Рішення

від 25.03.2021 по справі 911/3071/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" березня 2021 р. м. Київ Справа № 911/3071/20

Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Лилака Т.Д. за участю секретаря судового засідання Ворко Л.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Велес Буковина (58023, м. Чернівці, вул. Руська, 245, кв. 14, код 37273350)

до Товариства з обмеженою відповідальністю Фієста Груп Сервіс (02095, м. Київ, вул. Княжий Затон, буд. 9А, офіс 369, код ЄДРПОУ: 42022545)

про стягнення 57012,94 грн.

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фієста Груп Сервіс (02095, м. Київ, вул. Княжий Затон, буд. 9А, офіс 369, код ЄДРПОУ: 42022545)

до Товариства з обмеженою відповідальністю Велес Буковина (58023, м. Чернівці, вул. Руська, 245, кв. 14, код 37273350)

про стягнення 24000 грн.

за участю представників:

позивача - не з`явився;

відповідача - не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Велес Буковина звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Авішел про стягнення 57012,94 грн., з яких 52 559,00 грн. основного боргу, 2924,70 грн. 3% річних та 1529,24 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між позивачем та відповідачем було укладено разовий договір перевезення - транспортну заявку № 602 перевезення вантажу та відповідачу було виставлено та направлено рахунок, який оплачений частково.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.10.2020 відкрито провадження у справі №911/3071/20 та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

16.11.2020 на адресу суду надійшов лист від представника відповідача із відзивом на позовну заяву.

Також, 16.11.2020 на адресу суду (направлено поштою 13.11.2020) надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Авішел до Товариства з обмеженою відповідальністю Велес Буковина про стягнення помилково сплачених коштів у розмірі 24000 грн.

Зустрічний позов обґрунтовано тим, що кошти у розмірі 24000 грн. сплачені без жодної правової підстави, ТОВ Велес Буковина не доведено виконання ним відповідного вантажного перевезення, тому будь яка заборгованість відсутня.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 23.11.2020 прийнято зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Авішел до Товариства з обмеженою відповідальністю Велес Буковина про стягнення 24000 грн. для спільного розгляду з первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Велес Буковина до Товариства з обмеженою відповідальністю Авішел про стягнення 57012,94 грн. Розгляд справи № 911/3071/20 вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження з викликом учасників справи. Розгляд зустрічного позову призначено разом з первісним у підготовчому засіданні на 24.12.2020.

26.11.2020 на адресу суду надійшов лист від представника позивача із відповіддю на відзив.

07.12.2020 на адресу Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов лист із запереченням на відповідь на відзив.

21.12.2020 через електронний суд від представника позивача було надіслано заяву про вступ у справу як представника ОСОБА_1 та заяву про вступ як представника директора ТОВ Велес Буковина Мусурівського Р.І.

Через канцелярію Господарського суду Київської області 23.12.2020 представником позивача було подано відзив на зустрічний позов та заяву про подання та витребування доказів по справі.

Також, через канцелярію Господарського суду Київської області 23.12.2020 представником позивача було подано заяву про збільшення первісних позовних вимог, яка обґрунтована тим що позивач скористався своїм правом та перерахував суми 3% річних та інфляційних та у зв`язку з чим, просить суд стягнути з відповідача за первісним позовом 52 559,00 грн. основного боргу, 2821,10 грн. 3% річних та 2402,47 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

З урахуванням викладеного, суд здійснює розгляд позовних вимог в редакції заяви про збільшення розміру первісних позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 24.12.2020 продовжено строк проведення підготовчого провадження на тридцять днів та оголошено перерву у підготовчому засіданні до 04.02.2021.

20.01.2021 на адресу Господарського суду Київської області від представника позивача за первісним позовом надійшла заява про подання доказів по справі.

20.01.2021 на електронну адресу Господарського суду Київської області від представника відповідача за первісним позовом надійшла відповідь на відзив, яка не підписана електронним цифровим підписом, а отже не приймається судом до розгляду.

Підготовче засідання 04.02.2021 не відбулося. Ухвалою Господарського суду Київської області від 08.02.2021 призначено підготовче судове засідання на 25.02.2021.

