органу виконавчої влади з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що указаний орган не виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Аналізуючи частину 3 статті 23 Закону України Про прокуратуру суд зазначає, що прокурор набуває право на представництво, зокрема, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту інтересів держави або здійснює його неналежно. Водночас не здійснення захисту виявляється в пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень, коли він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Державна служба України з безпеки на транспорті, маючи відповідні повноваження, визначені ст. 28 Закону України Про центральні органи виконавчої влади , ст. 6 Закону України Про автомобільний транспорт та пп. 2, 15, 27 п. 5 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103, з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 320, протягом тривалого часу не вжила належних та ефективних заходів цивільно-правового характеру щодо стягнення з відповідача заборгованості перед державним бюджетом України з плати за проїзд, що є свідченням неналежного виконання цим органом своїх повноважень, а тому у прокурора були обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави.

Відповідно до ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурором було здійснено попереднє повідомлення органів Укртрансбезпеки до звернення до суду, проте відповідним органом так і не було вжито заходів щодо захисту вказаних інтересів держави.

На підставі викладених обставин, у даному випадку вбачаються підстави, передбачені ч.3 cт. 23 Закону України Про прокуратуру для представництва прокурором інтересів держави в суді в особі Державної служби України з безпеки на транспорті.

У відповідності до ч. 12 ст.6 Закону України Про автомобільний транспорт державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Згідно з ч. 14 ст.6 Закону України Про автомобільний транспорт державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України (ч. 17 ст.6 Закону України Про автомобільний транспорт ).

Статтею 33 Закону України Про автомобільні дороги передбачено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

За приписами ч. ч. 1, 4 ст.48 акону України Про автомобільний транспорт втомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Відповідно до ч.2 ст.29 Закону України Про дорожній рух з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» від 27.06.2007 №879 затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - Порядок), який визначає механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (далі - великовагові та/або великогабаритні транспорті засоби), що використовуються на автомобільних дорогах загального користування.

Підпунктом 3 п. 2 Порядку визначено, що великовагові та великогабаритні транспортні засоби - це транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - Правила дорожнього руху, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.

Згідно з п. 22.5 Правил дорожнього руху за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м. Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Відповідно до визначення, наведеного у п. 1.10 Правил дорожнього руху габаритно-ваговий контроль - це перевірка габаритних і вагових параметрів транспортного засобу (в тому числі механічного транспортного засобу), причепу і вантажу на предмет відповідності встановленим нормам щодо габаритів (ширина, висота від поверхні дороги, довжина транспортного засобу) та щодо навантаження (фактична маса, осьове навантаження), яка проводиться відповідно до встановленого порядку на стаціонарних або пересувних пунктах габаритно-вагового контролю.

Згідно з п. 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 № 30, рух великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Також згідно з підпунктом 4 п. 2 Порядку габаритно-ваговий контроль - це контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції (п. 3 Порядку).

У разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (далі - плата за проїзд). Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України (п. 21 Порядку).

Пунктом 26 Порядку передбачено, що кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету.

Згідно з п. 27 Порядку плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування справляється з транспортних засобів вітчизняних та іноземних власників, у тому числі тих, що визначені у статті 5 Закону України «Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України» , справляється у разі виявлення факту перевищення їх фактичних параметрів над параметрами, які враховувалися під час встановлення розміру єдиного збору в пунктах пропуску через державний кордон, де відсутні вагові комплекси, та з транспортних засобів, які виїжджають за межі України і на які в установленому порядку не отримано дозвіл на рух або не внесено плату за проїзд. Плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку.

Пунктом 28 Порядку визначено, що плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою: П = (Рзм + Рнв + Рг) х В, де П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; В - відстань перевезення, кілометрів. Осі вважаються здвоєними або строєними, якщо відстань між зближеними (суміжними) осями не перевищує 2,5 метра (п. 30 Порядку).

Відповідно до п. 31-1 Порядку якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10 - 40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п`ятикратному розмірі. У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням. Перевізник зобов`язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.

Як вбачається з матеріалів справи, посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Сумській області (далі Управління) під час здійснення заходів габаритно-вагового контролю згідно з Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим постановою КМУ №879 від 27.06.2007, відповідно до акту № 0008890 від 20.11.2019 проведено зважування транспортного засобу вантажного самоскиду КРАЗ 65055 реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить товариству з обмеженою відповідальністю Конотопський завод Буддеталь .

Посадовими особами Управління проводилось зважування за допомогою ваг, які мають періодичну повірку та відповідають вимогам законодавства, що підтверджується свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки від 05.02.2019 № 35-02/5370, згідно графіків проведення рейдових перевірок та на підставі направлення № 005479 від 18.11.2019.

Вищезазначений автомобіль відповідно до товарно-транспортної накладної виконував перевезення вантажу - піску 1 категорії.

