Рішення

від 31.03.2021 по справі 903/996/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

31 березня 2021 року Справа № 903/996/20

Господарський суд Волинської області у складі судді Якушевої І.О., за участі секретаря судового засідання Хомич О.В., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали по справі № 903/996/20

за позовом заступника керівника Волинської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Луцької міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Машпромпроект» , м.Луцьк

про стягнення 389 672,90 грн. безпідставно збережених коштів,

за участю представників:

від позивача: Бондарчук Р.І. (дов. від 01.12.2020),

від відповідача: н/з,

від прокуратури: Скучинський Л.Є. - прокурор відділу Волинської обласної прокурати (службове посвідчення №059380 від 25.01.21),

в с т а н о в и в:

31.12.2020 на адресу Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява №15-2354 вих-20 від 31.12.2020 заступника керівника Волинської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Луцької міської ради, в якій прокурор просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Машпромпроект» 389 672,90 грн. безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою.

На обгрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що згідно з договором купівлі-продажу нерухомого майна від 14.11.2017 №817 ТзОВ «Машпромпроект» набуло право власності на нежитлову будівлю площею 540,3 м.кв. Вказане нерухоме майно знаходиться на земельній ділянці, яка перебуває у комунальній власності, площею 0,0751 га, кадастровий номер 0710100000:11:034:0002, яка надана для обслуговування приміщення банку. На підставі заяви ТзОВ «Машпромпроект» від 10.04.2019 рішенням Луцької міської ради №57/23 від 29.05.2019 «Про надання ТОВ «МПП» на умовах оренди земельної ділянки для обслуговування приміщення банку на вул. Шопена,1» ТзОВ «Машпромпроект» було надано на умовах оренди земельну ділянку на вул. Шопена, 1, площею 0,0751 га, кадастровий номер 0710100000:11:034:0002, строком на 10 років, для обслуговування приміщення банку. Проте, договір оренди землі щодо вказаної земельної ділянки укладено не було. А відтак з моменту набуття 14.11.2017 права власності на об`єкт нерухомого майна і до моменту його відчуження 21.08.2019 ТзОВ «Машпромпроект» фактично користувалось земельною ділянкою без правовстановлюючих документів.

Як на підставу звернення з позовом до суду прокурор посилається на невжиття Луцькою міською радою заходів протягом розумного строку щодо захисту інтересів держави. В позовній заяві зазначає про те, що несплата відповідачем орендної плати за користування комунальним майном є порушенням інтересів держави щодо забезпечення фінансової підтримки місцевого самоврядування, своєчасного і в повному обсязі надходження доходів до бюджетів усіх рівнів з метою їх подальшого використання для забезпечення завдань і функцій держави й місцевого самоврядування.

Ухвалою суду від 05.01.2021 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 27.01.2021, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов із урахуванням вимог ст.165 ГПК України до 25.01.2021.

22.01.2021 на адресу Господарського суду Волинської області надійшов відзив №1.01 від 20.01.2021 на позовну заяву, в якому відповідач просив повернути позовну заяву заступника керівника Волинської обласної прокуратури.

26.01.2021 від відповідача надійшов лист №2.01. від 26.01.2021, у якому ТзОВ «Машпромпроект» просило завчасно повідомити дату, час і місце проведення судового засідання з розгляду справи по суті у разі, якщо за результатами підготовчого засідання буде призначено справу до судового розгляду по суті.

В судове засідання 27.01.2021 представники позивача та відповідача не з`явилися, про судовий розгляд були повідомлені належним чином.

Прокурор в судовому засіданні 27.01.2021 пояснила, що відзив на позовну заяву отримано 26.01.2021, просила відкласти підготовче засідання для підготовки відповіді на відзив.

Ухвалою суду від 27.01.2021 підготовче засідання було відкладено на 10.02.2021; запропоновано прокурору та позивачу в строк до 08.02.2021 подати суду відповідь на відзив відповідача.

08.02.2021 від Волинської обласної прокурати надійшла відповідь на відзив №15-250 вих-21 від 04.02.2021, в якій прокурор просив відхилити наведені ТзОВ «Машпромпроект» у відзиві заперечення на позовну заяву з огляду на їх необгрунтованість, позов прокурора задовольнити.

09.02.2021 відповідач подав до суду заперечення №1.02 від 08.02.2021 на відповідь прокурора на відзив, в яких просив на підставі ст. 174 ГПК України повернути позовну заяву заступнику керівника Волинської обласної прокуратури, посилаючись на те, що органи прокуратури не мають повноважень на пред`явлення від імені територіальної громади в особі місцевої ради позовів про стягнення безпідставно збережених коштів орендної плати за земельні ділянки комунальної власності. В разі призначення справи до судового розгляду по суті просить повідомити про дату, час та місце проведення судового засідання.

Щодо клопотання відповідача про повернення позовної заяви на підставі ст. 174 ГПК України, то стаття 174 ГПК України містить підстави повернення позовної заяви до відкриття провадження у справі.

Ухвалою суду від 05.01.2021 відкрито провадження у справі №903/996/20 за позовом заступника керівника Волинської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Луцької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Машпромпроект» про стягнення 389 672,90 грн. безпідставно збережених коштів.

Оскільки правові підстави для застосування ст. 174 ГПК України та повернення прокурору позовної заяви після відкриття провадження у справі відсутні, суд продовжив розгляд справи.

В судове засідання 10.02.2021 представник відповідача не з`явився, про судовий розгляд відповідач був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №4301039306870.

В судовому засіданні 10.02.2021 прокурор та представник позивача повідомили, що заяв та клопотань немає, висловили думку щодо можливості закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи по суті

Ухвалою суду від 10.02.2021 підготовче провадження було закрито, справу призначено до судового розгляду по суті на 03.03.2021.

03.03.2021 відповідач подав до суду заяву №1/03 від 02.03.2021, в якій просив застосувати строк позовної давності до вимог про стягнення коштів за період з 14.11.2017 по 30.12.2017 та відмовити у задоволенні позовних вимог у цій частині у зв`язку зі спливом строку позовної давності.

В судовому засіданні 03.03.2021 прокурор, представник позивача позов підтримали, просили його задовольнити.

В судовому засіданні 03.03.2021 було оголошено перерву до 17.03.2021.

12.03.2021 від Волинської обласної прокуратури до суду надійшли пояснення №15-458 вих-21 від 11.03.2021.

17.03.2021 відповідач подав до суду додаткові письмові пояснення №2/03 від 17.03.2021, в яких просив в позові відмовити, а у разі визнання позовних вимог обгрунтованими - застосувати строк позовної давності до вимоги про звернення стягнення за період з 14.11.2017 по 30.12.2017 та відмовити у задоволенні позовних вимог у цій частині у зв`язку зі спливом строку позовної давності.

Згідно із ч. 2 ст. 216 Господарського процесуального кодексу України якщо спір, розгляд якого по суті розпочато, не може бути вирішено в даному судовому засіданні, судом може бути оголошено перерву в межах встановлених цим Кодексом строків розгляду справи, тривалість якої визначається відповідно до обставин, що її викликали, з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі.

Відповідно до ч. 2 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Заслухавши пояснення прокурора, представника позивача, суд на підставі ст. 216 Господарського процесуального кодексу України оголосив перерву в судовому засіданні з 17.03.2021 до 31.03.2021, відповідача повідомив про наступне судове засідання ухвалою від 17.03.2021 на підставі ст.120 ГПК України.

25.03.2021 Волинська обласна прокуратура подала до суду додаткові письмові пояснення №15-560вих.-21 від 23.03.2021, відповідач 30.03.2021 подав до суду додаткові письмові пояснення №3/03 від 30.03.2021, які приєднані судом до матеріалів справи.

