Постанова

від 23.03.2021 по справі 440/790/20

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Супрун Є.Б.

23 березня 2021 р.Справа № 440/790/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мельнікової Л.В.,

Суддів: Рєзнікової С.С. , Бегунца А.О. ,

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2020 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії,

В с т а н о в и в:

17.01.2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, яким просить:

- визнати неправомірним та скасувати наказ відповідача Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (далі - ГУ Держгеокадастр) № 5200-СГ від 18.07.2019 року Про відмову громадянину ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо виділення на одержання у власність земельної ділянки (паю), як члену селянського (фермерського) господарства ЯНТАР розміром 4,16 га умовних кадастровий гектар без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що знаходиться за межами населеного пункту на землях Духівської сільської ради Лубенського району Полтавської області, у зв`язку з тим, що земельна ділянка перебуває у постійному користуванні громадянина ОСОБА_2 , згідно Державного акту на право постійного користування землею серії Б № 05294-298 від 1993 року та наказ відповідача № 6154-СГ від 23.08.2019 року Про внесення змін до наказу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 18.07.2019 року № 5200-СГ ;

- зобов`язати відповідача надати йому дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо відведення та одержання безоплатно у приватну власність означеної вище земельної ділянки (паю), як члену сільськогосподарського (фермерського) господарства ЯНТАР .

В обґрунтування вимог позивач зазначає, що є членом СФГ ЯНТАР , засновником якого є ОСОБА_2 . Рішенням Духівської сільської ради Лубенського району Полтавської області від 05.02.1992 року засновнику СФГ ЯНТАР ОСОБА_2 з земель запасу в довічне успадковане володіння для введення селянського (фермерського) господарства виділена земельна ділянка, площею 38,8 га, частку якої (4,16 га) він має намір отримати у власність відповідно до вимог Закону України від 19.06.2003 року № 973-IV Про фермерське господарство (далі - Закон № 973-IV в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин). Незважаючи на чисельні судові рішення відповідач безпідставно відмовляє йому в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо виділення на одержання у власність означеної вище земельної ділянки.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 10.04.2020 року в задоволені вимог адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Судове рішення вмотивовано тим, що позивач має право на безоплатне отримання земельної ділянки державної та комунальної власності для ведення фермерського господарства у загальному порядку, визначеному нормами Земельного кодексу України, оскільки виділення частини спірної земельної ділянки можливо лише після припинення вже зареєстрованого права землекористування.

Не погоджуючись з судовим рішенням, в апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити вимоги адміністративного позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що судом першої інстанції в супереч ч. 4 ст. 78 КАС України не враховані рішення попередніх судів, якими дії відповідача визнано незаконними та протиправними, таким чином суд порушив норми процесуального права, що призвело до винесення незаконного рішення. Правомірність відмови відповідача у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою та відповідність її п. 7 ст. 118 Земельного кодексу України у діях відповідача судом не досліджено, а навпаки прийнято до уваги мотиви відповідача, викладені у спірних наказах, які не відповідають вимогам вищевказаної статті, що є грубим порушенням норм матеріального права. Суд першої інстанції зайнявши позицію відповідача хибно дійшов висновку про те, що земельна ділянка, площею 38,8 га, не належить до земель СФГ ЯНТАР , а належить її засновнику. Ухвалюючи оскаржуване рішення суд вважав доведеною правомірність відмови ГУ Держгеокадастру та не застосував положення ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу, яка підлягала обов`язковому застосуванню.

Відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 не надійшов, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).

Згідно із ч. 1 ст. 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судове рішення відповідно до положень ст. 316 КАС України слід залишити без змін, з огляду на наступне.

Судом установлено, що у 1993 році ОСОБА_2 отримав Державний акт на право користування землею (а.с. 61-62) в безстрокове і безоплатне користування, площею 38,8 га, для введення селянського (фермерського) господарства.

31.03.2017 року відділом у Лубенському районі ГУ Держгеокадастру у Полтавській області до Державного земельного кадастру внесений запис щодо земельної ділянки, кадастровий номер 5322881800:04:001:0001, площею 38,8 га, цільове призначення 01.02 для введення фермерського господарства, місце розташування - Полтавська область, Лубенський район, Духівська сільська рада, власність - державна (а.с. 64).

Підпунктом 1.3 статті 1 Статуту селянського (фермерського) господарства ЯНТАР , затвердженого 09.12.2016 року, визначено, що господарство, з моменту його державної реєстрації, є юридичною особою (а.с. 76-78).

28.12.2005 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений запис про те, що 16.07.2002 року проведено державну реєстрацію селянського (фермерського) господарства ЯНТАР .

За правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, сформульованим в постанові від 23.06.2020 року по справі № 179/1043/16-ц (п. 51.2) - з моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства як юридичної особи право постійного користування земельною ділянкою, яку отримав саме для введення такого господарства його засновник, переходить до цього господарства.

11.04.2017 року позивач звернувся до ГУ Держгеокадастру із заявою (вхідний номер С-7848/0/5-17 від 11.04.2017) про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо виділення на одержання у власність земельної ділянки (паю), як члену СФГ ЯНТАР , розміром 4,16 га умовних кадастрових гектар без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що знаходяться у користуванні СФГ ЯНТАР згідно з Державним актом на право користування землею серії Б № 052694-298 від 1993, виданого ОСОБА_2 на підставі рішення сесії Духівської сільської ради народних депутатів 05.02.1992 року для ведення селянського (фермерського) господарства площею 38,8 га (Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, номер витягу НВ-5305573682017, кадастровий номер 5322881800:04:001:0001 від 31.03.2017), що знаходиться за межами населеного пункту на землях Духівської сільської ради Лубенського району Полтавської області (а.с. 82).

Листом від 15.05.2017 року за № 5752/6-17 (а.с. 87) відповідач відмовив позивачу у задоволені його клопотання з тих підстав, що відведення земельної ділянки передбачено за рахунок земель наданих у користування для ведення селянського (фермерського) господарства гр. ОСОБА_2 (Державний акт на право користування землею Б № 052694-298 від 1993 року).

22.05.2017 року представник позивача ОСОБА_3 звернувся до ГУ Держгеокадастру із заявою, якою уточнив, що земельну ділянку стосовно якої позивач просить надати дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою, ОСОБА_4 просить передати йому у власність для ведення фермерського господарства (а.с. 85).

Листом від 26.06.2017 року за № 8749/6-17 (а.с. 86) відповідач повідомив представника позивача ОСОБА_3 про відсутність підстав для задоволення заяви члена СФГ ЯНТАР позивача ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо виділення на одержання у власність земельної ділянки (паю), розміром 4,16 умовних кадастрових гектар без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості).

Відповідач, окрім іншого, зазначив, що постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 року № 413 Деякі питання удосконалення управління у сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними передбачено, що у разі добровільної відмови юридичної або фізичної особи від земельної ділянки (у тому числі земельної частки (паю), яка перебуває у власності або користуванні такої особи, передавати таку земельну ділянку в користування за результатами земельних торгів, не допускаючи передачі таких земельних ділянок у приватну власність.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 19.10.2017 року по справі № 816/1466/17, яка набрала законної сили 05.12.2017 року, частково задоволені вимоги адміністративного позову ОСОБА_1 .

Так, судовим рішенням визнано протиправним та скасовано рішення (відмову) Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області викладене у формі листа вих. № 8749/6-17 від 26.06.2017 року про залишення без задоволення заяви позивача про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо виділення на одержання у власність земельної ділянки (паю), як члену фермерського господарства ЯНТАР . Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1

12.03.2018 року позивач свого уповноваженого представника повторно звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області із заявою від 12.03.2018 року, у якій просив на підставі згаданого судового рішення та наданих раніше документів видати дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

У відповідь на звернення відповідач, окрім іншого, зазначив про те, що на графічному матеріалі, доданому до клопотання, не зазначено бажане місце розташування земельної ділянки та відсутнє погодження землекористувача про вилучення земельної ділянки, у поданому клопотанні відсутні статут, який визначає членство позивача у СФГ ЯНТАР та довідка про розмір земельної частки (паю) по даному господарству. Враховуючи викладене у задоволенні клопотання відмовлено.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 20.11.2018 року по справі № 816/1430/18 частково задоволені вимоги адміністративного позову ОСОБА_1 .

Судовим рішенням визнано протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, яка полягає у не вирішенні питання про надання або про відмову у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки (паю) в розмірі 4,16 га умовних кадастрових гектари у власність із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства за межами населеного пункту на території Духівської сільської ради Лубенського району Полтавської області.

Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області зобов`язано розглянути заяву позивача (вхідний номер С-7848/0/5-17 від 11.04.2017 року) з урахуванням заяви його представника (вхідний номер Т-11433/0/5-17 від 25.05.2017 року) про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки (паю) в розмірі 4,16 умовних кадастрових гектари у власність із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства за межами населеного пункту на території Духівської сільської ради Лубенського району Полтавської області.

На виконання зазначеного судового рішення ГУ Держгеокадастру прийнятий наказ від 18.07.2019 року за № 5200-СГ Про розгляд заяви (а.с. 37), яким позивачу відмовлено у наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо виділення на одержання у власність земельної ділянки (паю), як члену селянського (фермерського) господарства ЯНТАР , розміром 4,16 га умовних кадастрових гектари без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що знаходиться за межами населеного пункту на землях Духівської сільської ради Лубенського району Полтавської області у зв`язку з тим, що земельна ділянка перебуває у постійному користуванні громадянина ОСОБА_2 згідно з державним актом на право постійного користування землею серії Б № 05294-298 від 1993 року.

