Постанова

від 24.03.2021 по справі 922/1958/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" березня 2021 р. Справа № 922/1958/19

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Лакіза В.В., суддя Плахов О.В.,

за участю секретаря судового засідання Семенова О.Є.,

за участю представників сторін:

від прокуратури: прокурор відділу Харківської обласної прокуратури Ногіна О.М., посвідчення №057318 від 09.10.2020;

від відповідача-1: Мартинова А.М., довіреність №08-21/184/2-21 від 11.01.2021;

від відповідача-2: Романенко Т.М., довіреність №290 від 14.01.2021;

від відповідача-3: Гринько К.В., ордер АХ №1033574 від 15.12.2020;

від відповідача-4: Гринько К.В., ордер АХ №1033576 від 15.12.2020;

розглянувши апеляційну скаргу Заступника керівника Харківської обласної прокуратури, м. Харків (вх. №3118 Х/2),

на рішення Господарського суду Харківської області від 07.10.2020 (повний текст складено 19.10.2020) у справі №922/1958/19 (суддя Пономаренко Т.О.),

за позовом Керівника Харківської місцевої прокуратури №1 Харківської області, м. Харків,

до відповідачів:

1)Харківської міської ради, м. Харків,

2)Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, м. Харків,

3)Фізичної особи-підприємця Одарюк Тетяни Миколаївни, м. Харків,

4) Фізичної особи-підприємця Одарюк Максима Павловича, м. Харків,

про визнання незаконним та скасування частини рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсними договорів купівлі-продажу та повернення майна,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2019 Керівник Харківської місцевої прокуратури №1 Харківської області звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Харківської міської ради, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, Фізичної особи-підприємця Одарюк Тетяни Миколаївни та до Фізичної особи-підприємця Одарюк Максима Павловича, в якому просив:

- визнати незаконним та скасувати рішення 9 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 26.10.2016 №412/16 "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м.Харкова" в частині, а саме, п. 24, 51, 59 додатку до рішення;

- визнати недійсним договір №5487-В-С від 07.07.2017 купівлі-продажу нежитлових приміщень 1-го поверху № 1, 5, 10, 11 загальною площею 62,8 кв.м. в нежитловій будівлі літ. "БН-1", які розташовані за адресою: м. Харків, вулиця Сумська, буд. 81, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та ФОП Одарюк Т.М.;

- визнати недійсним договір №5488-В-С від 07.07.2017 купівлі-продажу нежитлових приміщень 1-го поверху № 7-:-9 загальною площею 8,4 кв.м. в нежитловій будівлі літ. "БН-1", які розташовані за адресою: м. Харків, вулиця Сумська, буд. 81, укладеного між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та ФОП Одарюк Т.М.;

- визнати недійсним договір №5509-В-С від 02.11.2017 купівлі-продажу рухомого майна - літній майданчик загальною площею 120,5 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 81, укладеного між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та ФОП Одарюк Т.М.;

- зобов`язати ФОП Одарюк Т.М. повернути територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради нежитлові приміщення 1-го поверху № 1, 5, 10, 11, вартістю 390600 грн., загальною площею 62,8 кв.м. в нежитловій будівлі літ. "БП-1" та рухоме майно - літній майданчик, вартістю 437760 грн., загальною площею 120,5 кв.м., що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Сумська, буд. 81;

- витребувати у ФОП Одарюка М.П. на користь територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради нежитлових приміщень 1-го поверху № 7-:-9 загальною площею 8,4 кв.м. в нежитловій будівлі літ. "БП-1", вартістю 5320 грн., розташованій за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 81.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначив, що приймаючи рішення від 26.10.2016 № 412/16 про відчуження ФОП Одарюк Т. М. нежитлових приміщень, загальною площею 62,8 м2 та 8,4 м2, та літнього майданчика, про що зазначено у п. 24, 51, 59 додатку до цього рішення, Рада порушила вимоги Закону України "Про приватизацію державного майна", Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні , рішення Ради від 23.12.2011 № 565/11 "Про Програму приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади міста Харкова на 2012-2016 рр.", рішення міської ради від 21.06.2017 № 691/17 "Про Програму приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади міста Харкова на 2017-2022 рр.", оскільки незаконно обрала спосіб приватизації ФОП Одарюк Т. М. цих нежитлових приміщень та літнього майданчика шляхом викупу, а не продажу на аукціоні або конкурсі, чим порушила інтереси держави та територіальної громади міста Харкова.

Договори купівлі-продажу від 07.07.2017 № 5487-В-С, №5488-В-С, від 02.11.2017 №5509-В-С не відповідають вимогам закону, суперечать інтересам держави і суспільства, а тому підлягають визнанню недійсними відповідно до ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), а нежитлові приміщення, загальною площею 62,8 м2, та літній майданчик, загальною площею 120,5 м2, підлягають поверненню територіальній громаді міста Харкова на підставі ч. 1 ст. 216 ЦК України.

Нежитлові приміщення, загальною площею 8,4 м2, підлягають витребуванню від ФОП Одарюка М. П. на користь територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради відповідно до ст. 388 ЦК України, оскільки ФОП Одарюк Т.М. передала ці нежитлові приміщення ФОП Одарюку М. П. за договором дарування від 24.05.2018 №973 без згоди міської ради на таке відчуження.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 17.12.2019 у справі №922/1958/19, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 25.02.2020, у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди виходили з того, що рішення від 26.10.2016 № 412/16 про відчуження ФОП Одарюк Т. М. нежитлових приміщень, загальною площею 62,8 м2 та 8,4 м2, та літнього майданчика шляхом викупу, про що зазначено у п. 24, 51, 59 додатку до цього рішення, прийнято Радою в межах своєї компетенції та з дотримання вимог чинного на момент прийняття цього рішення законодавства про приватизацію. Рада як орган приватизації мала право самостійно обирати спосіб приватизації нежитлових приміщень, загальною площею 62,8 м2 та 8,4 м2, та літнього майданчика. Договори купівлі-продажу від 07.07.2017 №5487-В-С, № 5488-В-С, від 02.11.2017 № 5509-В-С не суперечить вимогам чинного законодавства та інтересам держави і суспільства, а ФОП Одарюк Т. М. є добросовісним набувачем права власності на спірні нежитлові приміщення, площею 62,8 м2, та літній майданчик з огляду на дотримання нею порядку та умов приватизації, визначених Радою. При вирішенні спору суди також врахували практику Європейського суду з прав людини, у т. ч. щодо застосування ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.06.2020 постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.02.2020 та рішення Господарського суду Харківської області від 17.12.2019 скасовано; справу №922/1958/19 передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи рішення судів першої та другої інстанції, Верховний Суд дійшов висновку, що розглянувши заявлений прокурором позов по суті, суди попередніх інстанцій, в порушення вимог ст. 86 ГПК України залишили поза увагою та не надали будь-якої правової оцінки: змісту наданих суб`єктом оціночної діяльності - ФОП Буйницьким М. В. висновкам від 30.11.2016 про вартість нежитлових приміщень, загальною площею 62,8 м2 та 8,4 м2, та літнього майданчика, в яких відсутні будь-які відомості про те, що проводились ремонтні роботи у цих нежитлових приміщеннях та на літньому майданчику, у т. ч. було здійснено їх невід`ємні поліпшення; факту неподання ФОП Одарюк Т. М. до органу приватизації (до Управління) документів, передбачених п. 2.2 Порядку №377, щодо здійснення невід`ємних поліпшень орендованого майна. Суд також відзначив, що порушення норм процесуального права унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення цієї справи.

За результатом нового розгляду справи рішенням Господарського суду Харківської області від 07.10.2020 у справі №922/1958/19 відмовлено у задоволенні позову повністю.