31.03.2021 справу розглянуто судом за відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами на підставі ст.202 ГПК України, в тому числі, враховуючи відзив відповідача на позов, його заяву про застосування строку позовної давності та додаткові письмові пояснення.

Відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідач належним чином був повідомлений про судовий розгляд, що підтверджується відстеженням із сайту ПАТ Укрпошта про отримання ним поштового відправлення суду 22.03.2021.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, представника позивача суд дійшов висновку про задоволення позову частково з огляду на наступне.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідач на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна №817 від 14.11.2017 набув права власності на нежитлову будівлю площею 540,3 кв.м.

Придбане нерухоме майно знаходиться на земельній ділянці, яка перебуває у комунальній власності, площею 0,0751 га, кадастровий номер 071010000:11:034:0002, цільове призначення - для обслуговування банку, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-0004709142020 від 06.03.2020.

29.05.2019 Луцька міська рада прийняла рішення №57/2 Про надання ТОВ Машпромпроект на умовах оренди земельної ділянки для обслуговування приміщення банку на вул.Шопена, 1 , згідно з пунктом 2 вирішила укласти з ТзОВ Машппромпроект договір оренди земельної ділянки.

Проте договір оренди земельної ділянки між Луцькою міською радою і ТзОВ Машппромпроект укладено не було.

Згідно з інформацією ГУ ДПС у Волинській області №22588/10/03-20-04-20-11 від 24.09.2020 в період з 26.05.2017 по 23.09.2020 ТзОВ Машпромпроект декларації з плати за землю до Луцької ДПІ Луцького управління ГУ ДФС у Волинській області не подавало, плати за землю не здійснювало.21.08.2019 нежитлову будівлю, розміщену на земельній ділянці площею 0,0751 га, кадастровий номер 071010000:11:034:0002, відчужено ТзОВ Укрмашпромпроект .

Отже, з моменту набуття 14.11.2017 права власності на об?єкт нерухомого майна і до моменту його відчуження 21.08.2019 ТзОВ Машпромпроект фактично користувалось земельною ділянкою без правовстановлюючих документів.

Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентований у ЗК України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина друга статті 120 ЗК України). Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт е частина перша статті 141 ЗК України).

За змістом глави 15 ЗК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується через право постійного користування або право оренди.

Частиною першою статті 93 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт в частина перша статті 96 ЗК України).

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 ЗК України).

За змістом вказаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені і яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

Проте, враховуючи приписи частини другої статті 120 ЗК України, не є правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій ці будинок, будівля, споруда розташовані.

Таким чином, відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин приписів чинного законодавства про відшкодування шкоди (збитків), оскільки до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі 629/4628/16-ц та від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17.

Згідно зі ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до ст. 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. У разі визнання у судовому порядку договору оренди землі недійсним отримана орендодавцем орендна плата за фактичний строк оренди землі не повертається.

Згідно з абзацом 3 ч. 2 ст. 13 Закону України «Про оцінку землі» нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки, зокрема, комунальної власності.

Відповідно до вимог ст. 271 Податкового кодексу України базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Крім цього, згідно з абзацом 1 пункту 289.1 Податкового кодексу України для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Частиною 2 ст. 20 Закону України „Про оцінку землі» визначено, що дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

Отже, основою визначення розміру орендної плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності є нормативна грошова оцінка. Наведеного правового висновку дійшов також Верховний Суд в постановах 28.01.2019 у справі № 922/3782/17, від 12.03.2019 у справі 916/2948/17, від 09.04.2019 у справі №922/652/18.

Велика Палата Верховного Суду в постановах від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17 зазначила, що обов`язковими для визначення орендної плати є відомості у витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок.

До позовної заяви прокурор додав копію витягу з технічної документації про нормативно-грошову оцінки земельної ділянки від 22.09.2020, згідно з яким нормативна грошова оцінка земельної ділянки, кадастровий номер 071010000:11:034:0002, становить 2 201 118,35 грн.(а.с.45).

