Рішення

від 28.05.2010 по справі 2-674/2010

РОЗДІЛЬНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                                                                                              Справа №2-674/2010

                                                         РІШЕННЯ

                                                ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

       28 травня 2010 року Роздільнянський районний суд Одеської області у складі головуючого судді Ільяшук А.В.,

При секретарі Войнікової Л.Ф.,

За участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача та третьої особи - адвоката ОСОБА_2,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізмір Текстиль", третьої особи ОСОБА_3, директора ТОВ "Ізмір Текстиль", - про стягнення заборгованості по заробітній платі,моральної шкоди, -

                                                         ВСТАНОВИВ:

     26.03.2010 року ОСОБА_1 звернулася з вказаним позовом до відповідача та третьої особи та просить суд стягнути з відповідача на її користь заборгованість по заробітній платі та середній заробіток за час невиплати належних при звільненні сум у розмірі 9600 гривен; стягнути з відповідача на свою користь моральну шкоду в сумі 1500 гривен; стягнути з відповідача на свою користь судові витрати. Свої позовні вимоги мотивує тим,що згідно наказу №199-к від 28.11.2008 року вона була прийнята на посаду інспектора з кадрів ТОВ "Ізмір текстиль", а також уклала трудову угоду з відповідачем. 30.12.2008 року позивач призначена на посаду начальника відділу кадрів, наказ №257-к, заробітна плата складала згідно штатного розпису - 800 гривен на місяць. У квітні 2009 року позивач перебувала у відпустці без збереження заробітної плати, що підтверджується наказами №310-к від 01.04.2009 року та №321-к від 16.04.2009 року. У період з 01.07.2009 року по 24.07.2009 року позивач перебувала у щорічній відпустці, що підтверджується наказом №327-к від 01.07.2009 року. Після виходу із відпустки позивача повідомили,що згідно нового штатного розпису її посаду перевели на 0,5 ставки, тобто її заробітна плата за травень та червень 2009 року склала по 400 гривен на місяць. Ці дії відповідача позивач вважає незаконними, оскільки її не попереджали про зміну істотних умов праці. З 31.07.2009 року позивача звільнено із займаної посади за угодою сторін,наказ №332-к. При звільненні відповідач не провів розрахунок з позивачем, зазначений у ст.116 КЗпП України. Заборгованість по заробітній платі з лютого 2009 року по липень 2009 року складає 4000 гривен, середній заробіток за час затримки виплати належних сум при звільненні з серпня 2009 року по лютий 2010 року складає 5600 гривен, а фактично на період розгляду справи відповідач не усунув порушення її прав на отримання заробітної плати. На думку позивача відповідач повинен їй сплатити 9600 гривен. На вихованні позивача знаходиться малолітня дитина ОСОБА_4,ІНФОРМАЦІЯ_1, якого позивач виховує сама без чоловіка. Затримка у заробітній платі та невиплата позивачу належних їй при звільнені коштів призвела до того,що фактично протягом року вона майже не мала коштів на проживання, вимушена була шукати додаткові кошти на утримання себе і сина, просити допомоги рідних та знайомих,що призвело до моральних страждань. Згідно ст.237-1 КЗпП України вважає, що відповідач повинен їй сплатити моральну шкоду у сумі 1500 гривен.

    Позивач у судовому засіданні позов підтримала та просила його задовольнити.

    Представник позивача та третьої особи позов визнав частково, не заперечував проти стягнення заборгованості по заробітній платі у сумі 3571,27 гривен, при стягненні середнього заробітку за час затримки розрахунку просив врахувати,що позивач з 04.12.2009 року перебувала на обліку з Роздільнянському центрі зайнятості та отримувала соціальні виплати, тому сума стягнення повинна бути зменшена на суму виплат за цей період, а також не визнав суму моральної шкоди 1500 гривен, оскільки вважає,що позивач пропустила строк позовної давності на пред'явлення такої вимоги.

    Згідно ч.3 ст.10 ЦПК України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно ч.1 ст.11 ЦПК - суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

    Розглянувши матеріали справи, заслухавши сторони, дослідивши всі докази по справі у їх сукупності, суд вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню.

