Рішення

від 16.03.2021 по справі 910/17235/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.03.2021Справа № 910/17235/20 Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Шкорупеєва А.Д., розглянувши матеріали господарської справи

за первісним позовом Приватного підприємства "ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ "РОСЬ ТЕЛЕКОМ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БК ФІШЕР"

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "ШИНДЛЕР"

про розірвання договору та стягнення 42500 грн

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БК ФІШЕР"

до Приватного підприємства "ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ "РОСЬ ТЕЛЕКОМ"

про розірвання договору та стягнення 25500,00 грн

представники сторін:

від ПрАТ "ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ "РОСЬ ТЕЛЕКОМ": Малиновська В.Д.

від ТОВ "БК ФІШЕР": Фрейдун О.М.

ТОВ "ШИНДЛЕР": Зорін О.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ "РОСЬ ТЕЛЕКОМ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "БК ФІШЕР" про розірвання договору підряду №01240915-М від 24.09.2015 та стягнення 42500 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором підряду №01240915-М від 24.09.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.11.2020 дану позовну заяву залишено без руху.

20.11.2020 та 23.11.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшли заяви на усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.11.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 24.12.2020.

23.12.2020 через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "БК ФІШЕР" надійшли відзив на позов, заява про застосування строку позовної давності та зустрічна позовна заява до Приватного підприємства "ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ "РОСЬ ТЕЛЕКОМ" про розірвання договору підряду №01240915-М від 24.09.2015 на підставі ч.4 ст.849 ЦК України та п.12.7. договору та стягнення 25500,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.12.2020 продовжено підготовче провадження у справі №910/17235/20 на 30 днів, задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "БК ФІШЕР" про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, залучено до участі у справі № 910/17235/20 третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "ШИНДЛЕР".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.12.2020 прийнято зустрічний позов зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "БК ФІШЕР" до Приватного підприємства "ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ "РОСЬ ТЕЛЕКОМ" про розірвання договору та стягнення 25500,00 грн; вимоги за зустрічним позовом об`єднано в одне провадження з первісним позовом, підготовче засідання у справі №910/17235/20 призначено на 28.01.2021.

30.12.2020 через канцелярію суду від ПП "ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ "РОСЬ ТЕЛЕКОМ" надійшов відзив на зустрічну позовну заяву та відповідь на відзив на первісний позов.

21.01.2021 від Товариства з обмеженою відповідальністю "ШИНДЛЕР" надійшли письмові пояснення по справі.

28.01.2021 через канцелярію суду від ПП "ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ "РОСЬ ТЕЛЕКОМ" надійшли письмові заперечення на пояснення третьої особи.

Протокольною ухвалою від 28.01.2021 відкладено підготовче засідання на 18.02.2021.

15.02.2021 через канцелярію суду від ТОВ "БК ФІШЕР" надійшли додаткові пояснення.

Протокольною ухвалою від 18.02.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу по суті на 16.03.2021.

16.03.2021 через канцелярію суду від ПП "ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ "РОСЬ ТЕЛЕКОМ" надійшла заява про відшкодування судових витрат, понесених з розглядом справи, у якій повідомлено, що позивач за первісним позовом очікує понести судові витрати у розмірі 36250,25 грн.

Представник ПП "ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ "РОСЬ ТЕЛЕКОМ" у судовому засіданні 16.03.2021 надав пояснення по суті позовних вимог за первісним позовом, просив суд їх задовольнити. Проти зустрічного позову заперечив.

Представник ТОВ "БК ФІШЕР" проти первісних позовних вимог заперечив, просив суд відмовити в їх задоволенні. Надав пояснення по суті зустрічного позову, просив суд зустрічні позовні вимоги задовольнити.

Представник ТОВ "ШИНДЛЕР" проти первісного позову заперечив, зустрічний позов підтримав.

У судовому засіданні 16.03.2021 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

24.09.2015 між Приватним підприємством "ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ "РОСЬ ТЕЛЕКОМ" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БК ФІШЕР" (підрядник) було укладено договір підряду № 01240915-М, відповідно до умов якого підрядник зобов`язався по завданню замовника виконати монтажні та пусконалагоджувальні роботи з встановлення обладнання згідно з додатком № 1, на Об`єкті будівництва Замовника, що знаходиться за адресою: Житловий будинок, вул. Перший провулок професора Голуба, 16 м. Біла Церква, в строки, що погоджені сторонами Додатком № 2 до Договору. Замовник зобов`язується своєчасно сплатити за це визначену договором грошову суму та прийняти роботи.

Згідно із п. 2.1. договору загальна ціна договору становить 85000 грн, у тому числі ПДВ (20%) - 14166,67 грн та може бути змінена відповідно до умов договору.

Відповідно до п.3.1.1 договору замовник зобов`язався сплатити 50% від ціни роботи, не пізніше 7-ми робочих днів до початку виконання робіт підрядником згідно з додатком №2. Наступні взаєморозрахунки з підрядником проводяться на підставі Актів виконаних робіт, які надаються Підрядником не пізніше 20 числа звітного місяця.

Згідно із п.3.1.2 договору після одержання від підрядника Актів виконаних робіт Замовник затверджує їх та оплачує відповідні грошові суми з врахуванням першої передплати. У разі незгоди з об`ємами чи якістю виконаних робіт замовник в строк не більше п`яти календарних днів, з моменту отримання Актів виконаних робіт від підрядника, надає обґрунтовані письмові заперечення щодо виконаних робіт. У разі ненадання в зазначені строки аргументованих заперечень роботи надані підрядником по цьому Договору є такими, що прийняті замовником в повному обсязі і без будь-яких претензій, а Акти виконаних робіт вважаються перевіреними та повністю погодженими (акцептованими) замовником без будь-яких претензій по об`ємам, якості та підписаними замовником без зауважень (та/або) заперечень в день їх отримання замовником, та підлягають оплаті в повному обсязі протягом 5 банківських днів від дати їх подання замовнику. Якщо замовник відмовляється від отримання актів, то датою їх подання вважається дата відправки поштою.