Не погодившись із вищевказаним рішенням, Заступник керівника Харківської обласної прокуратури звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 07.10.2020 у справі №922/1958/19 та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, прокурор посилається на порушення господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне встановлення обставин, що мають значення для справи, та на невідповідність висновків суду обставинам справи. В обґрунтування своїх доводів, скаржник зазначає наступне:

- посилання суду першої інстанції на наявність у орендаря переважного права на викуп орендованого майна на підставі п. 5.6 додаткової угоди №1 до договору оренди нежитлових приміщень є безпідставним, оскільки сама процедура приватизації шляхом викупу орендованого майна орендарем має здійснюватися відповідно до ст. 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та п. 8.1 Порядку продажу об`єктів малої приватизації шляхом викупу, на аукціоні (у тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни) за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону, затвердженого Наказом Фонду державного майна від 02.04.2012 року за №439 (який діяв на час прийняття Харківською міською радою оспорюваного рішення), згідно з якими продаж об`єктів малої приватизації (до яких відносяться спірні нежитлові приміщення) має бути проведений виключно шляхом проведення аукціону або конкурсу, і лише у виключних випадках такий продаж може бути проведений шляхом викупу, зокрема шляхом викупу орендарем об`єкту оренди, якщо ним за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення цього майна в розмірі не менше як 25 відсотків його ринкової вартості, але орендарем поліпшення орендованого майна не проводились;

- недотримання відповідачами зазначених норм чинного законодавства під час проведення приватизації унеможливило раціональне та ефективне використання комунального майна громади міста Харкова та порушило матеріальні інтереси держави та територіальної громади міста Харкова.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.11.2020 для розгляду апеляційної скарги визначено колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Геза Т.Д., суддя Здоровко Л.М.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.12.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Харківської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Харківської області від 07.10.2020 у справі №922/1958/19; встановлено учасникам справи строк до 21.12.2020 для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань та письмових пояснень з доказами їх надсилання учасникам провадження; зупинено провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Харківської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Харківської області від 07.10.2020 у справі №922/1958/19, до розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 922/623/20.

16.12.2020 на адресу апеляційного суду від ФОП Одарюк Т.М. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому третій відповідач посилається на обґрунтованість та законність рішення суду першої інстанції, у зв`язку з чим просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Вказує на те, що відповідачами повністю дотримано спосіб і порядок проведення процедури приватизації, а при прийнятті рішення Харківської міської ради "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м.Харкова" №412/16 від 26.10.2016 у повному обсязі дотримано приписи Законів України "Про приватизацію державного майна", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", "Про місцеве самоврядування" та Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м.Харкова на 2012-2016 роки. Зазначає, що право на викуп орендованого майна виникло в нього із договору оренди, положень ст. 289 Господарського кодексу України, і йому кореспондує обов`язок орендодавця у разі продажу майна здійснити продаж саме їй за умови належного виконання орендарем своїх обов`язків за договором найму. При цьому, вартість спірного майна, яке знаходилося у наймі починаючи з 2012 року за цей час і до моменту приватизації збільшилась на 733900,00 грн., тобто майже у 3 рази.

Четвертим відповідачем 16.12.2020 подано відзив на апеляційну скаргу відзив на апеляційну скаргу, який є тотожним за змістом до відзиву третього відповідача і в якому просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

17.12.2020 від Харківської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому перший відповідач заперечує проти доводів та вимог апеляційної скарги, просить залишити рішення суду першої інстанції без змін. Узагальнено мотивує свою позицію тим, що при прийнятті оскаржуваного рішення "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м.Харкова" від 26.10.2016 № 412/16 Харківська міська рада діяла в межах своїх повноважень, відповідно до Законів України "Про приватизацію державного майна", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", "Про місцеве самоврядування в Україні", Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2012 - 2016 роки, затвердженою рішенням 12 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 23.12.2011 №565/11. Отже, Харківською міською радою було дотримано спосіб прийняття оскаржуваного рішення, оскільки рішення прийнято на черговій сесії ради, дана сесія є правомочною, вказане питання було включено в порядок денний сесії, проводилась доповідь і обговорення проекту рішення, голосування, і за його результатами більшістю голосів присутніх депутатів, рішення було прийнято. Звертає увагу суду на те, що пунктом 5.6 договору оренди №4942 від 06.08.2012 в редакції додаткової угоди №1 від 29.10.2012 сторони передбачили переважне право орендаря, який належно виконує свої обов`язки за цим договором, перед іншими особами на викуп орендованого ним майна у разі його продажу. Вказує на те, що прокурор відповідно до абзацу 2 ч. 5 ст. 53 ГПК України не може набувати статусу позивача у даному позові, оскільки існує орган, уповноважений здійснювати функції щодо розпорядження об`єктами комунальної власності, а саме Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради. Сторони уклали договір купівлі-продажу при їх вільному волевиявленні та вчинили дії, які свідчать про прийняття їх до виконання, тобто дії сторін спрямовані на реальне настання правових наслідків, а їх внутрішня воля, відповідала зовнішньому її прояву, тому посилання прокурора на те, що спірні правочини не відповідають ст. 203 ЦК України не підтверджені належними та допустимими доказами.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.02.2021 поновлено провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Харківської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Харківської області від 07.10.2020 у справі №922/1958/19 та призначено розгляд справи на 24.03.2021 о 14:15 год.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу справи від 22.03.2021, у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді Гези Т.Д. та судді Здоровко Л.М. для розгляду апеляційної скарги визначено колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Лакіза В.В., суддя Плахов О.В.

23.03.2021 на адресу апеляційного суду від Харківської обласної прокуратури надійшли письмові пояснення, в якому прокурор посилається на правові висновки, викладені Верховним Судом у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 22.01.2021 у справі №922/623/20, та зазначає, що у даному випадку позбавлення третього та четвертого відповідачів майна не порушуватиме принцип пропорційності втручання у право власності, оскільки викуп орендованого майна третім відповідачем здійснено з порушенням вимог чинного законодавства, а саме п. 1 ч. 1 ст. 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", внаслідок недобросовісних дій самого відповідача.

У судовому засіданні апеляційної інстанції 24.03.2021 присутній прокурор підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, просив суд скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 07.10.2020 у справі №922/1958/19 та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Уповноважені представник відповідачів у судовому засіданні 24.03.2021 заперечували проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві, просили суд залишити рішення Господарського суду Харківської області від 07.10.2020 у справі №922/1958/19 без змін.

Згідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 наведеної статті передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги та відзивів, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 06.08.2012 між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (орендодавець) та ФОП Одарюк Т.М. укладено договір оренди №4942 нежитлового приміщення (будівлі) та майна (з урахуванням нової редакції цього договору, викладеної у додатковій угоді № 1 від 29.10.2012).

За умовами п. 1.1 Договору оренди нежитлового приміщення (в редакції додаткової угоди №4 від 29.07.2015) орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нежитлові приміщення 1-го поверху № 1, 5, 7-:-11, загальною площею 71,2 м2, та літній майданчик, площею 120,5 м2, які належать на праві комунальної власності територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради, та розташовані за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 81, літ. "БП-1".

Відповідно до п. 3.1 Договору оренди нежитлового приміщення (в редакції додаткової угоди №3 від 04.08.2015), п. 5.2, 5.3, 5.6 договору оренди від 06.08.2012 №4942 вартість об`єкта оренди станом на 30.06.2015 становить 583661,00 грн. Орендар має право: за письмовою згодою орендодавця здійснювати, зокрема, капітальний ремонт (п. 5.2); вносити зміни до складу орендованого майна, провадити невід`ємні поліпшення, які необхідні для здійснення господарської діяльності, що зумовлює підвищення його вартості (п. 5.3); у разі належного виконання умов договору оренди та у разі продажу орендованих нежитлових приміщень має переважне право перед іншими особами на його викуп (п.5.6).

Пунктом 10.1 договору оренди від 06.08.2012 № 4942 (в редакції додаткової угоди від 29.07.2015 № 4) встановлено, що цей договір діє до 06.06.2018.

