Постанова

від 29.03.2021 по справі 909/647/20

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" березня 2021 р. Справа №909/647/20

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого - судді О.В. Зварич

суддів В.М. Гриців

Н.М. Кравчук,

секретар судового засідання М.С. Кіра,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко Індіго» б/н від 01.02.2021 року (вх. №№ 01-05/489/21, 01-05/490/21 від 03.02.2021 року)

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 09.11.2020 року (суддя О.М. Фанда; повний текст рішення складено 27.11.2020 року) та додаткове рішення від 15.12.2020 року (суддя О.М. Фанда; повний текст додаткового рішення складено 17.12.2020 року)

у справі № 909/647/20

за позовом: Приватного підприємство «Гарант» (надалі ПП «Гарант» )

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко Індіго» (надалі ТзОВ «Еко Індіго» )

про визнання незаконними дій та зобов`язання передати майно,

за участю:

від позивача: Мажевська Л.М. - керівник;

від відповідача: не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції

27.07.2020 року ПП «Гарант» звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до ТзОВ «Еко Індіго» про визнання незаконними дій ТзОВ «Еко Індіго» та зобов`язання передати ПП «Гарант» Дисмембратор ДИС-5 у кількості однієї штуки вартістю 144000,00 грн., який є предметом договору купівлі-продажу обладнання від 05.05.2020 року.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 09.11.2020 року у справі №909/647/20 (суддя О.М. Фанда) частково задоволено позов. Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Еко Індіго" передати Приватному підприємству "Гарант" Дисмембратор ДИС-5 у кількості однієї штуки вартістю 144000,00 грн., який є предметом договору купівлі-продажу обладнання від 05.05.2020 року. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко Індіго" на користь Приватного підприємства "Гарант" - 2160,00 грн. судового збору. В частині позовних вимог про визнання незаконними дій Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко Індіго" - відмовлено.

В ході розгляду справи суд першої інстанції встановив, що між ТзОВ "Еко Індіго" (Постачальник) та ПП "Гарант" (Покупець) укладено договір купівлі-продажу обладнання від 05.05.2020 року. Відповідно до п.1.1 договору, в порядку та на умовах, визначених цим договором, Постачальник передає, а Покупець приймає у власність Дисмембратор ДИС-5 у кількості однієї штуки в стані та комплектації, погоджених між сторонами. Суд вказав, що позивач належним чином виконав умови договору, сплативши вартість предмета договору в сумі 144000,00 грн., що складає 100% вартості товару. Вказаний факт підтверджується копіями платіжних доручень №№ 564, 565 від 21.05.2020 року. Однак відповідач, як Продавець по договору, свої зобов`язання по передачі обладнання не виконав, предмет спірного договору (Дисмембратор ДИС -5) позивачу не передав. Проте, кошти за проданий товар (в розмірі 100% вартості товару) відповідач отримав. Відтак, суд дійшов висновку, що позовна вимога в частині зобов`язання передати позивачу Дисмембратор ДИС -5 у кількості однієї штуки вартістю 144000,00 грн. є обґрунтованою та підлягає до задоволення.

Щодо позовних вимог в частині визнання незаконними дій ТзОВ "Еко Індіго", суд зазначив, що при заявленні позову про визнання незаконними дій позивач повинен вказати, які саме дії позивача порушують його право, а відповідно і є незаконними. Водночас, позивач при поданні позову не визначив, які саме дії відповідача слід визнати незаконними. Відтак, суд дійшов висновку, що в цій частині позовних вимог слід відмовити.

ПП Гарант подало до господарського суду Івано-Франківської області заяву №20/11-13 від 13.11.2020 (вх. № 17761/20 від 13.11.2020) про ухвалення додаткового рішення у справі № 909/647/20. В даній заяві позивач просив суд, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України ухвалити додаткове рішення у даній справі, яким стягнути з відповідача витрати на правову допомогу адвоката в сумі 13800,00 грн. (а.с. 54).