17.02.2021 на електронну адресу Господарського суду Київської області від представника відповідача за первісним позовом надійшла заява, в якій повідомлено, що адвокат Ратушняк П.В. з 09.02.2021 не є представником ТОВ Авішел , яка не підписана електронним цифровим підписом, а отже не приймається судом до розгляду.

23.02.2021 через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача за первісним позовом надійшла заява про подання та витребування доказів по справі, яка залишена судом без розгляду з огляду на те, що позивач відмовився від вказаної заяви в судовому засіданні 25.02.2021.

19.02.2021 через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача за первісним позовом надійшла заява про зловживання процесуальними правами з боку відповідача за первісним позовом, яка обґрунтована тим, що 09.02.2021 ТОВ Авішел одночасно змінив найменування на ТОВ Фієста Груп Сервіс , юридичну адресу, засновників та керівника. Такі дії, на думку представника ТОВ Велес Буковина , спрямовані на створення перешкод у судовому провадженні та в подальшому виконанні судового рішення, оскільки ТОВ Авішел не повідомив про такі зміни суд.

На доказ зазначених обставини заявник надав витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 10.02.2021.

У підготовчому судовому засіданні 25.02.2021, яке проводилось в режимі відео конференції, розглянувши заяву позивача про зловживання процесуальними правами з боку відповідача за первісним позовом, суд відмовив в її задоволенні.

Стаття 52 Господарського процесуального кодексу України передбачає підстави та порядок заміни сторони у справі (процесуального правонаступництво), однак порядку зміни найменування учасника у справі не визначає. Зміна ж найменування юридичної особи не є її реорганізацією, отже підстав для застосування вказаних норм у суду немає.

Разом з тим, зміна найменування та адреси учасника справи є істотною обставиною, тому має бути офіційно визнана судом та доведена до відома інших учасників справи.

Враховуючи зміну найменування та адреси відповідача за первісним позовом, що підтверджується витягом з ЄДРПОУ, поданим позивачем, суд вважає за можливе замінити найменування та адресу відповідача за первісним позовом.

Ухвалою суду від 25.02.2021 закрито підготовче провадження у справі № 911/3071/20, справу призначено до розгляду по суті на 25.03.2021. Замінено найменування відповідача за первісним позовом з Товариства з обмеженою відповідальністю Авішел на Товариство з обмеженою відповідальністю Фієста Груп Сервіс та вказати нову адресу: 02095, м. Київ, вул. Княжий Затон, буд. 9А, офіс 369, код ЄДРПОУ: 42022545.

У судове засідання 25.03.2021 представники позивача та відповідача, які були повідомлені належним чином про дату та час розгляду справи, не з`явились.

З`ясувавши обставини, на які посилаються сторони, суд дослідив в порядку статей 209-210 ГПК України докази у справі.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 233 ГПК України, суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

10 жовтня 2019 року ТОВ Велес Буковина (перевізник) засобами електронного зв`язку направило ТОВ Авішел (замовник) на прохання останнього проект договору надання транспортно-експедиційних послуг та послуг перевезення у міжнародному сполученні, в якому було викладено загальні умови надання транспортних послуг. Текст оферти перевізник підписав та затвердив печаткою, але замовник підписаний екземпляр загального договору не повернув.

14 жовтня між замовником та перевізником було укладено разовий договір перевезення - транспортну заявку № 602 перевезення вантажу за маршрутом: м. Тузла (Туреччина) - м. Вінниця (Україна).

Сума фрахту за погодженням сторін складала еквівалент 3050 доларів плюс 70 доларів відшкодування витрат на митниці, обрахований на день замитнення в Україні.

Як зазначив позивач за первісним позовом, перевезення виконано належним чином згідно міжнародної вантажної накладної № 009723, вантаж передано одержувачу у м. Вінниця, що засвідчено підписом відповідальної особи та печаткою в графі 24 міжнародної вантажної накладної. Ніяких претензій не заявлено.

Відповідачу було виставлено та направлено рахунок № 2140 від 22 жовтня 2019 року на суму 76 559,00 грн.

Станом на 30 вересня 2020 року згідно вказаного рахунку за перевезення сплачено частково у загальній сумі 24 000,00 грн.

