Постанова

від 11.03.2021 по справі 910/14180/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" березня 2021 р. Справа№ 910/14180/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Разіної Т.І.

Шаптали Є.Ю.

за участю секретаря судового засідання Тарнавського В.Б.

за участю представника(-ів) згідно протоколу судового засідання від 11.03.2021

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Пожмашина"

на рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2020 (повний текст складено 18.11.2020)

у справі №910/14180/18 (суддя Сташків Р.Б.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Пожмашина"

до Державної служби України з надзвичайних ситуацій

про визнання договору недійсним в частині,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Пожмашина" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Державної служби України з надзвичайних ситуацій про визнання недійсним пункту 8.6 договору від 16.05.2018 № 21-5/7 про закупівлю згідно з "ДК 021:2015 код 34140000-0 Великовантажні мототранспортні засоби (Пожежно-рятувальні автомобілі для пожежогасіння і проведення рятувальних робіт)".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірний пункт договору суперечить нормам чинного законодавства, оскільки умовами пунктів 8.2 та 8.6 договору передбачена подвійна відповідальність, що на думку ТОВ "Промислова компанія "Пожмашина", суперечить нормам статті 61 Конституції України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.02.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2019 у справі № 910/14180/18, відмовлено у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.07.2020 постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2019 і рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2019 у справі № 910/14180/18 скасовано, вказану вище справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

При цьому Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вказав, що під час нового розгляду справи місцевому господарському суду необхідно, дослідити умови договору, зокрема, викладені в пунктах 8.2 і 8.6, та установити, чи підпадають проценти за користування чужими грошовими коштами, які за умовами пункту 8.6 договору нараховуються за кожен день прострочення виконання зобов`язання, під визначення пені.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.11.2020 у позові відмовлено повністю.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено обставин невідповідності пункту 8.6. договору вимогам законодавства України, а також права позивача, за захистом яких він звернувся до суду, відповідачем не порушено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Пожмашина" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2020 у справі №910/14180/18 і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю, пункт 8.6. договору №21-5/7 від 16.05.2018 про закупівлю згідно з "ДК 021:2015 код 34140000-0 Великовантажні мототранспортні засоби (Пожежно-рятувальні автомобілі для пожежогасіння і проведення рятувальних робіт)" визнати недійсним.

Короткий зміст апеляційної скарги та узагальнення її доводів

В обґрунтування наведеної позиції, викладеної у апеляційній скарзі, позивач зазначає, що оскаржуване судове рішення прийнято без дотриманням висновків викладених Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 09.07.2020 по цій справі, зокрема, судом першої інстанції неповно з`ясовано обставин, що мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та порушено норми процесуального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевий господарський суд не дослідив зазначений у п. 8.6. договору спосіб обчислення "процентів за користування чужими грошовими коштами" і не встановив, що вказаний спосіб обчислення за кожен день є саме способом обчислення пені.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу та узагальнення його доводів

Заперечуючи проти доводів викладених у апеляційній скарзі відповідач просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін. Зокрема, наголошуючи на тому, що передбачені спірним пунктом договору проценти не є неустойкою (штрафом, пенею), а є саме процентами за користування коштами, сплаченими відповідачем як попередня оплата за договором, відповідно до частини 3 статті 693 Цивільного кодексу України, тому стягуються незалежно від наявності вини відповідача.

За таких обставин відповідач стверджує, що за вищезгаданим спірним пунктом договору права позивача ніяким чином не порушуються.

Короткий зміст відповіді на відзив та узагальнення її доводів

У відповіді на відзив позивач повністю підтримує свою правову позицію, яка викладена у апеляційній скарзі.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.12.2020 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Пожмашина" передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Іоннікової І.А., суддів Разіної Т.І., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.12.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Пожмашина" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2020 у справі №910/14180/18; розгляд апеляційної скарги призначено на 03.02.2021.

03.02.2021 судове засідання не відбулося, у зв`язку з перебуванням судді Разіної Т.І. у відпустці.

