Ухвала

від 01.04.2021 по справі 308/2481/21

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/2481/21

1-кс/308/1388/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2021 року м. Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Ужгород клопотання начальника відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби управління нагляду у кримінальному провадженні Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні за №32021070000000005, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09.02.2021 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.204, ч.1 ст.209 КК України, про арешт майна,-

ВСТАНОВИВ:

Старший прокурор групи прокурорів у кримінальному провадженні №32021070000000005 начальник відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби управління нагляду у кримінальному провадженні Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_3 , звернувся до слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із клопотанням про арешт майна.

Клопотання обґрунтовує тим, що слідчим управлінням Головного управління ДФС у Закарпатській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №32021070000000005, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09.02.2021 року. Попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення визначена за ч. 1 ст. 204, ч. 1 ст. 204 та ч. 1 ст. 209 КК України. З матеріалів досудового розслідування встановлено, що невстановлені особи на території області зберігають та збувають фальсифіковані товари підакцизної групи з метою їх подальшої реалізації та території області та переміщення через державний кордон до країн ЄС.

Прокурор вказує, що в ході досудового розслідування даного кримінального провадження, скеровано, в порядку ст. 40 КПК України, доручення до ВБКОЗ УСБУ у Закарпатській області з метою встановлення осіб, які причетні до вчинення кримінального правопорушення та місця, де здійснюється виготовлення, зберігання та збут незаконно виготовлених тютюнових виробів. На виконання вищезгаданого доручення оперативними співробітниками УСБУ проведено заходи спрямовані на виявлення та встановлення місць зберігання незаконно виготовлених алкогольних та тютюнових виробів, фактів їх реалізації, а також осіб, що здійснюють незаконне виготовлення та транспортування з метою збуту незаконно виготовлених алкогольних та тютюнових виробів. Проведеними заходами встановлено, що останні зберігають та збувають незаконно виготовлені тютюнові вироби з підробленими марками акцизного податку України за наступними адресами: АДРЕСА_1 за даною адресою знаходиться будинок з надвірними спорудами. Згідно Державного реєстру прав на нерухоме майно, власником нерухомого майна за даною адресою є ОСОБА_4 .

У клопотанні зазначено, що в ході досудового розслідування даного кримінального провадження 29.03.2021 року, на підставі ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області по справі №308/2481/21, проведено обшук житлового будинку та прилеглої території за адресою: АДРЕСА_1 , де прокурором Берегівської окружної прокуратури ОСОБА_5 в будинку за вказаною адресою виявлено без дозвільних документів та вилучено: рушницю мисливську № НОМЕР_1 ; карабін № НОМЕР_2 з оптичним прицілом; карабін з оптичним прицілом № НОМЕР_3 «Antonio Zoli» та два патрони до нього № НОМЕР_4 . Постановою про призначення балістичної експертизи від 29.03.2021 вилучені предмети направлено в адресу Закарпатського НДЕКЦ МВС України для проведення дослідження.

Прокурор вказує, що в даному випадку у органу досудового розслідування є обґрунтовані та достатні підстави вважати, що всі вилучені предмети містять ознаки речового доказу, як визначено ч. 1 ст. 98 КПК України і будуть використані як докази фактів та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Зазначає, що метою накладення арешту згідно процесуальних норм п. п. 1,2 ч. 2 ст. 170 КПК України є забезпечення кримінального провадження у частині збереження речових доказів та забезпечення спеціальної конфіскації. Вказує, що у зв`язку з тим, що вільний доступ до речових доказів, призведе до їх псування, перетворення, втрати, знищення, виникла необхідність в накладенні арешту на речові докази із забороною їх користування.

На підставі наведеного прокурор просить накласти арешт на рушницю мисливську № НОМЕР_1 ; карабін № НОМЕР_2 з оптичним прицілом; карабін з оптичним прицілом № НОМЕР_3 «Antonio Zoli» та два патрони до нього № НОМЕР_4 , що були виявлені та вилучені 29.03.2021 у період з 09:35 год. по 10:25 год. за адресою: АДРЕСА_1 .

Прокурор у судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, при цьому, подав заяву, відповідно до змісту якої просить провести розгляд клопотання про арешт майна без його участі, клопотання підтримує в повному обсязі та просить задовольнити.

Власник майна в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду поданого клопотання повідомлений належним чином. Згідно ч. 1 ст.172КПК України неприбуття власника майна у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

У відповідності до ч. 4 ст. 107 КПК України, у зв`язку з неприбуттям учасників судового провадження фіксування кримінального провадження в суді технічними засобами не здійснювалося.

