Вирок від 06.04.2021 по справі 546/5/21

єдиний унікальний номер справи 546/5/21

номер провадження 1-кп/546/38/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2021 року місто Решетилівка

Решетилівський районний суд Полтавської області в складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участі секретаря ОСОБА_2 , з участю прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15.10.2020 за № 12020175310000081 за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає по АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не працюючого, не депутата, особи з інвалідністю, учасника бойових дій, не потерпілого від наслідків аварії на ЧАЕС, маючого на утриманні неповнолітню дитину ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в силу ст. 89 КК України не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, -

встановив:

14 жовтня 2020 близько 17 год. 30 хв. потерпілий ОСОБА_7 перебував разом із ОСОБА_4 у приміщенні громадської організації «Спілка учасників АТО Решетилівщини» за адресою: вул. Шевченка, 68/14, м. Решетилівка Полтавської області, де між ними виник конфлікт, в ході якого у обвинуваченого виник умисел на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_7 .

Реалізуючи свій протиправний намір, ОСОБА_4 умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, під час конфлікту зубами вкусив за ліве вухо потерпілого, чим заподіяв останньому, відповідно до висновку судовомедичної експертизи № 1182 від 12.11.2020, тілесні ушкодження у вигляді рвано-укушеної рани лівого вуха, яка утворилась від дії умовно «гострих» предметів, якими могли бути і зуби людини та яка кваліфікується, як легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

ОСОБА_7 , отримавши медичну допомогу у КНП «Решетилівська ЦРЛ» з приводу укусу за ліве вухо, 14.10.2020 після 19 години йшов вулицею Надії Бабенко міста Решетилівка Полтавської області у напрямку магазину «Патароча», де його мала забрати додому сестра. У цей час до нього ззаду з метою нанесення тілесних ушкоджень підбіг ОСОБА_4 , який умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, дерев`яною битою, наніс однин удар по голові ОСОБА_7 , чим заподіяв йому, відповідно до висновку судовомедичної експертизи № 1182 від 12.11.2020, тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку та забійно-рваної рани м`яких тканин тім`яної ділянки, які утворились від дії тупого предмету з обмеженою контактуючою поверхнею, яким могла бути і бита чи будь-який інший предмет з подібною характеристикою та які кваліфікуються тільки у своїй сукупності, як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 винним себе у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України при зазначених вище обставинах визнав і суду пояснив, що 14 жовтня 2020 року близько 17 год. 30 хв. посперечався з потерпілим ОСОБА_7 на тему війни, після чого в ході бійки вкусив того за вухо. В подальшому в проміжку часу від 18 до 19 години в цей же день ОСОБА_4 вдарив ОСОБА_7 по голові дерев`яною битою. Повідомив, що є учасником бойових дій, і внаслідок отриманих травм у нього погана пам`ять, тому точно вказані події не пам`ятає.

У судове засідання не з`явився потерпілий ОСОБА_7 , 03.02.2021 подав до суду письмову заяву про розгляд кримінального провадження за його відсутності, щодо міри покарання покладається на розсуд суду.

Прокурор ОСОБА_3 у судовому засідання обвинувачення підтримав та просив притягнути до кримінальної відповідальності ОСОБА_4 та застосувати до нього покарання у виді штрафу в розмірі ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_5 просив врахувати стан здоров`я обвинуваченого, те, що з моменту вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_4 до адміністративної чи кримінальної відповідальності не притягувався та призначити йому покарання у виді штрафу в мінімальному розмірі.

Суд, за згодою всіх учасників судового провадження, обмежився допитом обвинуваченого, оголошенням документів, які характеризують особу обвинуваченого. Докази по справі не досліджувалися у зв`язку з тим, що суд, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження цих доказів, які ніким не оспорюються.

Заслухавши прокурора, обвинуваченого та його захисника, суд вважає, що обвинувачений ОСОБА_4 своїми діями, що виразилися в умисному заподіянні ОСОБА_7 легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 125 КК України.

Відповідно дост.50 КК Українипокарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до вимог ст.65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених в санкції статті Основної частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нею вчинення нових кримінальних правопорушень.

У п.1Постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни від24.10.2003року №7«Про практикупризначення судамикримінального покарання»(іззмінами)звернуто увагу судів на те,що вонипри призначенніпокарання вкожному випадкуі щодокожного підсудного,який визнаєтьсявинним увчиненні злочину,мають суворо додержувативимог ст.65КК Українистосовно загальнихзасад призначенняпокарання,оскільки самечерез останніреалізуються принципизаконності,справедливості,обґрунтованості таіндивідуалізації покарання.При цьому, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Отже, виходячи з викладеного, при призначенні виду та міри покарання суд враховує положення ст.65 КК України щодо загальних засад призначення покарання, те, що відповідно до ст.12 КК України це кримінальне правопорушення відноситься до кримінальних проступків, обстановку та обставини вчинення даного кримінального правопорушення, наслідки, що настали, те, що тілесні ушкодження потерпілому були спричинені в ході сварки, яка виникла між обвинуваченим та потерпілим, особу обвинуваченого ОСОБА_4 , який в силу статті 89 КК України раніше не судимий, за місцем реєстрації та проживання компроментуючих матеріалів орган місцевого самоврядування не має, офіційно не працює, в даний час розлучений, є працездатною особою, учасником бойових дій на обліках у лікаря нарколога та лікаря-фтизіатра не перебуває, у лікаря психіатра перебуває на диспансерному обліку з діагнозом: тривожно депресивний розлад, відповідно до акту судово психіатричного експерта №446 від 17.12.2020 може предстати перед слідством та судом, після вчинення кримінального правопорушення і до даного часу не вживав заходів щодо відшкодування завданої потерпілому шкоди здоров`ю, наявність обставини, яка пом`якшує покарання у вигляді щирого каяття, відсутність обставин, які обтяжують його покарання, а також думку потерпілого щодо призначення покарання, викладену в письмовій заяві, в якій він покладався на розсуд суду, і з урахуванням сукупності цих обставин суд приходить до висновку, що обвинуваченому ОСОБА_4 необхідно призначити покарання, що передбачене санкцією ч.2 ст.125 КК України у виді штрафу в межах санкції відповідної частини вищевказаної статті, яке буде реальним, а також необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Цивільний позов потерпілим ОСОБА_7 не заявлявся. З урахуванням цього суд вважає за необхідне роз`яснити потерпілому положення ч.7 ст.128 КПК України про те, що особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

З обвинувального акту вбачається, що процесуальні витрати у справі відсутні.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 не обирався.

Речові докази у справі відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.368,370,374 КПК України, суд, -

ухвалив:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України.

Призначити ОСОБА_4 покарання за ч. 2 ст. 125 КК України у виді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 гривень.

Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду через Решетилівський районний суд Полтавської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Суддя ОСОБА_1