Як вбачається з розрахунку суми коштів в розмірі 389 672,90 грн. (а.с.57), заявленої до стягнення з відповідача, вона обчислена, враховуючи нормативну грошову оцінку земельної ділянки, ставку орендної плати, період використання, площу земельної ділянки, тобто позивач використав дані про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки, які оформлені як витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки. Обчислюючи суму коштів, яку має сплатити відповідач у зв`язку з використанням земельної ділянки без правовстановлюючих документів, прокурор застосував 10 відсотків від нормативної грошової оцінки землі. До стягнення заявлено суму коштів, нараховану за загальний період з 14.11.2017 по 21.08.2019 (до укладення договору купівлі-продажу майна із ТзОВ Укрмашпроект ).

24.06.2009 Луцька міська рада прийняла рішення №42/20 Про впорядкування орендної плати за землю , яким встановила річний розмір орендної плати за землю у відсотках від нормативної грошової оцінки земельної ділянки згідно з додатком в залежності від функціонального використання земельної ділянки.

Додатком до рішення Луцької міської ради №42/20 від 24.06.2009 встановлено річний розмір орендної плати у випадку використання земельної ділянки під розміщення комерційних банків, фінансових та кредитних установ, ломбардів, банкоматів, торгівлі нафтопродуктами (оптової та роздрібної) в розмірі 10 відсотків від грошової оцінки земельної ділянки.

Відповідач у встановленому законом порядку не оформив належним чином право оренди на земельну ділянку, на якій знаходилося його майно, оскільки не уклав договору оренди.

До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права, регулюється главою 83 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювана шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без належним чином оформленого права оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Відповідач як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 23 травня 2018 року у справі 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), а також у постановах Верховного Суду України від 30 листопада 2016 року у справі № 922/1008/15 (провадження № 3-1271гс16), від 07 грудня 2016 року у справі № 922/1009/15 (провадження № 3-1348гс16), від 12 квітня 2017 року у справах № 922/207/15 (провадження № 3-1345гс16) і № 922/5468/14 (провадження № 3-1347гс16).

У справах за вимогами про стягнення коштів за користування земельною ділянкою, відповідне право на яку не оформлено у встановленому порядку, тобто відповідно до статті 1212 ЦК України, необхідним є встановлення також розміру цієї ділянки з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно з вимогами частин першої, третьої, четвертої, дев`ятої статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Тобто об`єктом оренди може бути земельна ділянка, яка є сформованою як об`єкт цивільних прав. Наведеного правового висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 12.03.2019 у справі 916/2948/17, постанові від 09.04.2019 у справі № 922/652/18.

Із змісту листа Луцької міської ради №1.1.-16/8672 від 09.11.2018 (а.с.36) вбачається, що земельна ділянка площею 0,0751 га є сформованою у розумінні статті 79-1 ЗК України, має кадастровий номер 071010000:11:034:0002.

За таких обставин підлягає до задоволення вимога прокурора в інтересах держави в особі Луцької міської ради про стягнення з відповідача на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України 361 527,76 грн. (386 672,90 - 28145,14) коштів, збережених без достатньої правової підстави, за рахунок іншої сторони за період з 31.12.2017 по 21.08.2019.

У заяві №1/03 від 02.03.2021 (а.с.174) відповідач заявив про те, що прокурор пропустив строк позовної давності для стягнення коштів за період з 14.11.2017 по 30.12.2017, просив застосувати строк позовної давності за цей період та відмовити у задоволенні позову в цій частині.

Частиною 4 ст. 267 Цивільного кодексу України визначено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За умовами ст. 256 ЦК України, позовна давність, це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до п. 1, 5 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання.

Заперечуючи проти доводів відповідача про сплив строку позовної давності до вимоги про стягнення коштів за період з 14.11.2017 по 30.12.2017, прокурор посилався на ст.ст.285 - 288 Податкового кодексу України.