Додатковим рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 15.12.2020 року у справі №909/647/20 (суддя О.М. Фанда) частково задоволено заяву Приватного підприємства "Гарант" (вх. №17761/20 від 13.11.2020) про відшкодування судових витрат. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко Індіго" на користь Приватного підприємства "Гарант" - 12800,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу. В частині відшкодування позивачу 1000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу - відмовлено (а.с. 89-92).

Додаткове рішення мотивоване тим, що при дослідженні доказів на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, судом встановлено розбіжність щодо заявленої суми судових витрат, зокрема в частині оплати вартості адвокатських послуг за його участь в судових засіданнях.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

ТзОВ Еко Індіго подало апеляційну скаргу на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 09.11.2020 року та додаткове рішення від 15.12.2020 у справі №909/647/20, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нові рішення, якими відмовити повністю у задоволенні позовних вимог та вимог на професійну правничу дорогу. Скаржник вважає, що оскаржувані рішення прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, зазначає, що між ТзОВ Еко Індіго та ПП Гарант не укладалось і ніким не підписувалось договору купівлі-продажу обладнання від 05.05.2020 та жодних зобов`язань перед ПП Гарант по зберіганню Дисмебратора ДИС-5 у Товариства ніколи не було, а наявні в матеріалах справи копії документів, які додані позивачем до позовної заяви, є неналежними та недостовірними в розумінні положень ст.ст. 76, 78 ГПК України. Зазначає, що з 06.11.2019 по 17.06.2020 обов`язки директора ТзОВ Еко-Індіго виконувала за сумісництвом ОСОБА_1 , яка водночас працювала за основним місцем роботи в ПП Гарант . Виконуючи вказівки тодішнього директора ПП Гарант - ОСОБА_2 та діючи в інтересах свого основного роботодавця, ОСОБА_1 неодноразово здійснювала сумнівні переведення значних грошових коштів. Відповідач стверджує, що ОСОБА_1 оформила видаткову накладну № 4 від 05.05.2020 року на обладнання на суму 144000,00 грн. з ПДВ, яка виписувалась на підставі неіснуючого договору купівлі-продажу обладнання. Отримувач обладнання за цим неіснуючим договором - ПП Гарант . Оскільки ОСОБА_1 ухилялась від пояснень та надання документів, а тодішній директор ПП Гарант ігнорував ініціативи правління Товариства щодо встановлення фактичного стану фінансово-господарських взаємовідносин між обома сторонами, новопризначена директор ТзОВ Еко-Індіго - ОСОБА_3 звернулась до Івано-Франківської місцевої прокуратури із заявою про вчинення кримінального правопорушення. 16.08.2020 дану заяву внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером кримінального провадження: 12020090010001933 та розпочато досудове розслідування за правовою кваліфікацією ч. 1 ст. 364 1 Кримінального кодексу України. Скаржник стверджує, що якщо згідно видаткової накладної № 4 від 05.05.2020 Дисмебратор ДИС-5 у кількості однієї штуки вартістю 144000,00 грн. було отримано представником ПП Гарант - Кобринським Б.В., відтак, позивачу слід було вимагати це обладнання саме у ОСОБА_4 , а не у ТзОВ Еко Індіго . Звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що позивач, пояснюючи причину відсутності у нього оригіналів документів, посилається як на доказ на витяг з ЄРДР в кримінальному провадженні № 12020095010000070 від 14.07.2020, чим вводить в оману суд. Оскільки, згідно наданого витягу з ЄРДР, досудове розслідування за вказаним кримінальним провадженням було розпочате за заявою тодішнього директора ПП Гарант - ОСОБА_5 за ст. 356 КК України (самоправство), а не за фактом викрадення, чи крадіжки і не має жодного відношення до договору купівлі-продажу обладнання від 05.05.2020 і видаткової накладної № 4 від 05.05.2020.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти доводів скаржника, вважає апеляційну скаргу безпідставною та необгрунтованою, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду законним, обґрунтованим та таким, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді справи. Зокрема, зазначає, що 05.05.2020 керівниками ТзОВ Еко Індіго та ПП Гарант підписано договір-купівлі-продажу обладнання на відповідних умовах та видаткову накладну № 4 до цього договору. Згідно із п. 3.4 даного договору Дисмебратор ДИС-5, який є предметом договору, було залишено на зберігання у виробничих приміщеннях ТзОВ Еко Індіго . 21.05.2020 ПП Гарант оплачено платіжними дорученнями №№ 564, 565 на поточний рахунок Товариства грошові кошти в загальній сумі 144000,00 грн., що складає 100 % вартості обладнання згідно договору купівлі-продажу. Позивач вказує, що відповідно до п. 3.5 договору, фактична передача обладнання Підприємству повинна підтверджуватись актом приймання-передачі. Стверджує, що директор ПП Гарант 18.06.2020 звернувся до ТзОВ Еко Індіго , щоб фактично отримати обладнання. Однак, передачі обладнання не відбулось, відповідно і акта приймання-передачі між сторонами підписано не було. Теперішнім керівником ТзОВ Еко Індіго заперечуються факти існування домовленостей щодо продажу ПП Гарант Дисмебратора ДИС-5 та зобов`язань по його зберіганню. Однак, позивач зауважує, що договір купівлі-продажу обладнання між сторонами укладено 05.05.2020, а теперішній керівник Товариства виконує свої обов`язки з 18.06.2020. На думку позивача, беззаперечним доказом існування договірних відносин між сторонами є факт перерахування на поточний рахунок Товариства грошових коштів за обладнання, що підтверджується платіжними дорученнями №№ 564, 565 від 21.05.2020, з відповідним призначенням платежу: за Дисмебратор ДИС-5 згідно договору № 05/05-2020 та накладної № 4 від 05.05.2020 року . Звертає увагу суду апеляційної інстанції, що достовірність названих платіжних доручень на загальну суму 144000,00 грн. ТзОВ Еко Індіго в поданій апеляційної скарзі не заперечується. Крім того, Товариство не повернуло такі грошові кошти Підприємству позивача, як помилково зараховані, отже підтвердило (акцептувало) вказаний правочин. Разом з тим, на думку позивача за відсутності підписаних оригіналів договору та накладної, договір купівлі-продажу обладнання не можна вважати неукладеним, оскільки ПП Гарант , як покупець свої зобов`язання за договором виконало повністю. При цьому, скаржник покликається на практику Верховного Суду у справі № 388/180/17, постанова від 05.06.2018, в якій Верховний Суд, зокрема, вказав, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам Закону. В подальшому, Верховний Суд підтримав таку правову позицію у постанові від 10.04.2019, справа № 390/34/17.