    Судом встановлено наступне. Згідно наказу №199-к від 28.11.2008 року ОСОБА_1 була прийнята на посаду інспектора з кадрів ТОВ "Ізмір текстиль", а також уклала трудову угоду з відповідачем (а.с.8,9-11). 30.12.2008 року позивач призначена на посаду начальника відділу кадрів, наказ №257-к, заробітна плата складала згідно штатного розпису - 800 гривен на місяць (а.с.12,17). У квітні 2009 року позивач перебувала у відпустці без збереження заробітної плати, що підтверджується наказами №310-к від 01.04.2009 року та №321-к від 16.04.2009 року (а.с.14,15). У період з 01.07.2009 року по 24.07.2009 року позивач перебувала у щорічній відпустці, що підтверджується наказом №327-к від 01.07.2009 року (а.с.16). Після виходу із відпустки позивача повідомили,що згідно нового штатного розпису введеного з 31.03.2009 року її посаду перевели на 0,5 ставки, тобто її заробітна плата за травень та червень 2009 року склала по 400 гривен на місяць (а.с.17). Ці дії відповідача позивач вважає незаконними, оскільки її не попереджали про зміну істотних умов праці. Відповідач не надав доказів того,що позивач була згодна на зміну істотних умов праці. З 31.07.2009 року позивача звільнено із займаної посади за угодою сторін,наказ №332-к (а.с.19). При звільненні відповідач не провів розрахунок з позивачем, зазначений у ст.116 КЗпП України. Заборгованість по заробітній платі з лютого 2009 року по липень 2009 року складає 4000 гривен. Згідно ст.117 КЗпП України  середній заробіток за час затримки виплати належних сум при звільненні з серпня 2009 року по квітень 2010 року (включно)  складає 7200 гривен. Судом встановлено,що позивач з 04.12.2009 року по 21 квітня 2009 року перебувала на обліку у Роздільнянському РЦЗ, як безробітна, і отримала допомогу у розмірі 2301,62 гривен, яка підлягає вирахуванню з суми середнього заробітку за час затримки виплати належних сум при звільненні за період з грудня 2009 року по квітень 2010 року (включно), на підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття". Також суд враховує положення Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 06 листопада 1992 року №9 та Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999 року "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці". Тобто, повинен бути стягнутий середній заробіток за час затримки розрахунку у сумі: 7200 гривен - 2301,62 гривен = 4898,38 гривен. Оскільки позивач звернулася з позовом 26.03.2010 року, а звільнена вона була з 31.07.2009 року, то суд вважає,що вона пропустила трьохмісячний строк позовної давності щодо вимоги про стягнення моральної шкоди,згідно ст.233,ст.237-1 КЗпП України. В задоволенні позову в частині стягнення моральної шкоди їй належить відмовити.

    Враховуючи викладене, на підставі доказів, досліджених у судовому засіданні, позовна заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.      

    На підставі ст..45 Конституції України, статей 47,116,117,237-1 КЗпП України, керуючись ст..ст.10,11,209,212,214,215,218 ЦПК України, суд -

                                                            ВИРІШИВ:

     Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити частково.

     Стягнути з ТОВ "Ізмір-текстиль", яке розташоване у м.Роздільна, вул..Леніна,101, Одеської області, р/р №2600802670001 у АКБ "Імексбанк" м.Одеса, МФО 328384,ЄДРПОУ 35162853, на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у сумі 4000 (чотири тисячі) гривен та середній заробіток за затримку розрахунку з серпня 2009 року по квітень 2010 року (включно) у сумі 4898 (чотири тисячі вісімсот дев'яносто вісім) гривен 38 копійок, а всього стягнути: 8898,38 гривен.

    В іншій частині позову ОСОБА_1 - відмовити.

    Стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по справі: державне мито у сумі 17 гривен та ІТЗ розгляду справи у сумі 75 гривен, а всього 92 гривни.

    Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Одеської області через Роздільнянський районний суд Одеської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення та подачею після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

     СУДДЯ:/підпис/

З оригіналом згідно. Суддя:                                                     А.В.Ільяшук.