Однак, зазначені норми статей Податкового кодексу України регулюють питання строку сплати плати за землю, що в розумінні ст.14 Податкового кодексу України є земельний податок або орендна плата.

Проте, відповідач не є ні власником, ні постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а відтак він не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку.

Відповідно до ст.15 Закону України Про оренду землі строк внесення орендної плати є істотною умовою договору оренди землі.

Договору оренди земельної ділянки площею 0,0751 га, кадастровий номер 071010000:11:034:0002, в якому було б узгоджено строк внесення плати за оренду землі, укладено не було.

З аналізу змісту норм ст.ст. 1212-1214 ЦК України, абз.4 ч.1 ст. 144, абз.5 ч.1 ст.174 ГК України випливає, що зобов`язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (кондикційне зобов`язання) виникає за одночасної наявності трьох умов: 1) відбувається набуття чи збереження майна; 2) правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні; 3) набуття чи збереження здійснюється за рахунок іншої особи.

Виниклі між сторонами відносини є кондикційними, позадоговірними.

У зв`язку з цим для визначення строку перерахування відповідачем коштів, які ним, як фактичним користувачем земельної ділянки, безпідставно збережені за рахунок власника цієї земельної ділянки, не підлягають застосуванню норми статей Податкового кодексу України, який регулює питання внесення плати за землю у формі земельного податку та орендної плати.

За таких обставин обов`язок з відшкодування безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати виник у відповідача саме з моменту виникнення обставин позадоговірного використання земельної ділянки, тобто з 14.11.2017, коли відповідач набув права власності на майно; відповідно й у позивача виникло право на їх стягнення саме з вказаного моменту.

Позовну заяву до суду заступник керівника Волинської обласної прокуратури подав 31.12.2020.

З огляду на викладене, не підлягає до задоволення вимога прокурора про стягнення з відповідача 28145,14 грн. безпідставно збережених коштів за період з 14.11.2017 по 30.12.2017 у зв?язку з пропуском строку позовної давності, виходячи з розрахунку:

(17 днів х 611,42 грн. = 10394,14 грн.) + (30 днів х 591,70 грн. = 17751 грн.) = 28145,14 грн., де:

-17 днів - період з 14.11.2017 по 30.11.2017;

- 30 днів - період з 01.12.2017 по 30.12.2017;

- 611,42 грн. - сума коштів, яка підлягає сплаті за 1 день в листопаді 2017: 18342,65 : 17 днів;

- 591,70 грн. - сума коштів, яка підлягає сплаті за 1 день в грудні 2017: 18342,65 : 31 день;

- 18342,65 грн. - плата за 1 (один) місяць: 2 201 118,35 грн. (нормативна грошова оцінка земельної ділянки) х 10% = 220 11,84 грн.; 220 111,84 грн. : 12 міс. = 18342,65 грн.

З матеріалів справи вбачається, що прокурор звернувся з вимогою до суду про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою, до позовної заяви додав розрахунок розміру безпідставно збережених коштів як плату за користування ТзОВ Машпромпроект за період з 14.11.2017 по 21.08.2019 (а.с.57); листування, яке велося між Волинською обласною прокуратурою і позивачем свідчить про те, що у ньому також йшлося саме про безпідставне збереження відповідачем коштів.

Згідно з письмовими поясненнями прокурора №15-560вих.21 від 23.03.2021 у графі розрахунку слово збитки зазначено помилково.

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що розрахунок складено Департаментом фінансів та бюджету Луцької міської ради, підписано заступником директора Департаменту Гаврилевською Л., в графі Сума нарахованих збитків допущено описку, зазначено збитки , а не безпідставно збережені кошти , хоча сам розрахунок названо Розрахунок розміру безпідставно збережених коштів, як плата за користування за період 14.11.2017 - 21.08.2019р.р. ТзОВ Машпромпроект .

