Постанова

від 02.04.2021 по справі 190/559/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1162/21 Справа № 190/559/20 Суддя у 1-й інстанції - Фирса Ю. В. Суддя у 2-й інстанції - Демченко Е. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого- судді Демченко Е.Л.

суддів - Куценко Т.Р., Макарова М.О.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні, без повідомлення учасників справи, в м.Дніпро апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 17 вересня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_2 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , П`ятихатської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, Лихівської селищної ради П`ятихатського району Дніпропетровської області, третя особа - ОСОБА_3 , про припинення договору оренди землі шляхом його розірвання, -

в с т а н о в и л а:

У травні 2020 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ФОП ОСОБА_1 , П`ятихатської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, Лихівської селищної ради П`ятихатського району Дніпропетровської області, третя особа - ОСОБА_3 , про припинення договору оренди землі шляхом його розірвання, мотивуючи тим, що рішенням П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 28 травня 2019 року за нею було визнано право на земельну частку (пай), площею 6,55 в умовних кадастрових гектарах, яка розташована на території Лихівської селищної ради П`ятихатського району Дніпропетровської області.

На виконання рішення суду Лихівською селищною радою було винесено рішення №1043-44/У11 від 02 листопада 2019 року, яким їй, як власнику земельної частки (паю), виділено в натурі 6,7818 га ріллі (пай № НОМЕР_1 поля кадастровий номер 1224555600:01:002:0296) для введення товарного сільськогосподарського виробництва із земель, що належали колишньому КСП ім.Суворова.

Вказувала, що 03 грудня 2019 року рішенням Лихівської селищної ради №1294-45/VII було надано згоду на поділ земельної ділянки комунальної власності (кадастровий номер 1224555600:01:002:0296) площею 30,3929 га на п`ять земельних ділянок площею 6,8791 га, площею 6,8090 га, 6,7818 га, 7,0013 га та 2,9217 га та надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки. На замовлення Лихівської селищної ради землевпорядною організацією була розроблена технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки кадастровий номер 1224555600:01:002:0296. Виготовлені проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) та технічна документація 15 січня 2020 року були подані Лихівською селищною радою до державного кадастрового реєстратора відділу у П`ятихатському районі ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області, однак рішенням державного кадастрового реєстратора №РВ-1201423812020, №РВ-1201423832020, №РВ-1201423852020, №РВ-1201423862020, №РВ-1201423882020 від 21 січня 2020 року у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру щодо наведених земельних ділянок було відмовлено у зв`язку з зареєстрованими договорами оренди вказаної земельної ділянки між П`ятихатською РДА та ОСОБА_1 та відсутністю згоди користувача ділянок.

Зазначала, що 29 січня 2020 року вона та інші власники земельних ділянок звернулися до ФОП ОСОБА_1 з письмовою заявою з проханням надати згоду на поділ земельних ділянок з кадастровими номерами 1224555600:01:002:0295 та 1224555600:01:002:0296 або провести розірвання договорів оренди на вказані земельні ділянки, однак відповіді так і не отримали.

Посилаючись на те, що голова П`ятихатської районної державної адміністрації розірвати договори оренди з ОСОБА_1 в односторонньому порядку відмовляється, посилаючись на те, що 01 січня 2019 року їх повноваження щодо розпорядження землями, які належали колишнім КСП, перейшли відповідним сільським, селищним, міським радам, а Лихівська селищна рада відмовляється розірвати договори оренди, посилаючись на те, що вони не є стороною договору, що порушує її права , а тому просила суд ухвалити рішення, яким розірвати договір оренди землі від 24 жовтня 2018 року, укладений між П`ятихатською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області та ФОП ОСОБА_1 щодо оренди земельної ділянки кадастровий номер 1224555600:01:002:0296 площею 30,3929 га із земель невитребуваних паїв для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Лихівської селищної ради П`ятихатського району Дніпропетровської області.

Рішенням П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 17 вересня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені.

