Рішення

від 05.04.2021 по справі 904/631/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.04.2021м. ДніпроСправа № 904/631/21

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м.Дніпро

до Управління соціального захисту населення Апостолівської районної державної адміністрації, м.Апостолове

про стягнення збитків від інфляції та 3% річних в сумі 50 648,47 грн.

Суддя Красота О.І.

Без участі представників сторін

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" звернулося до Господарського суду з позовом до Управління соціального захисту населення Апостолівської районної державної адміністрації і просить суд стягнути 34 327,26 грн. - інфляційних витрат, 16 321,21 грн. - 3% річних та судовий збір.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням Відповідачем встановленого рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 12.09.2017 грошового зобов`язання щодо оплати заборгованості в розмірі 179 320,93 грн. по витратах, понесенених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах за період з грудня 2015 по грудень 2016.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 04.02.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

17.02.2021 Відповідач подав відзив на позов, в якому проти позовних вимог заперечує та в позові просить відмовити, посилаючись на те, що Відповідач є органом виконавчої влади, а не фінансовою установою та всі фінансові розрахунки проводяться за рахунок коштів з державного, районного та місцевих бюджетів, виділених на ці цілі відповідними органами.

Частинами 1, 2 статті 23 Бюджетного кодексу України встановлене, що будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюється лише за наявності бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України у порядку, визначеному цим Кодексом. Частиною 1 статті 3 Закону про гарантії встановлено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів(Казначейством), зокрема, у разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Відповідно до пункту 3 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень заборгованість за судовими рішеннями підлягає погашенню у такій черговості: у першу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду щодо пенсійних та соціальних виплат, про стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок злочину або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, а також у зв`язку з втратою годувальника;у другу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду, пов`язаними з трудовими правовідносинами; у третю чергу погашається заборгованість за всіма іншими рішеннями суду.

Державна казначейська служба України відповідно до наданих повноважень здійснює виконання судових рішень виключно в межах суми, передбаченої законом про Державний бюджет України на відповідний рік за бюджетною програмою для виконання рішень суду (ст. 3 Закону про гарантії) та порядку черговості надходження виконавчих документів, що відповідає принципу справедливості та забезпечує рівні права стягувачів на одержання коштів Державного бюджету за рішенням суду.

Тому, Відповідач вважає, що ситуація, яка склалася відбулась не з його вини.

Відповідно до ч.5 ст.252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Статутом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (далі по тексту - позивач) його предметом діяльності є надання телекомунікаційних послуг, в тому числі послуг фіксованого місцевого, міжміського, міжнародного та рухомого (мобільного) зв`язку, комп`ютерного зв`язку, радіозв`язку (з використанням радіочастот), послуг цифрового телебачення, інших послуг мультисервісних мереж та інших телекомунікаційних додаткових (супутніх) послуг.

Відповідно до приписів чинного законодавства України публічне акціонерне товариство "Укртелеком" надає телекомунікаційні послуги споживачам.

Згідно статті 63 Закону України "Про телекомунікації" телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Пунктом 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №295 від 11.04.2012, визначено, що установлені законами пільги з оплати послуг надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред`явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.

Відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу", Закону України "Про жертви нацистських переслідувань", Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Закону України "Про статус ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний статус" та Закону України "Про охорону дитинства" для певних категорій споживачів встановлені пільги з оплати за послуги зв`язку.

Отже, між сторонами виникли правовідносини щодо надання послуг зв`язку окремим категоріям споживачів на пільговій основі.

В період з січня 2016 по грудень 2016 Позивачем надано телекомунікаційних послуг на пільгових умовах споживачам, які проживають в Апостолівському районі Дніпропетровської області на загальну суму 180 811,62грн., що підтверджується витягами з поіменних списків громадян, яким було надано послуги на пільгових умовах за формою "2-пільга".

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12.09.2017 у справі №904/7633/17 позовні вимоги задоволені у повному обсязі.