За таких обставин подані прокурором докази відповідають предмету пред`явленого позову, а вживання в одній із граф розрахунку слова збитки є помилковим та не впливає на суть спору.

Обгрунтовуючи звернення в інтересах держави в особі Луцької міської ради з позовом до суду, заступник керівника Волинської обласної прокуратури посилається на наступне.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частинами 3, 4 ст. 53 ГПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду її інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Згідно з положеннями ст. 23 Закону України Про прокуратуру представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Як роз`яснив Конституційний Суд України в рішенні №3-рп/99 від 08.04. 1999, поняття "інтереси держави" є оціночним. Прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подасться позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обгрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів, інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Відповідно до ч. 8 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в, Україні" право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів.

Відповідно до Закону України Про місцеве самоврядування в Україні місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції та законів України.

Частиною 1 ст. 13 Конституції України передбачено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться із межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування із межах, визначених Конституцією.

Статтею 14 Конституції України визначено, що Земля є основним національним багатством, яке перебуває під особливою охороною держави.

Згідно із ст. ст. 142-145 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, окрім інших об`єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень шляхом ухвалення рішень. Права органів місцевого самоврядування захищаються в судовому порядку.

Статтею 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні передбачено, що землі комунальної власності є матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування.

Статтею 4 цього ж Закону закріплено основні принципи місцевого самоврядування, серед яких, зокрема, поєднання місцевих і державних інтересів.

Таким чином, інтереси держави у даному випадку збігаються з інтересами жителів територіальної громади.

Правовий режим земельних відносин, порядок і умови набуття та припинення права власності, а також права володіння, користування земельними ділянками, в тому числі на правах оренди чи продажу права оренди за результатами торгів, визначаються законами.

Відповідно до ст. 69 Бюджетного кодексу України до доходів загального фонду місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать плата за землю, що зараховується до бюджетів місцевого самоврядування.

Використання земельної ділянки ТзОВ "Машпроект" без правовстановлюючих документів з 14.11.2017 по 21.08.2019 призвело до ненадходження коштів до місцевого бюджету в розмірі 389 672,90 грн.

Порушення вимог чинного законодавства України, що стосуються коштів місцевого бюджету, підриває матеріальну основу місцевого самоврядування та завдає істотної шкоди інтересам держави всупереч приписів ст. 7 Конституції України, відповідно до якої в Україні визнається та гарантується місцеве самоврядування.

Несплата відповідачем орендної плати за користування комунальним майном є порушенням інтересів держави щодо забезпечення фінансової підтримки місцевого самоврядування, своєчасного і в повному обсязі надходження доходів до бюджетів усіх рівнів з метою їх подальшого використання для забезпечення завдань і функцій держави й місцевого самоврядування.

ТзОВ "Машпроект" впродовж тривалого часу використовувало земельну ділянку по вул. Шопена, 1 у м. Луцьку без правовстановлюючих документів, не сплачуючи платежів за землю, проте Луцька міська рада не вживала заходів щодо їх стягнення.

Як зазначає заступник керівника Волинської обласної прокуратури в позовній заяві, про необхідність вжиття заходів захисту інтересів територіальної громади позивач знав, оскільки володів інформацією про відсутність надходжень від використання земельної ділянки, що підтверджується інформацією ГУ ДПСУ Волинській області №22588/10/03-20-04-20-11 від 24.09.2020, копією листа ГУ ДФС у Волинській області №11347/10/03-20-12-07-07 від 22.06.2018.

Про згадані обставини Волинська обласна прокуратура інформувала позивача також у листах №15-1797вих.-20 від 16.10.2020, №15-2040вих.-20 від 18.11.2020.

На запит Волинської обласної прокуратури №15-2162вих.20 від 07.12.2020 позивач листом №1.1 - 9/5647/2020 від 14.12.2020 повідомив, що не звертався з відповідним позовом до суду, наміру звертатися в подальшому не висловлював.