20.11.2019 працівниками Управління здійснено ваговий контроль спеціалізованого вантажного самоскиду КРАЗ 65055 реєстраційний номер НОМЕР_1 , належного відповідачу.

За результатами зважування вказаного автомобіля встановлено, що його повна маса становить 32,56 тон (нормативно допустима 40,00 тон), навантаження на першу вісь 5,6 тон (нормативно допустиме 11,00 тон), навантаження на другу вісь 13,30 тон, навантаження на третю вісь 13,63 тон, загальне навантаження на здвоєну вісь 26,93 тон (нормативно допустиме 16,00 тон).

Таким чином, під час проведеного документального габаритно-вагового контролю посадовими особами Управління зафіксоване порушення з надання послуг із перевезення вантажу по маршруту: Верхньосироватська ділянка, Басівського - 2 родовища - смт. Недригайлів - смт. Терни - м. Конотоп 162 км - перевезення вантажу із перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм на 68,3%, чим порушено вимоги п. 22.5 постанови Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 Про Правила дорожнього руху .

За результатами проведеної перевірки співробітниками Управління 20.11.2019 складено акт № 162860 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, акт № 0008890 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю № 0020611, розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування № 8890 та видано чек зважування.

Зважування здійснювалось на приладі автоматичному для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантаження на вісь 030Т-АS2-PWIA.

Спільним Наказом Міністерства інфраструктури України та Міністерства внутрішніх справ України від 10.12.2013 № 1007/1207 затверджений Порядок взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування".

Відповідно до пункту 4 вказаного порядку посадові особи Укртрансінспекції під час здійснення габаритно-вагового контролю видають довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю.

У додатках до спільного Наказу Міністерства інфраструктури України та Міністерства внутрішніх справ України від 10.12.2013 № 1007/1207 визначено типову форму довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю.

Наказом Міністерства інфраструктури України від 28.07.2016 № 255, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.08.2016 за № 1171/29301 затверджено вимоги до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю на автомобільних дорогах загального користування (далі Вимоги).

Відповідно до п. 8 Вимог вимірювальне і вагове обладнання пересувного пункту повинно бути атестовано на проведення вимірювань та мати відповідне свідоцтво спеціально уповноваженого органу у сфері метрології.

Вагове обладнання повинно забезпечувати по осьове зважування у русі і визначати повну масу вантажного транспортного засобу з похибкою не більше ніж 2% та дискретністю вимірювання в межах технічних характеристик вагового обладнання, визначених виробником.

У матеріалах справи наявне Свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки. Відповідно до вказаного документа прилад автоматичний для зважування дорожніх транспортних засобів у русі 030Т-AS2-PWIA пройшли державну повірку 05.02.2019.

Пунктом 12 Порядку №879 передбачено, що вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані: періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України Про метрологію та метрологічну діяльність законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту.

Таким чином, на момент використання посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Сумській області вагового обладнання були наявні всі передбачені чинним законодавством документи на прилад автоматичний для зважування дорожніх транспортних засобів у русі 030Т-AS2-PWIA.

23.12.2019 постановою начальника Управління про застосування адміністративно-господарського штрафу № 131611 на відповідача накладено штраф в сумі 34000,00 грн. за правопорушення передбачене абз. 16 ч. 1 ст. 60 Закону України Про автомобільний транспорт та постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 за перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів.

Таким чином відповідно до акту № 0008890 від 20.11.2019 під час здійснення рейдової перевірки, а саме габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки КРАЗ НОМЕР_1 , що належить відповідачу, виявлено порушення порядку проїзду великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування.

За результатами перевірки відповідачу згідно рахунку № 8890 від 20.11.2019 нарахована плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових транспортних засобів у розмірі 1433,70 євро, що еквівалентно 38437,50 грн. відповідно до офіційного курсу гривні до євро, встановленого Національним банком України.

Зазначено, що розрахунок виконано відповідно до затвердженої формули (з урахуванням норм п. 31 1 постанови КМУ №87 від 27.06.2007): П = (Рзм + Рнв + Рг) х В х К, де Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (вісі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; В - відстань перевезення, км; К - коефіцієнт збільшення плати за проїзд (у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру до 10% - К=2; від 10% до 40% - К=3; більш ніж 40% - К=5).

У розрахунку вказано загальну суму до сплати - 1433,70 євро та зазначено, що проплату необхідно провести в гривнях відповідно до офіційного курсу НБУ на день проведення розрахунку.

20.12.2019 на адресу відповідача направлено рекомендований лист № 82685/35/24-19 про необхідність сплатити нараховану плату за проїзд автомобільними дорогами.