10.10.2016 ФОП Одарюк Т. М. звернулась до Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради із заявами № 17768, № 17769, № 17770, в яких просила розглянути питання приватизації орендованих згідно договору оренди №4942 від 06.08.2012 нежитлових приміщень № 1, 5, 10, 11, загальною площею 62,8 м2, нежитлових приміщень № 7-9, площею 8,4 м2, а також літнього майданчика, площею 120,5 м2, які розташовані за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 81.

26.10.2016 Харківська міська рада прийняла рішення №412/16 "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова", яким вирішено провести відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади міста Харкова шляхом викупу згідно з додатком, зокрема, провести приватизацію (відчуження) ФОП Одарюк Т.М. орендованих нежитлових приміщень, а саме:

- нежитлових приміщень 1-го поверху в нежитловій будівлі літ. "БП-1" по вул. Сумська, 81 у м. Харкові, загальною площею 8,4 м2 (п. 24);

- нежитлових приміщень 1-го поверху в нежитловій будівлі літ. "БП-1" по вул. Сумська, 81 у м. Харкові, загальною площею 62,8 м2 (п. 51);

- майна (літнього майданчику) по вул. Сумська, 81, літ. "БП" у м. Харкові, загальною площею 120,5 м2 (п. 59).

16.11.2016 ФОП Одарюк Т.М. звернулась до Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради із заявами № 3448, № 3449, № 3450 (у встановленій законодавством формі) про приватизацію орендованих нежитлових приміщень площею, 62,8 м2 та 8,4 м2, та літнього майданчика, площею 120,5 м2, які розташовані за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 81, розглянувши яку, орган приватизації способом приватизації визначив викуп. До заяв ФОП Одарюк Т.М. надала документ, що посвідчує особу заявника, перелік номерів рахунків у банківських установах, з яких здійснюватимуться розрахунки за придбаний об`єкт, документ про внесення плати за подання заяви, а також документи, необхідні до подання у разі звернення із заявою фізичною особою-підприємцем.

На виконання вказаного рішення міської ради проведено оцінку вартості об`єктів приватизації. За висновками від 30.11.2016 про вартість майна, складених суб`єктом оціночної діяльності, вартість нежитлових приміщень, загальною площею 62,8 м2, становить 325500,00 грн без ПДВ, нежитлових приміщень, загальною площею 8,4 м2 - 43 600,00 грн без ПДВ, літнього майданчика, площею 120,5 м2 - 364800,00 грн без ПДВ.

20.09.2017 рішенням Харківської міської ради №758/17 внесено зміни до рішень щодо приватизації майна, зокрема, у п. 24 додатку до рішення Ради від 26.10.2016 № 421/16 слова нежитлові приміщення першого поверху нежитлової будівлі змінено на нежитлові приміщення першого поверху нежитлової будівлі, майно . Підстава зміни - договір оренди від 06.08.2012 № 4942 та додаткові угоди до нього.

07.07.2017, на підставі рішення Харківської міської ради від 21.06.2017 №691/17 Про Програму приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017-2022 рр. та рішення міської ради від 26.10.2019 №412/16, між територіальної громадою міста Харкова в особі Харківської міської ради, від імені якої діяло Управління (продавець) та ФОП Одарюк Т.М. (покупець) укладено договори купівлі-продажу нежитлових приміщень, орендованих ФОП Одарюк Т. М., а саме:

- № 5487-В-С, за умовами якого продавець зобов`язався передати у власність, а покупець - прийняти нежитлові приміщення першого поверху № 1, 5, 10 11, загальною площею 62,8 м2, розташовані в нежитловій будівлі літ. "БП-1" за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 81. Договір купівлі-продажу від 07.07.2017 № 5487-В-С посвідчений нотаріально та зареєстрований у реєстрі під номером 1582;

- № 5488-В-С, за умовами якого продавець зобов`язався передати у власність, а покупець - прийняти нежитлові приміщення першого поверху № 7-:-9, загальною площею 8,4 м2, розташовані в нежитловій будівлі літ. БП-1 за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 81. Договір купівлі-продажу від 07.07.2017 № 5488-В-С посвідчений нотаріально та зареєстрований у реєстрі під номером 1586.

02.11.2017 на підставі рішення Харківської міської ради від 21.06.2017 №691/17 "Про Програму приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017-2022 рр." та рішень міської ради від 26.10.2019 № 412/16 та від 20.09.2017 № 758/17, між територіальної громадою міста Харкова в особі Харківської міської ради (із урахуванням змін, внесених рішенням міської ради від 20.09.2017 № 758/17), від імені якої діяло Управління (продавець) та ФОП Одарюк Т.М. (покупець) укладено договір купівлі-продажу №5509-В-С рухомого майна, орендованого ФОП Одарюк Т.М., за умовами якого продавець зобов`язався передати у власність, а покупець - прийняти рухоме майно - літній майданчик, загальною площею 120,5 м2, розташований за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 81. Договір купівлі-продажу від 02.11.2017 №5509-В-С посвідчений нотаріально та зареєстрований у реєстрі під номером 14771.

16.08.2017 право власності на нежитлові приміщення, загальною площею 62,8 м2 та 8,4 м2, зареєстровано за ФОП Одарюк Т.М., що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 19.06.2019 № 170867349.

Із вказаної інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно також вбачається, що 24.05.2018 державним реєстратором прийнято рішення № 41271370 про державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення першого поверху № 7-:-9, загальною площею 8,4 м2, розташованих в нежитловій будівлі літ. "БП-1" за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 81, за Одарюком М.П. Підстава виникнення права власності - нотаріально посвідчений договір дарування від 24.05.2018 № 973.

Звертаючись до господарського суду першої інстанції із цим позовом, прокурор вказав на порушення Харківською міською радою вимог законодавства у сфері приватизації при прийнятті рішення від 26.10.2016 №412/16 щодо незаконного обрання способу приватизації (відчуження) нежитлових приміщень, загальною площею 62,8 м2 та 8,4 м2, та літнього майданчика шляхом викупу ФОП Одарюк Т.М. як орендарем.

Прокурор зазначав, що у даному випадку ФОП Одарюк Т. М. не було здійснено поліпшень нежитлових приміщень, загальною площею 62,8 м2 та 8,4 м2, та літнього майданчика, які неможливо відокремити від орендованого нерухомого майна без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 % ринкової вартості майна, тому спірне нерухоме та рухоме майно могло бути відчужене Харківською міською радою лише шляхом продажу на аукціоні або за конкурсом, а не шляхом викупу, що є підставою для визнання незаконним та скасування оспорюваного рішення міської ради.

Оскільки укладені на підставі незаконного рішення Харківської міської ради договори купівлі-продажу від 07.07.2017 № 5487-В-С, № 5488-В-С та від 02.11.2017 № 5509-В-С, не є таким, що відповідають вимогам законодавства та інтересам держави і суспільства, що є підставою для визнання цих договорів недійсними, у зв`язку з чим прокурор просив зобов`язати ФОП Одарюк Т.М. повернути нежитлові приміщення, загальною площею 62,8 м2 та літній майданчик територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради, а нежитлові приміщення, загальною площею 8,4 м2, - витребувати від ФОП Одарюка М. П. на користь територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради відповідно до ст. 388 Цивільного кодексу України.

Як вже зазначалось вище, Господарським судом Харківської області 07.10.2020 ухвалено рішення у справі №922/1958/19, яким відмовлено у задоволенні позову повністю.