В апеляційній скарзі відповідач ФОП ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не у повній мірі встановив обставини даної справи, не взяв до уваги, що на час укладання спірного договору оренди позивач на набула права власності за земельну ділянку (пай), яка б входила до складу земельної ділянки, переданої йому в оренду. Рішенням суду, яким визнано за позивачем право на земельну частку (пай), не визначено межі цієї частки в натурі, а відтак позивачем не доведено того, що спір стосується однієї і тієї самої ділянки 6.7818 га., що є складовою земельної ділянки 30,3929 га ріллі із земель невитребуваних паїв для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 1224555600:01:002:0296. Зазначав, що його не було повідомлено про розгляд даної справи.

29 грудня 2020 року позивач ОСОБА_2 та третя особа ОСОБА_3 надали відзив на апеляційну скаргу, в якому, зазначаючи про законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просили залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Зазначали, що доводи апеляційної скарги є надуманими та безпідставними. Наголошували на тому, що спір стосується однієї і тієї ж самої земельної ділянки.

Згідно з п.1 ч.1 ст.274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою.

Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України).

Зважаючи на те, що ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.

Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що рішенням П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 28 травня 2019 року за ОСОБА_2 визнано право на земельну частку (пай), загальним розміром 6,55 в умовних кадастрових гектарах, розташованої на території Лихівської селищної ради П`ятихатського району Дніпропетровської області із земель невитребуваних паїв (а.с.9-10).

30 серпня 2019 року рішенням Лихівської селищної ради №938-42/VII надано дозвіл громадянам зі списком на розроблення проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) із земель комунальної власності на території Лихівської селищної об`єднаної територіальної громади кадастровий номер земельної ділянки 1224555600:01:002:0295 та 1224555600:01:002:0296 (т.1 а.с.12)

30 вересня 2019 року рішенням Лихівської селищної ради внесені зміни до вищевказаного рішення, згідно якого в додатку до рішення Список громадян, які мають право земельну частку (пай) колишнього КСП ім.Суворова внесено позивача ОСОБА_2 (т.1 а.с.13-14).

30 вересня 2019 року рішенням Лихівської селищної ради позивачу ОСОБА_2 погоджено проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) на території Лихівської селищної ради (кадастрові номери 1224555600:01:002:0295 та 1224555600:01:002:0296) із земель реформованого КСП ім.Суворова та 02 листопада 2019 року позивачу виділено земельну частку (пай) в натурі на місцевості 6,6344 га ріллі (пай № НОМЕР_2 поля кадастровий номер 1224555600:01:002:0295) для введення товарного сільськогосподарського виробництва, про що свідчать копії рішень Лихівської селищної ради № 1025-43/ VII від 30 вересня 2019 року та 1043-44/ VII від 02 листопада 2019 року (т.1 а.с.11,15).

02 листопада 2019 року рішенням Лихівської селищної ради №1043-44/VII виділено ОСОБА_2 земельну частку (пай) в натурі (на місцевості) площею - 6,7818 га ріллі (пай № НОМЕР_1 поля кадастровий номер 1224555600:01:002:0296 ).

03 грудня 2019 року рішенням Лихівської селищної ради №1294-45/VII надано згоду на поділ земельної ділянки комунальної власності (кадастровий номер 1224555600:01:002:0296) площею 30,3929га на п`ять земельних ділянок площею 6,8791 га, площею 6,8090 га, 6,7818 га, 7,0013 га та 2,9217 га та надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки (т.1 а.с.17-18), на підставі чого було виготовлено технічну документацію щодо поділу та об`єднання земельних ділянок (т.1 а.с.19-22).

Рішеннями державного кадастрового реєстратора відділу у П`ятихатському районі ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області №РВ-1201423812020, №РВ-1201423832020, №РВ-1201423852020, №РВ-1201423862020, №РВ-1201423882020 від 21 січня 2020 року у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру щодо земельних ділянок 1224555600:01:002:0295 та 1224555600:01:002:0296 було відмовлено у зв`язку з зареєстрованими договорами оренди вказаної земельної ділянки між П`ятихатською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області та ОСОБА_1 та відсутністю згоди користувача ділянок (а.с.23-27/).

