Рішення

від 05.04.2021 по справі 914/1370/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.04.2021 справа № 914/1370/20

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіс-Аква", м. Вінниця

до відповідача: Приватного підприємства "Зорепад-Люкс", м. Львів

про стягнення 188 740, 54 грн

Суддя Галамай О.З.

Секретар судового засідання Полюхович Х.М.

Сторони справи не з`явились

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Львівської області Товариством з обмеженою відповідальністю "Авіс-Аква" подано позов до Приватного підприємства "Зорепад-Люкс" про стягнення 188 740, 54 грн (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) на підставі договору дистрибуції в регіоні № Д-34 від 26.03.2015.

Хід розгляду справи.

Розгляд справи відображено у відповідних ухвалах суду.

Ухвалою суду від 03.03.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні 24.03.2021; встановлено сторонам строк для подачі додаткових письмових пояснень.

22.03.2021 від представника позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання, призначеного на 24.03.2021, без її участі.

23.03.2021 від відповідача надійшли письмові пояснення, в яких останній зазначив, що договір № Д-34 від 26.03.2015 діяв до 31.12.2016 та не продовжувався; жодних оплат чи транзакцій з рахунку НОМЕР_1 в ЦФ ПАТ Кредобанк для оплати рахунку № 89 від 07.08.2018 ПП Зорепад-Люкс не здійснювало; заявив, що у разі отримання позивачем 200 грн, такі кошти є помилково перераховані від фізичної особи та підлягають поверненню в порядку ст. 1212 ЦК України; рахунок - інформаційний документ, який не є первинним.

Сторони явку повноважних представників у судове засідання 24.03.2021 не забезпечили, хоча про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Аргументи сторін.

Позовна заява обґрунтована невиконанням укладеного сторонами договору дистрибуції в регіоні № Д-34 від 26.03.2015 в частині оплати за поставлений товар на суму 125 400, 03 грн та вартості поворотної тари на суму 7 400, 00 грн. Також за прострочення виконання грошового зобов`язання позивачем заявлено до стягнення на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України 14 987, 12 грн 3% річних та 40 953, 39 грн інфляційних втрат.

21.10.2020 відповідач подав суду заяву про сплив позовної давності, в якій зазначив, що по видатковій накладній від 17.09.2016 позовна давність сплила 17.09.2019, по накладній від 06.10.2016 - 06.10.2019, по накладній від 05.11.2016 - 05.11.2019, по накладній від 27.01.2017 - 27.01.2020. Тому просив застосувати положення про позовну давність та у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

21.10.2020 відповідач також подав суду відзив на позовну заяву, однак ухвалою суду від 05.11.2020 такий залишений судом без розгляду.

13.11.2020 позивачем подано суду заперечення на заяву про сплив позовної давності, в якій, зокрема, зазначив, що відповідач не лише не сплачував вчасно за отриманий товар, але й не конкретно вказував призначення платежу, тому позивач зараховував кошти не за окремою видатковою накладною, а за договором у цілому. Також позивач просив врахувати факт переривання перебігу позовної давності шляхом вчинення відповідачем дій, що свідчать про визнання ним боргу, а саме: оплати за отриманий товар в 2017, 2018 та 2020 роках.

Обставини справи.

26 березня 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Авіс-Аква" (у подальшому іменується Компанія ) та Приватне підприємство "Зорепад-Люкс" (у подальшому іменується Дистриб`ютор ) уклали договір дистрибуції в регіоні № Д-34(далі - договір), відповідно до п.1.1 якого Компанія поставляє на умовах, передбачених цим Договором, Дистриб`ютору Товар, найменування, асортимент, одиниця виміру, кількість, ціна одиниці виміру та загальна вартість якого зазначаються у видаткових накладних, податкових накладних, рахунках, специфікаціях та/або інших документах, які є невід`ємною частиною даного Договору.

