Рішення

від 22.03.2021 по справі 510/215/21

РЕНІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 510/215/21

Провадження № 2/510/826/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 березня 2021 року Ренійський районний суд Одеської області

у складі: - головуючого судді Дудник В.І.;

- за участю секретаря Арабаджи Л.В.,

розглянувши в підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Рені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства Ренійське бюро технічної інвентаризації Ренійської міської ради Одеської області про визнання права власності, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідач - КП Ренійське БТІ щодо задоволення позову заперечень не надало, просило розглянути справу у відсутності його представника.

Представник позивача - ОСОБА_2 на задоволенні позову наполягала, просила про розгляд справи без її участі.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні підготовчого судового засідання.

В ході розгляду справи судом були дослідженні наступні докази: копія Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 19.06.2020р.; копія державного акту серії ІІІ-ОД № 024494 від 28.12.1998р.на право приватної власності на землю - земельну ділянку площею 0,0032 га, розташовану на території Ренійської міської ради за адресою в АДРЕСА_1 , виділену для гаражного будівництва; копія витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 10.06.2020р.; копія рішення виконкому Ренійської міської ради Одеської області від 25.04.1998р. про дозвіл ОСОБА_1 на будівництво гаража; копія декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 16.07.2020р.; копія довідки КР Ренійське БТІ від 21.10.2020р. №462; копія відповіді від 24.07.2020р. ДДАБІ в Одеській області ДАБІ України; копія технічного паспорту на гараж (машино-місце) АДРЕСА_2 , оформленого на ім`я ОСОБА_1 ; копія звіту про проведення незалежної оцінки вартості гаражу від 30.01.2021р.

Судом в ході судового розгляду справи встановлено, що протягом 30 років позивач володіє та користується гаражем № НОМЕР_1 по АДРЕСА_3 , загальною площею 67,20 кв. м . Згідно технічного паспорту від 28.12.2019 р. зазначений гараж побудований в 1991 році. 28.12.1998 року було видано державний акт на право приватної власності на землю, серія ІІІ-ОД № 024494, згідно якого позивачу видано у власність земельну ділянку площею 0,0032 га для гаражного будівництва, кадастровий номер 5124110100:02:007:0554.

В 2007 році позивач звернувся до комунального підприємства Ренійське бюро технічної інвентаризації (далі - КП РБТІ ) із відповідними документами для оформлення акту про прийняття в експлуатацію, який був оформлений та залишився в архівній довідці. Однак, з об`єктивних причин, а саме з причин того, що в період з жовтня 2006 року по вересень 2009 року через трудовий спір між керівництвом КП РБТІ та працедавцем, робота комунального підприємства була паралізована, фактично існувало два комунальних підприємства РБТІ , дві печатки та два керівника. Таким чином, в ході роботи двох підприємств формувалося два архіву.

В подальшому позивач неодноразово звертався до КП РБТІ з метою отримання дублікату документу, однак посадові особи повідомили, що в архіві відсутня справа за результатами проведення інвентаризації 2007 р.

З метою оформлення документів, позивач також отримав рішення виконавчого комітету Ренійської районної міської ради №12 про надання дозволу на будівництва гаражу.

З метою поновлення документів, позивач в 2019 році замовив технічну інвентаризацію.

Також було виготовлено декларацію про готовність об`єкту до експлуатації за №2871/20 від 16.07.2020 р. та надано роз`яснення ДАБІ України від 24.07.2020 р. за №01/ІІ-3636 про повернення декларації.

Таким чином, позивач є власником земельної ділянки, кадастровий номер 5124110100:02:007:0554, площею 0,0032 га, цільове призначення якої - гаражне будівництво та гаражу № НОМЕР_1 .

У зв`язку із відсутністю архівних документів позивач не має можливості провести державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на гараж, в результаті чого не визнається його право власності.

Позивач користується та господарює, є фактичним власником гаражу.

На сьогоднішній день він продовжує користуватися добросовісно та безперервно, володіє та відкрито використовує дане нерухоме майно та земельну ділянку, доглядає за гаражем та утримує його, постійно робить в ньому поточний та капітальний ремонти.

Виходячи з обставин, які склалися, позивач вважає, що правомірно, добросовісно, відкрито та безперервно володіє майно, є власником майна, а тому право власності на це нерухоме майно може бути визнано за ним.

Ніяких обтяжень на вказаний об`єкт нерухомості не існують.

Вивчивши матеріали справи та надані документи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки його доводи знайшли своє належне підтвердження в судовому засіданні.

Оскільки щодо позовних вимог, обставин справи сторони не заперечують, визнають їх, суд вважає, що факти, які обґрунтовують заявлені вимоги і мають значення для справи встановлені, у зв`язку із чим немає необхідності у підтвердженні їх доказами засобом дослідження показань свідків.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування , їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок проведення державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна регламентується Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , а також Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.20002 року №7/5 , норми якого діють в тій частині, що не суперечить вимогам Закону.

Ст. 8 Закону зазначає, що орган державної реєстрації прав: проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації; забезпечує ведення Державного реєстру прав; надає інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом; забезпечує облік безхазяйного нерухомого майна; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами України.