Згідно ст.131КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Згідно з ч. 3ст. 132 КПК Українизастосування заходів забезпечення кримінального провадження, зокрема і арешту майна, можливе лише якщо: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Відповідно змісту ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Слідчим суддею встановлено, що слідчим управлінням Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області проводиться досудового розслідування у кримінальному провадженні за №32021070000000005, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09.02.2021 року за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.204 КК України та ч.1 ст.209 КК України.

Зі змісту долученого до клопотання витягу із ЄРДР за №32021070000000005 вбачається, що підставою для внесення відомостей стало надходження до Закарпатської обласної прокуратури матеріалів з УСБУ в Закарпатській області, з яких вбачається, що окремі, на даний час не встановлені особи, на території області зберігають та збувають фальсифіковані товари підакцизних груп з метою їх подальшої реалізації на території області та переміщення через державний кордон до країн ЄС.

Ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 25.03.2021 року, справа №308/2481/21, 1-кс/308/1272/21, було надано дозвіл на проведення обшуку приміщень (будинок з надвірними побудовами), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , які перебувають у власності ОСОБА_4 , підсобних (господарських) приміщень (споруд), які до нього відносяться та території, яка виділена для обслуговування споруди, з метою відшукання та вилучення: тютюнових виробів та їх компонентів без акцизних марок податку або з ознаками підробки (тару, у тому числі і пусту, етикетки, тютюн та тютюнові суміші, у тому числі і тару, в яких вони зберігаються чи зберігались); марок акцизного податку України, які містять ознаки підробки, обладнання для їх виготовлення та наклеювання на пачки; чорнових записів, документів, які містять відомості про придбання та реалізацію тютюнових виробів, без акцизних марок податку або з ознаками підробки.

Згідно протоколу обшуку від 29 березня 2021 року, який був проведений за адресою: АДРЕСА_1 , в ході проведення обшуку було виявлено та вилучено рушницю мисливську № НОМЕР_1 ; карабін № НОМЕР_2 з оптичним прицілом; карабін з оптичним прицілом № НОМЕР_3 «Antonio Zoli» та два патрони до нього № НОМЕР_4 .

Постановою заступника начальника другого відділу розслідування кримінальних проваджень слідчого управління ГУ ДФС у Закарпатській області капітана податкової міліції ОСОБА_6 від 29.03.2021 року, у межах кримінального провадження за №32021070000000005 від 09.02.2021 року, було призначено балістичну експертизу, проведення якої доручено експертам Закарпатського НДЕКЦ МВС України.

29.03.2021 року зазнану постанову від 29.03.2021 року було направлено на виконання Директору Закарпатського НДЕКЦ МВС України для проведення судово-балістичної експертизи, що підтверджується супровідним листом №605/10/07-97-03-02 від 29.03.2021 року, який долучений до матеріалів клопотання.

Частиною 10 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Згідно із ч. 5ст. 171 КПК Україниу разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченоїст. 235 КПК України, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором упродовж 48 годин після вилучення такого майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої воно вилучено.

Внесене прокурором в межах кримінального провадження №32021070000000005 від 09.02.2021 року клопотання про накладення арешту на майно відповідає вимогам ч. 2 ст. 171 КПК України.

Відповідно доположень ч.2ст.170КПК Україниарешт майнадопускається зметою забезпечення: збереженняречових доказів;спеціальної конфіскації; конфіскаціїмайна яквиду покаранняабо заходукримінально-правовогохарактеру щодоюридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Метою поданого клопотання про арешт майна прокурор визначив збереження речових доказів та забезпечення спеціальної конфіскації, у відповідності до п.1 ч.2 ст.170 КПК України.

З приводу накладення арешту з метою збереження речових доказів слідчий суддя вважає за необхідне зазначити наступне.

Речовими доказами, відповідно до ст. 98 КПК України, є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

З огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

В ч.2 ст.173КПК України встановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу).

Як вбачається з матеріалів клопотання досудове розслідування у даному кримінальному провадженні здійснюється за попередньою кваліфікацією кримінального правопорушення за ч.1 ст.204 КК України та ч.1 ст.209 КК України.

Частиною першою ст.204 КК України передбачено відповідальність за незаконне придбання з метою збуту або зберігання з цією метою, а також збут чи транспортування з метою збуту незаконно виготовлених спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, пива, тютюнових виробів, тютюну, промислових замінників тютюну, пального або інших підакцизних товарів.

За ч.1 ст.209 КК України відповідальність настає за набуття, володіння, використання, розпорядження майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, у тому числі здійснення фінансової операції, вчинення правочину з таким майном, або переміщення, зміна форми (перетворення) такого майна, або вчинення дій, спрямованих на приховування, маскування походження такого майна або володіння ним, права на таке майно, джерела його походження, місцезнаходження, якщо ці діяння вчинені особою, яка знала або повинна була знати, що таке майно прямо чи опосередковано, повністю чи частково одержано злочинним шляхом.