Також позивач вважає законним додаткове рішення господарського суду Івано-Франківської області від 15.12.2020 у справі № 909/647/20, згідно якого суд вирішив стягнути з ТзОВ Еко Індіго на користь ПП Гарант 12800,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу. Зокрема, зазначає, що клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката ТзОВ Еко Індіго до суду першої інстанції не подавало. Водночас, відповідач про розгляд справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка на зворотньому боці ухвали господарського суду Івано-Франківської області від 08.12.2020 року. Просить рішення господарського суду Івано-Франківської області від 09.11.2020 року та додаткове рішення від 15.12.2020 року у справі №909/647/20 залишити без змін, апеляційну скаргу ТзОВ Еко Індіго - без задоволення.

Позивач в судовому засіданні просив залишити без змін оскаржувані рішення місцевого господарського суду, апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідач (скаржник) не забезпечив явки в судове засідання уповноваженого представника.

26.03.2021 року о 18:39 на електронну адресу суду надійшла заява від імені директора ТзОВ Еко Індіго Л.Волошинюк (вх. № 01-04/2194/21 від 29.03.2021 року) про відкладення судового засідання у справі №909/647/20, призначеного на 29.03.2021 о 12 год. 00 хв., на іншу дату. Дана заява не містить кваліфікованого цифрового підпису, що підтверджено довідкою відділу документального забезпечення Західного апеляційного господарського суду від 29.03.2021 року, у зв`язку з чим немає можливості ідентифікувати особу заявника.