Згідно з п. 2.1 договору дистриб`ютор зобов`язаний провести розрахунок за кожну отриману відповідно до накладної партію Товару у такому порядку:

2.1.1. 20 % (двадцять) від вартості відповідної партії Товару не пізніше 10 (десять) дня від дати, зазначеної у видатковій накладній. Якщо дата оплати припадає на вихідний або святковий день, оплата повинна бути здійснена в останній банківський день перед вихідним або святковим днем.

2.1.2. 80 % (вісімдесят) від вартості відповідної партії Товару протягом 31 (тридцяти одного) календарних днів, рахуючи з дати, зазначеної у видатковій накладній. Якщо дата оплати припадає на вихідний або святковий день, оплата повинна бути здійснена в наступний за ним банківський день.

Під час здійснення кожного платежу Дистриб`ютор відповідно до Постанови правління НБУ № 22 від 21.01.2004 року зобов`язаний реквізит Призначення платежу платіжного доручення заповнювати так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу, а саме, номер і дату цього Договору та номер і дату накладної, за якою передається партія Товару, номер і дату рахунку-фактури, виписаного Компанією на оплату поставленої партії Товару, чи містить такий платіж ПДВ (та його суму), чи здійснюється без ПДВ (п. 2.4 договору).

Відповідно до п. 4.3 договору датою поставки є дата видаткової накладної. Кількість та асортимент Товару остаточно погоджуються в накладних.

Пунктом 4.7 договору передбачено, що тара Товарів, яка звичайно не продається кінцевому споживачеві та призначена для перевезення й зберігання Товарів (контейнери, піддони, палети, ящики, прокладочні дошки тощо), далі - зворотна Тара , підлягає поверненню протягом трьох місяців, рахуючи з дня отримання Товару, зазначеного у видатковій накладній. У разі якщо дистриб`ютор не повернув зворотну Тару у строк, зазначений вище, остання набуває якості Товару, переходить у власність Дистриб`ютора й підлягає оплаті.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання повноваженими представниками обох Сторін і діє до 31.12.2016 включно, крім випадків дострокового припинення Договору відповідно до п. 8.5 або за додатковою письмовою згодою Сторін. У разі відсутності письмової заяви однієї із Сторін про припинення або зміну цього договору за тридцять календарних днів до закінчення строку його чинності, Договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені Договором (п. 10.1, 10.2 договору).

На виконання умов договору, позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 131 905, 92 грн, а саме, згідно з видатковими накладними № АК000011153 від 17.09.2016 на суму 46 438, 80 грн; № АК000011988 від 06.10.2016 на суму 50 231, 04 грн; № АК000013099 від 05.11.2016 на суму 25 052, 40 грн та № АК000000855 від 27.01.2017 на суму 10 183, 68 грн.

Видаткові накладні підписані представниками двох сторін, їх підписи скріплені печатками юридичних осіб сторін договору, містять посилання на договір поставки № Д-34 від 26.03.2015.

Також у видаткових накладних відображено вартість європіддонів (поворотної тари) на загальну суму 7 400, 00 грн, зокрема, у накладній від 17.09.2016 - 2 800, 00 грн; від 06.10.2016 - 2 800, 00 грн; від 05.11.2016 - 1 000, 00 грн; від 27.01.2017 - 800, 00 грн.

Відповідачем із зазначенням платежу Оплата за прод. харчування, згідно накл 855 від 27.01.2017 в т. ч. ПДВ… оплачено 10 850, 00 грн, а саме: 26.04.2017 - 600, 00 грн; 28.04.2017 - 900, 00 грн; 03.05.2017 - 600, 00 грн; 10.05.2017 - 600, 00 грн; 17.05.2017 - 1 500, 00 грн; 18.05.2017 - 900, 00 грн; 24.05.2017 - 1 000, 00 грн, 31.05.2017 - 300, 00 грн; 06.06.2017 - 500, 00 грн; 09.06.2017 - 630,00 грн; 15.06.2017 - 600, 00 грн; 16.06.2017 - 300, 00 грн; 22.06.2017 - 300, 00 грн; 04.07.2017 - 600, 00 грн; 12.07.2017 - 300, 00 грн; 13.07.2017 - 300, 00 грн; 15.09.2017 - 320, 00 грн; 05.10.2017 - 600, 00 грн. Також позивачем долучено докази сплати відповідачем 12.12.2018 на суму 555, 89 грн (призначення платежу: Оплата за ПРОДУКТИ ХАРЧУВАННЯ ЗГ НАКЛАДНОЇ 8325 ВІД 27.07.2016 В Т Ч ПДВ 20%, від ПП Зорепад-Люкс ч/з ОСОБА_1 ) та 13.03.2020 на суму 200, 00 грн (призначення платежу: оплата за прод.харч зг.рах.89 від 07.08.2018; ПП Зорепад Люкс ч/з ОСОБА_1 ).

