Постанова

від 31.03.2021 по справі 733/976/20

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

31 березня 2021 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 733/976/20

Головуючий у першій інстанції - Вовченко А. В.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/422/21

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого-судді: Харечко Л.К.,

суддів: Губар В.С., Онищенко О.І.,

секретар - Позняк О.М.

учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей Ічнянської міської ради Чернігівської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 22 грудня 2020 року у складі судді Вовченка А.В., повний текст якого складений 29.12.2020 року у м. Ічня Чернігівської області,

У С Т А Н О В И В:

У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод та визначення способу участі у вихованні дитини, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що сторонами 23.02.2019 був укладений шлюб, від якого у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3 . 25.06.2020 відповідачка забрала сина і переїхала проживати до квартири своєї баби за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач намагався бачитися з сином, забирати його до свого помешкання, проте, ОСОБА_2 чинить перешкоди. Вказані обставини стали підставою для звернення до суду з даним позовом.

Просив суд ухвалити рішення, яким зобов`язати ОСОБА_2 не чинити перешкоди у спілкуванні з дитиною, встановити наступні способи у вихованні та спілкуванні з сином: надати дозвіл на побачення у будні дні - з понеділка по п`ятницю з 17.00 до 21.00, у вихідні дні - у суботу та неділю з 09.00 по 21.00, з правом забирати дитину до його місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 .

Рішенням Ічнянського районного суду Чернігівської області від 22 грудня 2020 року позов задоволено частково. Визначено наступний порядок участі ОСОБА_1 у вихованні сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 : кожної середи місяця з 14.00 до 17.00 за місцем проживання матері та у її присутності, зважаючи на стан здоров`я дитини та інші суттєві обставини; кожну суботу місяця з 09.00 до 12.00 за місцем проживання матері та у її присутності, зважаючи на стан здоров`я дитини та інші суттєві обставини. В решті вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення і ухвалити нове, яким визначити наступний порядок його участі у вихованні сина: кожної середи місяця з 17.00 до 20.00 за місцем проживання батька; кожної суботи місяця з 10.00 до 18.00 за місцем проживання батька, як запропоновано у висновку виконавчого комітету Ічнянської міської ради.

Доводи скарги зводяться до того, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи та порушив норми процесуального права.

Вважає, що рішенням суду, в порушення норм статей 141, 157 Сімейного кодексу України, фактично позбавлено позивача, як батька, можливості на особисте спілкування з сином.

Відзив на апеляційну скаргу відповідачкою не подавався.

Вислухавши суддю - доповідача, пояснення учасників судового процесу, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно зі ч. 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Ічнянського районного суду Чернігівської області від 16.11.2020 розірвано (а. с. 40).

Від шлюбу у сторін ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син ОСОБА_3 (а. с. 7).

Довідка про склад сім`ї від 22.10.2020 № 206 (а. с. 23) свідчить, що малолітній ОСОБА_4 зареєстрований разом з батьком - позивачем у АДРЕСА_2 , проте, на даний час дитина проживає разом з матір`ю - ОСОБА_2 в АДРЕСА_1 . Даний факт визнаний учасниками справи.

Рішенням виконавчого комітету Ічнянської міської ради Чернігівської області від 18.11.2020 № 371 (а. с. 30-31) затверджено висновок органу опіки та піклування щодо способів участі ОСОБА_1 у вихованні сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступним чином: кожної середи місяця з 17.00 до 20.00 та кожної суботи місяця з 10.00 до 18.00 за місцем проживання батька.

У статтях 18, 27 Конвенції про права дитини передбачено, що держави - учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави - учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Статтею 8 Закону України Про охорону дитинства передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України Про охорону дитинства на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.