У відповідності до п.3.1.4., 3.1.5. договору до початку проведення ПТО (первинного технічного огляду) обладнання замовник зобов`язаний сплатити не менше 90% ціни робіт. Підрядник має право зупинити виконання робіт, якщо Замовник не сплачує роботи у визначеному об`ємі. Остаточний розрахунок у розмірі 10% ціни робіт замовник здійснює протягом 5 банківських днів після проходження ПТО. У разі якщо замовник не надає підряднику документацію згідно з п. 5.1.10. договору для проведення ПТО, остаточний розрахунок замовник здійснює протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту надання останнього Акту виконаних робіт відповідних одиниць обладнання.

Згідно із п.4.1, 4.3. договору сторони дійшли згоди, що строки виконання робіт визначені додатком № 2 до договору. У разі несвоєчасного виконання замовником зобов`язань по оплаті чи передачі об`єкта для виконання робіт строки у додатку № 2 для виконання робіт можуть бути переглянуті. У разі переносу будь-якого етапу виконання робіт на більш пізні строки, не з вини підрядника, підрядник має право переглянути строки виконання робіт, зазначені у Додатку № 2, з урахуванням затримки та своєї фактичної завантаженості.

Згідно з п. 4.4. договору у випадку залучення підрядником субпідрядних організацій, він несе відповідальність за дотримання ними строків та якості виконаних робіт.

Відповідно до п.4.5. договору якщо під час проведення робіт виникають будь-які перешкоди чи завади, за які підрядник не несе відповідальність, то підрядник у строк не більше 5-ти робочих днів повідомляє Замовника про такі обставини. Замовник зобов`язується розглянути звернення та ухвалити відповідне рішення, про яке письмово повідомляє підрядника протягом 3-х робочих днів з дати отримання відповідного звернення підрядника. У випадку не ухвалення замовником відповідного рішення підрядник має зупинити виконання робіт до прийняття відповідного рішення.

За змістом пунктів 5.1.1., 5.1.4 договору замовник зобов`язаний передати підряднику технічну документацію по об`єкту протягом 5 робочих днів з моменту укладення договору, а саме архітектурно-будівельні креслення будинку (плани всіх поверхів) з вказівкою розташування обладнання та розрізи, що проходять по зонах розташування обладнання. У випадку порушення строків передачі будівельної готовності згідно з додатком №2, замовник зобов`язується письмово повідомити про це підрядника, при цьому підрядник має право продовжити строк виконання робіт на об`єкті з урахуванням п. 4.5. цього договору.

Підрядник має право зупинити виконання свого зобов`язання, відмовитись від його виконання частково або в повному обсязі у разі невиконання замовником оплат або не забезпечення будівельної готовності по даному договору у встановлений строк (або термін) або за наявності очевидних підстав вважати, що Замовник не виконає свого зобов`язання у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі. (п. 5.5.3. договору).

У пункті 6.3 договору сторони погодили, що підписання Актів виконаних робіт є необхідним та достатнім підтвердженням того, що підрядник у повному обсязі виконав свої зобов`язання за п. 1.2. договору.

Пунктом 12.1 договору передбачено, що даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками, та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Усі зміни та доповнення повинні бути виконані в письмовій формі та узгоджені шляхом підписання сторонами. Зміни та доповнення викладаються у формі додаткової угоди, яка додається до даного договору та стає його невід`ємною частиною (п.12.4. договору).

Згідно з п. 12.7 договору сторони мають право розірвати договір по взаємній згоді. В однобічному порядку сторона має право розірвати договір тільки за умови, якщо одна із сторін більше ніж 2-х місяців не виконує своє зобов`язання, при цьому сторона, яка планує розірвати договір, повинна заздалегідь письмово повідомити про це іншу сторону не менше ніж за 1 місяць від запланованого розірвання або у випадках та в порядку, передбачених цим договором.

Додатком №2 до договору №01240915-М від 24.09.2015 сторони узгодили Графік робіт, за яким: початок робіт - 15.12.2015; закінчення - 17.03.2016; тривалість виконання робіт - 63 дні; передача замовником будівельної готовності об`єкта під виконання монтажу - 15.12.2015; перша передплата 50% вартості робіт - 15.12.2015; монтаж обладнання та пусконлагоджувальні роботи - з 23.12.2015 по 15.02.2016; оплата не менше ніж 90% від вартості робіт - 15.02.2016; фінальна оплата 10% від вартості робіт - 25.02.2016.

Додатком № 3 Договору №01240915-М від 24.09.2015 року сторонами погоджено узгодили основні умови виконання монтажу та пусконалагоджування. Так, згідно з преамбулою Додатку Замовник відповідає за виконання нижченаведених умов, які будуть гарантувати якісне та своєчасне виконання робіт Підрядником на Об`єкті. У разі порушення зазначених умов та строків Підрядник не має змоги гарантувати завершення робіт та час їх проведення згідно з погодженим графіком виконання робіт. За умовами п. 1.2. Додатку, Замовник зобов`язаний не пізніше ніж за 10 днів до початку виконання робіт запросити представника Підрядника на об`єкт для первинної перевірки та приймання будівельної частини. Датою прийняття готовності будівельної частини та передачі фронту робіт вважається дата підписання останнього Акту приймання будівельної готовності, після усунення Замовником зауважень Підрядника до будівельної частини, у разі, якщо такі були та результат першої перевірки був незадовільним.

Згідно із матеріалами справи, на виконання умов договору №01240915-М від 24.09.2015 ПП "ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ "РОСЬ ТЕЛЕКОМ" перерахував ТОВ "БК ФІШЕР" аванс у розмірі 42500,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №21 від 23.01.2017 та банківською випискою по рахунку ПП "ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ "РОСЬ ТЕЛЕКОМ".

10.04.2019 ПП "ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ "РОСЬ ТЕЛЕКОМ" надіслало на адресу ТОВ "БК ФІШЕР" лист-повідомлення щодо розірвання договорів підряду, необхідності повернення авансу та відшкодування збитків. Зазначеним листом-повідомленням ПП "ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ "РОСЬ ТЕЛЕКОМ" повідомило ТОВ "БК ФІШЕР" в порядку ст.612, 849 Цивільного кодексу України про відмову від прийняття виконання зобов`язань за договором підряду №01240915-М від 24.09.2015 у зв`язку з його невиконанням та про повернення не пізніше 7 календарних днів з моменту отримання листа авансового платежу.

