Рішення

від 05.04.2021 по справі 497/1398/2020

БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

05.04.2021

Справа № 497/1398/2020

Провадження № 2/497/81/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

заочне

05.04.2021 року Болградський районний суд Одеської області у складі: головуючого - судді Кравцової А.В., секретар судового засідання - Бекметова Х.В., розглянувши за відсутністю сторін заочно у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Болград цивільну справу за позовом Акціонерного товариства "Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

20.10.2020 року представник Позивача АТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №б/н від 29.10.2013р. в розмірі 16803,60грн., та судових витрат - в розмірі сплаченого позивачем судового збору - 2102грн., посилаючись в обґрунтування своїх вимог на те, що відповідач добровільно не виконує зобов`язань за вказаним кредитним договором, надавши відповідні докази, а також докази оплачених судових витрат.

Відповідач, повідомлений належним чином про час та місце судового засідання, - до суду не з`явився, не надав суду заперечень або пояснень щодо предмету та підстав позову.

Представник позивача надав суду заяву, якою підтримав позовні вимоги, просив суд розглянути справу за його відсутністю, задовольнивши позов в повному обсязі, погоджуючись на ухвалення судом рішення заочно, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України. Судом обґрунтовано ухвалено, що справа підлягає розгляду у заочного порядку.

Вивчивши надані суду документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що справа підлягає заочному розгляду, а позовні вимоги - підлягають задоволенню, але частково, - за наступних підстав.

14.06.2018 року відбулась державна реєстрація та змінено повне та скорочене найменування позивача з Публічне Акціонерне Товариство Комерційний Банк "Приватбанк" (скорочено ПАТ КБ "Приватбанк") на Акціонерне Товарство Комерційний Банк "Приватбанк" (скорочено АТ КБ "Приватбанк").

Згідно матеріалів, наданих суду позивачем, ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ ПРИВАТБАНК з заявою про отримання банківських послуг, у зв`язку з чим 29.10.2013р. підписав анкету-заяву без номеру, чим підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг , Тарифами Банку , складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг , що підтверджується підписом у заяві. Заявою Відповідача підтверджується той факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування в АТ КБ ПРИВАТБАНК , які були надані йому для ознайомлення у письмовій формі.

Формулярами та стандартними формами є саме Умови та правила надання банківських послуг та Тарифи Банку , які згідно до заяви отримані Відповідачем для ознайомлення в письмовій формі.

Про те, що 29.10.2013 року відповідачем також була підписана Довідка про умови кредитування з використанням кредитної картки - позивач суду доказів не надав.

Таким чином, той факт, що відповідач власним підписом підтвердив, що він з фінансовими умовами надання кредитних коштів і прикладами розрахунку суми плати за використання кредитних коштів ознайомлений - суд визнати не взмозі.

Банком, стверджується у позові, на підставі Договору надання банківських послуг, було відкрито картковий рахунок з початковим кредитним лімітом в розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, а відповідачу надано у користування кредитну картку, номер та строк дії якої у позові не зазначено.

На твердження представника позивача, таким чином позивач свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме, - надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту, а відповідач зобов`язався повернути витрачену частину кредитного ліміту відповідно до умов договору, а саме, - щомісячними платежами в розмірі мінімального платежу від суми заборгованості, який встановлений договором; в процесі користування кредитним рахунком відповідач не надавав своєчасно позивачу грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором, а також підтверджується випискою по рахунку.

Статтею 599 ЦК України регламентовано, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а ст.526,527,530 цього ж Кодексу - що зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Проте, на твердження позивача, у порушення зазначених норм закону та умов договору відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконав ніяким чином. Представник позивача стверджує, що відповідач не виконує своїх зобов`язань за договором зі своєчасного повернення коштів, внаслідок чого в нього станом на 23.09.2020 року виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 24733,57грн., з яких: 16803,60грн. - заборгованість за тілом кредита, 16803,60грн. - заборгованість за простроченим тілом кредита, 3613,38грн. - заборгованість за відсотками, нарахованимими на прострочений кредит, 4316,59грн. - нарахованої пені, надавши суду докази на підтвердження лише частини своїх доводів.