Відповідно до частин 2, 8, 9 статті 7 Сімейного кодексу України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до частин 1 - 3 статті 157 Сімейного кодексу України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною 5 цієї статті. Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Згідно з ст. 159 Сімейного кодексу України якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі, стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Статтею 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Колегія суддів погоджується з тим, що позивачем не доведено, що відповідачкою чиняться перешкоди у спілкуванні з дитиною та участі у вихованні, не надано доказів, що остання перешкоджає йому у зустрічах з сином, у зв`язку з чим, висновок суду про відсутність підстав для задоволення вимоги про зобов`язання ОСОБА_2 усунути та не чинити перешкоди у спілкуванні з дитиною, є обгрунтованим.

Разом з тим, сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (стаття 11 Закону України Про охорону дитинства).

Дитина є найбільш вразливою стороною під час будь - яких сімейних конфліктів, оскільки на її долю випадає найбільше страждань та втрат. Судовий розгляд сімейних спорів, у яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним, оскільки в його процесі вирішуються не просто спірні питання між батьками та іншими особами, а визначається доля дитини, а тому, результат судового розгляду повинен бути спрямований на захист найкращих інтересів дитини.

Відповідно до статті 19 Сімейного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, особа має право на попереднє звернення за захистом своїх сімейних прав та інтересів до органу опіки та піклування. Звернення за захистом до органу опіки та піклування не позбавляє особу права на звернення до суду. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (ч. ч. 1, 3, 5, 6 зазначеної статті).

Статтею 88 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що батько - ОСОБА_1 на рівні з матір`ю має право на спілкування з малолітнім сином, також, суд врахував вік хлопчика (на день розгляду справи дитина не досягла півтора років), той факт, що дитина постійно проживає з матір`ю і те, що невідомо, як дитина буде сприйматиме тривалу відсутність матері. Суд з дотриманням правил статті 88 ЦПК України, дійшов правильного висновку про необхідність зміни запропонованого органом опіки та піклування графіку спільних побачень батька з сином.

Проте, колегія суддів частково погоджується з визначеним судом порядком участі позивача у вихованні малолітнього сина ОСОБА_4 .

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції позивач не погоджувався з визначеним судом порядком його участі у вихованні сина, посилаючись на те, що він працює у ФОП ОСОБА_6 трактористом, у зв`язку з чим, у будній день (середу) з 14.00 до 17.00 години він не має можливості проводити спільно час з дитиною.

Тому, дослідивши усі обставини справи, дотримуючись принципу справедливості, збалансованості між інтересами батьків, пріоритетності інтересів дитини, зважаючи на стан здоров`я малолітнього сина та інші суттєві обставини, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення підлягає зміні у визначених судом годинах, а саме, слід встановити наступні часи участі батька: кожної середи місяця з 17.00 до 20.00 за місцем проживання матері.

При цьому, враховується, що такий варіант визначення порядку участі позивача у вихованні сина, як за місцем проживання батька, не відповідав би якнайкращим інтересам дитини через необхідність перевезення кожного разу сина з одного населеного пункту до іншого, адже, дитина ще мала, а кожен з батьків проживає у різних місцях, зокрема, батько у селі Сезьки Ічнянського району, а мати з дитиною - у м. Ічня, що вказує на недотримання принципу розумності з огляду на територіальну відстань між місцями проживання обох батьків.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення або зміни є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Оскільки доводи апеляційної скарги частково знайшли своє підтвердження у ході розгляду справи, апеляційний суд вважає, що рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 22 грудня 2020 року належить змінити, виклавши третій абзац резолютивної частини рішення суду в наступній редакції: кожної середи місяця з 17.00 до 20.00 за місцем проживання матері та у її присутності, зважаючи на стан здоров`я дитини та інші суттєві обставини . В іншій частині рішення є законним і скасуванню чи зміні не підлягає.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 22 грудня 2020 року змінити, виклавши третій абзац резолютивної частини рішення суду в наступній редакції: кожної середи місяця з 17.00 год до 20.00 год за місцем проживання матері та у її присутності, зважаючи на стан здоров`я дитини та інші суттєві обставини .

В іншій частині рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 22 грудня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст складений 05.04.2021.

Головуюча Судді: