Рішення

від 08.02.2021 по справі 908/3246/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 24/174/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.02.2021 Справа № 908/3246/20

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Азізбекян Тетяни Анатоліївни, при секретареві судового засідання Вака В.С., розглянувши матеріали справи № 908/3246/20

за позовом: Приватного акціонерного товариства «Бердянське підприємство теплових мереж» (вул. Морська, буд. 65/97, м. Бердянськ, Запорізька область, 71100, ідентифікаційний код 05541120)

до відповідача: Комунального підприємства «Міськспецексплуцатація» Бердянської міської ради (Мелітопольське шосе, буд. 74, м. Бердянськ, Запорізька область, 71101, ідентифікаційний код 24511679)

про стягнення 17834,68 грн.

за участю представників:

від позивача: Дігтяренко В.С., адвокат, довіреність б/н від 04.01.2021 (приймає участь з використанням системи відеоконференцзв`язку "EASYCON")

від відповідача: не прибув

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство «Бердянське підприємство теплових мереж» звернулось до Господарського суду Запорізької області із позовною заявою до Комунального підприємства «Міськспецексплуцатація» Бердянської міської ради про стягнення вартості безпідставно набутої теплової енергії в сумі 17834,68 грн.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.12.2020 наведену вище позовну заяву передано для розгляду судді Азізбекян Т.А.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 18.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/3246/20, присвоєно справі номер провадження 24/174/20, визначено здійснення розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання на 27.01.2021.

Ухвалою суду від 22.01.2021 судове засідання перенесено на 08.02.2021.

21.01.2021 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (від 14.01.2021 № 17), в якому не погодився з доводами відповідача та зазначає зокрема, що наказом Управління комунальної власності Бердянської міської ради від 10.03.2011 № 17 Про передачу майка в господарське відання та на баланс КП Міськспецексплуатація БМР було передане убудоване нежитлове приміщення, розташоване за адресою: м. Бердянськ, вул. Ялтинська, 49/вул. Верещагіна, 12, площею 88,7 кв м. На підставі нового технічного паспорту виготовленого 10.11.2017, площа приміщення є 90,10 кв.м за адресою: м. Бердянськ, вул. Ялтинська, 49/ вул.. Верещагіна, 8, приміщення № 1. Дане нежитлове приміщення є власністю територіальної громади міста Бердянська в особі виконавчого комітету Бердянської міської ради (Власник). За змістом ст. 136 ГК України, право господарського відання є речовим правом суб`єкта підприємництва який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником. Проте Статутом КП Міськспецексплуатація БМР розпорядні функції щодо майна територіальної громади (нежитлових будинків та їх приміщень) належить саме Власнику. Тобто здійснювати право господарського відання, Підприємство має право лише за згодою Власника. Таким чином розпорядником майна територіальної громади залишаються органи виконавчої влади БМР. Без письмового розпорядження власника підприємство не має права укладати будь-які договори щодо приміщень, які знаходяться у нього на балансі Так, КП Міськспецексплуатація БМР не займає та не експлуатує приміщення, розташоване за адресою: м. Бердянськ, вул. Ялтинська, 49/вул. Верещагіна, 8, приміщення № 1, площею 90,10 кв м., відповідно не користується послугою централізованого теплопостачання. Таким чином, відповідач не є споживачем послуг позивача та не несе обов`язку по утриманню приміщення у вигляді сплати за теплопостачання. Також заперечує щодо розміру теплового навантаження та вказує, що теплове навантаження розраховано на площу 90,10 кв. м., а технічний паспорт виготовлено 10.11.2017. Позивач не може користуватись розрахунком теплового навантаження в заявлений період оскільки він складений в 2019 році. Крім того, між сторонами не було укладено договір на відпуск теплової енергії. Позивач безпідставно, не маючи договірних відносин, протягом тривалого часу відпускав теплову енергію в нежитлове приміщення, яке ніким не експлуатується. Також, відповідач просить суд застосувати строк позовної давності, оскільки заборгованість виникла з жовтня 2017, а з позовною заявою позивач звернувся у грудні 2020.

25.01.2021 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив (№ 166 від 21.01.2021), в якій повідомив відповідно до яких повідомив, що з моменту передачі відповідачу приміщення він отримує право володіти та користуватись приміщенням і саме він несе відповідальність щодо утримання майна яке передано йому на баланс, в тому числі і витрати щодо опалення. Крім того зауважив, що в технічному паспорті розділі «характеристика будинку, господарських будівель та споруд» визначено, що об`єкт має централізований вид опалення. Також, представник позивача зазначив, що не заперечує проти застосування строків позовної давності до позовних вимог за період жовтень 2017.

08.10.2021 відповідачем подано клопотання (від 02.02.2021 № 35) про проведення судового засідання 08.02.2021 без участі свого представника. Просить суд в позові відмовити.

Відповідно до ст. 222 ГПК України здійснювалося повне фіксування судового засідання 08.02.2021 за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив. Також, в судовому засіданні представник позивача зазначив, що не заперечує щодо застосування до позовних вимог за жовтень 2017 року строків позовної давності.

Відповідач в судове засідання 08.02.2021 не прибув, свою позицію виклав у відзиві на позовну заяву.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Оскільки неявка в судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи, суд вважає за необхідне розглядати справу за відсутності останнього, за наявними в матеріалах справи документами та матеріалами.

В засіданні 08.02.2021 судом, в порядку ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Суд повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз`яснив порядок і строк його оскарження.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи сторін, суд

УСТАНОВИВ:

Основним предметом господарської діяльності Приватного акціонерного товариство «Бердянське підприємство теплових мереж» (надалі - позивач) є виробництво та розподілення теплової енергії для обігріву житла і побутової потреби населення та комунально-побутові потреби підприємств, організацій, установ і її збут.

Так, рішенням виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області №546 від 14.09.2005 «Про визначення виконавців житлово-комунальних послуг у житловому фонді» позивача було визначено виконавцем послуг з теплопостачання (Приватне акціонерне товариство «Бердянське підприємство теплових мереж» є новим найменуванням Закритого акціонерного товариства «Бердянське підприємство теплових мереж» відповідно п.1.2. Статуту).

Позивачем здійснюється господарська діяльність з постачання пари та гарячої води на потреби опалення в м. Бердянськ та Бердянському районі на підставі ліцензій (на виробництво теплової енергії, постачання теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами) в термін визначений органом виконавчої влади Бердянської міської ради.

Відповідно до частини 4 статті 19 Закону України «Про теплопостачання» , теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу теплової енергії та частини 1 статті 25 цього Закону, теплопостачальна організація має право укладати договори купівлі-продажу теплової енергії із споживачами.

Статтею 25 Закону України «Про теплопостачання» , закріплено права та основні обов`язки споживача теплової енергії, яка містить обов`язок споживача на своєчасне укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Згідно з пунктом 4 «Правил користування тепловою енергією» , затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007, користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії, а пунктом 14 Правил передбачений обов`язок споживача до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання укласти з теплопостачальною організацією такий договір.

Позивач здійснює постачання теплової енергії в енергії в будинок № 49/8 по вул. Ялтинська /вул. Верещагіна в м. Бердянськ Запорізької області, в тому числі і до нежитлового убудованого приміщення 1 площею 90,1 кв. м., яке знаходиться на першому поверсі багатоквартирного житлового будинку (надалі - приміщення).

Вказане приміщення згідно з наказом управління комунальної власності Бердянської міської ради № 17 від 10.03.2011 та авізо (актом приймання-передачі) від 09.02.2011 передані у господарське відання та на баланс Комунального підприємства Міськспецексплуатація Бердянської міської ради (надалі - відповідач).

З огляду на те, що в листопаді 2017 року Комунальним підприємством з технічної інвентаризації Бердянської міської ради було виготовлено новий технічних паспорт, площа убудованого приміщення змінилась з 88,70 кв. м. на 90,1 кв. м.

Дане приміщення належить на праві комунальної власності територіальній громаді міста Бердянська в особі Бердянської міської ради Запорізької області та має інженерне забезпечення: теплопостачання та ін.

В період з 07.09.2017 по 05.02.2018 приміщення знаходилось в господарському відданні відповідача, оскільки 06.02.2018 приміщення було передано в строкове платне користування фізичній особі - підприємцю Гузун Сергію Івановичу.

Наявність централізованого опалення в приміщенні також підтверджується складеним актом від 07.09.2017 за участі відповідача та попереднього орендаря, актом від 06.09.2018 за участі відповідача та нового орендаря.

Відпуск теплової енергії на приміщення з новим орендарем ФОП Гузун СІ. визначено укладеним договором № 201 купівлі - продажу теплової енергії у вигляді гарячої води на потреби опалення від 01.06.2019.

Як того вимагають положення Закону України Про теплопостачання , Правил користування тепловою енергією , Цивільного та Господарського кодексів України, укласти з Відповідачем договір купівлі-продажу теплової енергії у вигляді гарячої води на потреби опалення, приміщень розташованих за адресою: будинок № 49/8 по вул. Ялтинська /вул. Верещагіна, м. Бердянськ виявилось неможливим.

В зв`язку з тим, що приміщення є вбудованим і система опалення цього нежитлового приміщення є невід`ємною частиною системи опалення житлового будинку, тому теплова енергія на зазначені приміщення подається з початком опалювального сезону та підключення усього будинку.

Відповідно до статті 24 Закону України «Про теплопостачання» споживач зобов`язаний своєчасно укласти договір з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

В той же час, в період користування зазначеним приміщенням відповідач отримував відпущену позивачем теплову енергію безпідставно.

Обмежити постачання теплової енергії на об`єкт, за яким відсутні договірні стосунки позивач не міг, через те, що приміщення є вбудованим, а обмеження призвело б до порушення прав громадян, що проживають у відповідному багатоповерховому будинку.

Позивач просить стягнути вартість безпідставно отриманої теплової енергії за період з 24.10.2017 по 05.02.2018 у розмірі 17834,68 грн.

При розрахунку вартості безпідставно набутої теплової енергії використовувались тарифи встановлені:

1. Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг від 01.02.2017 № 151 «Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП» . Інформація про зміну тарифу опублікована 23.02.2017 в офіційному друкованому виданні Урядовий кур`єр. З 24.02.2017 року встановлена плата за спожиту теплову енергію, що сплачується в опалювальний період у розмірі 1 903,22 грн. за 1 Гкал.

2. Рішенням виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області від 05.12.2017 № 380 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб бюджетних установ, релігійних організацій та інших споживачів (крім населення) ПрАТ «Бердянське підприємство теплових мереж» . Інформація про зміну тарифу опублікована 07.12.2017 в офіційному друкованому місцевому засобі масової інформації органу місцевого самоврядування газета «Південна зоря» . З 23.12.2017 встановлена плата за спожиту теплову енергію, що сплачується в опалювальний період у розмірі 2 178,30 грн. за 1 Гкал.

Термін відпуску теплової енергії.

Враховуючи, що нежитлове приміщення, яке знаходиться в господарському відданні та на балансі відповідача є вбудованими в багатоповерховий житловий будинок в ньому наявні внутрішньобудинкові розподільчі мережі централізованого теплопостачання, а тому відпуск та споживання теплової енергії у вигляді гарячої води на потреби приміщення здійснювалося з початком опалювального сезону та підключення усього будинку (витяги з журналів відпуску теплової енергії на котельній № 2 та схема підключення будинку додаються).

Рішенням виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області № 349 від 24.10.2017 «Про початок опалювального сезону 2017-2018 років» , вирішено: розпочати опалювальний сезон в м. Бердянськ з 24.10.2017.

Рішенням виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області № 100 від 30.03.2018 «Про закінчення опалювального сезону 2017-2018 років» , вирішено: закінчити опалювальний сезон 2017-2018 років в м. Бердянськ достроково 01.04.2018.

Обсяг відпущеної теплової енергії.

Розрахунок вартості безпідставно спожитої теплової енергії спожитої відповідачем розраховано враховуючи діючі тарифи у відповідний період та з урахуванням теплового навантаження, відповідно до розрахунків теплових навантажень. Проектне теплове навантаження на опалення приміщення - 9667 ккал/година.