Згідно розпорядження Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2021 у справі №910/14180/18 призначено повторний автоматизований розподіл, відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.02.2021, справу №910/14180/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді: Тарасенко К.В., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.02.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Пожмашина" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2020 у справі №910/14180/18 колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Іоннікової І.А., суддів Тарасенко К.В., Шаптали Є.Ю.; розгляд апеляційної скарги призначено на 11.03.2021.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Пожмашина" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2020 у справі №910/14180/18 колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Іоннікової І.А., суддів Разіної Т.І., Шаптали Є.Ю.; розгляд справи вирішено здійснювати за раніше визначеною датою та часом.

В судове засідання, яке відбулося 11.03.2021 з`явилися представники позивача та відповідача, які підтримали свої правові позиції щодо апеляційної скарги.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

16.05.2018 між Державною службою України з надзвичайних ситуацій (за договором - замовник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Пожмашина" (за договором - постачальник, позивач) за результатами проведеної процедури закупівлі відповідно до Закону України "Про публічні закупівлі" укладено договір № 21-5/7 про закупівлю згідно з "ДК 021:2015 код 34140000-0 Великовантажні мототранспортні засоби (Пожежно-рятувальні автомобілі для пожежогасіння і проведення рятувальних робіт)" надалі - договір.

Відповідно до пункту 1.1 договору постачальник зобов`язується поставити у власність замовнику згідно з ДК 021:2015 код 34140000-0 Великовантажні мототранспортні засоби (Пожежно-рятувальні автомобілі для пожежогасіння і проведення рятувальних робіт). Автоцистерни пожежні АЦ-4-60 (530927)-515М, автоцистерни пожежні АЦ-4-60 (5401НЕ)-515К (продукція) в кількості та комплектації згідно з специфікацією (додаток 1), що є невід`ємною частиною договору, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити продукцію на умовах цього договору.

Ціна договору становить 600 535 800,00 грн (п. 2.1. договору).

Пунктом 8.1 договору передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань, передбачених цим договором, сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та додатково чинним законодавством України.

Згідно з пунктом 8.2 договору за порушення строків виконання зобов`язання постачальник сплачує на користь замовника пеню у розмірі 0,1% вартості продукції, з якої допущено прострочення виконання, за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів - постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості поставленої продукції.

За змістом пункту 8.6 договору за користування коштами, у разі несвоєчасної поставки продукції, постачальник сплачує замовнику 0,1% від суми попередньої оплати за кожен день від дня, коли продукція мала бути передана замовнику, до дня фактичної передачі продукції або повернення суми попередньої оплати.

Спір у даній справі виник, у зв`язку з тим, що на думку позивача, спірний пункт договору суперечить нормам чинного законодавства, а тому позивач просив суд першої інстанції визнати недійним пункт 8.6 договору.

Під час нового розгляду, рішенням Господарського суду міста Києва від 04.11.2020 у позові відмовлено повністю.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, вивчивши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню з наступних підстав.

Частиною 2 ст. 16 Цивільного кодексу України визначено, що одним із способів захисту цивільного права може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

За приписами ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Правочин є правомірним, якщо його недійсніть прямо не втановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України). Частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин), а ч. 1 цієї норми визначені підстави недійсності правочину, а саме недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою-третьою, п`ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для дійсності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятись у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як зазначалося раніше, умовами п. 8.2, 8.6 договору сторони передбачили, що за порушення строків виконання зобов`язання постачальник сплачує на користь замовника пеню у розмірі 0,1% вартості продукції, з якої допущено прострочення виконання, за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів - постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості поставленої продукції. За користування коштами, у разі несвоєчасної поставки продукції, постачальник сплачує замовнику 0,1% від суми попередньої оплати за кожен день від дня, коли продукція мала бути передана замовнику, до дня фактичної передачі продукції або повернення суми попередньої оплати.

Положеннями ст. 536 Цивільного кодексу України закріплено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Зі змісту ч. 3 ст. 692 Цивільного кодексу України вбачається, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Отже, у договорі може бути передбачена умова для боржника у вигляді плати за користування чужими коштами, розмір якої у вигляді процентів може визначатися у договорі.