ПП "ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ "РОСЬ ТЕЛЕКОМ", посилаючись неналежним виконанням ТОВ "БК ФІШЕР" його зобов`язань за договором підряду №01240915-М від 24.09.2015 звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "БК ФІШЕР" про стягнення заборгованості у розмірі 43008,84 грн, з яких: заборгованість у сумі 42500,00 грн, інфляційні у розмірі 425,00 грн та 3% річних у розмірі 83,84 грн.

У 2019 році Товариством з обмеженою відповідальністю "БК ФІШЕР" було заявлено зустрічний позов до Приватного підприємства "ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ "РОСЬ ТЕЛЕКОМ" про стягнення заборгованості у розмірі 25500,00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.09.2019 у справі №910/7457/19 первісні позовні вимоги Приватного підприємства "ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ "РОСЬ ТЕЛЕКОМ" задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "БК ФІШЕР" на користь Приватного підприємства "ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ "РОСЬ ТЕЛЕКОМ" заборгованість у розмірі 42500,00 грн, 3% річних у розмірі 80,34 грн, інфляційні у розмірі 297,50 грн та судовий збір у розмірі 1915,15 грн. У задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "БК ФІШЕР" до Приватного підприємства "ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ "РОСЬ ТЕЛЕКОМ" про стягнення заборгованості у розмірі 25000,00 грн відмовлено у повному обсязі.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.07.2020 у справі №910/7457/19 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БК ФІШЕР" задоволено частково, рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2019 у справі №910/7457/19 скасовано в частині задоволених позовних вимог за первісним позовом, прийнято у цій частині нове рішення, яким у первісному позові Приватного підприємства "ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ "РОСЬ ТЕЛЕКОМ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "БК ФІШЕР" про стягнення заборгованості у розмірі 43 008,84 грн - відмовлено, в іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2019 у справі №910/7457/19 залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу №910/7457/19 зазначив про передчасність висновку суду першої інстанції про те, у даній справі договір підряду був розірваний внаслідок односторонньої відмови від нього у повному обсязі, тобто в результаті вчинення замовником одностороннього правочину, який тягне припинення зобов`язань його сторін. Суд апеляційної інстанції вказано, що "суд першої інстанції не врахував, що відповідно до п. 12.8 договору, де сторони погодили, що договір вважається розірваним з моменту належного оформлення сторонами відповідної додаткової угоди до договору про його розірвання, якщо інше не встановлено діючим законодавством України та цим договором. Тобто, сторони у договорі узгодили форму розірвання договору, що не суперечить положенням ст.849 ЦК України, якою прямо не встановлено, що відмова замовника від договору підряду обов`язково вчиняється у формі одностороннього правочину. Разом із тим, у разі відмови підрядника від оформлення відповідної додаткової угоди про розірвання договору підряду замовник не позбавлений права звернутися до суду про розірвання договору у судовому порядку".

Приватне підприємство "ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ "РОСЬ ТЕЛЕКОМ" зазначає, що враховуючи наведені у постанові Північного апеляційного господарського суду від 21.07.2020 у справі №910/7457/19 позивач за первісним позовом звернувся до ТОВ "БК ФІШЕР" із листом про розірвання договору від 04.09.2020 на підставі ч.2 ст.849 ЦК України та з проханням оформити таке розірвання додатковою угодою. Разом із листом від 04.09.2020 ПП "ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ "РОСЬ ТЕЛЕКОМ" направило додаткову угоду про розірвання договору, яка передбачала також повернення на користь ПП "ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ "РОСЬ ТЕЛЕКОМ" авансового платежу у сумі 42500,00 грн.

ТОВ "БК ФІШЕР" листом від 09.09.2020 за вих.№ 0109092020 направило додаткову угоду про розірвання договору на підставі ч.4 ст.849 ЦК України та сплату на користь ТОВ "БК ФІШЕР" 25500,00 грн за частину виконаних робіт. Разом із листом вих.№ 0109092020 від 09.09.2020 ТОВ "БК ФІШЕР" направив для підписання акт наданих послуг №17 від 01.04.2019 на суму 68000,00 грн.

Посилаючись на те, що ТОВ "БК ФІШЕР" порушило зобов`язання щодо виконання робіт, оскільки сторони не досягли згоди щодо розірвання договору, Приватне підприємство "ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ "РОСЬ ТЕЛЕКОМ", на підставі ч. 2 ст. 849 ЦК України та п.12.7 договору звернулося до суду із позовом про розірвання договору та стягнення з ТОВ "БК ФІШЕР" на підставі ст.1212 ЦК України грошових коштів у розмірі 42500,00 грн, сплачених на виконання умов договору підряду №01240915-М від 24.09.2015.

Відповідач за первісним позову проти позову заперечив, посилаючись на те, що затримка виконання робіт спричинена неналежним виконанням ПП "ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ "РОСЬ ТЕЛЕКОМ" зобов`язання за договором, авансовий платіж у розмірі 42500,00 грн сплачено 23.01.2017, що є підставою для відтермінування початку проведення робіт. Водночас, фактично монтажні роботи по об`єкту були виконані в лютому 2017 року. Затримка виконання спірних робіт зумовлена ініціативою ПП "ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ "РОСЬ ТЕЛЕКОМ" та у зв`язку з проведенням загально-будівельних робіт на об`єкті та невиконанням зобов`язань за договором саме з боку ПП "ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ "РОСЬ ТЕЛЕКОМ". Під час проведення монтажних робіт з вини ПП "ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ "РОСЬ ТЕЛЕКОМ" відбулося пошкодження обладнання, що не дозволило проводити роботи та як наслідок, потягло затримку виконання пусконалагоджувальних робот, які фактично були виконані в березні 2019 року.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог зазначає, що роботи, передбачені умовами договору підряду №01240915-М від 24.09.2015 були фактично виконані, субпідрядною організацією - Товариством з обмеженою відповідальністю "ШИНДЛЕР" за договором № 1115041 від 18.09.2015. Товариством з обмеженою відповідальністю "БК ФІШЕР" 09.09.2020 було направлено на адресу Приватного підприємства "ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ "РОСЬ ТЕЛЕКОМ" лист № 0109092020 щодо неможливості подальшого виконання робіт за договором монтажу, з урахуванням відсутності фінансування та неможливості надання доступу до об`єкта з боку позивача та фактичної відмови від договору монтажу з боку Приватного підприємства "ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ "РОСЬ ТЕЛЕКОМ". Разом з листом № 0109092020 від 09 вересня 2020 року відповідачем було направлено на адресу позивача акт надання послуг № 17 від 01 квітня 2019 року в двох примірниках та додаткову угоду про дострокове розірвання договору підряду № 01240915-М від 24.09.2015 на підставі ч.4 ст.849 ЦК України та п.12.7. договору. Оскільки станом на момент подання цього зустрічного позову ПП "ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ "РОСЬ ТЕЛЕКОМ" не було письмово направлено на адресу ТОВ "БК ФІШЕР" заяву про недоліки в роботі, то за доводами позивача за зустрічним позовом, у відповідності до п.3.1.2. договору Акт виконаних робіт вважається погодженим замовником. Позивач за зустрічним позовом стверджує, що залишок вартості виконаних робіт у розмірі 25500,00 грн підлягає сплаті ТОВ "БК ФІШЕР".