02.11.2020 на адресу відповідача була направлена вимога про сплату боргу - вартості безпідставно спожитої теплової енергії.

Станом на 14.12.2020 відповідь на вищезазначену вимогу позивачем не отримано, грошові кошти не сплачено.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно Закону України «Про теплопостачання» , теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Теплова енергія хоча і є товаром, проте її властивості зводяться до наступного:

1. Теплову енергію неможливо накопичувати у значній кількості і зберігати;

2. Процес виробництва теплової енергії, як правило, непереривний і невід`ємно пов`язаний як з її транспортуванням, так і з споживанням;

3. Теплова енергія при передачі споживається і не може бути повернена.

Тому в зв`язку з тим, що повернення теплової енергії в натурі є неможливим, то відповідач повинен відшкодувати її вартість.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

Так, цивільні права і обов`язки виникають, крім угод, також внаслідок інших дій суб`єктів. Такими діями зокрема, може бути користування тепловою енергією без договору.

За змістом частини 2 статті 275 Господарського кодексу України відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Аналогічні норми щодо наявності договору містяться також у пунктах 4, 14 Правил користування тепловою енергією.

У пункті 3 Правил користування тепловою енергією дано визначення споживача теплової енергії як фізична особа, яка є власником будівлі або суб`єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.

Водночас зі змісту інших положень Правил користування теплової енергії, зокрема з п. 44, вбачається, що термін споживач застосовується в значно ширшому значенні, оскільки він також розповсюджується і на осіб, які використовують теплову енергію без укладення договору на теплопостачання.

Відповідно до ч. 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Статтею 387 Цивільного кодексу України передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до статті 398 Цивільного кодексу України, право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передане власником, а також на інших підставах, встановлених законом.

Згідно статті 133 Господарського кодексу України, основу правового режиму майна суб`єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління. Господарська діяльність може здійснюватися також на основі інших речових прав (права володіння, права користування тощо), передбачених Цивільним кодексом України. Майно суб`єктів господарювання може бути закріплено на іншому праві відповідно до умов договору з власником майна. Держава забезпечує рівний захист майнових прав усіх суб`єктів господарювання.

Частиною 2 статті 135 Господарського кодексу України визначено, що власник має право особисто або через уповноважені ним органи з метою здійснення підприємницької діяльності засновувати господарські організації, закріплюючи за ними належне йому майно на праві власності, праві господарського відання, а для здійснення некомерційної господарської діяльності - на праві оперативного управління, визначати мету та предмет діяльності таких організацій, склад і компетенцію їх органів управління, порядок прийняття ними рішень, склад і порядок використання майна, визначати інші умови господарювання у затверджених власником (уповноваженим ним органом) установчих документах господарської організації, а також здійснювати безпосередньо або через уповноважені ним органи у межах, встановлених законом, інші управлінські повноваження щодо заснованої організації та припиняти її діяльність відповідно до цього Кодексу та інших законів.

За змістом статті 136 Господарського кодексу України, право господарського відання є речовим правом суб`єкта підприємництва який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб`єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства. Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності. Суб`єкт підприємництва, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, має право на захист своїх майнових прав також від власника.

Тобто, саме відповідач несе відповідальність щодо утримання майна, яке передано йому в господарське відання та на баланс, в тому числі і витрати щодо опалення.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Таким чином, обов`язковою умовою, з якою законодавець пов`язує виникнення даного виду зобов`язань, є відсутність правової підстави для набуття, збереження майна однією особою за рахунок іншої особи.

Статтею 1213 Цивільного кодексу України передбачено, що набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Оскільки сторони не перебували в договірних відносинах, які б регулювали відносини щодо постачання теплової енергії, як того вимагають норми чинного законодавства України, то поставлена відповідачеві теплова енергія є безпідставно набутою, а отже, вимоги позивача про відшкодування її вартості па підставі ст.ст. 1212, 1213 Цивільного кодексу України є правомірними.