Обов`язок доведення необхідності арешту майна та наявності відповідних ризиків, законодавцем покладено на особу, що звернулася з клопотання про арешт майна.

Разом з тим, органом досудового розслідування не доведено, що майно, на яке просить накласти арешт, має значення для досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, та що вказані речі відповідають критеріям, визначеним ст. 98 КПК Українидля визнання їх речовими доказами, зокрема, що вилучена зброя та боєприпаси до неї була знаряддям вчинення кримінального правопорушення, на ній містяться сліди або інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі вказані предмети були об`єктом кримінально протиправних дій, набуті кримінально протиправним шляхом.

Приймаючи до уваги вищевикладене та враховуючи правову кваліфікацію кримінального правопорушення за ч.1 ст.204 КК України та ч.1 ст.209 КК України, за фактами вчинення яких розслідується кримінальне провадження та в межах якого подано дане клопотання, слідчий суддя приходить до висновку, про відсутність достатніх підстав для накладення арешту на зазначене в клопотанні майно, з метою забезпечення збереження речового доказу, так як органом досудового розслідування не доведено, яке доказове значення у даному кримінальному провадженні має вказане майно. Даних про те, що були внесені відомості до ЄРДР за іншою кримінально-правовою кваліфікацією слідчому судді надано не було.

Сама лише констатація факту, що вказане майно має значення речових доказів не є достатнім мотивом для висновку, що вони підтверджують відповідні факти та обставини, які підлягають доказуванню в даному кримінальному провадженні.

Крім цього у матеріалах клопотання відсутня постанова органу досудового розслідування про визнання майна, на яке прокурор просить накласти арешт, речовим доказом у вказаному кримінальному провадженні.

Щодо накладення арешту з метою забезпечення спеціальної конфіскації слідчий суддя вважає за необхідне зазначити.

Згідно положень п.3-1 ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу).

Відповідно до ч.4 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.

Відповідно до положень ч.1 ст.96-1 КК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а так само передбаченого частиною першою статті 150, статтею 154, частинами другою і третьою статті 159-1, частиною першою статті 190, статтею 192, частиною першою статей 204, 209-1, 210, частинами першою і другою статей 212, 212-1, частиною першою статей 222, 229, 239-1, 239-2, частиною другою статті 244, частиною першою статей 248, 249, частинами першою і другою статті 300, частиною першою статей 301, 302, 310, 311, 313, 318, 319, 362, статтею 363, частиною першою статей 363-1, 364-1, 365-2 цього Кодексу.

Як встановлено з матеріалів клопотання досудове розслідування кримінального провадження за №32021070000000005 здійснюється за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204 КК України та ч.1 ст.209 КК України.

Положеннями ч.1 ст.96-2 КК України передбачені випадки застосування спеціальної конфіскації. Спеціальна конфіскаціязастосовується уразі,якщо гроші,цінності таінше майно: 1)одержані внаслідоквчинення кримінальногоправопорушення та/абоє доходамивід такогомайна; 2)призначалися (використовувалися)для схилянняособи довчинення кримінальногоправопорушення,фінансування та/абоматеріального забезпеченнякримінального правопорушенняабо винагородиза йоговчинення; 3) були предметом кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави; 4) були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

Однак, як вбачається з наданих матеріалів та змісту самого клопотання, не може бути накладено арешт на зазначене майно і з метою забезпечення спеціальної конфіскації, оскільки жодних даних, які б відповідали правовій підставі накладення арешту на майно, передбаченій ч. 4ст. 170 КПК України, в клопотанні сторони обвинувачення не приведено та в доданих до нього матеріалах не міститься. При цьому, прокурором належним чином не доведено наявність обставин, викладених у ст. 96-2 КПК України.

Відповідно до положень ч.1 ст.173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

За таких обставин, доводи клопотання про арешт майна слідчий суддя вважає необґрунтованими, а правові підстави для його застосування недоведеними, у зв`язку із чим приходить до висновку, що в задоволенні клопотання слід відмовити.

Відповідно доположень п.2,ч.1ст.169КПК Українитимчасово вилученемайно повертаєтьсяособі,у якоївоно буловилучено за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна.

При цьому, слідчий суддя звертає увагу, що у відповідності до положень ч.7 ст.237 КПК України предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

Керуючись ст.ст. 170-173, 309, 372, 376, 395 КПК України, ст. 96-1, 96-2, 98 КК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання начальника відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби управління нагляду у кримінальному провадженні Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні за №32021070000000005, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09.02.2021 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.204, ч.1 ст.209 КК України, про арешт майна, - відмовити.

Ухвала про накладення арешту може бути оскаржена безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного

суду Закарпатської області ОСОБА_1