ПП "ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ "РОСЬ ТЕЛЕКОМ", заперечуючи проти зустрічного позову, зазначає, що після направлення ПП "ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ "РОСЬ ТЕЛЕКОМ" 10.04.2019 повідомлення про розірвання договору, ТОВ "БК ФІШЕР", 16.04.2019 направив лист-відповідь та Акту №17 від 01.04.2019 на погодження. Дотримуючись порядку погодження сторонами актів виконаних робіт, ПП "ТРК" Рось Телеком" заявило про свою відмову від підписання акту, через те, що роботи не були виконані. Даний факт було встановлено у постанові Північного апеляційного господарського суду від 21.07.2020 у справі № 910/7457/19. Після того, як вже у 2020 році, ТОВ "БК ФІШЕР" отримав лист з проханням розірвати договір, шляхом підписання додаткової угоди, у відповідь ПП "ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ "РОСЬ ТЕЛЕКОМ" знову отримав той самий Акт № 17 від 01.04.2019. З огляду на те, що ПП "ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ "РОСЬ ТЕЛЕКОМ" вже висловив один раз свою відмову від підписання ідентичного акту, повторна відмова від підписання вказаного акту не надавалась. Отже, внаслідок відмови ПП "ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ "РОСЬ ТЕЛЕКОМ" від підписання Акту надання послуг №17 від 01.04.2019 вказаний Акт не може бути належним та допустимим доказом того, що ТОВ "БК ФІШЕР" виконані у повному обсязі свої зобов`язання. Також ПП "ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ "РОСЬ ТЕЛЕКОМ" зазначає, що не залучав ТОВ "ШИНДЛЕР" в якості субпідрядника до виконання робіт, підрядні роботи не виконані ТОВ "БК ФІШЕР" , докази їх виконання не надано, тому, і підстави для нарахування заборгованості відсутні. Також ПП "ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ "РОСЬ ТЕЛЕКОМ" зазначає, що у зустрічному позові ТОВ "БК ФІШЕР" просить розірвати договір на підставі ч.4 ст.849 ЦК України (безумовне право відмови замовника від договору з відшкодуванням збитків), проте оскільки роботи не були виконані підрядником взагалі, договір підлягає розірванню на підставі ч.2 ст.849 ЦК України, у зв`язку з простроченням підрядника.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "ШИНДЛЕР" проти первісного позову заперечила, зустрічний позов просила задовольнити, посилаючись на виконання спірних робіт Товариством з обмеженою відповідальністю "ШИНДЛЕР" на підставі договору № 1115041 від 18.09.2015.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення первісного позову та відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як підтверджено матеріалами справи правові відносини між Приватним підприємством "ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ "РОСЬ ТЕЛЕКОМ" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БК ФІШЕР" (підрядник) було укладено договір підряду №01240915-М від 24.09.2015, відповідно до умов якого підрядник зобов`язався по завданню замовника виконати монтажні та пусконалагоджувальні роботи з встановлення обладнання згідно з додатком № 1, на об`єкті будівництва замовника, що знаходиться за адресою: Житловий будинок, вул. Перший провулок професора Голуба, 16 м. Біла Церква, в строки, що погоджені сторонами додатком № 2 до договору, а замовник зобов`язався своєчасно сплатити за це визначену договором грошову суму та прийняти роботи.

Частиною 1 статті 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч.2 ст.837 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Частиною першою статті 854 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Додатком №2 до договору №01240915-М від 24.09.2015 сторони узгодили Графік робіт, за яким: початок робіт - 15.12.2015; закінчення - 17.03.2016; тривалість виконання робіт - 63 дні; передача замовником будівельної готовності об`єкта під виконання монтажу - 15.12.2015; перша передплата 50% вартості робіт - 15.12.2015; монтаж обладнання та пусконалагоджувальні роботи - з 23.12.2015 по 15.02.2016; оплата не менше ніж 90% від вартості робіт - 15.02.2016; фінальна оплата 10% від вартості робіт - 25.02.2016.

Договір, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що позивач за первісним позовом (ПП "ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ "РОСЬ ТЕЛЕКОМ") на виконання умов договору №01240915-М від 24.09.2015 перерахував ТОВ "БК ФІШЕР" аванс у розмірі 42500,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №21 від 23.01.2017 та банківською випискою по рахунку ПП "ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ "РОСЬ ТЕЛЕКОМ".

Отже, ПП "ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ "РОСЬ ТЕЛЕКОМ" як замовник виконав свій обов`язок зі сплати на користь відповідача як підрядника авансу у розмірі 42500,00 грн.

Стаття 846 Цивільного кодексу України визначає, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначено судом вище, додатком №2 до договору №01240915-М від 24.09.2015 сторони погодили, що початок робіт - 15.12.2015; закінчення - 17.03.2016; тривалість виконання робіт - 63 дні.