Приймаючи вказане рішення, господарський суд першої інстанції виходив з того, що приймаючи спірне рішення Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова від 26.10.2016 № 412/16 Харківська міська рада діяла в межах своїх повноважень, відповідно до Закону України "Про приватизацію державного майна", Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017 - 2022 роки. Також суд дійшов висновку, що оскаржуваний правочин не порушує інтереси держави і суспільства, його моральні засади, які були б співрозмірними із наслідком таких порушень, який прокурор просить застосувати, у вигляді визнання спірних договорів купівлі-продажу недійсним, а відтак і вилучення придбаного нерухомого майна у власників. Вирішуючи спір, місцевий господарський суд також врахував практику Європейського суду з прав людини, зокрема щодо застосування положень ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та дійшов висновку, що самі по собі допущені органами публічної влади порушення не можуть бути безумовною підставою для визнання недійсним договорів купівлі-продажу в порушення права власності набувачів такого майна, оскільки вони не допущені внаслідок його винної, протиправної поведінки, у зв`язку з чим визнав позовні вимоги необґрунтованими та відмовив у задоволені позову.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзивів, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та заслухавши пояснення присутніх представників сторін, переглянувши справу з урахуванням меж перегляду визначених в ст. 269 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого суду - скасуванню, із прийняттям нового рішення про задоволення позову з огляду на наступне.

Щодо наявності підстав представництва органами прокуратури інтересів держави в суді колегія суддів зазначає наступне.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абзаци 1- 3 ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу.

Відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26.06.2019. у справі № 587/430/16-ц, від 15.01.2020 у справі №698/119/18.

Тобто, суд самостійно перевіряє, чи справді відсутній орган, що мав би для захисту інтересів держави звернутися до суду з таким позовом як заявив прокурор. Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту. Іншими словами, прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову у даній справі є вимога прокурора про незаконним та скасування пунктів 24, 51 та 59 додатку до рішення 9 сесії Харківської міської ради 7 скликання №412/16 від 26.10.2016 "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова", визнання недійсним договорів купівлі-продажу нежитлових приміщень та рухомого майна, а також зобов`язання третього відповідача повернути та витребування у четвертого відповідача нежитлових приміщень.

Із змісту позовних вимог вбачається, що в даному випадку спір виник щодо нежитлових приміщень та майна, які відносяться до комунальної власності та належать територіальній громаді міста Харкова.

Особою, що здійснює правомочності власника майна, належного територіальній громаді міста Харкова, є Харківська міська рада.

З огляду на що, у випадку здійснення захисту інтересів держави (місцевої громади), які пов`язані із захистом права власності територіальних громад, в суді прокурором, саме міська рада має виступати органом, в інтересах, якого має бути здійснено представництво прокурором інтересів держави.

Так, звертаючись до суду з відповідним позовом, прокурор одним із співвідповідачів вказав Харківську міську раду, оскільки рішення саме цього органу оспорюється прокурором, із зазначенням того, що вказане рішення прийнято із порушенням чинного законодавства. Цим прокурор обґрунтовував відсутність органу, уповноваженого державою здійснювати функції захисту її інтересів саме у спірних правовідносинах, тобто, навів підставу для представництва інтересів держави.

Колегія суддів погоджується із такою позицією прокурора, оскільки захист інтересів держави в особі територіальної громади міста Харкова має здійснювати Харківська міська рада, проте, саме цей орган місцевого самоврядування вчинив дії у вигляді прийняття рішення та підписання договорів, які прокурор вважає незаконними та такими, що порушують інтереси держави в особі територіальної громади міста Харкова, у зв`язку з чим, прокурором цілком правомірно заявлено відповідний позов, а Харківську міську раду визначено одним із відповідачів у цій справі, тому іншого органу місцевого самоврядування, який би міг здійснити захист інтересів держави в особі територіальної громади міста Харкова, виходячи із спірних правовідносин, не існує.

З огляду на що, безпосередність звернення прокуратури без зазначення компетентного органу, який здійснює функції держави в спірних відносинах, правомірно обґрунтовується перевищенням Харківською міською радою, як органом місцевого самоврядування, що здійснює правомочності власника майна, належного територіальній громаді міста, встановлених законом меж її владних повноважень, а також необхідністю захисту інтересів держави в частині забезпечення права місцевої громади розпоряджатися комунальним майном, яке їй належить, що і стало підставою для звернення прокурора з цим позовом.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що в даному випадку прокурор належним чином підтвердив підстави для представництва інтересів держави у цій справі та звернувся до суду як самостійний позивач.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26.08.2020р. у справі №908/684/19, від 17.06.2020р. у справі №545/275/19, від 25.08.2020р. у справі №707/2825/18.

При розгляді позовних вимог прокурора по суті розглядуваного спору, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.3 ст. 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.

Підставами для визнання акту недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акту недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акту прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Відповідно до ст. 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Згідно зі ст. 172 ЦК України територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їх компетенції, встановленої законом.

Частиною 1 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

Згідно з ч.5 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування й оренду.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 Закону України "Про приватизацію державного майна" (у редакції чинній, на момент прийняття оскаржуваного рішення органу місцевого самоврядування) відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про приватизацію державного майна" (у редакції чинній, на момент прийняття оскаржуваного рішення органу місцевого самоврядування) приватизація державного майна (далі - приватизація) - платне відчуження майна, що перебуває у державній власності, у тому числі разом із земельною ділянкою державної власності, на якій розташований об`єкт, що підлягає приватизації, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів для здійснення структурної перебудови національної економіки.

Статтею 15 вказаного Закону визначені способи приватизації, зокрема, шляхом: продажу об`єктів приватизації на аукціоні (у тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни); продажу об`єктів приватизації за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону (далі - конкурс); продажу акцій (часток, паїв), що належать державі у господарських товариствах, на аукціоні, за конкурсом, на фондових біржах та іншими способами, що передбачають загальнодоступність та конкуренцію покупців; продажу на конкурсній основі єдиного майнового комплексу державного підприємства, що приватизується, або контрольного пакета акцій акціонерного товариства при поданні покупцем документів, передбачених частиною першою статті 12 цього Закону; викупу об`єктів приватизації, продажу акцій на міжнародних фондових ринках, у тому числі у вигляді депозитарних розписок; іншими способами, які встановлюються спеціальними законами, що регулюють особливості приватизації об`єктів окремих галузей.

Згідно із статтею 16-2 Закону України Закону України "Про приватизацію державного майна" (у редакції чинній, на момент прийняття оскаржуваного рішення органу місцевого самоврядування) викуп акцій (часток, паїв), що належать державі в статутному капіталі господарських товариств, інших господарських організацій та підприємств, заснованих на базі об`єднання майна різних форм власності, здійснюється відповідно до законодавства з питань приватизації та з урахуванням установчих документів таких товариств. Викуп об`єктів малої приватизації здійснюється відповідно до Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) ".

Статтею 4 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (у редакції чинній, на момент прийняття оскаржуваного рішення органу місцевого самоврядування) установлено, що продавцями об`єктів малої приватизації, що перебувають у державній та комунальній власності, є відповідно: Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва; органи приватизації, створені місцевими радами.

Статтею 3 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено способи приватизації об`єктів малої приватизації. Приватизація об`єктів малої приватизації здійснюється шляхом: викупу; продажу на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни); продажу за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону (далі - конкурс). Шляхом продажу за конкурсом може здійснюватися приватизація окремих єдиних майнових комплексів групи А та окремих об`єктів групи Ж.

Частиною 6 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що доцільність, порядок та умови відчуження об`єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою. Доходи від відчуження об`єктів права комунальної власності зараховуються до відповідних місцевих бюджетів і спрямовуються на фінансування заходів, передбачених бюджетами розвитку.

Таким чином, орган місцевого самоврядування, її виконавчий комітет, міський голова (в межах їх компетенції) у спірних правовідносинах реалізують права власника майна, що перебуває у комунальній власності, щодо володіння, користування та розпорядження таким майном на підставі та у порядку, визначеному чинним законодавством України.

23.12.2011 Харківською міською радою на 12 сесії 6 скликання прийнято рішення №565/11 Про програму приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2012-2016 рр. (надалі- Програма).