В порядку досудового врегулювання спору, 22.06.2020 ТОВ Велес Буковина направило на адресу ТОВ Авішел претензію з вимогою погасити наявну заборгованість, яка залишена відповідачем за первісним позовом без відповіді та задоволення.

В той же час відповідач заперечив проти задоволення первісного позову, оскільки ТОВ Авішел вважає недоведеним факт здійснення перевезення вантажу за транспортною заявкою №602, а оплату грошових коштів у розмірі 24 000,00 грн. вважає помилковою.

З оглядну на вказані обставини, ТОВ Авішел подало зустрічну позовну заяву, в якій зазначено наступне.

Аналізуючи платежі, проведені бухгалтерією, ТОВ Авішел було виявлено, що кошти на суму 24 000,00 грн. сплачені ТОВ Велес Буковина помилково на підставі скан-копії рахунку. Зокрема, вказані кошти перераховані, відповідно до наступних платіжних доручень: № 2828 від 14.04.2020 р. на суму 20 000,00 грн.; № 65 від 27.08.2020 р. на суму 2 000,00 грн.; № 215 від 17.09.2020 р. на суму 2 000,00 грн.

Водночас, у ТОВ Авішел відсутні оригінали документів, які підтверджують виконання перевезення, по якому здійснено вищеописані оплати. Більше того, відсутній оригінал Акту щодо виконаного перевезення, Рахунку.

Як стверджує позивач за зустрічним позовом, ТОВ Велес Буковина не доведено, що надана ним разом із позовною заявою CMR стосується виконання перевезення за наданою ним Заявкою. Зокрема, в Заявці не зазначено ні відправника, ні отримувача товару, які зазначені в CMR. Назва вантажу в Заявці і в CMR - відрізняються.

В наданій CMR підпис вантажовідправника відсутній, а вантажоодержувачем вказано - CKS BUD LLC. Водночас, відповідно до CMR, вантаж вручено ТОВ ПЕК Енерго .

Крім того, ТОВ Авішел зазначає, що наданий до суду Договір - підписаний ТОВ Велес Буковина в односторонньому порядку, а в наданій Заявці проставлений зі сторони відповідача підпис викликає сумнів у автентичності.

Таким чином, на думку позивача за зустрічним позовом грошові кошти у розмірі 24 000,00 грн. є помилково сплаченими і перебувають у відповідача за зустрічним позовом без жодних правових підстав, тому відповідно до ст. 1212 ЦК України підлягають поверненню ТОВ Авішел .

Оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Організація міжнародних перевезень автомобільним транспортом визначена розділом ІV Закону України Про автомобільний транспорт .

Відповідно до ст.64 названого Закону, міжнародні перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються між пунктами відправлення та призначення, один з яких, або обидва, розташовані за межами території України.

Згідно ч.2 ст.64 Закону, організація міжнародних перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом здійснюється перевізником відповідно до міжнародних договорів з питань міжнародних автомобільних перевезень.

Частиною 6 ст.315 Господарського кодексу України встановлено, що щодо спорів, пов`язаних з міждержавними перевезеннями вантажів, порядок пред`явлення позовів та строки позовної давності встановлюються транспортними кодексами чи статутами або міжнародними договорами, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України.

Аналогічна норма міститься і у ст.926 Цивільного кодексу України.

Такі правовідносини врегульовані, зокрема, Конвенцією про договір міжнародного перевезення вантажів по дорогах від 19 травня 1956року.

До Конвенції, що підписана в м. Женеві 19 травня 1956 року, Союз РСР приєднався 1 серпня 1983 року і конвенція стала чинною для нього з 1 червня 1986 року.

Відповідно до Закону України Про правонаступництво України від 12 вересня 1991 року Україна є правонаступником прав і обов`язків за міжнародними договорами Союзу РСР, які не суперечать Конституції України та інтересам республіки.

Крім того, на підставі постанови Верховної Ради України від 17 вересня 1992 року Про приєднання України до Віденської конвенції про правонаступництво держав щодо договорів (далі - Віденська конвенція) Україна приєдналася до цієї конвенції. Відповідно до статті 34 Віденської конвенції, коли частина або частини території держави відокремлюються і утворюють одну або декілька держав, незалежно від того, чи продовжує існувати держава-попередниця, будь-який договір, що був у силі в момент правонаступництва держав стосовно всієї території держави-попередниці, продовжує бути у силі стосовно до кожної утвореної таким чином держави-наступниці.