Відповідач не надав суду доказів щодо виконання ним умов договору в повному обсязі - повернення кредитних коштів, а також не надав будь-яких пояснень щодо виконання своїх зобов`язань перед позивачем, та пояснень щодо предмету і підстав позову, також не заявляла клопотання щодо застосування стосовно її заборгованості перед позивачем строку позовної чи спеціальної давності.

Згідно ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Статтею 525 ЦК України регламентується недопустимість односторонньої відмови від зобов`язання; відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. При цьому відповідач, як сторона кредитного договору, зобов`язаний повернути позивачу одержаний кредит та сплатити відсотки (ч.1ст.1054 ЦК України), а відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливістю виконання ним грошового зобов`язання.

У відповідності до положень ст.ст.13, 81, 83 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона має довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суда. Згідно ст.82 ч.1 ЦПК України обставини, які не заперечуються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Докази, що не були предметом дослідження у судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення (стаття 229 ЦПК України).

Суд розглядає справу дотримуючись принципів змагальності і диспозитивної цивільного судочинства, оцінюючи докази у справі у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням згідно ст.229 ЦПК України, захищаючи порушені, невизнані або оспорюванні права, свободи чи інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб згідно ст. 2 ЦПК України. Вимогами ст.536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. А згідно ст.611 ЦК України, в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Статтею 1049 ЦК України закріплено обов`язок позичальника повернути позикодавцеві позику у строк та в порядок, що встановленні договором.

Згідно ст.18 ЗУ Про захист прав споживачів , умови договору є несправедливими в разі, якщо штрафні санкції перевищують 50 % від суми заборгованості. А, згідно зі ст.233 ЦК України, - в разі, якщо штрафні санкції, що підлягають до оплати занадто великі, - порівняно із збитками кредитора, суд має право знизити розмір санкцій. За змістом ч.3ст.551 ЦК України, суд має право у випадку виникнення спору з приводу розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінивши розмір заборгованості та розмір штрафних санкцій (неустойки), зменшити її розмір в тому випадку, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, тобто зменшити розмір штрафних санкцій (неустойки) через її не співмірність із розміром основного зобов`язання. Розмір заборгованості та штрафних санкцій (розмір неустойки), їх співмірність, обставини, що дають суду право застосувати або не застосувати ч.3ст.51 ЦК України, є фактичними обставинами справи, встановлення яких судом відповідно до п.п.1,2ч.1ст.214 ЦПК України є обов`язковою умовою при розгляді справи та ухваленні судового рішення у справі про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, що викладений у постанові від 4 вересня 2014 року (справа № 6-100цс14), ч.3ст.551 ЦК України, з урахуванням положень ст.3 ЦК України - щодо загальних засад цивільного законодавства та ст.5,6, ст.10 ЦПК України - щодо обов`язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав, дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків.

Таким чином, суд може з власної ініціативи застосувати ч.3ст.551 ЦК України до вимог про стягнення пені, за умови, що розмір нарахованої пені значно перевищує розмір збитків. Отже, встановивши, що позивачем визначений розмір пені, проте на надано доказів понесених збитків, суд дійшов наступного.

Статтями 77 - 80 ЦПК України регламентовано, що належними є докази, які містять інформацію стосовно предмету доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 статті 95 ЦПК України визначено, що, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Пунктом 28 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року №2 Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції визначено, що в разі, якщо при дослідженні письмових доказів особою, яка бере участь у справі, буде подана заява про те, що доданий до справи або поданий іншою особою для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є фальшивим, особа, яка подала цей документ, може відповідно до частини другої статті 185 ЦПК просити суд виключити його з числа доказів і розглядати справу на підставі інших доказів. За відсутності з її боку таких процесуальних дій, особа, яка подала заяву, має, згідно із загальними правилами доказування надати відповідні докази, що спростовують значення відомостей оспорюваного документа і могли бути підставою неприйняття його до уваги під час оцінки доказів. В разі необхідності за клопотанням особи, яка зробила таку заяву, суд відповідно до правил частини четвертої статті 10 ЦПК сприяє їй у збиранні цих доказів (призначає експертизу, витребує інформацію від особи, за іменем якої видано документ, оголошує перерву або відкладає розгляд справи, якщо це потрібно, тощо).

Однак, відповідно до ст.ст.12,81,263,264 ЦПК України, суд перевіряє належним чином обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надає правильної оцінки наданим доказам, що містяться в матеріалах справи, тому суд, в ході розгляду даної справи, досліджує докази з дотриманням норм процесуального права, а саме, встановлює обставини, що мають суттєве значення для ухвалення правильного, законного та справедливого рішення на підставі дослідження й оцінки наявних у справі доказів. Враховуючи те, що сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх доводів та заперечень, а перевірка обставин щодо законності підстав для нарахування у якості заборгованості за кредитним договором процентів за користування кредитом, пені та штрафу має суттєве значення для правильного вирішення спору, суд встановив наступне.

Згідно інформації, викладеної в анкеті-заяві від 29.10.2013р., відповідач висловив свою згоду з тим, що ця анкета-заява разом з Тарифами обслуговування кредитних карт Універсальна , Умовами та Правилами надання банківських послуг становить між ним та Банком договір про надання банківських послуг (а.с.6), проте доказів ознайомлення відповідача з Умовами Позивачем не надано.

За викладених обставин суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають частковому задоволенню, оскільки вони лише частково ґрунтуються на підставах та доказах, визначених діючим законодавством.

Відповідно до ч.1ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору складають умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору. За ст.638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Ч.ч.1 і 2 ст.639 Цивільного кодексу України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України). Згідно ч.1ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом ст.634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярів або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

В переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку - позивач - АТ КБ ПриватБанк ). Оскільки умови договорів приєднання розроблені у даному випадку позивачем (банком), вони мають бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку з чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Відповідно до Умов та Правил надання банківських послуг, які долучені позивачем до матеріалів позовної заяви, визначено, що Анкета-заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Правилами надання послуг (виконання робіт) і Тарифами становить укладений Договір про надання банківських послуг.

Проте, представником позивача - ПАТ КБ Приватбанк , не надано суду доказів оформлення та укладення між сторонами та відповідно отримання позичальником Умов та Правил надання банківських послуг, Правил надання послуг (виконання робіт) і Тарифів, щоб у сукупності із Анкетою-заявою, свідчило про укладений у належній формі договір між сторонами про надання банківських послуг з підписом відповідача.

Частини 1 і 2 ст.207 ЦК України регламентують, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Постановою ВСУ від 11 березня 2015 року (справа №6-16цс15) визначена правова позиція з приводу того, що за частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Виходячи з правового аналізу вказаних норм Умови надання споживчого кредиту фізичним особам ( Розстрочка ) ("Стандарт") не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, якщо такі Умови не містять підпису позичальника; не встановлено наявність належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів позичальник, підписуючи заяву позичальника, а також те, що Умови містили збільшений строк позовної давності в момент підписання заяви позичальника, або в подальшому такі Умови, зокрема щодо збільшення строку позовної давності та процентної ставки, не змінювались. Відсутність позову про визнання кредитного договору недійсним як оспорюваного правочину не може бути перешкодою для неврахування інтересів позичальника при вирішенні справи за позовом банку до позичальника про стягнення заборгованості за кредитним договором .

Таким чином, враховуючи, що за умовами заяви позичальника, вона разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг є договором між позичальником та банком про надання банківських послуг, а також разом з Правилами надання послуг (виконання робіт) та Тарифами, проте долучений Банком до матеріалів позовної заяви Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, не містить підпису позичальника, тому суд дійшов висновку про те, що позивачем не доведено, що під час підписання заяви позичальника відповідач був ознайомлений саме з цими Умовами та Правилами надання банківських послуг.

