Рішення

від 05.04.2021 по справі 600/891/21-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2021 р. м. Чернівці Справа № 600/891/21-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лелюка О.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціального захисту населення Чернівецької міської ради про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту праці та соціального захисту населення Чернівецької міської ради про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії.

Позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Департаменту праці та соціального захисту населення Чернівецької міської ради щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2018, 2019, 2020 рік у розмірі меншому, ніж передбачено статтею 12 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту ;

- зобов`язати Департамент праці та соціального захисту населення Чернівецької міської ради здійснити ОСОБА_1 перерахунок щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2018, 2019, 2020 рік з урахуванням розміру зазначеної соціальної виплати, визначеного статтею 12 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту та здійснити їх виплату з урахуванням фактично виплачених сум.

Позов обґрунтовано тим, що відповідач протиправно відмовив позивачу у проведенні перерахунку та виплаті щорічної грошової допомоги до 05 травня як учаснику бойових дій за період з 2018 року по 2020 року. Водночас рішенням Конституційним Судом України від 22 травня 2008 року у справі за конституційним поданням Верховного Суду України, починаючи з 22 травня 2008 року відновлено дію частини п`ятої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", відповідно до якої розмір грошової допомоги учасникам бойових дій має становити п`ять мінімальних пенсій за віком. На переконання позивача, зазначене рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв`язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дій положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними, є обов`язковими для виконання на території України і остаточними. Крім цього, рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 (справа №1-247/2018 (3393/18), визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) окремі положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України, а тому виплата щорічної разової грошової допомоги регулюється положеннями частини п`ятої статті 12 Закону №3551 у редакції, яка передбачала виплату такої допомоги у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком. Вказане свідчить про порушення прав позивача, оскільки, на його думку, виплата вказаної вище допомоги проведена не в повному обсязі.

Ухвалою суду від 02 березня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі; вирішено, що справа буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач, не погоджуючись із позовними вимогами, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому вказував, що виплата щорічної разової грошової допомоги здійснена позивачу в повному обсязі. Звертав увагу на те, що механізм виплати вказаної допомоги також узгоджується з роз`ясненням, викладеним у листі Міністерства у справах ветеранів України від 07 жовтня 2020 року №8512/02/09.4-20. Посилався також на рішення Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року №20-рп/2011, згідно з яким надання Верховною Радою України права Кабінету Міністрів України визначати розміри соціальних виплат, передбачених спеціальними законами (шляхом прийняття Закону України від 28 грудня 2014 року №79-VIII) не є порушенням конституційних прав громадян. Просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з`ясувавши всі обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що згідно з посвідченням серії НОМЕР_1 , виданого Головним управлінням Національної гвардії України 27 липня 2018 року, ОСОБА_1 є учасником бойових дій.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується учасниками справи, що позивач звертався до Департаменту праці та соціального захисту населення Чернівецької міської ради із заявою про здійснення перерахунку разової грошової допомоги до 5 травня та проведення невиплаченої різниці такої допомоги за 2018-2020 роки.

За результатами розгляду вказаної заяви відповідач листом від 17 лютого 2021 року №09/08/04-378 повідомив позивача про те, що бюджетні асигнування на виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня доведені у розмірах на 2020 рік, визначених згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 19 лютого 2020 року №112 Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту і Про жертви нацистських переслідувань . Враховуючи те, що посвідчення учасника бойових дій позивач отримав 27 липня 2018 року, то права на отримання вказаної допомоги в 2017 році та 2018 році він не мав. Водночас у 2019 та 2020 році позивачу виплачено грошового допомогу в розмірах, відповідно, 1295,00 грн та 1390,00 грн.

Вважаючи, що відповідачем протиправно не проведено виплат недосплаченої суми грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком за 2018-2020 роки, позивач звернувся до адміністративного суду з цим позовом.

Вирішуючи спір, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою та другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначається Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" №3551-XII від 22 жовтня 1993 року (далі - Закон №3551-XII).

Пільги учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, встановлені статтею 12 Закону №3551-XII.

Так, згідно з частиною п`ятою 12 Закону №3551-XII (в редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25 грудня 1998 року №367-XIV) щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком.

Підпунктом "б" підпункту 1 пункту 20 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №107-VI від 28 грудня 2007 року, який набрав чинності 01 січня 2008 року, частину п`яту статті 12 у Законі №3551-XII викладено у такій редакції: "Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України".