Законом України Про дію міжнародних договорів на території України від 10 грудня 1991 року встановлено, що укладені належним чином ратифіковані Україною міжнародні договори становлять невід`ємну частину національного законодавства України і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.

З урахуванням вищевикладеного, на дані правовідносини сторін поширюються положення Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів по дорогах, яка визначає відповідальність перевізників, і яка застосовується до будь-якого договору дорожнього перевезення вантажів за винагороду за допомогою транспортних засобів, якщо місце завантаження вантажу та місце доставки вантажу, вказані у контракті, знаходяться на території двох різних країн, із яких принаймні одна є учасницею Конвенції.

Відповідно до статті 4 Конвенції договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.

Пункт 1 статті 5 Конвенції передбачає, що вантажна накладна складається в трьох оригінальних примірниках, підписаних відправником і перевізником. Ці підписи можуть бути надруковані чи замінені печатками відправника і перевізника, якщо це допускається законодавством країни, в якій складена вантажна накладна. Перший примірник передається відправнику, другий супроводжує вантаж, а третій залишається у перевізника.

Пункт 1 статті 9 Конвенції передбачає, що вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

Положеннями ч. 2 ст. 9 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність визначено, що договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі, однак названий закон не містить вимоги, щоб договір транспортного експедирування було викладено у формі єдиного документа, підписаного сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Отже недотримання письмової форми договору транспортного експедирування за загальним правилом не зумовлює його недійсність. Проте в даному випадку відносини з транспортного експедирування мають бути підтверджені іншими належними та допустимими доказами.

На підтвердження виконання перевезення ТОВ Велес Буковина надав до матеріалів справи міжнародну вантажну накладну № 009723, дослідивши яку, судом встановлено, що у графі 4 накладної як місце завантаження вказано Тузла , що співпадає з місцем завантаження в заявці №602; в графі 3 накладної як місце розвантаження вказано Вінниця , що також співпадає із змістом заявки № 602.

В графах 16 та 23 наявні відбитки печатки ТОВ Велес Буковина , що підтверджує виконання перевезення саме цим Товариством.

Крім того, в матеріалах справи наявний лист № 7.10-3-01/13/18835 від 18.12.2020 Одеської митниці Держмитслужби, відповідно до якого, 20.10.2019 вантаж ДКД №UA 500000/2019/916786, CMR №009723 надійшов до м/п Південний Одеської митниці Держмитслужби. Перевізником у товаротранспортних документах зазначено ТОВ Велес Буковина , одержувачем товару - ТОВ ЦКС БУД .

ТОВ Авішел посилається на відсутність підпису вантажовідправника у міжнародній вантажній накладній, але наявність такого підпису Конвенцією не передбачена, це вбачається із стандартної форми накладної та її граф. Натомість записи в міжнародних накладних друкуються або засвідчуються відбитками штампів чи печаток.

Стосовно тверджень, ТОВ Авішел , що підпис директора ОСОБА_2 на заявці № 602 на міжнародне транспортне перевезення не схожий, варто зазначити, що вказана заявка містить відбиток печатки ТОВ Авішел .

Суд зазначає, що наявність відбитку печатки на договорі є належним та достатнім доказом укладення цього договору стороною.

Заперечуючи факт затвердження підпису відповідальної особи печаткою, учасник справи має довести належними та допустимими доказами або викрадення печатки, або підроблення відбитку печатки (постанови у справах № 910/14558/18 від 11 лютого 2020 року, № 914/1019/16 від 28 січня 2020 року, № 924/234/18 від 24 січня 2019 року та ін.), чого ТОВ Авішел зроблено не було.

23.11.2020 ТОВ Велес Буковина направило на адресу ТОВ ЦКС БУД запит про надання інформації, на який було отримано відповідь вих. № 1 від 11.01.2021, копія якої наявна у матеріалах справи.