Вирішено стягнути з Управління соціального захисту населення Апостолівської районної державної адміністрації на користь публічного акціонерного товариства "Укртелеком" 180 811,62 грн. основної заборгованості; 2 712,17грн. судового збору.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.12.2017 рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.09.2017 у справі №904/7633/17 скасовано частково; позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Управління соціального захисту населення Апостолівської районної державної адміністрації на користь публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Дніпропетровської філії публічного акціонерного товариства "Укртелеком" 179 320,93 грн. заборгованості та 2 689,81 грн. витрат по сплаті судового збору; в решті в позові відмовлено.

02.01.2018 на виконання постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.12.2017 видано наказ.

Відповідно до ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Позивач вказує на те, що станом на 16.12.2020 Відповідач не виконав встановлене рішення суду грошове зобов`язання щодо оплати заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах за період з грудня 2015 по грудень 2016 у розмірі 179 320,93 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 2689,81 грн.

16.12.2020 Позивач на адресу Відповідача направив вимогу №120 про сплату інфляційних витрат 3% річних, у зв`язку з невиконанням грошового зобов`язання та невиконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 02.01.2018 , що і стало причиною виникнення спору.

Приймаючи рішення, господарський суд виходив з наступного.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права і обов`язки.

Згідно з ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.2 ст. 530 ЦК України визначено, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 193 ГК України унормовано, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 ГК України).

Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію, закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначено Законом України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії".

Статтею 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" встановлено, що виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв`язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності .

Відповідно до статті 87 Бюджетного кодексу України, видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення належать до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України. При цьому порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим визначаються Кабінетом Міністрів України (частина друга статті 97 Бюджетного кодексу України).

За змістом частини першої статті 89 та статті 102 Бюджетного кодексу України видатки на відшкодування вартості послуг, наданих пільговим категоріям громадян, здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з державного бюджету України (субвенцій з державного бюджету України) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256 затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету (далі по тексту - Порядок), відповідно з вказаним порядком встановлено механізм фінансування видатків місцевих бюджетів і здійснення компенсаційних виплат за вказані пільги окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету України. Пунктом 2 постанови, встановлено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ним щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

Пунктами 3, 4 Порядку передбачено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевий держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення; а перерахування сум субвенцій на фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення провадиться Державною казначейською службою згідно з помісячним розписом асигнувань державного бюджету, але в межах фактичних зобов`язань відповідних бюджетів щодо пільг, субсидій, допомоги та компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян. Щомісячні суми субвенцій перераховуються на рахунки місцевих бюджетів, відкриті Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій у відповідних органах Державної казначейської служби, пропорційно обсягам субвенцій, передбаченим у державному бюджеті для бюджету Автономної Республіки Крим, обласних бюджетів, бюджетів мм. Києва та Севастополя;

Згідно з пунктами 5, 7, 8 Порядку головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення); Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим, фінансові органи обласних держадміністрацій протягом двох операційних днів після отримання коштів субвенцій надають органам Державної казначейської служби платіжні доручення щодо перерахування цих коштів на рахунки районних бюджетів, бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення пропорційно фактичним зобов`язанням з пільг, субсидій, допомоги та компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян відповідних бюджетів на дату проведення платежів з їх оплати. Щомісячні суми субвенцій перераховуються органами Державної казначейської служби на рахунки місцевих бюджетів з урахуванням їх обсягів, передбачених у бюджеті Автономної Республіки Крим, обласних бюджетах для відповідних місцевих бюджетів. Органи Державної казначейської служби протягом операційного дня з часу отримання відповідних платіжних доручень направляють кошти субвенцій на рахунки місцевих бюджетів, відкриті в територіальних управліннях Державної казначейської служби; отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державної казначейської служби, для здійснення відповідних видатків. Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють у п`ятиденний строк розрахунки з постачальниками відповідних послуг і ведуть облік за видами пільг, у тому числі на оплату пільг з послуг зв`язку, зокрема безпровідного доступу до телекомунікаційної мережі з придбанням відповідних стаціонарних абонентських терміналів.

Відповідно до статі 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За своїм правовим статусом позивач є особою приватного права, суб`єктом господарювання, який здійснює господарську діяльність на власний ризик та має право на оплату наданих ним споживачам послуг у повному обсязі.

Обсяг наданих позивачем послуг, як і розмір понесених витрат на надання послуг на пільгових умовах підтверджено наявними у справі документальними доказами.