Позивач зараховував платежі в хронологічному порядку, починаючи з тієї заборгованості, яка виникла у найдавніший період.

Отже, позивач просив стягнути з відповідача 125 400, 03 грн основної заборгованості, 7 400, 00 грн вартості поворотної тари, 14 987, 12 грн 3% річних та 40 953, 39 грн інфляційних втрат.

Норми права та мотиви, якими суд керувався при прийнятті рішення, висновки суду.

Основна заборгованість.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 692 ЦК України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріалами справи підтверджено, що позивач на виконання умов договору № Д-34 від 26.03.2015 поставив відповідачу за накладними від 17.09.2016, 06.10.2016, 05.11.2016 та 27.01.2017 продукцію на загальну суму 131 905, 92 грн, що підтверджується видатковими накладними.

Продукція поставлялась у поворотній тарі загальною вартістю 7 400, 00 грн.

За умовами договору (п. 2.1) відповідач мав здійснити оплату 20% від вартості відповідної партії товару не пізніше 10 днів від дати, зазначеної у видатковій накладній, 80% - протягом 31 календарного дня.

Зворотна тара підлягала поверненню протягом 3 місяців, рахуючи від дня отримання товару (п. 4.7 договору).

Враховуючи домовленості сторін, строк оплати по видатковій накладній від 17.09.2016 на загальну суму 49 238, 80 грн настав:

- на суму 9 287, 76 грн (20%) останній день для оплати - 27.09.2016,

- на суму 37 151, 04 грн (80%) останній день для оплати - 18.10.2016,

- на суму 2 800, 00 грн (вартість тари) - останній день для оплати - 19.12.2016;

по видатковій накладній від 06.10.2016 на суму 53 031, 04 грн строк оплати настав:

- на суму 10 046, 21 грн (20%) останній день для оплати - 14.10.2016,

- на суму 40 184, 83 грн (80%) останній день для оплати - 07.11.2016,

- суму 2 800, 00 грн (вартість тари) - останній день для оплати - 07.01.2017;

по видатковій накладній від 05.11.2016 на суму 26 052, 40 грн строк оплати настав:

- на суму 5 010, 48 грн (20%) останній день для оплати - 15.11.2016,

- на суму 20 041, 92 грн (80%) останній день для оплати - 06.12.2016,

- на суму 1 000, 00 грн (вартість тари) - останній день для оплати - 06.02.2017;

по видатковій накладній від 27.01.2017 на суму 10 938, 68 грн строк оплати настав:

- на суму 2 036, 74 грн (20%) останній день для оплати - 06.02.2017,

- на суму 8 146, 94 грн (80%) останній день для оплати - 27.02.2017,

- суму 800, 00 грн (вартість тари) - останній день для оплати - 01.05.2017.

Як зазначено вище, відповідач на виконання п. 2.4 договору оплатив позивачу 10 850, 00 грн із чіткими призначеннями платежів: Оплата за прод. харчування, згідно накл 855 від 27.01.2017 в т. ч. ПДВ… .

Зазначені обставини не заперечуються обома сторонами.

Проте відповідач, зараховував кошти на зменшення дебіторської заборгованості без врахування призначень платежів.