Так відповідно до інформації, наданої ТОВ ЦКС БУД , 26 вересня 2019 року між ТОВ ЦКС БУД та ТОВ Авішел було укладено Договір № 26/09/19 про організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом.

У жовтні 2019 року ТОВ ЦКС БУД замовило у ТОВ Авішел послуги, пов`язані із міжнародним перевезенням вантажів із м. Тузла (Стамбул, Туреччина) в Україну, а саме - металевих профілів. Одержувачем даного вантажу було ТОВ ЦКС БУД .

ТОВ Авішел надало ТОВ ЦКС БУД рахунок на оплату вартості такої послуги №СФ- 00000864 від 18 жовтня 2019 року, в якому зазначило вартість цих послуг в сумі 80951,00 грн. (з ПДВ) та місце доставки - м. Вінниця, Україна. Вказана вартість транспортних послуг погоджена ТОВ ЦКС БУД .

Вищевказаний вантаж був доставлений вантажним автомобілем Вольво реєстраційний номер НОМЕР_1 / НОМЕР_2 .

Придбаний ТОВ ЦКС БУД у Туреччині товар (металеві профілі), який був ввезений в Україну на підставі укладеного 26.09.2019 року із ТОВ Авішел Договору № 26/09/19 про організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом, був призначений для подальшого перепродажу ТОВ НЕСС Продакт (колишнє ПЕК Енерго (м. Вінниця). Щоб безпідставно не збільшувати транспортні витрати, ТОВ ЦКС БУД , яке розташоване у м. Києві, погодило із ТОВ Авішел безпосереднє місце доставки зазначеного вище товару адресу ТОВ НЕСС Продакт (м. Вінниця).

Отримавши 22.10.2019 року товар, ТОВ ЦКС БУД було підписало із ТОВ Авішел акт надання послуг № ОУ-00000864 від 22 жовтня 2019 року, який був скріплений підписами керівників та печатками підприємств.

25 жовтня 2019 року ТОВ ЦКС БУД відповідно до платіжного доручення № 247 від 25.10.2019 здійснило повний розрахунок із ТОВ Авішел за надані транспортні послуги згідно рахунку 864 від 18 жовтня 2019 року в сумі 80951,00, перерахувавши зазначені кошти на рахунок ТОВ Авішел НОМЕР_3 в AT Райффайзен Банк Аваль у м. Києві.

Як зазначено у листі вих. № 1 від 11.01.2021, ТОВ ЦКС БУД не має претензій до ТОВ Авішел щодо порядку, умов, строків та якості наданих транспортних послуг за Договором №26/09/19 від 26 вересня 2019.

Відповідно до ч., ч. 1-4 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає доведеним факт укладання договору транспортно-експедиційних послуг у спрощений спосіб та виконання його ТОВ Велес Буковина .

Тобто, підставою перерахування грошових коштів у розмірі 24 000,00 грн. слугували наявні між сторонами договірні зобов`язання, що виникли з договору транспортно-експедиційних послуг.

В якості правової підстави зустрічного позову позивачем визначено положення ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Згідно із частиною першою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Аналіз наведеної норми права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов`язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову, позаяк грошові кошти, визначені ним як кошти, що перераховані помилково (без належних правових підстав), сплачені відповідачу за зустрічним позовом на виконання ним Договірних зобов`язань, що виключає підстави для застосування приписів ст. 1212 ЦК України.

У свою чергу первісні позовні вимоги про стягнення заборгованості за отримані транспортно-експедиційні послуги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин 1 статті 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Аналогічні приписи містяться в нормах статті 909 Цивільного кодексу України.

Положеннями статті 311 Господарського кодексу України передбачено, що плата за перевезення вантажів та виконання інших робіт, пов`язаних з перевезенням, визначається за цінами, встановленими відповідно до законодавства.

Згідно із частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами (ч. 1 ст. 916 Цивільного кодексу України).

Для здійснення оплати ТОВ Велес Буковина надіслало на адресу ТОВ Авішел повний пакет документів, який було отримано 11 листопада 2019 року, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення.