Таким чином, зобов`язання відповідача в умовах неукладеного договору на теплопостачання з24.10.2017 по 05.02.2018 виникає на підставі дії законів, що перелічені вище. А не укладення договору не звільняє відповідача від сплати заборгованості за спожиту теплову енергію.

Як зазначалося вище, 02.11.2020 на адресу відповідача була направлена вимога про сплату боргу - вартості безпідставно спожитої теплової енергії, яка залишена без реагування, грошові кошти не сплачено.

Пунктом 20 «Правил користування тепловою енергією» , затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198, встановлено, що у разі відсутності, пошкодження та/або неправильної роботи приладів комерційного обліку оплата здійснюється відповідно до визначених у договорі навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

Пунктом 23 Правил користування тепловою енергією визначено, що розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку. У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

У зв`язку з відсутністю у відповідача приладу обліку, за наявності загально будинкового приладу обліку теплової енергії в заявлений період, обсяг отриманої відповідачем теплової енергії визначено з урахуванням обсягу теплової енергії відпущеної на будинок (акти зняття показів прибору обліку теплової енергії містяться в матеріалах справи) та з урахування його теплового навантаження .

Відповідно до ч. 6 ст. 25 Закону України «Про теплопостачання» у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.

Згідно зі ст. 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

За період з 24.10.2017 по 05.02.2018 відповідачем отримано теплову енергію на загальну суму 17834,68 грн.

Судом перевірено розрахунки позивача, які є правильними.

Факт наявності заборгованості у розмірі 17834,68 грн. підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань та вищезазначені приписи норми чинного законодавства України, суд констатує правомірність заявлених позивачем вимог в сумі 17834,68 грн.

Разом з тим, відповідачем подано до суду заява про застосування строку позовної давності.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч. ч. 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

При цьому законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності.

Судом встановлено, з позовом про примусове стягнення з відповідача боргу за період з 24.10.2017 по 05.02.2018 позивач звернулося лише у грудні 2020 року.

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність господарський суд з`ясуває та зазначає в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а відповідачем у справі заявлено про сплив позовної давності, тому суд застосує до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України та відмовляє в позові в частині стягнення основного боргу в сумі 4666,69 грн за період жовтень, листопад 2017 року у зв`язку зі спливом позовної давності. Позивач не надав доказів, на підставі яких суд міг би зробити висновки про пропущення позовної давності з поважних причин.

Відповідно до ч., ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Доводи відповідача, надані в обґрунтування заперечень на позов, не знайшли свого підтвердження матеріалами справи.

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги, що відповідач належними та допустимими доказами не довів, що він не споживав послуги та не є споживачем, оплату спожитої теплової енергії не здійснив, позовні вимоги підлягають задоволенню частково у розмірі 13167,99 грн. В частині стягнення 4666,69 грн основного боргу суд відмовляє, у зв`язку зі спливом позовної давності.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 129, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства Міськспецексплуатація Бердянської міської ради (71101, Запорізька обл., м. Бердянськ, Мелітопольське шосе, будинок 74, код ЄДРПОУ 24511679) на користь Приватного акціонерного товариства Бердянське підприємство теплових мереж (71100, Запорізька обл., м. Бердянськ, вул. Морська, 65/97, код ЄДРПОУ 05541120, р/р НОМЕР_1 у АТ Ощадбанк , МФО 313957) вартість безпідставно набутої теплової енергії у розмірі 13 167 (тринадцять тисяч сто шістдесят сім) грн. 99 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Комунального підприємства Міськспецексплуатація Бердянської міської ради (71101, Запорізька обл., м. Бердянськ, Мелітопольське шосе, будинок 74, код ЄДРПОУ 24511679) на користь Приватного акціонерного товариства Бердянське підприємство теплових мереж (71100, Запорізька обл., м. Бердянськ, вул. Морська, 65/97, код ЄДРПОУ 05541120, р/р НОМЕР_2 у ПАТ Приватбанк , МФО 313399) витрати по оплаті судового збору в розмірі 1551 (одна тисяча п`ятсот п`ятдесят одна) грн. 98 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 06.04.2021.

Суддя Т.А. Азізбекян