Відповідно до пункту 1.1 додатку до рішення 12 сесії Харківської міської ради 6 скликання Про програму приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2012-2016 рр. програма розроблена відповідно до Конституції України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Законів України Про місцеве самоврядування в Україні, Про приватизацію державного майна, Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) та інших законодавчих актів, що регулюють питання власності.

У відповідності до пункту 1.6 даної Програми об`єктами приватизації групи А, зокрема, є: цілісні майнові комплекси комунальних підприємств, їх структурні підрозділи, які виділені в самостійні підприємства, у тому числі ті, що знаходяться в оренді, а також виділені в результаті реструктуризації комунальних підприємств із середньо-обліковою чисельністю працюючих до 100 осіб включно або понад 100 осіб, вартість основних фондів яких недостатня для формування статутних капіталів відкритих акціонерних товариств; індивідуально визначене рухоме майно, що знаходиться в комунальній власності, нежитлові будівлі, споруди та приміщення незалежно від їх вартості (в тому числі такі, що не увійшли до статутного капіталу ВАТ); майно підприємств, ліквідованих за рішенням господарського суду і майно підприємств, що ліквідуються за рішенням Харківської міської ради; майно підприємств, що не були продані як цілісний майновий комплекс.

Основними принципами індивідуальної приватизації та відчуження є: досягнення максимального економічного ефекту від продажу об`єкта комунальної власності; вибір способу приватизації чи їх комбінації, що максимально сприятимуть ефективному функціонуванню підприємства у післяприватизаційний період тощо (пункт 2.2. Програми).

Відповідно до пункту 5.1 Програми, продаж об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова здійснюється способами, що визначаються законодавством України і цією Програмою для кожної групи об`єктів.

Згідно з пунктами 5.2 та 5.3 Програми, умови відчуження об`єктів комунальної власності визначено цією Програмою та чинним законодавством України. Одним із способів, що застосовується при індивідуальній приватизації, є конкурсний продаж як інструмент збалансування досвіду і переваг, наявних у покупців, які можуть посилити конкурентні переваги підприємства, та збільшення розміру ціни об`єкта.

Пунктом 5.4 цієї Програми встановлено, що продаж об`єктів групи А здійснюється відповідно до Закону України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) та цієї Програми шляхом викупу, продажу на аукціоні, за конкурсом.

Таким чином, порядок та процедура приватизації комунального майна на момент прийняття оскаржуваного прокурором рішення Харківської міської ради від 26.10.2016 №412/16 "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади" визначалась Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", який на час звернення прокуратури з позовом втратив чинність на підставі п. 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", який набрав чинності 07.03.2018, та Програмою приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2012-2016 роки, затвердженою рішенням 12 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 23.12.2011 №565/11.

26.10.2016 Харківською міською радою 7 скликання прийнято рішення №412/16 Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова, згідно з яким з метою найбільш ефективного використання нежитлового фонду міста Харкова та поповнення бюджету міста Харкова, на підставі Законів України Про приватизацію державного майна, Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію), статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2012 - 2016 роки, затвердженої рішенням 12 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 23.12.2011 №565/11, керуючись статтею 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, Харківська міська рада вирішила провести відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова шляхом викупу (згідно з додатком).

У пунктах 24, 51 та 59 додатку до вказаного рішення визначено спірне майно, яке в подальшому передано ФОП Одарюк Т.М.

Згідно із статтею 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) викуп застосовується щодо об`єктів малої приватизації, які не продано на аукціоні, за конкурсом, а також у разі, якщо право покупця на викуп об`єкта передбачено законодавчими актами. Покупець, який став власником об`єкта і не скористався на момент його приватизації правом викупу будівлі (споруди, нежитлового приміщення) у межах займаної таким об`єктом площі, має право викупити відповідну будівлю (споруду, нежитлове приміщення), якщо це не заборонено законодавчими актами. Порядок викупу об`єкта встановлюється Фондом державного майна України.

Статтею 13 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" продаж об`єктів малої приватизації на аукціоні полягає у передачі права власності покупцю, який запропонував у ході торгів найвищу ціну.

У ст.і 14 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" визначено, що продаж об`єктів малої приватизації за конкурсом полягає у передачі права власності покупцю, який запропонував найвищу ціну та взяв зобов`язання виконати умови конкурсу.

З наведених норм права вбачається, що основною метою приватизації, у тому числі комунального майна є досягнення максимального економічного ефекту від продажу об`єкта комунальної власності, тобто отримання найвищої ціни за об`єкти, що підлягають приватизації та залучення коштів для здійснення структурної перебудови економіки територіальної громади.

Відповідно до п. 5.1 Програми, продаж об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова здійснюється способами, що визначаються законодавством України і цією Програмою для кожної групи об`єктів.

Згідно з п.5.7 Програми, орендар має переважне право на викуп майна, якщо ним за згодою орендодавця здійснені за рахунок власних коштів поліпшення, які неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, вартістю не менше 25 відсотків залишкової вартості майна (будинку , споруди, приміщення).

Частиною 1 статті 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" встановлено, що приватизація об`єктів групи А здійснюється з урахуванням таких особливостей:

1) у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, нежитлового приміщення) орендар одержує право на викуп такого майна, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання для цілей оренди майна;

2) продаж нежитлових приміщень, будівель та споруд, які згідно із законодавством можуть бути об`єктами приватизації, незалежно від підпорядкування здійснюється державними органами приватизації відповідно до законодавства з питань приватизації;

3) майно, що залишилося після задоволення вимог кредиторів державного підприємства, визнаного банкрутом за рішенням господарського суду (якщо господарський суд прийняв постанову про його ліквідацію), передається ліквідаційною комісією відповідному державному органу приватизації для подальшої приватизації за актом приймання-передачі в порядку, встановленому Фондом державного майна України. Продаж зазначеного майна здійснюється виключно на аукціонах;

4) державний орган приватизації з власної ініціативи приймає рішення про приватизацію об`єктів групи А, які утворюються на базі державного майна підприємств, що реструктуризуються, нежитлових приміщень, об`єктів, щодо яких скасовано заборону на приватизацію в установленому законом порядку, та інших неприватизованих об`єктів групи А.

Порядок викупу встановлений Фондом державного майна України. На час виникнення спірних правовідносин (прийняття спірного рішення 26.10.2016) діяв Порядок продажу об`єктів малої приватизації шляхом викупу, на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни), за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону, затверджений Фондом державного майна України від 02.04.2012 № 439 (надалі - Порядок № 439).

Згідно з п. 8.1 Порядку №439, викуп об`єктів малої приватизації застосовується відповідно до п. 3.3 розділу III та п. 7.15 розділу VII цього Порядку щодо об`єктів малої приватизації, які не продані на аукціоні, за конкурсом, а також якщо право покупця на викуп об`єкта передбачено чинним законодавством України.

Відповідно до п. 8.2 Порядку № 439, ціна продажу об`єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, установлюється на підставі результатів його оцінки.

Оцінка майна, яке підлягає приватизації, провадиться відповідно до Методики оцінки майна, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2003 року № 1891 (надалі - Методика № 1891).

Згідно з абзацом 5 пункту 73 Методики № 1891 (у редакції, чинній на час прийняття радою оспорюваного рішення), порядок оцінки орендованого нерухомого майна (майна, що надавалося у концесію), що містить невід`ємні поліпшення, здійснені за час його оренди (концесії), під час приватизації, встановлюється Фондом державного майна. Порядком також визначається процедура ідентифікації невід`ємних поліпшень, здійснених за рахунок коштів орендаря (концесіонера).

Наказом Фонду державного майна України від 27.02.2004 №377 затверджено Порядок оцінки орендованого нерухомого майна, що містить невід`ємні поліпшення, здійснені за час його оренди, під час приватизації (надалі - Порядок № 377).

Пункт 2.2 Порядку № 377 визначає перелік підтверджувальних документів про здійснення орендарем поліпшень, що подаються ним до органу приватизації.