Відповідно до положень наведеного вище законодавства відшкодування понесених витрат на надання послуг на пільгових умовах повинно здійснюватися розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з Державного бюджету, якими фінансуються відповідні видатки місцевого бюджету.

Отже, положеннями чинного законодавства передбачено відшкодування Позивачу понесених витрат на надання послуг на пільгових умовах, яке повинно здійснюватись головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів ї виконання державних програм соціального захисту населення і таким розпорядником є Відповідач.

Згідно ч.6 ст. 48 Бюджетного кодексу України бюджетні зобов`язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв`язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання Позивачем нараховано Відповідачу 3% річних за загальний період прострочення з 03.01.2018 по 29.12.2020 у сумі 16 321,21 грн.

Перевіривши розрахунок 3% річних у сумі 16 321,21 грн ., судом встановлено, що вказаний розрахунок Позивачем зроблено не вірно, оскільки сума заборгованості на яку нараховується 3% річних становить 179 320,93 грн., проте Позивачем включено також суму судового збору у розмірі 2 689,81, яка підлягає примусовому стягненню за наказом Господарського суду Дніпропетровської області від 02.01.2018, що суперечить приписам ст.625 Цивільного кодексу України.

Зробивши власний перерахунок суми за вказаний вище період, сума 3% річних становить суму у розмірі 16 080,01 грн., яка відповідно і підлягає задоволенню. В решті суми у розмірі 241,20 грн. слід відмовити.

Також, Позивачем нараховано Відповідачу інфляційні витрати в сумі 34 327,26 грн. за період з 03.01.2018 по 29.12.2020.

Перевіривши розрахунок інфляційних витрат у сумі 34 327,26 грн ., судом встановлено, що вказаний розрахунок Позивачем зроблено не вірно, оскільки сума заборгованості на яку нараховується інфляційні витрати становить 179 320,93 грн., проте Позивачем включено також суму судового збору у розмірі 2 689,81, яка підлягає примусовому стягненню за наказом Господарського суду Дніпропетровської області від 02.01.2018, що суперечить приписам ст.625 Цивільного кодексу України.

Після перерахунку судом інфляційних витрат сума є більшою ніж вказана Позивачем, тому вказану вимогу суд задовольняє в повному обсязі в редакції Позивача у сумі 34 327,26 грн.

З урахуванням викладеного, позов підлягає задоволенню частково зі стягненням з Відповідача 34 327,26 грн. - інфляційних витрат, 16 080,01 грн. - 3% річних. В решті позовних вимог відмовити.

Заперечення Відповідача судом не приймається, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Частина 2 ст. 218 Господарського кодексу України та ст. 617 Цивільного кодексу України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення від відповідальності.

За змістом ч. 2 ст. 617 ЦК України, ч. 2 ст. 218 ГК України та рішення Європейського суду з прав людини від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність боржника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 22.03.2017 у справі № 905/2358/16 та від 15.05.2012 у справі №11/446, постановах Вищого господарського суду України від 12.04.2017 у справі № 927/1039/16, від 08.08.2017 у справі №910/599/17, від 05.09.2017 у справі №908/3196/16, від 26.09.2017 у справі №921/19/17-г/14.

Відповідно до ст. ст.74, 77 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відсутність фінансування на відшкодування надавачам послуг пільговим категоріям населення, на яке посилається Відповідач, судом не приймається, оскільки суперечить наведеним вище правовим нормам.

Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 193 Господарського Кодексу України, ст. ст.11, 509, 525-527, 530, 625, 901 Цивільного кодексу України, ст. ст. 73, 74, 75, 76-79, 86, 129, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Управління соціального захисту населення Апостолівської районної державної адміністрації, (53802, м.Апостолове, Дніпропетровська область, вул.Визволення, 36, ЄДРПОУ 03192141) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (01601, м.Київ, бул.Тараса Шевченко, буд.18, ЄДРПОУ 21560766) в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", (49101, м.Дніпро, вул.Херсонська, буд.26, ЄДРПОУ 25543196) 34 327,26 грн. - інфляційних витрат, 16 080,01 грн. - 3% річних та судовий збір у розмірі 2 259,19 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області протягом 20 днів з дня його оголошення.

Суддя О.І. Красота

Повне рішення складено

05.04.2021.