Постанова

від 01.04.2021 по справі 810/1257/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 810/1257/17

адміністративне провадження № К/9901/47658/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Юрченко В.П.,

суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 10 липня 2017 року (суддя Кушнова А.О.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2018 року (головуючий суддя Вівдиченко Т.Р., судді: Губська Л.В., Земляна Г.В.) у справі №810/1257/17 за позовом Приватного акціонерного товариства Будівельно-монтажне управління № 33 до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство Будівельно-монтажне управління № 33 (надалі - позивач, товариство, підприємство, платник податків) звернулось до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДФС у Київській області (надалі - відповідач, податковий орган, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення від 15 лютого 2017 року №0005091407, №0005101407 та №0005081407.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю та безпідставністю спірних податкових повідомлень-рішень з підстав наявності всіх первинних бухгалтерських документів, які підтверджують реальність господарських операцій з контрагентами, на підставі яких були сформовані відповідні показники податкової звітності, а висновки акту перевірки не відповідають нормам чинного законодавства, базуються на припущеннях і не підтверджуються доказами. Відповідно до наказу на перевірку від 5 грудня 2016 року №608 підставою для проведення перевірки є виявлення недостовірних даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту. Позивач наголошує, що жодних запит на отримання документів та відомостей від податкового органу не отримував.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 10 липня 2017 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2018 року, адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 15 лютого 2017 року №0005091407, №0005101407 та №0005081407.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суди виходили з того, що укладені між позивачем та його контрагентами правочини відповідають вимогам чинного законодавства України, своїми наслідками спричинили зміни у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданими, факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерської та податкової звітності, які є належними та достатніми доказами того, що господарські операції фактично відбулися, а операції між позивачем та його контрагентами враховані відповідно до їх дійсного економічного змісту, обумовлені розумними економічними причинами (цілями ділового характеру) та відповідають меті здійснення господарської діяльності.

Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 10 липня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2018 року і прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права. Вказує на невідповідність висновків судів попередніх інстанцій фактичним обставинам справи, які, на думку скаржника, полягають у нереальності здійснення господарських операцій, та непідтвердження таких операцій відповідними первинними документами. Зазначає про відсутність товарно-транспортних накладних на підтвердження перевезення матеріалів для виконання будівельних робіт та невстановлення факту передачі товару від позивача на користь його контрагентів для виконання робіт. Посилається на лише документальне оформлення первинних документів без фактичного здійснення господарської діяльності за укладеними договорами між позивачем та іншими суб'єктами господарювання з підстав відсутності достатньої кількості трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, транспортних засобів та іншого майна, які економічно необхідні для виконання умов укладених договорів.

Верховний Суд, переглянувши рішення попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з таких мотивів.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що податковим органом у період з 5 грудня 2016 року по 13 грудня 2016 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку підприємства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1 січня 2013 року по 30 червня 2016 року, за результатами якої складено акт перевірки від 20 грудня 2016 року №216/10-13-14-04/01269589 (далі акт перевірки).

На підставі акту перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення: форми В4 від 15 лютого 2017 року №0005081407, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 12 406 грн; форми Р від 15 лютого 2017 року №0005091407, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів у розмірі 3 630 913 грн, з яких за податковими зобов'язаннями у сумі 2 904 730 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 726 183 грн; форми Р від 15 лютого 2017 року, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 2 651 776 грн, з яких за податковими зобов'язаннями в сумі 2 625 423 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 26 353 грн.

Перевіркою встановлено порушення підприємством вимог пунктів 138.1, 138.2 статті 138, підпункту 139.2.1 пункту 139.2 статті 139, пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 2 625 423 грн; пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість загальну суму 2 904 730 грн та завищено суму від'ємного значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового (звітного) періоду на суму 12 406 грн.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що між позивачем (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю ATЛ Констракшн укладено договір будівельного підряду від 25 вересня 2015 року №25/09-ГП на виконання робіт по будівництву внутрішніх мереж газопостачання і встановлення газових котлів із димарями та системою їх вентиляції в будинках №11, №13, №11-Б, №11-А, №11-В по вул. Б. Хмельницького в с. Петрівське Київської області. Також за цим умовами цього договору наведеним контрагентом здійснюється поставка певного обладнання для газових мереж та обладнання, зокрема, газових труб.

Позивачем в підтвердження виконання умов договору надані податкові накладні, видаткові накладні, додаткову угоду до договору субпідряду від 25 вересня 2015 року, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, акти приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в №1, дозволи на виконання небезпечних робіт щодо встановлення газових мереж та газового обладнання та банківські виписки.