Також з матеріалів справи вбачається, що 24 жовтня 2018 року між ФОП ОСОБА_1 та П`ятихатською районної державною адміністрацією укладено договір оренди земельної ділянки площею 30,3929 га ріллі, кадастровий номер 1224555600:01:002:0296 із земель невитребуваних паїв для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Лихівської селищної ради П`ятихатського району Дніпропетровської області, про що свідчить копія договору оренди (а.с.42-56).

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з того, що земельна ділянка із земель невитребуваних паїв передана ФОП ОСОБА_1 в оренду до витребування власником земельної частки (паю), прийнято відповідне рішення про виділення ОСОБА_2 як власнику земельної ділянки в натурі, проте позивач не може фактично отримати земельну ділянку у власність та оформити на неї державний акт через те, що кадастровий номер присвоєний орендованій земельній ділянці з земель невитребуваних паїв, відносно якої відповідачами укладено договір оренди, а відповідач як орендар не бажає жодним чином вирішити питання щодо забезпечення позивача земельною ділянкою, на що позивач має право, а іншої можливості окрім розірвання договору оренди цих земель для забезпечення своїх як власника паю прав на отримання земельної ділянки позивач немає, суд вважає за можливе розірвати укладений між відповідачами по справі договір оренди землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель невитребуваних паїв, що знаходиться на території Лихівської селищної ради П`ятихатського району Дніпропетровської області.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції у зв`язку з наступним.

Відповідно до статті 14 Конституції України, статті 1 ЗК України земля - є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до частини другої статті 95 ЗК України порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

У частині першій статті 123 ЗК України передбачено, що надання земельної ділянки державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Колегія суддів наголошує на тому, що вирішення питання про передачу у власність чи надання у користування земельних ділянок із земель комунальної власності є дискреційним повноваженням органу місцевого самоврядування відповідно до вимог статей 12,116,118 ЗК України.

Відповідно частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Згідно із частиною 1 статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом частини другої статті 792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору, договори найму регулюються актами земельного законодавства - ЗК України, Законом України Про оренду землі .

Законом України Про оренду землі визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

За змістом ст.13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з нормами ст.1 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) №899-ІV від 05 червня 2003 року (надалі - Закон №899) право на земельну частку (пай)мають: колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку; громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом. Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку, при чому документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину, рішення суду про визнання права на земельну частку (пай) (ст.2 Закону №899).

Відповідно до ст.3 Закону №899 передбачається, що підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації. Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку(пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку(пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості). Земельна частка (пай) виділяється її власнику в натурі (на місцевості), як правило, однією земельною ділянкою

Згідно з ст.13 Закону №899 нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки.

Матеріалами справи підтверджується факт надання земельної ділянки в оренду.

Відповідно до ст.1 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) право на земельну частку (пай) мають громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом.

Згідно ст.2 цього Закону, основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є свідоцтво про право на спадщину.

Статтею 3 Закону визначено, що підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації.

Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).Земельна частка (пай) виділяється її власнику в натурі (на місцевості), як правило, однією земельною ділянкою.

Відповідно до ст.5 Закону сільські, селищні, міські ради чи районні державні адміністрації в межах їх повноважень стосовно виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості): розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок і видачі документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку; приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості); уточняють списки осіб, які мають право на земельну частку (пай); уточняють місце розташування, межі і площі сільськогосподарських угідь, які підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв); приймають рішення про видачу документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, власникам земельних часток (паїв).

Згідно ст.1 Закону України Про Державний земельний кадастр , кадастровий номер земельної ділянки - індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування.

Відповідно до п.6 ст.16 цього Закону, кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. Зміна власника чи користувача земельної ділянки, зміна відомостей про неї не є підставою для скасування кадастрового номера.

Статтею 24 Закону визначено, що державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку.

Згідно ст.791 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Відповідно п.29 постанови Кабінету Міністрів України №1051 від 17 жовтня 2012 року Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру , кадастровий номер присвоюється земельній ділянці незалежно від форми власності. У разі переходу права власності на земельну ділянку від однієї особи до іншої, виникнення інших, крім права власності, речових прав на земельну ділянку, зміни речових прав на земельну ділянку, інших відомостей про неї кадастровий номер не змінюється. У разі поділу чи об`єднання земельній ділянці присвоюється новий кадастровий номер.