Відповідач за первісним позовом стверджує, що роботи, передбачені умовами Договору підряду №01240915-М від 24.09.2015 були фактично виконані, затримка виконання робіт спричинена порушенням зобов`язань ПП "ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ "РОСЬ ТЕЛЕКОМ" в частині проведення оплати, а також пошкодженням обладнання під час проведення монтажних робіт з вини ПП "ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ "РОСЬ ТЕЛЕКОМ", що згідно із п.4.3. договору надає ТОВ "БК ФІШЕР" право переглянути строки виконання робіт.

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Згідно із ст.613 ЦК України, кредитор є таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Відповідно до із п.4.1, 4.3. договору сторони дійшли згоди, що строки виконання робіт визначені додатком № 2 до договору. У разі несвоєчасного виконання замовником зобов`язань по оплаті чи передачі об`єкта для виконання робіт строки у додатку № 2 для виконання робіт можуть бути переглянуті. У разі переносу будь-якого етапу виконання робіт на більш пізні строки, не з вини підрядника, підрядник має право переглянути строки виконання робіт, зазначені у Додатку № 2, з урахуванням затримки та своєї фактичної завантаженості.

Згідно із п.4.5. договору якщо під час проведення робіт виникають будь-які перешкоди чи завади, за які підрядник не несе відповідальність, то підрядник у строк не більше 5-ти робочих днів повідомляє замовника про такі обставини. Замовник зобов`язується розглянути звернення та ухвалити відповідне рішення, про яке письмово повідомляє підрядника протягом 3-х робочих днів з дати отримання відповідного звернення підрядника. У випадку не ухвалення замовником відповідного рішення підрядник має зупинити виконання робіт до прийняття відповідного рішення.

За змістом пунктів 5.1.1., 5.1.4 договору замовник зобов`язаний передати підряднику технічну документацію по об`єкту протягом 5 робочих днів з моменту укладення договору, а саме архітектурно-будівельні креслення будинку (плани всіх поверхів) з вказівкою розташування обладнання та розрізи, що проходять по зонах розташування обладнання. У випадку порушення строків передачі будівельної готовності згідно з додатком №2, замовник зобов`язується письмово повідомити про це підрядника, при цьому підрядник має право продовжити строк виконання робіт на об`єкті з урахуванням п. 4.5. цього договору.

Підрядник має право зупинити виконання свого зобов`язання, відмовитись від його виконання частково або в повному обсязі у разі невиконання замовником оплат або не забезпечення будівельної готовності по даному договору у встановлений строк (або термін) або за наявності очевидних підстав вважати, що Замовник не виконає свого зобов`язання у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі. (п. 5.5.3. договору).

З урахуванням вище зазначеного, порушення ПП "ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ "РОСЬ ТЕЛЕКОМ" строку оплати авансу потягло відстрочення початку виконання підрядником (ТОВ "БК ФІШЕР") робіт. Разом з тим, самі роботи мали бути виконані за графіком, узгодженим сторонами, та протягом визначеного строку - 63 дні.

У випадку виникнення перешкод чи завад виконанню робіт підрядник відповідно до п. 4.5. договору мав повідомити про такі обставини замовника протягом 5 днів і зупинити роботи, не отримавши відповідь.

Однак, матеріали справи не містять належних та вірогідних доказів відповідно на підтвердження звернення ТОВ "БК ФІШЕР" до ПП "ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ "РОСЬ ТЕЛЕКОМ" в порядку п.4.5 договору про виникнення перешкод для виконання монтажних та пусконалагоджувальних робіт та не ухвалення замовником рішення, що надавало б можливість зупинити роботи.

Продовження строку виконання робіт та оформлення відповідних змін шляхом укладення додаткової угоди сторонами не здійснено.

За таких обставин позивач за первісним позовом не може вважатися таким, що відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку, тобто не є кредитором, що прострочив, в розумінні положень статті 612 Цивільного кодексу України.

Враховуючи викладене, суд вважає необґрунтованими заперечення відповідача (ТОВ "БК ФІШЕР"), викладені у відзиві на позовну заяву.

У пункті 6.3 договору сторони погодили, що підписання Актів виконаних робіт є необхідним та достатнім підтвердженням того, що підрядник у повному обсязі виконав свої зобов`язання за п. 1.2. договору.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану господарюючого суб`єкта. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню у бухгалтерському обліку.

Оцінка господарських операцій повинна проводитися на підставі комплексного, всебічного аналізу специфіки та умов вчинення конкретного правочину, з обов`язковим урахуванням його господарської мети, економічної доцільності, а також використання отриманих товарів чи послуг у подальшій діяльності підприємства. Обов`язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у сторін договору первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв`язок між фактом придбання послуги і подальшою господарською діяльністю (аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 05 липня 2019 року у справі № 910/4994/18).

Отже, у розумінні 6.3. договору є Акт виконаних робіт є єдиним необхідним та достатнім підтвердженням виконання підрядником робіт у повному обсязі.

Однак, як встановлено судами під час розгляду справи №910/7457/19 Акт надання послуг № 17 від 01.04.2019 було направлено ТОВ "БК ФІШЕР" на адресу ПП "ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ "РОСЬ ТЕЛЕКОМ" лише 17.04.2019 року, тобто через два роки після проведення ПП "ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ "РОСЬ ТЕЛЕКОМ" авансового платежу і вже після отримання 11.04.2019 року від позивача за первісним позовом відмови прийняти виконання за договором.

Також під час розгляду справи №910/7457/19 було встановлено, що лист-відповідь з відмовою від підписання Акту надання послуг № 17 від 01.04.2019 року було направлено ПП "ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ "РОСЬ ТЕЛЕКОМ" у строки, встановлені п. 3.1.2. договору. Обставини щодо відмови ПП "ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ "РОСЬ ТЕЛЕКОМ" від підписання акту відповідачем за зустрічним позовом не спростовуються.

За наведеного, суд вважає обґрунтованими посилання позивача за первісним позовом, що направлення того самого акту у вересні 2020 року, від підписання якого ПП "ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ "РОСЬ ТЕЛЕКОМ" вже відмовлялося у 2019 році, не потребує повторної відмови від такого акту.