З наведеного слід дійти висновку, що Харківська міська рада має право прийняти рішення про продаж об`єктів нерухомого майна, що перебувають у власності територіальної громади, а уповноважений нею орган приватизації, а саме Управління, має право укласти відповідний договір купівлі-продажу. При цьому такий продаж має бути проведений шляхом аукціону або за конкурсом. У виключних випадках такий продаж може бути проведений шляхом викупу, а саме в даному випадку продаж шляхом викупу орендарем об`єкта, який перебуває у нього в оренді, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 % ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання для цілей оренди майна.

Таким чином, викуп орендарем орендованого ним приміщення у спірних правовідносинах, в силу приписів ст. 18-2 з урахуванням ст. 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2012 - 2016 роки, затвердженої рішенням 12 сесії Харківської міської ради 6 скликання №283, може бути лише за умови, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання для цілей оренди майна.

Аналогічна права позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 22.01.2021 у справі №922/623/20, яка відповідно до приписів ч.4 ст. 236 ГПК України враховується судом апеляційної інстанції при розгляді даної справи.

Як вбачається із наданих суб`єктом оціночної діяльності - ФОП Буйницьким М.В. висновків від 30.11.2016 про вартість нежитлових приміщень, загальною площею 62,8 кв.м та 8,4 кв.м, та літнього майданчика, в них відсутня інформація та будь-які відомості про те, що проводились ремонтні роботи у цих нежитлових приміщеннях та на літньому майданчику, у тому числі було здійснено їх невід`ємні поліпшення.

Судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначено, що за час оренди майна третім відповідачем вартість приміщень з дати укладення договору оренди була збільшена з 242300,00 грн. до 733900,00 грн. Проте, такі висновки суду є суперечливими, оскільки судом також встановлено, що під час розгляду заяв ФОП Одарюк Т.М. про приватизацію Харківською міською радою та Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради не було враховано відсутність документів, передбачених п.2.2 Порядку №377, щодо здійснення невід`ємних поліпшень орендованого майна.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що в матеріалах справи не міститься жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що орендарем - фізичною особою - підприємцем Одарюк Т.М. здійснювались будь-які невід`ємні поліпшення орендованого нею приміщень за договором оренди від 06.08.2012 №4942 в період перебування нерухомого майна та літнього майданчику в оренді.

Дослідивши зміст наданих суб`єктом оціночної діяльності - ФОП Буйницьким М.В. висновків та рецензій на звіт про вартість нежитлових приміщень, судом з`ясовано, що вони виконані на підставі Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" та основних вимог про складання звітів про оцінку майна, проведені дохідних та порівняльним методами, обсяг використаної оцінювачем в звіті інформації був достатнім для проведення оцінки та підтверджує збільшення вартості спірного майна.

Разом з тим, зі справи вбачається, що представником відповідача було здійснено письмовий запит до ПАТ "Трест Житлобуд-1", який у 2012 році був одним із підрядників з реконструкції ЦПКВ ім. Горького. У відповіді на запит повідомлено, що у будівництво приміщень входили загально-будівельні роботи, а саме: фундаментні роботи, зведення стін та перекриття, покрівельні роботи, підведення комунікацій, роботи з інтер`єру, електрики, встановленню вікон та дверей, оздобленню приміщень, укладки плитки, оснащенню санвузлів, встановленню технологічного обладнання та розробка дизайнерських рішень не виконувались.

З наведеного слідує, що за час оренди спірного майна орендарем було збільшено вартість орендованого майна.

Проте, за відсутності в матеріалах справи будь-якого погодження, дозвільної документації та письмової згоди Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради на здійснення будь-яких будівельних робіт, пов`язаних із здійсненням невід`ємних поліпшень спірної нерухомості, колегія суддів не може дійти висновку, що збільшення вартості майна пов`язано саме з наявністю поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта, що визначено ст. 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", та не може встановити об`єм такого поліпшення.

Крім того, третім відповідачем не надано жодних доказів здійснення робіт з капітального або поточного ремонту, а також не зазначено про розроблення проектно-кошторисної документації чи укладення договорів на виконання будівельних робіт.

Отже, за наведених обставин, судова колегія не може погодитись з висновком місцевого суду та зазначає, що Харківська міська рада незаконно обрала спосіб приватизації оспорюваного майна шляхом викупу орендарем, а обраний спосіб приватизації не тільки є незаконним, а й суперечить інтересам держави та територіальної громади, у зв`язку з тим, що він фактично свідчить про умисне не проведення конкурсного продажу цих об`єктів (аукціон або конкурс), що виключає можливість отримати за об`єкт приватизації більше ринкової вартості, адже на аукціон або конкурс такий об`єкт виставляється з початковою вартістю, що дорівнює ринкової та в ході їх проведення ціна продажу може збільшитись.

Також, суд апеляційної інстанції вважає, що Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та орендар були обізнані про порушення процедури приватизації шляхом викупу орендарем, а не шляхом аукціону чи конкурсу, адже в договорах купівлі-продажу наявні посилання на Програму приватизації, у якій зазначено, що викуп застосовується щодо об`єктів комунальної власності, якщо право покупця на викуп об`єкта передбачено законодавчими та нормативними шагами, а також щодо тих, які не продано на аукціоні, за конкурсом.

З огляду на наведене помилковим є висновок суду першої інстанції, про фактичну можливість органом місцевого самоврядування самостійно обирати спосіб приватизації спірних нежитлових приміщень без урахування наведених законодавчих обмежень.

При цьому, суд першої інстанції помилково застосував до спірних правовідносин положення ст. 289 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 777 Цивільного кодексу України, з яких виплаває наявність переважного права у наймача на викуп об`єкта оренди з огляду на таке.

Загальні норми права поширюють дію на певний рід відносин, а спеціальні - на вид відносин в межах роду з метою конкретизації правового регулювання з урахуванням специфіки такого виду відносин. Норми Цивільного кодексу України і норми інших законів співвідносяться між собою як загальні і спеціальні норми. Законодавчі акти, які містять спеціальні норми, мають пріоритет у застосуванні в правозастосовчій практиці щодо інших законодавчих актів України. Отже, процедура викупу орендарем повинна здійснюватися саме відповідно до Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

Колегією суддів встановлено факт відсутності здійснення невід`ємних поліпшень спірного майна саме в період перебування нерухомого майна в оренді, що не спростовано відповідачами у своїх поясненнях та відзивах, відтак вказані обставини справи є встановленими та доведеними.

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення Харківської міської ради щодо проведення приватизації шляхом викупу є таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, що регулює порядок здійснення приватизації, а саме ст. 1, 2, 4, 25, 29 Закону України "Про приватизацію державного майна" та ст. 11, 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

Посилання відповідачів на те, що пунктом 5.6 договору оренди нежитлового приміщення (будівлі) та майна №4942 06.08.2012 з урахуванням додаткової угоди №1 від 29.10.2012 передбачено, що орендар, який належно виконує свої обов`язки, у разі продажу майна, що передане в оренду, має переважне право перед іншими особами на його викуп, не може застосовуватись у даній ситуації, оскільки сама процедура викупу орендарем повинна здійснюватися відповідно до Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

При цьому, необґрунтованим є посилання відповідачів на підтвердження свого висновку про право Ради самостійно обирати будь-який спосіб приватизації на рішення Конституційного Суду України від 13.12.2000 року №14-рп/2000 у справі №1-16/2000 за конституційним зверненням товариства покупців членів трудового колективу перукарні №163 "Черемшина" щодо офіційного тлумачення окремих положень ст. 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (справа про визначення способу малої приватизації), оскільки Конституційний Суд України в цьому рішенні роз`яснив, що право органів, які здійснюють функції розпорядження державною власністю, самостійно визначати спосіб приватизації обмежується випадками, передбаченими законом.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.06.2020 року у справі №922/2593/19, від 17.06.2020 року у справі №922/1958/19.