Пунктом 116 постанови передбачено, що внесення до Державного земельного кадастру відомостей (змін до них) про зареєстровану земельну ділянку, зазначених у пункті 24 цього Порядку, здійснюється шляхом внесення таких відомостей до відповідної Поземельної книги. У разі коли до Державного земельного кадастру вносяться відомості (зміни до них) про зареєстровану раніше земельну ділянку, на яку відповідно до цього Порядку Поземельна книга не відкривалася, такі відомості (зміни до них) вносяться до неї після її відкриття відповідно до пунктів 49-54 цього Порядку.

Згідно п.130 Порядку, відомості (зміни до них) про нового власника, користувача земельної ділянки відповідно до даних про зареєстровані речові права у Державному реєстрі речових прав на нерухому майно вносяться до Поземельної книги Державним кадастровим реєстратором відповідно до пункту 113 цього Порядку.

За пунктом 113 постанови, після отримання від органу державної реєстрації прав інформації в порядку інформаційного обміну Державний кадастровий реєстратор протягом двох робочих днів з моменту її отримання вносить інформацію про власників, користувачів земельної ділянки відповідно до даних про зареєстровані речові права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно до Поземельної книги в електронній (цифровій) та паперовій формі.

Матеріалами справи підтверджується факт того, що позивач, як власник права на земельну частку (пай), після набрання судовим рішенням про визнання за нею права на земельну частку (пай) як за членом колишнього КСП ім.Суворова П`ятихатського району Дніпропетровської області без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) розташованої на території Лихівської селищної ради П`ятихатського району Дніпропетровської області за рахунок земель не розподілених, не витребуваних паїв, розташованих на території Лихівської селищної ради П`ятихатського району Дніпропетровської області, законної сили, з метою реалізації своїх прав звернулася з відповідною заявою про виділення земельної частки (паю) в натурі.

Відповідними рішеннями Лихівсьої селищної ради виділено земельну частку (паю) в натурі , надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою, погоджено проект землеустрою та надано згоду на поділ земель комунальної власності площею 30,3929 га. на п`ять земельних ділянок.

Втім позивач ОСОБА_2 позбавлена можливості зареєструвати (реалізувати) своє право власності на земельну ділянку у зв`язку з наявність договору оренди землі від 24 жовтня 2018 року, що є порушенням її права.

Статтею 392 ЦК України надано власнику майна право пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Доводи апеляційної скарги ТОВ ОСОБА_1 стосовно того, що на час укладання спірного договору оренди позивач на набула права власності за земельну ділянку (пай), яка б входила до складу земельної ділянки переданої йому в оренду, не можуть бути підставою для скасування рішення суду та відмови у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги в частині того, що позивачем не доведено того, що спір стосується однієї і тієї самої ділянки 6.7818 га., що є складовою земельної ділянки 30,3929 га ріллі із земель невитребуваних паїв для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 1224555600:01:002:0296 є хибними, оскільки спростовуються матеріалами справи.

Посилання апеляційної скарги стосовно відсутності правових підстав для розірвання спірного договору оренди земельної ділянки є хибними, оскільки спірним договором чітко встановлено, що дія договору припиняється у разі витребування земельних ділянок власниками земельних часток (паїв) (п.30, 32 договору оренди).

Посилання апеляційної скарги в частині неповідомлення його про розгляд даної справи не заслуговують на увагу, оскільки на адресу ФОП ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , були завчасно надіслані судові повістки-повідомлення.

Поштові відправлення були повернуті на адресу суду з відмітками на конвертах «адресат відсутній за вказаною адресою» (т.1 а.с.112,123) та за закінченням терміну зберігання (т.1 а.с. 200-202).

Відповідно до ч.11 ст.128 ЦПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Колегія суддів наголошує на тому, що відповідач сповіщався про дату судового засідання через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (т.1 а.с.197,205).

Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволенні, а рішення суду має бути залишено без змін.

Керуючись ст.ст.367,374,375,381-383 ЦПК України, колегія суддів,-

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 17 вересня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 02 квітня 2021 року.

Головуючий: Демченко Е.Л.

Судді: Куценко Т.Р.

Макаров М.О.