Позивач є генеральним підрядником щодо виконання внутрішніх мереж газопостачання і встановлення газових котлів у будинках №11, №13, №11-Б, №11-А, №11-В по вул. Б. Хмельницького в с. Петрівське Київської області, за договором генерального підряду №Г-01/15 укладеним між позивачем (виконавець та Товариством з обмеженою відповідальністю Петрівський квартал (замовник) від 22 вересня 2015 року

Договір від 22 вересня 2015 року №Г-01/15 передбачає виконання тих самих робіт на тих самих об'єктах, що зазначені у договорі позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю АТЛ Констракшн .

На підтвердження виконання умов договору позивачем надано акти приймання виконаних будівельних робіт та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати.

Позивачем залучено до виконання небезпечних робіт щодо встановлення газових мереж та газового обладнання Товариство з обмеженою відповідальністю АТЛ Констракшн з підстав наявності у нього спеціальних дозволів на виконання таких робіт та відсутності у позивача таких дозволів і технічної можливості виконувати зазначені роботи.

Виконані роботи прийняті замовником позивача, що підтверджено актами та прийняттям в експлуатацію збудованого будинку.

Будівельні матеріали (водогазопровідні труби, лічильники газові та інше), придбані позивачем у Товариства з обмеженою відповідальністю АТЛ Констракшн за договором від 25 вересня 2015 року № 25/09-ГП поставлені позивачем на будівельному майданчику Приватному підприємству Теплобудсервіс , яке було залучено у якості субпідрядника підприємства для виконання робіт за договором генерального підряду від 22 вересня 2015 року № Г-01/15.

Між позивачем (замовник) та Приватним підприємством Теплобудсервіс (виконавець) укладено договори підряду від 22 жовтня 2015 року №01/22-10-15, №02/22-10-15 та №03/22-10-15, предметом яких було будівництво багатоквартирних житлових будинків №11, №13, №11-Б, №11-А, №11-В по вул. Хмельницького в с. Петрівське Києво-Святошинського району Київської області

Виконання умов договору підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, актами приймання-передання, банківськими виписками та оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 631 та 631.2 .

Між позивачем (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Гольт Мет (продавець) укладено договір поставки від 5 травня 2015 року №24/15 на постачання металевої сітки.

На виконання умов договору позивачем надано податкові накладні, видаткові накладні, акти приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в №6, банківські виписки, оборотно-сальдові відомості по рахунку 631 та картка рахунку 631 . Перевезення придбаної за договором сітки здійснювалось власними транспортними засобами позивача, наявність яких підтверджується копіями свідоцтв про реєстрацію вантажних автомобілів.

Судами першої та апеляційної інстанцій також встановлено, що між позивачем (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Енерджі Плюс (виконавець) укладено договір субпідряду від 17 вересня 2015 року №17/09 на виконання робіт з утеплення фасаду будинку тощо в будинку №11-В по вул. Б. Хмельницького в с. Петрівське Київської області.

Виконання умов договору підтверджується податковими накладними, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, актом приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в №1, банківськими виписками, актами на закриття прихованих робіт, оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 631.2 та по рахунку 3711 .

Виконані роботи прийняті замовником позивача, що підтверджено актами, а збудований будинок прийнято в експлуатацію.

Між позивачем (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Київ-Інвестбуд (виконавець) укладено договір субпідряду від 8 жовтня 2015 року №08/10 про виконання робіт з утеплення фасаду будинку тощо в будинку №11 по вул. Б. Хмельницького в с. Петрівське Київської області.

На підтвердження виконання умов договору позивачем надано податкові накладні, довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, акт приймання виконаних будівельних робіт, банківські виписки, акти на закриття приховуваних робіт, оборотно-сальдові відомості по рахунку 631.2 та по рахунку 3711 .