На підставі вищезазначених норм законодавства Управлінням нарахована ТОВ Конотопський завод Буддеталь плата за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування на загальну суму 38437 грн. 50 коп., яку відповідач у строки, вказані у п. 31 1 Порядку, не сплатив, у зв`язку з чим прокурор і просить стягнути її з відповідача в доход Державного бюджету України.

Відповідач із виявленими порушеннями не погоджується, вказуючи, зокрема на те, що фактичну масу транспортного засобу не перевищено (нормативно допустима 40 тон), оскільки фактична маса становить 32,56 тон.

Однак, вищезазначені посилання відповідача судом оцінюються критично з огляду на наступне.

Згідно з п. 22.1 Правил дорожнього руху маса вантажу, що перевозиться, і розподіл навантаження на осі не повинні перевищувати величин, визначених технічною характеристикою даного транспортного засобу.

Відповідно до п. 22.2 Правил дорожнього руху водій перед початком руху зобов`язаний перевірити надійність розташування і кріплення вантажу, а під час руху - контролювати це, щоб запобігти його падінню, волочінню, травмуванню супроводжуючих осіб чи створенню перешкод для руху.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, повна маса (максимально дозволена) КРАЗ р/н НОМЕР_1 повинна бути 28000 кг, при цьому фактична загальна вага згідно даних чеку зважування - 32560 кг. Таким чином, відбулось фактичне перевищення повної маси, визначеної технічною характеристикою вказаного транспортного засобу. Отже внаслідок перевищення допустимої технічними характеристиками маси транспортного засобу, фактично відбулось перевищення навантаження на здвоєну вісь, встановлених п. 22.5 Правил.

Оскільки, згідно даних свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу повна маса транспортного засобу КРАЗ р/н НОМЕР_1 повинна бути 28000 кг, тому її недоцільно порівнювати з нормативно допустимою 40,0 тон. У даному випадку слід вважати, що нормативно допустима вага 40 тон є максимальною для інших великовагових транспортних засобів, де технічна характеристика транспортного засобу дозволяє перевозити вантаж загальною масою понад 40 тон.

При цьому пунктами 37, 41 Порядку передбачено, що учасники відносин у сфері габаритно-вагового контролю несуть відповідальність згідно із законодавством. Дії або бездіяльність учасників відносин у сфері габаритно-вагового контролю можуть бути оскаржені в установленому порядку.

Відповідачем дії позивача як органу, уповноваженого здійснювати нагляд та контроль за додержанням вимог законодавства у спірних правовідносинах, вчинені під час проведення перевірки та оформлені відповідними документами, оскаржені не були з жодної із підстав, на які відповідач посилається.

Таким чином, наведені відповідачем доводи не спростовують виявленого факту перевищення нормативно-вагових параметрів транспортними засобами, які зареєстровані за відповідачем, без відповідного дозволу.

Зі складеного позивачем розрахунку плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 20.11.2019 № 8890 слідує, що розмір плати за проїзд визначено позивачем відповідно до вимог Порядку № 879 та відповідно до ставок плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879. Доказів, які би спростовували зазначене, суду не подано.

Аналіз вищенаведених законодавчих норм свідчить про те, що у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру плату за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу має вносити перевізник.

У розділі 1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 перевізником визначено фізичну або юридичну особу - суб`єкта господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.

Доказів сплати відповідачем нарахованої плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування в заявленому до стягнення розмірі, доказів оскарження в установленому порядку дій позивача щодо фіксування правопорушення та нарахованої плати за проїзд автомобільними дорогами суду не надано.

Згідно з ч. 3 ст. 5 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Зміст і призначення закріпленої у Порядку № 879 плати за проїзд великоваговим транспортним засобом полягає насамперед у відшкодуванні матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування.

З огляду на зазначене та враховуючи, що відповідач факт перевищення нормативно-вагових параметрів зареєстрованими за ним транспортними засобами не спростував, нараховану плату за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування не сплатив, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 38437,50 грн. плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 року Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Також у рішенні від 18.07.2006 р. у справі Проніна проти України Суд вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

На підставі ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 232, 233, 236- 238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Конотопський завод «Буддеталь» (41600, Сумська область, м. Конотоп, вул. Парківська, 16, код ЄДРПОУ 23051164) на користь держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті 38437,50 грн. (тридцять вісім тисяч чотириста тридцять сім гривень 50 копійок) плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.

3. Стягнути товариства з обмеженою відповідальністю «Конотопський завод «Буддеталь» (41600, Сумська область, м. Конотоп, вул. Парківська, 16, код ЄДРПОУ 23051164) на користь Сумської обласної прокуратури (40000, м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, 33, № UA598201720343120001000002983 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172, код ЄДРПОУ 03527891) 2270,00 грн.(дві тисячі двісті сімдесят гривень) судовий збір.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Згідно зі статтею 241 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Повне рішення складено 02.04.2021.

Суддя В.В. Яковенко