Згідно ч. 2 ст. 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень від 20 січня 2005 року за № 2375/IV, державна реєстрація речових прав скасовується в разі припинення дії договору, укладення іншого договору або винесення судом відповідного рішення, про що вносяться дані до Державного реєстру прав.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або про відмову в такій реєстрації. Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора, пов`язану з проведенням державної реєстрації прав, забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього закону , виникають з моменту такої реєстрації.

П. 2 ч. 2 ст. 15 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень зазначено, що перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , який введено в дію з 01.01.2013 року, врегульовано відносини, пов`язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а також встановлено спеціальний Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень та Порядок надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 N 703 .

Як вбачається з ч. 4 ст. 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

Згідно ч. 1 ст. 6 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень систему органів державної реєстрації прав становлять Міністерство юстиції України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації прав, органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку.

Ст. 4 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб,визначений законами України.

Згідно із ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до змісту ст.ст. 11,15 ЦК України цивільні права і обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , який введено в дію з 01.01.2013 року, врегульовано відносини, пов`язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а також встановлено спеціальний Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень та Порядок надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 N 703 .

Як вбачається з ч. 4 ст. 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

Згідно вимог ст.19 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться на підставі, зокрема, рішень судів, що набрали законної сили.

Відповідно до положень ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Також в п.1 наказу Міністерства юстиції України Про заходи щодо взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб від 02.04.2013 року № 607/5 , зазначено те, що державна реєстрація, скасування державної реєстрації прав на нерухоме майно та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно проводиться у випадках подання рішення суду, що набуло законної сили.

Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено, що з 01.01.2013 року функції державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, перейшли до спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань державної реєстрації прав - Міністерства юстиції та його територіальних управлінь юстиції, від імені якого ці функції виконує Державна реєстраційна служба України та її структурні територіальні підрозділи.

Як виходить з матеріалів справи, в 2019 році було проведено технічну інвентаризацію спірного нерухомого майна, згідно якої встановлено відсутність самочинно побудованих об`єктів. Всі об`єкти були побудовані у період 1991 р., про що вказано в розділі Характеристика будинку, господарських будівель та споруд .

На час звернення до суду із вказаною заявою, зазначені об`єкти нерухомості не вважаються самовільно побудованими на підставі наступного.

Так, в листі Міністерства юстиції України 23.02.2016 №8.4-35//18/1 Щодо державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майно, збудованих до 5 серпня 1992 року зазначається, що відповідно до норм Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Закон), обов`язковою умовою створення об`єкта містобудування як об`єкта цивільно-правових відносин, щодо якого можуть виникати речові права, є прийняття такого об`єкта в експлуатацію. Вказане безумовно направлено на реалізацію положень статті 331 Цивільного кодексу України.

Оскільки Закон України Про регулювання містобудівної діяльності набрав чинності з 12 березня 2011, пунктом 9 Розділу V Прикінцеві положення передбачається певний строк для проходження процедури прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва, збудованих без дозволу на виконання будівельних робіт, за результатами їх технічного обстеження.

Також, п. 1 Порядку проведення технічного обстеження і прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, будівель і споруд сільськогосподарського призначення, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), збудовані на земельній ділянці відповідного цільового призначення без дозвільного документа на виконання будівельних робіт, затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 03 липня 2018 року № 158 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 серпня 2018 р. за № 976/32428, якийрозроблений на виконання вимог Закону України Про регулювання містобудівної діяльності та з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461 Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів , встановлює процедуру проведення технічного обстеження та умови прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), збудовані на земельних ділянках відповідного цільового призначення без дозвільного документа на виконання будівельних робіт (далі - об`єкти), а саме: індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків загальною площею до 300 квадратних метрів, а також господарських (присадибних) будівель і споруд загальною площею до 300 квадратних метрів, збудованих у період з 05 серпня 1992 року по 09 квітня 2015 року.

Фактично єдиним документом, що засвідчує факт існування об`єкта нерухомого майна й містить його технічні характеристики, є технічний паспорт на такий об`єкт, виготовлений за результатом його технічної інвентаризації.

В той же час, з метою спрощення процедури державної реєстрації прав власності на об`єкти (індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них), що розташовані на територіях сільських рад та які закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року без обов`язкового проведення технічної інвентаризації таких об`єктів, з 09 травня 2014 року набрали чинності зміни до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , внесені Законом України від 15 квітня 2014 року Про внесення змін до статті 19 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень щодо особливостей державної реєстрації прав власності на об`єкти нерухомого майна, закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року .

Аналогічні норми знайшли своє відображення у новій редакції Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , що діє з 01 січня 2016 року.

В силу положень статей 21, 24, 41 Конституції України, статті 358 ЦК України всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав, у тому числі щодо захисту права власності.

З урахуванням викладених позивачем та досліджених у судовому засіданні обставин, суд вважає можливим задовольнити його вимоги щодо визнання за ним права власності на майно.

Керуючись ст.ст. 12, 76 - 81, 200, 258, 259, 264 - 265, 268, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 19, 21, 24, 41 Конституції України, ст. ст. 11, 15, 16, 344, 397 ЦК України, ст. ст.. 3, 6, 8, 9, 19 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 ) право власності на гараж (машино-місце) № НОМЕР_1 загальною площею 67,20 кв.м., розташований по АДРЕСА_1 .

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Суддя В.І. Дудник