Між позивачем (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Укрсіб (виконавець) укладено договори субпідряду від 10 серпня 2015 року №10/08-2015, предметом якого було виконання робіт по влаштуванню технологічних трубопроводів (обв'язка) насосної станції водопостачання (за ГП-3) з резервуаром чистої води 310 м3 та 260 м3 (за ГП-4); від 17 серпня 2015 року №1708-15, предметом якого є виконання робіт по влаштуванню штукатурки стін та цементно-піщаної стяжки підлог будинків тощо в будинках № 11, №11-А по вул. Б. Хмельницького в с. Петрівське Київської області; від 15 вересня 2015 року №1509-15, предметом якого є виконання робіт по влаштуванню внутрішніх інженерних систем опалення та вентиляції, каналізації та водопостачання тощо в будинках № 11-Б, №11-В, №13 по вул. Б. Хмельницького в с. Петрівське Київської області; від 27 жовтня 2015 року №2710-15, предметом якого є виконання оздоблювальних робіт місць загального користування, влаштування підвісних стель з гіпсокартону на 11 поверсі, влаштування г/к коробів в місцях загального користування у будинку № 11 по вул. Б. Хмельницького в с. Петрівське Київської області; від 2 листопада 2015 року №0211-15, предметом якого є виконання робіт з влаштування стяжки 1, 7-8 поверхів в буднику №11Б по вул. Б. Хмельницького в с. Петрівське Київської області; від 19 жовтня 2015 року №1910-15, предметом якого є виконання додаткових робіт по влаштуванню штукатурки швів стелі 1-10 поверхів в будинках №11, №11-А по вул. Б. Хмельницького в с. Петрівське Київської області; від 7 вересня 2015 року №0709-15, предметом якого є виконання додаткових робіт по влаштуванню водостоку внутрішніх інженерних мереж опалення, водопостачання, водостоків, каналізації в будинку №13 по вул. Б. Хмельницького в с. Петрівське Київської області; від 10 листопада 2015 року №35, предметом якого є виконання стелі будівництва житлового будинку з будівництвами нежитлових приміщень в будинку № 11-А по вул. Б. Хмельницького та по влаштуванню опалення, водопостачання, каналізації, водостоку в будинку № 13 по вул. Б. Хмельницького в с. Петрівське Київської області; від 7 жовтня 2015 року №0710-15, предметом якого є виконання комплексу робіт та штукатурення стін 6-7 поверхів, влаштування систем опалення, водопостачання, водостоку тощо у будинках №11, №11-А, №11-Б, №13 по вул. Б. Хмельницького в с. Петрівське Київської області; від 29 жовтня 2015 року №2910-15, предметом якого є роботи по штукатуренню і стяжці на 11 поверсі тощо в будинках № 11, №11-А по вул. Б. Хмельницького в с. Петрівське Київської області;

На підтвердження виконання умов договору позивачем надано податкові накладні, акти прийому-передачі проектної документації, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, акти приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в, банківські виписки, оборотно-сальдові відомості по рахунку 631.2 , картки рахунку 631.2

Оплата проведена не у повному обсязі, позаяк за умовами договорів позивач як генеральний підрядник має право притримувати 2,5% від кожного платежу, що має бути здійснений субпідряднику, в якості гарантії виконання субпідрядником його зобов'язань за відповідним договором. Після спливання гарантійного строку, за умови відсутності необхідності усувати недоліки у виконаних роботах за рахунок притриманих сум, ці суми сплачуються генеральному підряднику, який в свою чергу, сплачує відповідні суми субпідряднику.

Станом на 25 квітня 2017 року заборгованість позивача перед Товариством з обмеженою відповідальністю Укрсіб за вказаними договорами становить у сумі 248974,58 грн.

Роботи виконувалися Товариством з обмеженою відповідальністю Укрсіб , як субпідрядником позивача, оскільки позивач є генеральним підрядником щодо виконання робіт для свого замовника, Товариства з обмеженою відповідальністю Петрівський квартал відповідно до договору генерального підряду від 14 травня 2015 року №ГП 7/БХ-01, предметом якого є виконання комплексу робіт по будівництву багатоквартирних житлових будинків №11, №13, №11-А, №11-Б, №11-В по вул. Богдана Хмельницького в селі Петрівське Києво-Святошинського району Київської області.

Судами встановлено, що між позивачем (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю БФК Євробуд укладено договори субпідряду: від 23 жовтня 2015 року №23/10-15, предметом якого є виконання робіт по утепленню фасаду в будинку №11-Б по вул. Б. Хмельницького в с. Петрівське Київської області; від 23 жовтня 2015 року №23/10-15-1, предметом якого є виконання робіт по утепленню фасаду в будинку №11-А по вул. Б. Хмельницького в с. Петрівське Київської області; від 16 вересня 2015 року №16/09-15, предметом якого є виконання робот по утепленню фасаду в будинку №13 по вул. Б. Хмельницького в с. Петрівське Київської області.