Суд зауважує, що відповідно до частини 8 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представника).

Згідно п.1.5.6 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 №28, надсилання офіційного листа електронною поштою здійснюється за умови реєстрації документа та запису вихідного реєстраційного номера і дати документа у файл, що відповідає конкретному документу. Електронний лист є офіційним, якщо містить вкладення з текстом офіційного документа у вигляді файлу, скріпленого електронним цифровим підписом.

Документи, отримані електронною поштою без електронного цифрового підпису або каналами факсимільного зв`язку, не належать до офіційних. У разі надсилання електронних документів без електронного цифрового підпису та факсограм необхідно надсилати також оригінал документа в паперовій формі ( п. 1.5.17 Інструкції).

Суд не визнавав обов`язковою явку в судове засідання уповноважених представників сторін у справі.

Отже, в силу положень ч.12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України справу може бути розглянуто при відсутності уповноваженого представника відповідача.

Обставини справи

У поданій позовній заяві № 20/07-27 від 27.07.2020 (вх. № 10762/20 від 27.07.2020) позивач зазначає, що 05 травня 2020 року між ТзОВ "Еко Індіго" (Постачальник) та ПП "Гарант" (Покупець) укладено договір купівлі-продажу обладнання.

При цьому, до позовної заяви позивач приєднав у якості додатку № 3 ніким не підписаний документ під назвою Договір купівлі-продажу обладнання, м.Івано-Франківськ, 05 травня 2020 року (а.с. 6-7).

Водночас, жодна із сторін не надала суду підписаного примірника договору.

В матеріалах судової справи № 909/647/20 міститься копія видаткової накладної № 4 від 05 травня 2020 року, зі змісту якої вбачається, що ТзОВ Еко Індіго (Постачальник) поставило ПП Гарант (Покупець) товар - Дисмебратор ДИС-5 у кількості однієї штуки вартістю 144000,00 грн. з ПДВ. В графі від Постачальника проставлено відтиск печатки ТзОВ Еко-Індіго та підпис директора - Мажевська Любов Михайлівна, в графі Отримав (ла) - відтиск печатки ПП Гарант та підпис над прізвищем Кобринський Б.В. За довіреністю № від 05.05.2020 (а.с.8).

В матеріалах даної судової справи відсутня довіреність (чи її копія) на право отримання товару від імені Покупця Кобринським Б.В.

Також з матеріалів справи вбачається, що 05.05.2020 року Приватне підприємство "Гарант" оплатило на поточний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко Індіго" грошові кошти в загальній сумі 144000,00 грн., про що свідчать долучені до матеріалів справи копії платіжних доручень від 21.05.2020 №564 - на суму 72000,00 грн. та № 565 - на суму 72000,00 грн. (призначення платежу за Дисмебратор ДИС-5 згідно договору 05/05-2020 та накладної № 4 від 05.05.2020 року) (а.с. 9-10).

Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно з частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

В силу приписів частини 1 статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ст. 193 ГК України).

Як встановлено судом апеляційної інстанції, матеріали судової справи № 909/647/20 не містять підписаного сторонами договору купівлі-продажу обладнання від 05.05.2020 року.

За таких обставин, колегія суддів позбавлена можливості надати оцінку правовідносинам між сторонами у справі з приводу укладення та підписання зазначеного договору, а також посиланням позивача на практику Верховного Суду з цих питань.

Проте, беззаперечним доказом існування між сторонами правовідносин щодо поставки обладнання - Дисмебратора ДИС-5 у кількості однієї штуки вартістю 144000,00 грн. з ПДВ свідчать вищеописана копія видаткової накладної № 4 від 05 травня 2020 року та факт перерахування позивачем на поточний рахунок відповідача грошових коштів за вказане обладнання відповідно до платіжних доручень від 21.05.2020 №564 - на суму 72000,00 грн. та № 565 - на суму 72000,00 грн. (призначення платежу за Дисмебратор ДИС-5 згідно договору 05/05-2020 та накладної № 4 від 05.05.2020 року), якого сторони не оспорюють.