Крім того, долучені до матеріалів справи Умови та Правила надання банківських послуг не містять відомостей про дату їх прийняття/затвердження. Таким чином, Банком не доведено факту укладення кредитного договору в належній формі та узгодження його істотних умов, а саме: відсотки за користування кредитом, комісія та її розмір; неустойка та її розмір, а відповідно, такий договір в силу ч.2ст.1055 ЦК України є нікчемним, а отже, відсутні підстави для стягнення з позичальника на користь банку нарахованих ним відсотків, комісії та неустойки.

З наданого суду розрахунку заборгованості та виписки про рух коштів вбачається, що заборгованість у відповідача за вищевказаним кредитом виникла 29.10.2013р. - з моменту початку користування рахунком, оскільки до цього часу усі операзії за рахункорм вказані як "0". У подальшому відповідач активно користувалася рахунком, який поповнювала періодично на різні суми, останній раз - 30.04.2019р. на суму 2000грн. проте в цей же день заборгованість за рахунком залишилася в розмірі 11601грн.29коп., яка продовжувала збільшуватися до моменту звернення позивачем до суду з даним позовом за рахунок штрафних санкцій.. Збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку з наданих доказів вбачається - збільшується 2,9 до 3,6.

Відповідач підписав анкету-заяву, яка не зазначає процентну ставку по кредиту й не містить умови про встановлення відповідальності позичальника у вигляді сплати процентів. Обґрунтовуючи право вимоги щодо стягнення процентів за користування кредитними коштами, Банк, крім розрахунку заборгованості за договором, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт Універсальна Універсальна, 30 днів пільгового періоду та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг, що розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, як невід`ємні частини кредитного договору. Проте матеріали справи не містять належних доказів того, що саме із зазначеним Витягом з Тарифів та Витягом з Умов відповідач був ознайомлений і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов ПриватБанку, а також, що вказані документи, на момент отримання відповідачем кредитних коштів, містили умови, зокрема щодо сплати процентів за користування кредитними коштами. До правовідносин сторін не може бути застосована ч.1ст.634 ЦК України стосовно того, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або в інших стандартних нормах, який може бути укладений шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови, що розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/ неодноразово змінювались самим Банком, зокрема, в період з червня 2011 року по жовтень 2018 року, тобто Банк мав можливість додати до позовної заяви Витяг з тарифів та Витяг з Умов у будь-якій редакції, у тому числі, що найбільш сприятливі для задоволення позову. Сама по собі роздруківка із сайту Банка не може бути належним доказом підтвердження вказаних обставин, оскільки зазначений доказ повністю залежить від волевиявлення та дій однієї сторони (Банка), яка у будь-який час може вносити і вносить відповідні зміни щодо умов та правил споживчого кредитування.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст.81ч.6 ЦПК України). Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень.

Виходячи з того, що Банк не надав суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження про конкретно запропоновані відповідачу Умови, анкета-заява не містить відомостей про домовленості сторін щодо сплати відсотків за користування кредитними коштами, а надані Банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть прийматись як стандартна (типова) форма, що встановлена на підтвердження укладення із відповідачем кредитного договору через те, що достовірно не підтверджують вказаних обставин, суд дійшов висновку, що вимоги позову про стягнення процентів за користування кредитними коштами задоволенню не підлягають.

Крім того, суду не надано довідки про видані кредитні картки за рахунками відповідача, з чого неможливо встнаовити періоди користування ними відповідачем, які впливають на обсяг заборгованості.

Відсутні також підстави вважати, що при укладенні договору із позичальником Банк дотримався вимог, передбачених ч.2 ст.11 Закону України Про захист прав споживачів , щодо повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які Банк вважав узгодженими.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності і призвів би до покладення на слабшу сторону - споживача, невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору. Банк, як кредитор і позивач, повинен довести факт того, що позичальник був ознайомлений і прийняв Умови та Правила, а також Тарифи, що діяли 24.06.2011 року, на момент укладення кредитного договору.