В підтвердження виконання укладених договорів позивачем надано податкові накладні, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, акти приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в, банківські виписки, ліцензії на виконання господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, дозвіл на виконання небезпечних робіт, зокрема, верхолазних робіт, накази про призначення відповідальних осіб під час виконання робіт на об'єктах, оборотно-сальдові відомості по рахунку 631.2 та по рахунку 631 разом з картками рахунку 631 та рахунку 632 , актами на закриття прихованих робіт

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю БФК Євробуд було укладено договори поставки товарів (фасадної фарби), укладені у спрощеній формі, шляхом підписання обома сторонами видаткових накладних та оплати позивачем рахунків. На підтвердження зазначених правовідносин позивачем надані видаткові накладні, банківські виписки та податкові накладні.

Субпідрядником виконані роботи, визначені договорами і прийняті замовником позивача, що підтверджено актами, а збудований будинок прийнято в експлуатацію.

Судами встановлена наявність необхідних трудових ресурсів, кваліфікованого персоналу та відповідного обладнання у субпідрядників позивача для виконання умов договорів субпідряду.

Судами встановлено, що між позивачем (генеральний підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Петрівський квартал (замовник) укладено договір підряду від 14 травня 2015 року №ГП 7/БХ-01, предметом якого є виконання робіт з будівництва багатоквартирних житлових будинків № 11, №13, №11А, №11Б, №11В по вул. Богдана Хмельницького в селі Петрівське Києво-Святошинського району Київської області.

Позивачем у якості субпідрядників було залучено Товариства з обмеженою відповідальністю Укрсіб , Енерджі Плюс , Київ-Інвестбуд , Будівельно-Фінансова Компанія Євробуд .

В договорах з усіма цими чотирма субпідрядниками зазначено, що ці субпідрядники виконуватимуть будівельні роботи на тих самих об'єктах: багатоквартирних житлових будинків №11, №13, №11А, №11Б, №11В по вул. Богдана Хмельницького в селі Петрівське Києво-Святошинського району Київської області, що підтверджує прямий зв'язок з господарською діяльністю позивача робіт, які виконані зазначеними субпідрядниками.

Фактичне виконання робіт цими субпідрядниками підтверджується деклараціями про готовність до експлуатації об'єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності, які зареєстровано у Департаменті ДАБІ у Київській області 22-23 грудня 2015 року. У деклараціях зазначено, що генеральним підрядником є саме позивач, замовником є Товариство з обмеженою відповідальністю Петрівський квартал , до переліку інженерного обладнання будинків включено газові котли, роботами були будівництво внутрішніх мереж газопостачання і встановлення газових котлів із димарями та системою їх вентиляції.

Крім того, позивачем надано до суду акти приймання виконаних будівельних робіт за договором від 14 травня 2015 року №ГП 7/БХ-01, фототаблиці будинків, роздруківку із схематичним зображенням розташування будинків, копії податкових розрахунків, копії сторінок журналу обліку в'їзду автомобілів на будівельний майданчик, в якому наведено реєстраційний номер автомобіля, перелік будівельних матеріалів, які ввозяться на будівельний майданчик, кількість, обсяг або вагу будівельних матеріалів, а також назву виробника (продавця) будівельних матеріалів і найменування субпідрядника, який доставляє ці будівельні матеріали на будівельний майданчик.

Окрім зазначеного, судами встановлено, що відповідач в акті перевірки застосовував норми Податкового кодексу України у редакції, чинній до 1 січня 2015 року.

Враховуючи, що відповідачем встановлені порушення позивачем формування грошового зобов'язання з податку на додану вартість саме за період з квітня 2015 року по травень 2016 року, колегія суддів погоджується з висновками судів, що такі порушення повинні регулюватися нормами Податкового кодексу України у редакції, чинній на момент перевіряємого періоду з квітня 2015 року по травень 2016 року.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів зазначає про таке.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (далі - у редакції, чинній на момент перевіряємого періоду з квітня 2015 року по травень 2016 року) передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг

За приписами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Положеннями пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Платники податку в разі здійснення постачання товарів/послуг протягом періоду, за який складається така податкова накладна, постачання яких має безперервний або ритмічний характер: покупцям - платникам податку - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведені податкові накладні на кожного платника податку, з яким постачання мають такий характер протягом періоду, за який складається така податкова накладна, з урахуванням усього обсягу постачання товарів/послуг відповідному платнику протягом такого місяця; покупцям - особам, не зареєстрованим платниками податку, - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведену податкову накладну з урахуванням всього обсягу постачання товарів/послуг таким покупцям, з якими постачання мають такий характер, протягом такого місяця (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу.