Крім того, наказом відповідача від 23.08.2019 № 6151-СГ внесено зміни до наказу від 18.07.2019 року за № 5200-СГ Про розгляд заяви , де у пункті 1 слова для ведення товарного сільськогосподарського виробництва замінено на слова для ведення фермерського господарства (а.с. 38).

Погоджуючись з висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованості вимог ОСОБА_1 , колегія суддів зазначає, що ст. 12 Закону № 973-IV визначено, що землі фермерського господарства можуть складатися із:

а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі;

б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності;

в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство.

Колегія суддів зазначає, що земельна ділянка, площею 38,8 га, яка у 1993 році надана ОСОБА_2 для введення селянського (фермерського) господарства, перейшла у користування селянського (фермерського) господарства ЯНТАР і, таким чином, обов`язки землекористувача здійснює СФГ ЯНТАР , а не його голова ОСОБА_2 .

Відповідно до ст. 13 Закону № 973-IV члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю). Членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність із раніше наданих їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради.

Отже, член фермерського господарства має право отримати безоплатно у власність частину земельної ділянки, що перебуває у користуванні фермерського господарства.

Згідно із п. а ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району.

Відповідно до ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до ст. 50 Закону України Про землеустрій (в редакції Закону України від 02.10.2012 року № 5395-VI Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури відведення земельних ділянок та зміни їх цільового призначення) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають, зокрема, рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом) та письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду.

Рішення про затвердження проекту, як один з етапів процедури відведення земельної ділянки, є одночасно рішенням про передачу зазначеної земельної ділянку у власність чи у користування.

За правовим висновком, сформульованим Верховним Судом у постанові від 01.10.2020 року по справі № 120/4116/19-а, - аналіз ст. 186-1 Земельного кодексу України, ст. 50 Закону України Про землеустрій у взаємозв`язку з ст. 116 Земельного кодексу України, свідчить, що письмова згоду землевласника (землекористувача), засвідчена нотаріально, є необхідною частиною документації, що включається до проекту землеустрою.

Із матеріалів справи вбачається, що до своєї заяви від 11.04.2017 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки позивач ОСОБА_1 додав: графічний матеріал, Державний акт про земельну ділянку, копію паспорта, довідку про присвоєння ІДН та доручення представника (а.с. 82).

Також, з матеріалів справи вбачається, що 11.04.2017 року представник позивача ОСОБА_1 - Тютюнник В.М. для вирішення питання про розпаювання землі членами фермерського господарства ЯНТАР до ГУ Держгеокадастру надав: виписку із рішення Духівської сільської ради від 05.02.1992 року; лист-відповідь Управління Держгеокадастру у Лубенському районі від 18.01.2017 року; Державний акт на право користування землею серії Б № 052694-298; витяг з Державного земельного кадастру від 31.03.2017 року; довідку Духівської сільської ради № 1 від 25.01.2017 року; викопіювання меж земельної ділянки, якою користується СФГ ЯНТАР ; витяг із статуту СФГ ЯНТАР , довідку Духівської сільради № 93 твід 05.12.2016 року; довідку Духівської сільради № 9 твід 02.02.2016 року; згоду голови СФГ ЯНТАР про розпаювання землі членами фермерського господарства; заяви членів фермерського господарства ЯНТАР до відповідача (а.с. 67).

Таким чином, звертаючись з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, позивач ОСОБА_1 , як член фермерського господарства, не надав відповідачу нотаріально завірену згоду землекористувача на розпаювання ділянки, кадастровий номер - 5322881800:04:001:0001.

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що згідно з ч. 1 ст. 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера (ч. 4 ст. 79-1 Земельного кодексу України).

Частиною 6 цієї статті встановлено, що формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Матеріали справи посвідчують ту обставину, що з заявою/клопотанням про надання дозволу на виготовлення технічної документації щодо поділу земельної ділянки, кадастровий номер - 5322881800:04:001:0001, позивач ОСОБА_1 до відповідача не звертався.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до положень ч. 8 ст. 118 Земельного кодексу України у разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки).

З урахуванням наведеного, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення вимог апеляційної скарги позивача і погоджується із загальним висновком суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволенні вимог адміністративного позову позивача ОСОБА_1 та скасування оскаржуваних ним наказів.

Неповне з`ясування судом обставин справи, відповідно до положень ч. 2 ст. 308, ст. 317 КАС України, не є підставою для скасування судового рішення, у випадку якщо судом прийняте правильне рішення по суті спору.

Інші доводи апеляційної скарги на висновки колегії суддів не впливають.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (№ 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (№ 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

У відповідності до ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 292, 293, 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2020 року, - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Л.В. Мельнікова Судді С.С. Рєзнікова А.О. Бегунц Постанова у повному обсязі складена і підписана 02 квітня 2021 року.