Таким чином, вказаний Акт надання послуг № 17 від 01.04.2019, який направлено листом у вересні 2020 року не може бути належним доказом на підтвердження виконання підрядником у повному обсязі своїх зобов`язань за договором.

Відповідачем надано у матеріали справи копію ухвали слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03.10.2019 року по справі №357/10795/19 , відповідно до якої задоволено клопотання ст. слідчого СВ Білоцерківського ВП ГУНП в Київській області майора поліції Шишенка С.В., яке погоджене прокурором Білоцерківської місцевої прокуратури Київської області про надання дозволу на проведення огляду житлового будинку незавершеного будівництва 69 % готовності, який розташований на земельній ділянці із кадастровим номером 3210300000:04:040:0155 за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, Перший провулок професора Голуба, 16. Надано дозвіл старшому слідчому СВ Білоцерківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області майору поліції Шишенку С.В. на проведення огляду житлового будинку незавершеного будівництва 69 % готовності, який розташований на земельній ділянці із кадастровим номером 3210300000:04:040:0155 за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, Перший провулок професора Голуба, 16 з метою встановлення факту наявності або відсутності встановленого ліфтового обладнання, а саме ліфту електричного S3300, Q=475 кг, Н=7,85 м, UKR6115065 в даному житловому будинку.

За результатами огляду складено протокол огляду від 22.10.2019, яким встановлено факт наявності в зазначеному будинку виготовленої металевої конструкції та в станції керування виявлено сім-карту із № UKR611506. Також відповідачем за зустрічним позовом додано до відзиву диск із відеозаписом проведеного огляду.

Однак наданий відповідачем за первісним позовом протокол огляду від 22.10.2019 не підтверджує факту виконання ТОВ "БК ФІШЕР" взятих на себе зобов`язань за договором підряду, оскільки вказаний документ не містить інформації щодо того, які саме роботи виконані, в якому обсязі та на якому об`єкті, а також на підставі якого договору. Протокол огляду від 22.10.2019 не містить відомостей на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Окрім того, складений в рамках кримінального провадження протокол огляду від 22.10.2019 не може підтверджувати виконання належним чином господарського зобов`язання.

Наданий відповідачем диск, всупереч приписів ст.96 Господарського процесуального кодексу України, електронним цифровим підписом не засвічений, а отже не може бути прийнятий судом якості належного та допустимого доказу по справі .

Посилання відповідача за первісним позовом та третьої особи на те, що роботи були виконані субпідрядною організацією - Товариством з обмеженою відповідальністю "ШИНДЛЕР" за договором № 1115041 від 18.09.2015, суд відхиляє, що оскільки враховуючи умови п. 6.3 договору, доказом виконання робіт по договору є акт підписаний між ТОВ "БК ФІШЕР" та ПП "ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ "РОСЬ ТЕЛЕКОМ" та згідно із приписів ст.838 Цивільного кодексу України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи.

Окрім того, договір № 1115041 від 18.09.2015 по своїй суті не є субпідрядним, а є самостійним договором, де ТОВ "БК ФІШЕР" виступає як замовник, а ТОВ "ШИНДЛЕР" - як підрядник, жодних посилань на виконання робіт в порядку субпідряду вказаний договір не містить.

Посилання Товариства з обмеженою відповідальністю "БК ФІШЕР" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2020 по справі № 910/10642/19 суд відхиляє, оскільки предметом розгляду вказаної справи було встановлення факту поставки обладнання та дослідження питання виконання монтажних робіт за спірним договором судом не здійснювалося.

Згідно із ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами як письмові, речові та електронні докази.

За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із частинами 1, 2статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Верховний Суд звертається до власних висновків у Постанові від 02.10.2018 у справі №910/18036/17.

У відповідності до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Оскільки виконання зобов`язання, проведене належним чином, є однією із підстав його припинення (ст. 599 ЦК), то виконання боржником, у даному випадку ТОВ "БК ФІШЕР" як підрядником за договором (зобов`язаною стороною за договором в частині виконання робіт), повинно бути підтверджено відповідачем належним чином.

З огляду на фактичні обставини справи, оцінюючи надані сторонами докази у матеріали справи, суд дійшов висновку, що відповідачем за первісним позовом не надано суду належних та вірогідних доказів в розумінні ст.76-79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "БК ФІШЕР" робіт за договором підряду №01240915-М від 24.09.2015 та у строки, передбачені додатком № 2 до договору, у тому числі з врахуванням затримки оплати ПП "ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ "РОСЬ ТЕЛЕКОМ" авансового платежу.

Згідно з п. 12.7 договору сторони мають право розірвати договір по взаємній згоді. В однобічному порядку сторона має право розірвати договір тільки за умови, якщо одна із сторін більше ніж 2-х місяців не виконує своє зобов`язання, при цьому сторона, яка планує розірвати договір, повинна заздалегідь письмово повідомити про це іншу сторону не менше ніж за 1 місяць від запланованого розірвання або у випадках та в порядку, передбачених цим договором.

Оскільки, відповідач за первісним позовом не виконав роботи у строк, визначений умовами договору, Приватне підприємство "ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ "РОСЬ ТЕЛЕКОМ" враховуючи наведені у постанові Північного апеляційного господарського суду від 21.07.2020 у справі №910/7457/19, звернулося до ТОВ "БК ФІШЕР" із листом про розірвання договору від 04.09.2020 на підставі ч.2 ст.849 ЦК України та з проханням оформити таке розірвання додатковою угодою. Разом із листом від 04.09.2020 ПП "ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ "РОСЬ ТЕЛЕКОМ" направило додаткову угоду про розірвання договору, яка передбачала також повернення на користь ПП "ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ "РОСЬ ТЕЛЕКОМ" авансового платежу у сумі 42500,00 грн.

ТОВ "БК ФІШЕР" листом від 09.09.2020 за вих.№ 0109092020 направило додаткову угоду про розірвання договору на підставі ч.4 ст.849 ЦК України та сплату на користь ТОВ "БК ФІШЕР" 25500,00 грн за частину виконаних робіт. Разом із листом вих.№ 0109092020 від 09.09.2020 ТОВ "БК ФІШЕР" направив для підписання акт наданих послуг №17 від 01.04.2019 на суму 68000,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст.651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ч.3 ст.651 Цивільного кодексу України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є розірваним або зміненим.