За змістом пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Суд визнає, що відповідач в акті перевірки та податковому повідомленні-рішенні від 15 лютого 2017 року №0005101407 посилається на порушення позивачем норм Податкового кодексу України, які втратили чинність до початку періоду, в якому встановленні такі порушення.

Частиною першою статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року №996-ХІV (надалі - Закон №996-ХІV) визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною другою зазначеної статті передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За приписами статті 1 Закону №996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, платіжні доручення, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Враховуючи, що судами попередніх інстанцій встановлено підтвердження реальності господарських операцій позивача з його контрагентами належними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, встановлено відповідний рух активів, Верховний Суд не може погодитись з доводами податкового органу про нереальність здійснення господарських операцій.

Колегія суддів не погоджується із доводами податкового органу про відсутність товарно-транспортних накладних як на обставину, що свідчить про нереальність господарських операцій, оскільки судами встановлено, що за умовами договорів поставки транспортування товару здійснюється власними транспортними засобами замовника та покупця.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо. При цьому, сама собою наявність, або відсутність окремих документів, а також помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків, у зв'язку з його господарською діяльністю, мали місце.

Приймаючи до уваги встановлення судами використання позивачем у власній господарській діяльності придбаного у постачальників товарно-матеріальних цінностей, руху активів та підтвердження отриманих позивачем послуг від контрагентів, колегія суддів не приймає посилання скаржника на відсутність доказів використання товару у господарській діяльності та неправомірність формування витрат і податкового кредиту з податку на додану вартість за наведеними вище господарськими операціями. Зазначені доводи і доводи податкового органу про не підтвердження господарських операцій зустрічними перевірками контрагентів досліджено судами та надано їм відповідну оцінку.

Суд не приймає до уваги посилання податкового органу на недоліки в оформленні первинних документів платника податків, оскільки формальні недоліки в первинних документах повинні оцінюватися в сукупності з іншими обставинами справи. Перевагу необхідно надавати реальності здійснення господарської операції та її економічному змісту, а не оформленню такої операції.

Колегія суддів не приймає доводи податкового органу щодо відсутності у контрагентів позивача достатніх виробничих потужностей, працівників, офісних та складських приміщень та інших основних засобів, що не може свідчити про невиконання цими суб`єктами договірних зобов`язань перед позивачем, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин вказані юридичні особи не були позбавлені права укладати з іншими суб`єктами господарювання субпідрядних договорів, договорів оренди обладнання, транспортних засобів тощо з метою використання відповідних основних фондів, устаткування та інших ресурсів для забезпечення власної господарської діяльності та укладання таких договорів встановлено судами попередніх інстанцій.

Правильність формування платником податків податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання товарів (послуг) з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних товарів (послуг). За відсутності ж останнього відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток і податком на додану вартість за рахунок витрат та податкового кредиту.

Дослідивши рух активів, наявність господарської мети при вчиненні позивачем угод з вищезазначеними контрагентами, судами встановлено, що усі наявні у матеріалах справи документи дають змогу визначити, які саме роботи замовлялись, за якою ціною, між якими контрагентами, також надано належні докази на підтвердження використання товарів при виконанні будівельних робіт на об'єктах, оборотно-сальдові відомості по рахунках тощо.

Враховуючи встановлені судами обставини, Верховний Суд погоджується з висновками судів, що укладені між позивачем та переліченими вище контрагентами правочини відповідають вимогам чинного законодавства України, своїми наслідками спричинили зміни у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданими, факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерської та податкової звітності, які є належними та достатніми доказами того, що господарські операції фактично відбулися, а операції між позивачем та цими контрагентами враховані відповідно до їх дійсного економічного змісту, обумовлені розумними економічними причинами (цілями ділового характеру) та відповідають меті здійснення господарської діяльності.

Податковий орган доводами касаційної скарги не спростовує висновків судів попередніх інстанцій щодо правомірності відображення у складі витрат та податкового кредиту сум податку на додану вартість за господарськими операціями з наведеними вище контрагентами.

Суд зазначає, що відповідачем касаційною скаргою не обґрунтовано, із зазначенням того, у чому полягає неправильне застосування судами норм матеріального права.

Відповідач у касаційній скарзі просить про переоцінку, додаткову оцінку доказів стосовно реальності здійснення господарських операцій позивача з його контрагентами, що знаходиться поза межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відтак, доводи касаційної скарги відповідача не знайшли свого підтвердження, спростовуються матеріалами справи та не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального права.

За правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України Суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень суду не встановлено.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 10 липня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2018 року у справі №810/1257/17 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіВ.П. Юрченко І.А. Васильєва С.С. Пасічник