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення статті 67 розділу I, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" та пункту 3 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

Разом з цим, відносини щодо нарахування, виплати та розмірів одноразової грошової допомоги до 5 травня з 01 січня 2015 року також були врегульовані пунктом 26 розділу VI Бюджетного кодексу України, згідно з яким норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. Вказаний пункт було внесено до Бюджетного кодексу України шляхом прийняття Закону України від 28 грудня 2014 року №79-VІІІ "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин", який набрав чинності 01 січня 2015 року.

На виконання пункту 26 розділу VI Бюджетного кодексу України з метою забезпечення виплати разової грошової допомоги ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", Кабінетом Міністрів України щороку приймалися відповідні постанови щодо окремого бюджетного року а саме: №170 від 14 березня 2018 року, №237 від 20 березня 2019 року та №112 від 19 лютого 2020 року.

Названими постановами якими визначався, зокрема, порядок та розміри разової грошової допомоги до 05 травня учасникам бойових дій.

Так, постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання виплати у 2018 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" №170 від 14 березня 2018 року розмір виплати разової грошової допомоги до 05 травня учасникам бойових дій було визначено у сумі 1265,00 грн.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання виплати у 2019 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" №237 від 20 березня 2019 року розмір виплати разової грошової допомоги до 05 травня учасникам бойових дій становив 1295,00 грн.

Постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" №112 від 19 лютого 2020 року розмір виплати разової грошової допомоги до 05 травня учасникам бойових дій передбачено у сумі 1390,00 грн.

Таким чином, під час здійснення виплат щорічної разової грошової допомоги до 05 травня учасникам бойових дій у період з 2018 року по 2019 рік діяли два нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу, проте встановлювали різний розмір щорічної допомоги до 05 травня учасникам бойових дій, а саме: пункт 26 розділу VІ "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України в редакції Закону України від 28 грудня 2014 року № 79-VІІІ "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" (яким уповноважено Кабінет Міністрів України встановлювати розмір виплати щорічної разової грошової допомоги до 05 травня учасникам бойових дій), та частина п`ята статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (яка в силу рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 з 22 травня 2008 року діяла в редакції: "Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком").

Разом з цим, варто зазначити, що закони є актами єдиного органу законодавчої влади України - Верховної Ради України. Конституція України не встановлює пріоритету в застосуванні того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Чинним законодавством України не врегульовано питання подолання колізії норм законів, які мають однакову юридичну силу.

Конституційний Суд України в пункті 3 мотивувальної частини рішення від 03 жовтня 1997 року у справі за № 4-зп (справа про набуття чинності Конституцією України) зазначив: "Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше".

Отже, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах слід застосовувати положення закону з урахуванням дії закону у часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше та залишається чинною на час перебігу правовідносин.

З огляду на те, що норма пункту 26 розділу VІ "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України в редакції Закону України від 28 грудня 2014 року №79-VІІІ "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" прийнята пізніше, ніж норма частини п`ятої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", то у такому випадку при визначенні розміру щорічної разової грошової допомоги до 05 травня учасникам бойових дій враховується норма пункту 26 розділу VІ "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України в редакції Закону України від 28 грудня 2014 року №79-VІІІ "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин".

Суд зауважує, що на момент проведення виплат щорічної разової грошової допомоги до 05 травня учасникам бойових дій у 2018-2019 роках норма пункту 26 розділу VІ "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України (в редакції Закону України від 28 грудня 2014 року №79-VІІІ) неконституційною не визнавалась, а положення постанов Кабінету Міністрів України №170 від 14 березня 2018 року та №237 від 20 березня 2019 року були чинними.

Таким чином, суд приходить до висновку, що положення пункту 26 розділу VІ "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України (в редакції Закону України від 28 грудня 2014 року №79-VІІІ "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин") та постанов Кабінету Міністрів України №170 від 14 березня 2018 року та №237 від 20 березня 2019 року підлягали застосуванню при визначенні розміру щорічної разової грошової допомоги до 05 травня учасникам бойових дій та здійсненні виплат цієї допомоги у період з 2018 року по 2019 рік.