Обґрунтування наявності обставин мають здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень. (чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду). Оскільки позивач не довів своїх вимог в частині стягнення процентів за користування кредитними коштами, право позивача підлягає захисту судом шляхом часткового задоволення позову зі стягненням заборгованості по кредиту

Відповідно до ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник має передати кредиторові в разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч.2ст.549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3ст.549 ЦК України). Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 21 жовтня 2015 року (справа №6-2003цс15). Крім того, відповідно до положень абз.3ч.4ст.11 Закону України Про захист прав споживачів , кредитодавцю забороняється встановлювати в договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною. Згідно з нормами цього Закону, послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживчий кредит це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (п.17 і 23ст.1).

Отже, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потребі, а тому є незаконним встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій та платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, тому такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними. Аналогічну позицію висловив Верховний Суд України в постанові від 06.09.2017р., ухваленій за результатами розгляду справи №531/648/15-ц, з підстав, передбачених п.1ч.1 статті 355 ЦПК України.

Таким чином, з урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми за простроченим тілом кредиту, суми нарахованої пені за прострочене зобов`язання, нараховану пеню за несвоєчасність сплати боргу, штрафу (фіксованої частини) та штрафу (процентної складової) - є необґрунтованими.

Проте, у зв`язку з тим, що відповідачем не спростовано існування заборгованості за тілом кредиту, суд вважає за можливе задовольнити вимоги Банку в цій частині, оскільки позивачем доведено отримання відповідачем цих коштів, що підтверджується розрахунком заборгованості та докази суми заборгованості, що виникла після отримання картки, яка не спростована боржником.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що з наданих суду доказів вбачається, що позичальник - відповідач ОСОБА_1 не виконав взятих на себе зобов`язань за кредитним договором - отримав, але не повернув Банку кредитні кошти, тому права Банку були порушені таким чином і підлягають судовому захисту шляхом стягнення заборгованості за кредитним договором за тілом кредиту в розмірі 16803грн.60коп., оскільки плата за користування кредитними коштами - відсотків - зазначена в позові "0".

Отже, вимоги Банку підлягають задоволенню частково в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту, в іншій частині вимоги позову задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, що складаються із суми судового збору, сплаченого позивачем при зверненні до суду, слід виходити з такого.

витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як роз`яснено в абз.1 п.36 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах № 10 від 17.10.2014р., вимога пропорційності присудження судових витрат при частковому задоволенні позову (частина перша статті 88 ЦПК) застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено судовий збір, (наприклад, його сплачено за мінімальною ставкою, визначеною Законом Про судовий збір ). Проте, вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, що складаються із суми судового збору, сплаченого позивачем при зверненні до суду, слід виходити з того, що позивач, за меншого обсягу позовних вимог мав би сплатити судовий збір, як юридична особа, в розмірі, не менше, ніж мінімальний для юридичних осіб - 2102грн., тому він підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст.526,1049,1050,1054,551 ЦК України, ст.ст.5,6,10,12,80,263-265,280-284,354 ЦПК України, ст.18 ЗУ Про захист прав споживачів , суд

ухвалив:

Задовольнити частково позов Акціонерного товариства "Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання якого зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 паспорт серії НОМЕР_2 , виданий органом 5129, 28.12.2018р. Болградським РС ГУДМВС України в Одеській області), - на користь позивача - Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (скорочено АТ КБ «ПриватБанк» , код ЄРПОУ 14360570, МФО №305299, юридична адреса: 01001, м.Київ, вулиця Грушевського,1Д, адреса для листування: 49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги,50), - на розрахунковий рахунок № НОМЕР_3 , - заборгованість за кредитним договором №б/н від 29.10.2013р. в розмірі1680 3(шістнадцять тисяч вісімсот три) гривні 60 копійок та 2102 (дві тисячі сто дві) гривні судових витрат, а всього, разом - 18905 (вісімнадцять тисяч дев`ятсот п`ять) гривень 60 копійок.

У задоволенні інших вимог позову щодо стягнення інших коштів - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за заявою відповідача. Рішення суду також може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду через Болградський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня отримання його копії, після сплину цього строку набирає законної сили. Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі пропуску з поважних причин. Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за веб-адресою: bg.od.court.gov.ua.

Повний текст судового рішення виготовлено 05.04.2021 року.

Суддя А.В. Кравцова