У даному випадку місцевий господарський суд, в порушення вимог ст. 86 ГПК України безпідставно залишив поза увагою та не надав належної правової оцінки:

- змісту наданих суб`єктом оціночної діяльності - ФОП Буйницьким М. В. висновкам від 30.11.2016 про вартість нежитлових приміщень, загальною площею 62,8 м2 та 8,4 м2, та літнього майданчика, в яких відсутні будь-які відомості про те, що проводились ремонтні роботи у цих нежитлових приміщеннях та на літньому майданчику, у т. ч. було здійснено їх невід`ємні поліпшення;

- факту неподання ФОП Одарюк Т. М. до органу приватизації (до Управління) документів, передбачених п. 2.2 Порядку №377, щодо здійснення невід`ємних поліпшень орендованого майна.

Частиною 1 ст. 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Оскільки колегією суддів встановлено недотримання Харківською міською радою вимог законодавства при ухваленні пунктів 24, 51, 59 додатку до рішення 9 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 26.10.2016 №412/16, останнє є незаконним та підлягає скасуванню, у зв`язку з чим позовні вимоги в даній частині є правомірними та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині визнання договорів купівлі-продажу нежитлового приміщення та літнього майданчику недійсним, та зобов`язання третього відповідача повернути нежитлові приміщення, які є предметом зазначених договорів, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 1 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" право власності на державне майно підтверджується договором купівлі-продажу, який укладається між покупцем та уповноваженим представником відповідного органу приватизації, а також актом приймання-передачі зазначеного майна. Договір купівлі-продажу державного майна підлягає нотаріальному посвідченню та у випадках, передбачених законом, державній реєстрації. Договір включає: назву підприємства, його адресу; відомості про продавця та покупця; ціну продажу об`єкта на аукціоні, за конкурсом або розмір викупу; взаємні зобов`язання продавця і покупця; номери їх розрахункових рахунків; назви і адреси банківських установ; умови внесення платежів. До договору включаються зобов`язання сторін, які були визначені умовами аукціону, конкурсу чи викупу, відповідальність та правові наслідки їх невиконання. Договір купівлі-продажу є підставою для внесення коштів у банківську установу на обумовлений договором рахунок як оплату за придбаний об`єкт приватизації.

Частиною 1 ст. 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

У спірних договорах купівлі-продажу №5487-В-С від 07.07.2017 та №5488-В-С від 07.07.2017 нежитлових приміщень та №5509-В-С від 02.11.2017 купівлі-продажу рухомого майна - літнього майданчику, які укладені між ФОП Одарюк Т.М. та Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, зазначено, що їх укладено зокрема на підставі рішення 13 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 21.06.2017 року №691/17 "Про програму приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м.Харкова на 2017-2022 рр." та рішення 9 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 26.10.2016 року №412/16.

Оскільки пункти 24, 51 та 59 додатку до рішення 9 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м.Харкова" від 26.10.2016 року №412/16 підлягають визнанню незаконним та скасуванню згідно з даним судовим рішенням, вказане свідчить про наявність порушень вимог чинного законодавства України при укладанні вказаних вище договорів купівлі-продажу №5487-В-С від 07.07.2017 та №5488-В-С від 07.07.2017 нежитлових приміщень та №5509-В-С від 02.11.2017 купівлі-продажу рухомого майна - літнього майданчику

У зв`язку з чим вимоги прокурора про: визнання недійсним договору №5487-В-С від 07.07.2017 купівлі-продажу нежитлових приміщень 1-го поверху № 1, 5, 10, 11 загальною площею 62,8 кв.м. в нежитловій будівлі літ. "БН-1", які розташовані за адресою: м. Харків, вулиця Сумська, буд. 81, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та ФОП Одарюк Т.М.; визнання недійсним догоору №5488-В-С від 07.07.2017 купівлі-продажу нежитлових приміщень 1-го поверху № 7-:-9 загальною площею 8,4 кв.м. в нежитловій будівлі літ. "БН-1", які розташовані за адресою: м. Харків, вулиця Сумська, буд. 81, укладеного між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та ФОП Одарюк Т.М.; визнання недійсним договору №5509-В-С від 02.11.2017 купівлі-продажу рухомого майна - літній майданчик загальною площею 120,5 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 81, укладеного між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та ФОП Одарюк Т.М.;є правомірними та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про витребування у ФОП Одарюка М.П. нежитлових приміщень, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, право власності на спірні нежитлові приміщення нежитлової будівлі 1-го поверху №7-:-9 загальною площею 8,4 кв.м. в нежитловій будівлі літ. БП-1 , розташованій за адресою: м. Харків, вул. Сумська, буд. 81, на підставі договору дарування №973, виданого 24.05.2018 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального укругу Грузковою Ю.В. перейшло до фізичної особи - підприємця Одарюка Масима Павловича.

Із змісту листа Харківської міської ради від 08.05.2019 №3305/9-19 вбачається, що дозвіл ФОП Одарюк Т.М. щодо подальшого відсуження вказаного майна не надавався.

За змістом ст. 317 ЦК України власнику належить право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ст. 387 ЦК ).

Якщо майно за відплатним договором придбано в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у випадках, передбачених ч. 1 ст. 388 ЦК України, зокрема якщо майно вибуло із володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (було загублено, викрадено, вибуло з їхнього володіння іншим шляхом).

У разі коли відчуження майна мало місце два і більше разів після недійсного правочину, це майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, від добросовісного набувача на підставі ч. 1 ст. 388 ЦК України.

Витребування майна від добросовісного набувача у такому випадку залежить від наявності волі на передачу цього майна у власника майна - відчужувача за першим договором у ланцюгу договорів. Таким чином, наявність у діях власника майна волі на передачу цього майна виключає можливість його витребування від добросовісного набувача.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом ч. 5 ст.16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Частиною 5 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.

Відповідно до ст. 172 ЦК України територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їх компетенції, встановленої законом. Відтак, територіальна громада, як власник об`єктів права комунальної власності, делегує відповідній раді повноваження щодо здійснення права власності від її (громади) імені, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що воля територіальної громади, як власника, може виражатися лише в таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та інтересам територіальної громади.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 05.10.2016 у справі №916/2129/15, від 25.01.2017 у справі №916/2131/15.

За таких обставин, нежитлові приміщення нежитлової будівлі 1-го поверху №7-:-9 загальною площею 8,4 кв.м. в нежитловій будівлі літ. "БП-1", розташованій за адресою: м. Харків, вул. Сумська, буд. 81, право власнсоіт на які на підставі договору дарування №973, виданого 24.05.2018 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального укругу Грузковою Ю.В. перейшло до фізичної особи - підприємця Одарюка Масима Павловича, підлягають поверненню територіальній громаді міста Харкова, у зв`язку з чим позовні вимоги прокурора в цій частині також підлягають задоволенню.

При цьому колегія суддів погоджується в позицією апеляційної скарги Харківської обласної прокуратури про помилкове посилання суду першої інстанції, як підстави для відмови в задоволенні позову, на практику Європейського суду по правам людини в розрізі питання неможливості витребування у добросовісного набувача майна, яке вибуло з володіння держави внаслідок порушень, допущених уповноваженими посадовими особами, які здійснюють функцію управління державним майном (спори щодо порушення ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини у застосуванні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції щодо втручання держави у право на мирне володіння майном (зокрема, рішення у справах "Спорронг і Льоннрот проти Швеції" від 23.09.1982 року, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21.02.1986 року, "Щокін проти України" від 14.10.2010 року, "Сєрков проти України" від 07.07.2011 року, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23.11.2000 року, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22.01.2009 року, "Трегубенко проти України" від 02.11.2004 року, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014 року), якою напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Так, втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу - втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття "суспільний інтерес" має широке значення (рішення від 23.11.2000 року в справі "Колишній король Греції та інші проти Греції").