Згідно із ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки; відшкодування збитків.

Статтею 188 Господарського кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Згідно із ч.2 ст.598 ЦК України припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Частиною 2 статті 849 Цивільного кодексу України визначено, що якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Суд враховує правову позицію, викладену об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 16.03.2020 у справі №910/2051/19, в якій зазначено, що статті 849 Цивільного кодексу України передбачено три окремі (самостійні) підстави для відмови замовника від договору підряду, а саме: - підрядник несвоєчасно розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим (частина 2); - очевидність для замовника невиконання роботи належним чином та невиконання підрядником у визначений замовником строк вимоги про усунення недоліків (частина 3); - відмова замовника від договору до закінчення робіт з виплатою підрядникові плати за виконану частину робіт та відшкодуванням збитків, завданих розірванням договору (частина 4).

Суд зазначає, що зазначає, що відмовитись від договору підряду і вимагати відшкодувати збитки відповідно до положень частини 2 статті 849 Цивільного кодексу України є правом замовника в силу закону, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим.

Отже, договір підряду може бути розірваний в результаті односторонньої відмови від нього у повному обсязі, тобто в результаті вчинення замовником одностороннього правочину, який відповідно до частини 2 статті 653 Цивільного кодексу України тягне припинення зобов`язань його сторін.

Враховуючи вище викладене, оскільки як встановлено судом вище відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання за договором підряду у частині виконання робіт та у строки передбачені договором, суд дійшов висновку, що на підставі частини 2 статті 849 Цивільного кодексу України, у позивача виникло право відмовитись від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Разом із тим, положеннями ст. 849 ЦК України замовнику надано безумовне право відмовитися від договору підряду, але не визначено форму такої відмови.

Відповідно до п. 12.8 договору, де сторони погодили, що Договір вважається розірваним з моменту належного оформлення сторонами відповідної Додаткової угоди до договору про його розірвання, якщо інше не встановлено діючим законодавством України та цим договором.

Отже, сторони у договорі узгодили форму розірвання договору, що не суперечить положенням ст.849 ЦК України, якою прямо не встановлено, що відмова замовника від договору підряду обов`язково вчиняється у формі одностороннього правочину.

Враховуючи вище викладене, оскільки позивачем за первісним позовом у даній справі обґрунтовано направлено відмову від договору підряду в односторонньому порядку на підставі частини 2 статті 849 Цивільного кодексу України та дотримано умов договору щодо форми розірвання договору, а саме направлено додаткову угоду про розірвання договору, відповідач за первісним позовом відповідну додаткову угоду не підписав, суд визнає обґрунтованими вимоги ПП "ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ "РОСЬ ТЕЛЕКОМ" в частині розірвання договору підряду №01240915-М від 24.09.2015, на підставі ч.2 ст.849 Цивільного кодексу України та п.12.7. договору.

Згідно з частиною 2 статті 22 Цивільного кодексу України, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Зазначена норма кореспондує положенням статті 224 Господарського кодексу України, відповідно до якої учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Тобто, положеннями частини 2 статті 849 Цивільного кодексу України законодавцем визначено більш широке поняття збитків при їх відшкодуванні за наслідками порушення умов договору підряду, де відшкодуванню підлягають і витрати зроблені замовником на виконання договірних зобов`язань.

Водночас нормами глави 83 Цивільного кодексу України урегульовано питання повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні, навіть тоді коли правова підстава, на якій набуте майно, згодом відпала.

Так, частина перша статті 1212 Цивільного кодексу України передбачає, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Частиною другою статті 1212 Цивільного кодексу України встановлено, що положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України, предметом регулювання якої є відносини, що виникають у зв`язку із безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права, застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій набуто майно, згодом відпала.

Ураховуючи відсутність доказів належного виконання відповідачем договірних зобов`язань із виконання робіт за договором, припиненого згідно зі статтею 849 ЦК України, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення суми 42500,00 грн відповідно до статей 849 і 1212 ЦК України у їх сукупності.

Близьких за змістом правових висновків щодо застосування положень статті 849 ЦК України та можливість стягнення з підрядника на користь замовника коштів внесеної передоплати після припинення дії договору підряду дійшов Верховний Суд у постановах від 11.11.2018 у справі №910/13332/17, від 14.06.2018 у справі №912/2709/17, від 15.02.2019 у справі №910/21154/17, від 25.02.2021 у справі №904/7804/16.

З огляду на те, що договірні зобов`язання між сторонами припинились, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги позивача за первісним позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "БК ФІШЕР" на користь Приватного підприємства "ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ "РОСЬ ТЕЛЕКОМ" суму у розмірі 42500,00 грн, сплачену позивачем за договором підряду №01240915-М від 24.09.2015.

Товариством з обмеженою відповідальністю "БК ФІШЕР" заявлено про застосування строків позовної давності за позовними вимогами за первісним позовом, посилаючись на те, що право на повернення авансу за договором підряду виникло у Приватного підприємства "ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ "РОСЬ ТЕЛЕКОМ" 26 березня 2017 року, однак позивач звернувся до суду із позовом лише у листопаді 2020 року.

Згідно зі ст.256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч.4 ст.267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Початок перебігу позовної давності обчислюється за правилами статті 261 Цивільного кодексу України, частина перша якої пов`язує його з днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно із ч.5 ст.261 Цивільного кодексу України, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За змістом ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Аналогічна позиція міститься також в постанові 14.08.2018 Верховного Суду у справі № 922/1425/17.

Таким чином, при застосуванні позовної давності та наслідків її спливу (ст. 267 Цивільного кодексу України) необхідно досліджувати та встановлювати насамперед обставини про те, чи порушено право особи, про захист якого вона просить, і лише після цього - у випадку встановленого порушення, і наявності заяви сторони про застосування позовної давності - застосовувати позовну давність та наслідки її спливу.

Початок перебігу позовної давності обчислюється за правилами статті 261 Цивільного кодексу України, частина перша якої пов`язує його з днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться у статті 261 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 ЦК України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права. Аналіз положень статті 261 ЦК України дає підстави для висновку, що початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у заінтересованої сторони права на позов.

Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але, враховуючи право позивача за приписом частини п`ятої статті 267 ЦК України отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропущення позовної давності саме на позивача покладено обов`язок доказування тієї обставини, що строк було пропущено з поважних причин. Це також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 ГПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести відсутність об`єктивних перешкод для своєчасного звернення позивача з вимогою про захист порушеного права (висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц та від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17, від 20.11.2018 у справі № 907/50/16).

Як встановлено судом вище договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 12.1 Договору). Лист про односторонню відмову від договору позивач за первісним позовом вперше направив у квітні 2019 року. Згодом, дотримуючись порядку визначеного п.12.7. договору, позивач направив лист про односторонню відмову від договору разом із додатковою угодою у вересні 2020 року. При цьому, право на повернення попередньої оплати за договором підряду виникло у позивача лише після одньосторонньої відмови від договору, оформленої у відповідності до умов вказаного договору, тобто після направлення листа від 04.09.2020.

З огляду на фактичні обставини справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги за первісним позовом пред`явлені позивачем в межах строку позовної давності.

Відповідно в даному випадку відсутні підстави задоволення заяви відповідача за первісним позовом про застосування строку позовної давності та для відмови у позові у зв`язку зі спливом строку позовної давності.

З огляду на вище наведене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог за первісним позовом.

Щодо зустрічних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "БК ФІШЕР" до Приватного підприємства "ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ "РОСЬ ТЕЛЕКОМ" про розірвання договору підряду №01240915-М від 24.09.2015 на підставі ч.4 ст.849 ЦК України та п.12.7. договору та стягнення 25500,00 грн, то суд зазначає наступне.

Положеннями статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Установивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

У відповідності до ч.4 ст.849 ЦК України замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Правовий аналіз частин другої - четвертої статті 849 ЦК України дозволяє дійти висновку про те, що вони встановлюють три окремі (самостійні) підстави для відмови замовника від договору підряду та, відповідно, різні правові наслідки такої відмови.

Отже, в залежності від підстави розірвання договору підряду настають різні правові наслідки захисту сторонами такого договору своїх прав та інтересів у процесі його виконання.

Як встановлено судом вище, ПП "ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ "РОСЬ ТЕЛЕКОМ" як замовник скористався власним правом, передбаченим частиною другою статті 849 ЦК України щодо розірвання договору підряду від 24.09.2015 в односторонньому порядку.

Разом з тим приписи частини 4 статті 849 ЦК України також наділяють саме замовника право на односторонню відмову від договору, проте з інших підстав.

Оскільки судом встановлено правомірність відмови ПП "ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ "РОСЬ ТЕЛЕКОМ" від договору підряду в односторонньому порядку на підставі частини 2 статті 849 Цивільного кодексу України, а Товариством з обмеженою відповідальністю "БК ФІШЕР" не доведено належними доказами виконання договору, суд вважає необґрунтованими позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "БК ФІШЕР" про розірвання договору на підставі ч.4 ст.849 Цивільного кодексу України та п.12.7. договору.

Також як встановлено судом вище Товариством з обмеженою відповідальністю "БК ФІШЕР" не надано суду належних та вірогідних доказів в розумінні ст.76-79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "БК ФІШЕР" робіт за договором підряду №01240915-М від 24.09.2015 та у строки, передбачені додатком № 2 до договору, з врахуванням затримки оплати ПП "ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ "РОСЬ ТЕЛЕКОМ" авансового платежу.

Суд визнав обґрунтованими посилання ПП "ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ "РОСЬ ТЕЛЕКОМ" на те, що направлення того самого акту надання послуг № 17 від 01.04.2019 повторно у вересні 2020 року, від підписання якого ПП "ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ "РОСЬ ТЕЛЕКОМ" вже відмовлялося у 2019 році, не потребує повторної відмови від такого акту.

Акт надання послуг № 17 від 01.04.2019, який направлено листом у вересні 2020 року, як зазначено судом вище не може бути належним доказом на підтвердження виконання підрядником у повному обсязі своїх зобов`язань за договором.

З урахуванням наведеного, позивач за зустрічним позовом не надав суду належних та допустимих доказів відповідно до статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження належного і своєчасного виконання робіт за договором підряду № 01240915-М від 24.09.2015 та наявності підстав для стягнення з відповідача за зустрічним позовом заборгованості у розмірі 25500,00 грн.

Враховуючи вище встановлені судом обставини, зустрічні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "БК ФІШЕР" до Приватного підприємства "ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ "РОСЬ ТЕЛЕКОМ" про стягнення заборгованості у розмірі 25500,00 грн є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У п. 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 "Справа "Серявін та інші проти України"" (Заява № 4909/04) зазначено, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Окрім того, господарський суд, при вирішення даного спору враховує висновки, наведені Європейським судом з прав людини у справі "Проніна проти України", яким було вказано, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Враховуючи наведене, з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення первісного позову Приватного підприємства "ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ "РОСЬ ТЕЛЕКОМ" та відмову у задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "БК ФІШЕР".

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за первісним позовом покладається на відповідача (Товариство з обмеженою відповідальністю "БК ФІШЕР") та за зустрічним позовом покладається на позивача за зустрічним позовом.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129-130, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Первісний позов задовольнити повністю.

Розірвати договір підряду №01240915-М від 24.09.2015, укладений між Приватним підприємством "ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ "РОСЬ ТЕЛЕКОМ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "БК ФІШЕР" на підставі ч.2 ст.849 Цивільного кодексу України та п.12.7. договору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БК ФІШЕР" (04213, місто Київ, ПРОСПЕКТ ГЕРОЇВ СТАЛІНГРАДА, будинок 60, квартира 147, ідентифікаційний код 38119135) на користь Приватного підприємства "ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ "РОСЬ ТЕЛЕКОМ" (09100, Київська обл., місто Біла Церква, ВУЛИЦЯ ЯРОСЛАВА МУДРОГО, будинок 62, ідентифікаційний код 30932310) грошові кошти у розмірі 42500,00 грн та витрати по сплаті судового збору у сумі 4204,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 02.04.2021

Суддя С. О. Турчин