Згідно із частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Виходячи зі змісту частин 5, 7 статті 226 Господарського кодексу України, у разі невиконання зобов`язання про передачу індивідуально визначеної речі (речей, визначених родовими ознаками) управнена сторона має право вимагати відібрання цієї речі (речей) у зобов`язаної сторони або вимагати відшкодування останньою збитків. Відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням зобов`язання, не звільняє зобов`язану сторону від виконання зобов`язання в натурі, крім випадків, зазначених у ч. 3 ст. 193 цього кодексу.

У відповідності до ч.2 ст. 665 ЦК України, якщо продавець відмовився передати річ, визначену індивідуальними ознаками, покупець має право пред`явити продавцеві вимоги відповідно до ст. 620 цього кодексу.

У разі невиконання боржником обов`язку передати кредиторові у власність або у користування річ, визначену індивідуальними ознаками, кредитор має право витребувати цю річ у боржника та вимагати її передання відповідно до умов зобов`язання (ч. 1 ст. 620 ЦК України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Як видно з матеріалів справи, а також зі змісту оскарженого судового рішення, під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач не надавав письмового відзиву на позовну заяву. Справа вирішувалась судом відповідно до частини 3 статті 178 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами.

На спростування доводів позивача про невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю Еко-Індіго обов`язку щодо фактичної передачі Обладнання уповноваженій особі Приватного підприємства Гарант , відповідач не надав суду першої інстанції первинного документа - довіреності на право отримання товару від імені Покупця Кобринським Б.В.

Тому у даному спорі колегія суддів критично оцінює доводи апеляційної скарги про те, що згідно видаткової накладної № 4 від 05.05.2020 Дисмебратор ДИС-5 у кількості однієї штуки вартістю 144000,00 грн. було отримано представником ПП Гарант Кобринським Б.В., відтак, позивачу слід було вимагати це обладнання саме у ОСОБА_4 , а не у ТзОВ Еко Індіго .

В матеріалах судової справи № 909/647/20 відсутні належні і допустимі докази на підтвердження зазначених обставин, а саме - довіреність на право отримання товару від імені Покупця Кобринським Б.В.

З огляду на вищенаведені норми права та фактичні матеріали справи, колегія суддів констатує наявність правових підстав щодо задоволення позовних вимог в частині зобов`язання передати позивачу Дисмембратор ДИС-5 у кількості однієї штуки вартістю 144000,00 грн.

Щодо позовних вимог в частині визнання незаконними дій ТзОВ "Еко Індіго", суд апеляційної інстанції зазначає, що при заявлені позову про визнання незаконними дій позивач повинен вказати, які саме дії позивача порушують його право, а відповідно і є незаконними. При цьому, при поданні даного позову позивач не визначив, які саме дії відповідача слід визнати незаконними. Таким чином, колегія суддів вважає підставним висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.

З приводу посилання скаржника на звернення до Івано-Франківської місцевої прокуратури із заявою про вчинення кримінального правопорушення та внесення її 16.08.2020 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером кримінального провадження: 12020090010001933 за правовою кваліфікацією ч. 1 ст. 3641 Кримінального кодексу України та посилання на витяг з ЄРДР в кримінальному провадженні №12020095010000070 від 14.07.2020 за заявою директора ПП Гарант - ОСОБА_5 за ст. 356 КК України суд зазначає, що в силу положень частини 6 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Документи, на які посилається скаржник у своїй апеляційній скарзі, не належать до тих, котрі перелічені в частині 6 статті 75 ГПК України.

Щодо додаткового рішення господарського суду Івано-Франківської області від 15.12.2020 у справі № 909/647/20, яким стягнуто з ТзОВ Еко Індіго на користь ПП Гарант 12800,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, а в частині відшкодування позивачу 1000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу - відмовлено, колегія суддів враховує таке.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч. 1 ст. 16 ГПК України).

Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч.2 ст.16 ГПК України).

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

У відповідності до ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

За приписами ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

Згідно із пунктом 1 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Частиною 8 статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу ПП Гарант надало копію договору про надання правничої допомоги від 07.09.2020 року, оригінал акту прийняття-передачі наданих юридичних послуг від 11.11.2020 року до договору від 07.09.2020 року, з детальним описом виконаних послуг, копії видаткових касових ордерів від 12.11.2020 року, 16.11.2020 року та довідку Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк про відкриття рахунку (а.с. 84-85, 55, 81-82, 83).

Відповідно до п. 2 акта прийняття-передачі надання юридичних послуг від 11.11.2020, загальна вартість юридичних послуг становить 13800,00 грн.

Водночас, при дослідженні доказів, суд встановив розбіжність щодо заявленої суми судових витрат, зокрема в частині оплати вартості адвокатських послуг за його участь в судових засіданнях.

Пунктом 1.3 акта прийняття-передачі наданих юридичних послуг від 11.11.2020 року зазначено загальну вартість наданих послуг за участь адвоката в судових засіданнях - 5000,00 грн., з яких: за перше судове засідання - вартість складає 2000,00 грн., за друге та наступні судові засідання, всього 4 засідання вартість складає - 1000,00 грн.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що представник позивача - адвокат Байдащук Г.В. брав участь в трьох судових засіданнях, зокрема, 08.09.2020 року, 02.10.2020 року та 09.11.2020 року, про що свідчать відповідні протоколи судових засідань (а.с. 25, 34-35, 46-47).

Отже, до сплати згідно акта прийняття-передачі наданих юридичних послуг від 11.11.2020 року, підлягає загальна вартість наданих юридичних послуг в розмірі 12800,00, з яких: ознайомлення з матеріалами позовної заяви, вартість - 1000,00 грн., складання заяв про відкладення розгляду справи (2 шт.) та відкладення підготовчого засідання (1шт.) (а.с. 24, 28, 33), вартість - 600,00 грн., послуг за участь адвоката в судових засіданнях в сумі 4000,00 грн. зокрема, у відповідності до зазначених вище умов складеного акта за судове засідання 08.09.2020 року вартість послуг складає - 2000,00 грн., за участь в наступних судових засіданнях 02.10.2020 року та 09.11.2020 року по 1000,00 грн., гонорар 5 % від суми задоволеного позову - 7200,00 грн.

Таким чином, суд першої інстанції підставно та обґрунтовано дійшов висновку про часткове задоволення заяви позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 12800,00 грн.

Як видно з матеріалів справи, відповідач не заявляв у суді першої інстанції (в порядку ч.ч.5,6 ст.126 ГПК України) клопотання щодо неспівмірності та зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Підсумовуючи все вищевказане, колегія суддів зазначає, що доводи скаржника не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги. Ці доводи не спростовують фактів, покладених в основу рішення господарського суду Івано-Франківської області від 09.11.2020 року та додаткового рішення від 15.12.2020 року у справі №909/647/20.

За приписами статті 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, у господарському процесі обов`язок сторін довести ті обставини, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог чи заперечень, коригується (співвідноситься) з правом суду прийняти чи не прийняти докази в контексті їхнього значення для справи, що і є предметом оцінки господарського суду.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Згідно з ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

У даній справі суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, прийняв законні та обґрунтовані судові рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому їх необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Судові витрати

З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись, ст. ст. 86, 126, 129, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко Індіго» б/н від 01.02.2021 року (вх. №№ 01-05/489/21, 01-05/490/21 від 03.02.2021 року) залишити без задоволення, рішення господарського суду Івано-Франківської області від 09.11.2020 року та додаткове рішення від 15.12.2020 року у справі № 909/647/20 - без змін.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

Справу повернути в господарський суд Івано-Франківської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Головуючий суддя О.В. Зварич

Суддя В.М. Гриців

Суддя Н.М. Кравчук