Наведене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, яка викладена, зокрема, у постановах від 07 березня 2018 року у справі №348/2100/16-а, від 19 червня 2018 року у справі №459/2783/17, від 22 серпня 2018 року у справі №550/1131/17, від 13 червня 2019 року у справі №564/189/17 та від 31 липня 2019 року у справі №348/2005/16-а.

При цьому, суд вважає безпідставними посилання позивача на рішення Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 у справі №1-247/2018(3393/18), у зв`язку із прийняттям якого відповідачем не можуть братися до уваги пункту 26 Бюджетного кодексу України та постанови Кабінету Міністрів України №170 від 14 березня 2018 року та №237 від 20 березня 2019 року, з огляду на таке.

Рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №45, ст. 425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. Окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 45, ст. 425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Так, у вказаному рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що виходячи з того, що предмет регулювання Бюджетного кодексу України (далі - Кодекс) так само, як і предмет регулювання законів України про Державний бюджет України на кожний рік, є спеціальним, обумовленим положеннями пункту 1 частини другої статті 92 Основного Закону України, а тому Кодексом не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України.

Крім цього, у рішенні зазначено, що встановлення пунктом 26 розділу VI „Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу іншого, ніж у статтях 12, 13, 14, 15 та 16 Закону №3551-ХІІ, законодавчого регулювання відносин у сфері надання пільг ветеранам війни спричиняє юридичну невизначеність при застосуванні зазначених норм Кодексу та Закону №3551-ХІІ, що суперечить принципу верховенства права, встановленому статтею 8 Конституції України.

Згідно з частиною 152 Конституції України закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Беручи до уваги на викладене, суд вважає, що з 27 лютого 2020 року (дати прийняття рішення Конституційного Суду України №3-р/2020) позивач набув право на соціальне забезпечення у порядку редакції Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25 грудня 1998 року №367-ХІV, яка передбачала розмір допомоги до 5 травня учасникам бойових дій п`ять мінімальних пенсій за віком.

Водночас, суд зауважує, що пункт 26 розділу VІ "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України (в редакції Закону України від 28 грудня 2014 року №79-VІІІ "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин") визнаний неконституційним з дня ухвалення Рішення Конституційного Суду України №3-р/2020, тобто з 27 лютого 2020 року, а тому у відповідача не виникає обов`язку здійснення доплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня позивачу у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком за 2018-2019 роки, про що він просив у позові.

Крім цього, як вбачається зі змісту листа Департаменту праці та соціального захисту населення Чернівецької міської ради від 17 лютого 2021 року №09/08/04-378, позивач отримав посвідчення учасника бойових дій 27 липня 2018 року, у зв`язку з чим він не має права на отримання щорічної разової грошової допомоги за 2018 рік.

Зазначене в ході розгляду цієї справи позивачем не спростовано.

Судом також встановлено та не заперечувалось учасниками справи, що позивачем отримано щорічну разову грошову допомогу як учаснику бойових дій за 2019 рік - 1295,00 грн, тобто у розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України №237 від 20 березня 2019 року, яка, як зазначено вище, на момент проведення такої виплати була чинною та неконституційною не визнавалась. Таким чином, здійснюючи виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня позивачу як учаснику бойових дій за 2019 рік у вказаному вище розмірі, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені законом.

Отже, у відповідача відсутні правові підстави для проведення перерахунку виплачених позивачу як учаснику бойових дій сум щорічної грошової допомоги до 05 травня за період з 2018 року по 2019 рік, а також виплати йому невиплаченої суми різниці за вказаний період, про що він просив у заяві до Департаменту праці та соціального захисту населення.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про безпідставність позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо нарахування та виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2018 та 2019 рік у розмірі меншому, ніж передбачено статтею 12 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту та зобов`язання здійснити перерахунок щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за вказаний період з урахуванням розміру зазначеної соціальної виплати, визначеного статтею 12 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту та виплату щорічної разової грошової допомоги з урахуванням фактично виплачених сум, а тому такі задоволенню не підлягають.

Стосовно позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо нарахування та виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі меншому, ніж передбачено статтею 12 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту та зобов`язання здійснити перерахунок щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік з урахуванням розміру зазначеної соціальної виплати, визначеного статтею 12 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту та виплату щорічної разової грошової допомоги з урахуванням фактично виплачених сум варто зазначити наступне.