Критерій "пропорційності" передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар". При цьому з питань оцінки "пропорційності" ЄСПЛ, як і з питань наявності "суспільного", "публічного" інтересу, визнає за державою досить широку "сферу розсуду", за винятком випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах.

Особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності має бути дотримана справедлива рівновага між інтересами суспільства та правами власника.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи Європейський суд з прав людини у справі "Трегубенко проти України" від 02.11.2004 року зазначив, що правильне застосування законодавства незаперечно становить суспільний інтерес.

У даному випадку вбачається недотримання першим та другим відповідачами процедури розпорядження комунальною власністю вимогам законодавства.

Отже, позбавлення набувача його майна, шляхом часткового скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання спірних договорів купівлі-продажу недійсними та повернення майна у комунальну власність є пропорційним втручанням з боку держави, яке переслідує "суспільний" та "публічний інтерес", ґрунтується на розумних підставах.

При цьому відповідна особа не несе "індивідуальний і надмірний тягар", оскільки часткове скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання спірних договорів купівлі-продажу недійсними та повернення майна у комунальну власність є єдиним законним та справедливим способом усунення виявленого судом порушення. Правовим наслідком задоволення позову є повернення сторонами усього, що вони одержали на виконання спірного правочину, тобто фактично повернення набувачу коштів, сплачених на виконання правочину.

Відтак, у даній справі позбавлення набувача його майна, шляхом часткового скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання спірних договорів купівлі-продажу недійснимм та повернення майна у комунальну власність є пропорційним втручанням з боку держави, а отже є законним в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Щодо не доведення позивачем порушення спірним правочином інтересів держави і суспільства, його моральних засад, які були б співрозмірні із наслідком таких порушень слід зазначити таке.

Як було вище встановлено колегією суддів обраний органом місцевого самоврядування спосіб приватизації незаконним та фактично свідчить про не проведення конкурсного продажу об`єктів нерухомості, що виключає у тому числі можливість отримання за об`єкт приватизації більшої ринкової вартості. Така ситуація з не проведенням конкурсного продажу об`єктів суперечить меті, принципам та завданням приватизації щодо максимального наповнення бюджету, зазначеним у законодавстві, зокрема ст. 1 Закону України "Про приватизацію державного майна" та Програмі, що суперечить інтересам держави та територіальної громади.

Судом апеляційної інстанції встановлено обставини порушення органами місцевого самоврядування умов та порядку приватизації, а також наявність протиправної поведінки самого покупця, який за відсутності у нього законодавчо встановлених підстав для приватизації майна шляхом викупу у зв?язку з нездійсненням ним поліпшень майна, яке неможливо відокремити від відповідного об?єкта без завдання йому шкоди, звернувся до органів місцевого самоврядування з такою заявою, що свідчить про недобросовісність дій орендаря. Отже, позбавлення такої особи майна не суперечитиме принципам, встановленим ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки такі наслідки обумовлені протиправною поведінкою самого набувача майна.

Колегія суддів апеляційної інстанції, керуючись висновком Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 22.01.2021р. у справі №922/623/20, дійшла висновку, що у даному випадку позбавлення відповідача-3 та відповідача-4 майна не порушуватиме принцип пропорційності втручання у право власності, оскільки викуп орендованого майна відповідачем-3 здійснено з порушенням вимог чинного законодавства, а саме п. 1 ч. 1 ст. 18-2 Закону України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) , внаслідок недобросовісних дій самого відповідача-3.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції неправильно застосовано положення Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" в частині визначення підстав викупу особою нерухомого майна, яке попередньо перебувало в оренді останньої, неповно досліджено всі обставини справи, помилково застосовано практику Європейського суду по правам людини щодо питання неможливості витребування у добросовісного набувача майна, яке вибуло з володіння держави внаслідок порушень, допущених уповноваженими посадовими особами, які здійснюють функцію управління державним майном, а також неналежно досліджено питання доведення керівником Харківської місцевої прокуратури №1 порушення спірним правочином інтересів держави і суспільства, що спричинило неналежне вирішення спору та прийняття неправильного рішення.

З огляду на наведене суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги Заступника керівника Харківської обласної прокуратури та скасування рішення Господарського суду Харківської області від 07.10.2020 у справі №922/1958/19, із прийняттям нового судового рішення про задоволення позову Керівника Харківської місцевої прокуратури №1 Харківської області.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме: 1) за подання позовної заяви 22030,40 / 4= 5507,60 грн.; 2) за подання апеляційної скарги 33045,60 / 4 = 8261,40 грн.; 3) за подання касаційної скарги 41788,40 / 4 = 10447,10 грн.; 4) за подання апеляційної скарги під час нового розгляду справи 33045,60 / 4 = 8261,40 грн.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 277, 281 - 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Заступника керівника Харківської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Харківської області від 07.10.2020 у справі №922/1958/19 - задовольнити.

Рішення Господарського суду Харківської області від 07.10.2020 у справі №922/1958/19 - скасувати.

Ухвалити нове судове рішення у справі, яким позов задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати рішення Харківської міської ради "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 26.10.2016 № 412/16 в частині п. 24, 51, 59 додатку до цього рішення.

Визнати недійсними договори купівлі-продажу нежитлових приміщень від 07.07.2017 №5487-В-С, №5488-В-С, та договору купівлі-продажу рухомого майна від 02.11.2017 №5509-В-С, укладені між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та ФОП Одарюк Т.М.

Зобов`язати ФОП Одарюк Т.М. повернути територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради нерухоме майно - нежитлові приміщення першого поверху № 1, 5, 10, 11, загальною площею 62,8 м2, які знаходяться в нежитловій будівлі літ. "БП-1", та рухоме майно - літній майданчик, загальною площею 120,5 м2, які знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 81

Витребувати від ФОП Одарюка М.П. на користь територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради нежитлові приміщення першого поверху № 7-:-9, загальною площею 8,4 м2, розташовані в нежитловій будівлі літ. "БП-1" за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 81.

Стягнути з Харківської міської ради (61003, м.Харків, майдан Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243) на користь Харківської обласної прокуратури (61001, м.Харків, вул. Б.Хмельницького, 4, код ЄДРПОУ 02910108) 5507,60 грн. за подання позовної заяви, 8261,40 грн. за подання апеляційної скарги, 10447,10 грн. за подання касаційної скарги та 8261,40 грн. за подання апеляційної скарги під час нового розгляду справи.

Стягнути з Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м.Харків, майдан Конституції, 16, код ЄДРПОУ 14095412) на користь Харківської обласної прокуратури (61001, м.Харків, вул. Б.Хмельницького, 4, код ЄДРПОУ 02910108) 5507,60 грн. за подання позовної заяви, 8261,40 грн. за подання апеляційної скарги, 10447,10 грн. за подання касаційної скарги та 8261,40 грн. за подання апеляційної скарги під час нового розгляду справи.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця Одарюк Тетяни Миколаївни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Харківської обласної прокуратури (61001, м.Харків, вул. Б.Хмельницького, 4, код ЄДРПОУ 02910108) 5507,60 грн. за подання позовної заяви, 8261,40 грн. за подання апеляційної скарги, 10447,10 грн. за подання касаційної скарги та 8261,40 грн. за подання апеляційної скарги під час нового розгляду справи.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця Одарюка Максима Павловича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Харківської обласної прокуратури (61001, м.Харків, вул. Б.Хмельницького, 4, код ЄДРПОУ 02910108) 5507,60 грн. за подання позовної заяви, 8261,40 грн. за подання апеляційної скарги, 10447,10 грн. за подання касаційної скарги та 8261,40 грн. за подання апеляційної скарги під час нового розгляду справи.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна

Суддя В.В. Лакіза

Суддя О.В. Плахов

Повний текст постанови складено 05.04.2021.