Наведені обставини свідчать про те, що орган місцевого самоврядування, знаючи про відсутність надходжень від використання відповідачем земельної ділянки без правовстановлюючих документів, не вживав заходів для її стягнення, не звертався з позовом до суду про стягнення коштів, що відповідно до ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" є підставою для представництва інтересів держави в особі Луцької міської ради прокурором шляхом пред`явлення ним позову про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів.

Таким чином, заступник керівника Волинської обласної прокуратури обґрунтував у позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, обґрунтував підстави для звернення до суду, а також зазначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами, сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що одним із принципів місцевого самоврядування є судовий захист прав місцевого самоврядування.

Відповідно до п. 8 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів.

Згідно зі ст. 143 Конституції України передбачено, що носієм права комунальної власності є територіальні громади, які здійснюють правління майном безпосередньо, або через утворені ними органи місцевого самоврядування.

Частиною 1 ст. 62 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні встановлено, що держава фінансово підтримує місцеве самоврядування, бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснює контроль за законним, доцільним, економічним, ефективним витраченням коштів та належним їх обліком. Вона гарантує органам місцевого самоврядування доходну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб.

Таким чином, дотримання належного економічного регулювання земельних правовідносин, забезпечення своєчасності та повноти надходжень платежів з орендної плати до місцевих бюджетів беззаперечно становить державний інтерес, а несплата орендної плати за користування земельною ділянкою комунальної власності, відсутність поповнень територіальних бюджетів є порушенням інтересів держави. Відсутність наповнень бюджету у вигляді орендної плати ослаблює економічні основи держави та місцевого самоврядування, позбавляє можливості здійснення належного та найбільш повного фінансування соціальних та інших потреб територіальної громади, розвитку інфраструктури міста.

Отже, з огляду на приписи ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може заявити позов в інтересах держави, який виражається в інтересах частини українського народу - членів територіальної громади, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює саме орган місцевого самоврядування, хоча він зобов`язаний ці інтереси захищати.

Враховуючи наведені приписи законодавства та той факт, що орган місцевого самоврядування не вживав заходів цивільно-правового характеру, спрямованих на стягнення з відповідача коштів, які він мав заплатити за фактичне користування земельною ділянкою, заступник керівника Волинської обласної прокуратури правомірно звернувся в інтересах держави в особі Луцької міської ради з позовом до суду про стягнення з відповідача коштів, збережених без достатніх правових підстав.

Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

На виконання вимог ст. 23 Закону України Про прокуратуру Волинська обласна прокуратура листом №15-2328вих.-20 від 24.12.2020 повідомила позивача про ініціювання пред?явлення до господарського суду позовної заяви в його інтересах із зазначеним позовом.

Позивач надав відповідь на звернення листом №1.1 - 9/5647/2020 від 14.12.2020, повідомивши про те, що не звертався з відповідним позовом до суду, наміру звертатися не висловив.

У зв`язку із частковим задоволенням позову судові витрати в розмірі 5422,49 грн. (92,78% від сплаченого судового збору в розмірі 5845,09 грн.) на підставі ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Машпромпроект (43005, Волинська область, м. Луцьк, пр. Президента Грушевського, 30, код ЄДРПОУ 33845556) на користь Луцької міської ради (43025, м. Луцьк, вул. Б.Хмельницького, 19, код ЄДРПОУ 34745204) 361 527 грн. 76 коп. безпідставно збережених коштів.

3. У задоволенні позову про стягнення 28145 грн. 14 грн. безпідставно збережених коштів відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Машпромпроект (43005, Волинська область, м. Луцьк, пр. Президента Грушевського, 30, код ЄДРПОУ 33845556) на користь Волинської обласної прокуратури (43000, м. Луцьк, вул. Винниченка, 15, код ЄДРПОУ 02909915) 5422 грн. 49 коп. витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення складено: 06.04.2021.

Суддя І. О. Якушева