Підставами для застосування до сторін правовідносин ст. 536 Цивільного кодексу України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України конкретизовано передбачений статтями 536 та 693 цього Кодексу обов`язок покупця сплачувати встановлений договором або законом розмір процентів за незаконне користування чужими грошовими коштами з визначенням додаткового зобов`язання боржника на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України надано можливість визначення розміру процентів саме у річних, а не у будь-який інший спосіб, обумовлений у договорі.

Згідно з визначенням поняття неустойки, що передбачено ст. 549 Цивільного кодексу України, грошовою сумою, яку боржник повинен передати кредитору у разі порушення зобов`язання, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання, є пеня.

Системний аналіз ч. 2 ст. 536, ч. 2 ст. 625 та ст. 627 Цивільного кодексу України дає змогу суду дійти висновку, що законодавцем не обмежено право сторін визначити у договорі розмір процентів за неправомірне користування чужими коштами. Однак, диспозитивний характер цих норм у цілому обмежується положенням ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, яка зазначає про стягнення 3% річних, що має наслідком визначення таких процентів саме у річних, а не у будь-який інший спосіб обчислення процентів за умовами договору.

Отже, законодавцем передбачено, що договором може бути встановлено інший розмір процентів річних, а не інший спосіб їх обчислення (зокрема, в розмірі певного проценту за кожний день прострочення).

Вказане відповідає правовій позиції викладеній у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 05.06.2020 у справі № 922/3578/18 та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.07.2020 у справі № 910/14180/18, від 14.01.2019 у справі № 910/3777/18, від 11.10.2018 у справі № 911/3847/17.

Верховним Судом України у постановах від 01.07.2017 у справі № 3-32гс14 та від 24.12.2013 у справі № 3-37гс13 було визначено порядок нарахування відсотків за користування чужими грошовими коштами відповідно до статей 536, 625 Цивільного кодексу України, відповідно до якого зі змісту цих статей випливає, що договором може бути встановлено інший розмір процентів річних, а не інший спосіб їх обчислення.

Разом із цим, згідно з положеннями статті 549 Цивільного кодексу України грошовою сумою, яку боржник повинен передати кредитору у разі порушення зобов`язання, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання, є пеня.

Аналогічний висновок викладений також у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.10.2018 у справі № 917/63/18.

Статтею 61 Конституції України закріплено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що вказані п. 8.2, 8.6. договору фактично передбачають двічі таку міру відповідальності, як пеня.

Відтак, позовні вимоги позивача стосовно визнання недійсним пункту 8.6 договору є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доводам позивача та не здійснив аналіз вище наведених положень Цивільного кодексу України, внаслідок чого припустився помилкового висновку про безпідставність позовних вимог позивача.

За встановлених апеляційним судом обставин справи рішення місцевого господарського суду, яке прийняте при невідповідності висновків суду обставинам справи, призвело до порушення норм матеріального права, внаслідок чого підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову.

Наведені в апеляційній скарзі доводи є документально обґрунтованими та такими, що неналежним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді даної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: не з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Висновки за результатами апеляційної скарги

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права, крім того не з`ясував обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у оскаржуваному судовому рішенні, не відповідають обставинам справи, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову.

У зв`язку із задоволенням апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Пожмашина" задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2020 у справі №910/14180/18 - скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

"Позов задовольнити.

Визнати п. 8.6. договору №21-5/7 від 16.05.2018 про закупівлю згідно з "ДК 021:2015 код 34140000-0 Великовантажні мототраспотні засоби (Пожежно - рятувальні автомобілі для пожежогасіння і проведення рятувальних робіт)" недійсним.

Стягнути з Державної служби України з надзвичайних ситуацій (01030, місто Київ, вулиця Олеся Гончара, будинок 55; код ЄДРПОУ 38516849) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Пожмашина" (17583, Чернігівська область, Прилуцький район, селище міського типу Ладан, вулиця Миру, будинок 100А; код ЄДРПОУ 33742637) 1762,00 грн (одна тисяча сімсот шістдесят дві грн 00 коп) витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви, 2643,00 грн (дві тисячі шістсот сорок три грн 00 коп) витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

Матеріали справи №910/14180/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 02.04.2021.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді Т.І. Разіна

Є.Ю. Шаптала