11 листопада відповідач за первісним позовом отримав документи щодо двох транспортних замовлень № 588 та № 602, за маршрутами: м. Стамбул (Туреччина) - м. Вінниця (Україна) (рахунок № 2139 на суму 75332 грн. та № 2140 на суму 76559 грн. від 22 жовтня 2019 року). Ніяких претензій щодо якості або кількості документів ТОВ Авішел не заявляв, вимоги про надання додаткових документів не направляв.

Як пояснив позивач за первісним позовом, щодо перевезення за заявкою № 588 в частині стягнення основної заборгованості спір відсутній, оскільки відповідач розрахувався за це перевезення, хоч і з запізненням, посилаючись у платіжних документах на рахунок № 2139 (12 березня - 30000 грн., 27 березня 10000 грн., 01 квітня 20000 грн., 07 квітня 15332 грн.)

Крім того, в своїй позовній заяві ТОВ Велес Буковина вказує, що в зв`язку з затримкою оплати 22 червня 2020 року відповідачу цінним листом з описом вкладення було надіслано претензію на суму 56559 грн., договір № 2019-10-10 (2 екз.), транспортну заявку № 602 (2 екз.), акт виконаних робіт (2 екз.), рахунок № 2140, акт звіряння розрахунків (2 екз.), міжнародну вантажну накладну №009723.

Після отримання претензії відповідач сплатив 2000 грн. 27 серпня та 17 вересня ще 2000 грн.

За висновком Верховного Суду у постанові у справі № 905/2245/17 від 29 серпня 2019 року якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов`язання, необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, утому числі, і можливість виникнення обов`язку негайного виконання.

Відповідно до частини другої статті 530 ЦК якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки згаданою нормою не визначена форма пред`явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка (рахунка-фактури) тощо. При цьому боржник повинен виконати таке зобов`язання у семиденний строк з дня пред`явлення вимоги кредитором. Таким днем слід вважати дату одержання вимоги боржником (постанови Верховного Суду у справі № 910/10958/19 від 16 червня 2020 року, № 925/204/19 від 27 квітня 2020 року, №910/17838/17 від 23 жовтня 2018 року).

Враховуючи, що документи, в тому числі рахунки, були отримані ТОВ Авішел 11 листопада 2019 року, граничний строк сплати настав 18 листопада 2019 року.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідачем за первісним позовом не надано суду належних та допустимих доказів на спростування наведених позивачем обставин, як і не надано належним доказів на підтвердження повної оплати наданої послуги з перевезення вантажу.

За таких обставин, оскільки відповідач отримав визначену послугу, однак не оплатив позивачу її вартість, суд дійшов висновку про те, що відповідачем були порушені права та законні інтереси позивача, за захистом яких він звернувся до суду, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 52 559,00 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

У зв`язку із простроченням грошового зобов`язання позивач за первісним позовом нарахував та просить суд стягнути відповідача 2821,10 грн. 3% річних та 2402,47 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат встановив, що заявлені позивачем за первісним позовом до стягнення суми відповідають вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимога щодо стягнення 2821,10 грн. 3% річних та 2402,47 грн. інфляційних втрат підлягає задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи наведене вище, первісні позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо судових витрат, суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п.2 ч.1 ст.129 ГПК України).

Враховуючи вищевикладене, судові витрати за первісним позовом покладаються на відповідача за первісним позовом. За зустрічним позовом судові витрати у справі покладаються на позивача за зустрічним позовом.

Керуючись ст. ст. 129, 233, 236-238, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фієста Груп Сервіс (02095, м. Київ, вул. Княжий Затон, буд. 9А, офіс 369, код ЄДРПОУ: 42022545) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Велес Буковина (58023, м. Чернівці, вул. Руська, 245, кв. 14, код 37273350) 52 559 (п`ятдесят дві тисячі п`ятсот п`ятдесят дев`ять) грн. 00 коп. основного боргу, 2821 (дві тисячі вісімсот двадцять одну) грн. 10 коп. 3% річних, 2402 (дві тисячі чотириста дві) грн. 47 коп. інфляційних втрат та 2102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. судового збору.

3. В задоволенні зустрічного позову відмовити у повному обсязі.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення до Північного апеляційного господарського суду у порядку, визначеному ст. 257 та з урахуванням п.17.5 п.17 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 05.04.2021

Суддя Т.Д. Лилак