Як указано вище, рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI „Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 45, ст. 425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. Окреме положення пункту 26 розділу VI „Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 45, ст. 425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Отже, з 27 лютого 2020 року (дати прийняття рішення Конституційного Суду України №3-р/2020) позивач набув право на соціальне забезпечення у порядку редакції Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25 грудня 1998 року №367-ХІV, яка передбачала розмір допомоги до 5 травня учасникам бойових дій п`ять мінімальних пенсій за віком.

Статтею 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 9 липня 2003 року (далі - Закон №1058-IV) визначено, що мінімальна пенсія - державна соціальна гарантія, розмір якої визначається цим Законом.

Згідно з частиною першою статті 28 Закону №1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" №294-IX від 14 листопада 2019 року установлено з 1 січня 2020 року для осіб, які втратили працездатність, прожитковий мінімум у розмірі 1638 гривень.

Отже, розмір щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік учасникам бойових дій становить 8190,00 грн. (1638,00 грн*5).

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у рішенні від 29 вересня 2020 року у справі №440/2722/20 (адміністративне провадження №Пз/9901/14/20), яке постановою Великої Палати Верховного Суду від 13 січня 2021 року залишено без змін.

Верховний Суд також вказав, що за ознаками типових справ це рішення суду є зразковим для справ, у яких предметом спору є оскарження дій (бездіяльності) органу, уповноваженого здійснювати виплату разової щорічної грошової допомоги до 5 травня (Управління соціального захисту населення за місцем проживання особи та/або Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат) щодо нарахування і виплати разової грошової допомоги до 5 травня у 2020 році у розмірі, передбаченому статтею 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Дослідивши матеріали даної справи, з огляду на її суб`єктний склад та аналогічність підстав виникнення цього спору, враховуючи норми, якими врегульовано спірні відносини, та зважаючи на зміст заявлених вимог, суд приходить до висновку, що дана справа в частині позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо нарахування та виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі меншому, ніж передбачено статтею 12 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту та зобов`язання здійснити перерахунок щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік з урахуванням розміру зазначеної соціальної виплати, визначеного статтею 12 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту та виплату щорічної разової грошової допомоги з урахуванням фактично виплачених сум відповідає вказаним вище ознакам типової справи, для якої зразковим є рішення у справі №440/2722/20.

Частиною третьою статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Зі встановлених судом у цій справі обставин вбачається, що позивачу як учаснику бойових дій виплачено разову грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі 1390,00 грн.

Водночас, враховуючи правові висновки Верховного Суду, викладені у зразковій справі №440/2722/20, зважаючи на виплату позивачу разової грошової допомоги у меншому розмірі, ніж передбаченому частиною п`ятою статті 12 Закону №3551-ХІІ, то суд приходить до висновку про те, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо нарахування та виплати позивачу як учаснику бойових дій щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком.

Як зазначено вище, розмір щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік учасникам бойових дій становить 8190,00 грн. (1638,00 грн*5).

Згідно обставин справи позивачу виплачено разову грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у сумі 1390,00 грн.

Отже, невиплачена сума грошової допомоги за 2020 рік становить 6800,00 грн (8190,00 грн - 1390,00 грн).

Щодо посилань відповідача на роз`яснення, викладені у листі Міністерства у справах ветеранів України від 07 жовтня 2020 року №8512/02/09.4-20, суд зазначає, що відповідач повинен керуватися та діяти відповідно до Закону №3551-ХІІ, який є нормативно-правовим актом, який підлягає застосуванню у спірних відносинах. Натомість указані роз`яснення не є нормативно-правовим актом, а носять лише рекомендаційний, факультативний характер.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позивачем доведено наявність підстав для часткового задоволення позову.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 9, 72, 73, 74-76, 77, 90, 241-246, 250, 263, 291 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціального захисту населення Чернівецької міської ради про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Департаменту праці та соціального захисту населення Чернівецької міської ради щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 як учаснику бойових дій щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком.

Зобов`язати Департамент праці та соціального захисту населення Чернівецької міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік як учаснику бойових дій відповідно до статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у розмірі 6800 (шість тисяч вісімсот) грн 00 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 02 квітня 2021 року.

Повне найменування учасників процесу: позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ); відповідач - Департамент праці та соціального захисту населення Чернівецької міської ради (58029, м. Чернівці, вул. Героїв Майдану, 176, Код ЄДРПОУ - 26075395).

Суддя О.П. Лелюк