Проплати на суму 6 505, 89 грн (здійснені за період з 24.05.2017-13.03.2020) позивач зарахував в рахунок погашення заборгованості по видатковій накладній від 17.09.2016.

Однак алгоритм розподілу коштів урегульований в статті 534 Цивільного кодексу України, яка визначає правила виконання грошового зобов`язання, якщо наявна сума грошей є меншою за суму боргу, і вимоги кредитора в повному обсязі не можуть бути задоволені. У такому випадку вимоги кредитора погашаються у встановленій черговості:

- у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання. В даному випадку мова йдеться про судові витрати, витрати на сплату держмита та інших обов`язкових платежів, витрати на юридичну допомогу тощо. Такі витрати мають бути підтверджені кредитором (наприклад, підлягатиме стягненню за рішенням суду тощо);

- у другу чергу підлягають сплаті проценти та неустойка, в разі їх нарахування на підставі договору або закону;

- і лише в третю чергу сплачується основна сума боргу. Інший порядок погашення вимог кредитора може бути встановлений договором. Сторони можуть передбачити, наприклад, першочергове погашення основної суми боргу або інші правила тощо.

Можливість застосування положень статті 534 Цивільного кодексу України безпосередньо залежить від змісту реквізиту "призначення платежу" платіжного доручення, згідно з яким боржник здійснював платіж кредиторові на виконання грошового зобов`язання. Це означає, що якщо платник (боржник) здійснює переказ коштів, чітко зазначаючи призначення платежу - погашення основного боргу (оплата товару, робіт, послуг), черговість, встановлена статтею 534 цього Кодексу застосовуватися не може.

Розподіл коштів може здійснюватися кредитором відповідно до статті 534 Цивільного кодексу України у випадку, коли стягнення заборгованості здійснюється в порядку виконавчого провадження, або платіж буде отримано без реквізиту "Призначення платежу" чи як загальна підстава - на виконання договору або погашення кредиторської заборгованості тощо.

Відповідний порядок наведено у пункті 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку Україні № 22 від 21.01.2004 та пункті 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, згідно з якими отримувач коштів, якщо інше не передбачено договором, не вправі самостійно визначати порядок зарахування коштів, якщо платник чітко визначив призначення платежу. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.09.2019 у справі № 910/12934/18, від 15.10.2019 у справі № 909/1141/18 від 26.12.2019 у справі № 911/2630/18.

Враховуючи те, що у договорі сторонами не погоджено іншого порядку зарахування коштів, позивачем безпідставно зараховано кошти на суму 10 850, 00 грн в рахунок погашення заборгованості в хронологічному порядку, починаючи з тієї, яка виникла у найдавніший період (6 505, 89 грн зараховано в рахунок погашення заборгованості по накладній від 17.09.2016, решта - в давнішу заборгованість).

Оскільки проплати на суму 10 850, 00 грн містили посилання на видаткову накладну від 27.01.2017, кошти слід зарахувати в рахунок погашення заборгованості саме по накладній від 27.01.2017.

Отже, неоплачена заборгованість по видатковій накладній від 27.01.2017 становить 133, 68 грн (залишок неоплаченої вартості тари).

Тому позивачем безпідставно заявлено до стягнення 10 850, 00 грн заборгованості за видатковою накладною від 27.01.2017, оскільки така оплачена відповідачем.

Доказів оплати заборгованості (у тому числі повернення тари) по видаткових накладних від 17.09.2016, 06.10.2016, 05.11.2016 (враховуючи межі позовних вимог) на суму 121 816, 35 грн матеріали справи не містять.

Відтак позивачем обґрунтовано заявлено до стягнення 121 950, 03 грн основної заборгованості.

Позовна давність щодо основної заборгованості.

За змістом статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до частини 5 статті 261 цього Кодексу за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 3, 4 статті 267 ЦК України).

Відповідачем заявлено про сплив позовної давності, тому у задоволенні позову просив відмовити.

З позовною заявою до суду позивач звернувся 03.06.2020.

Враховуючи встановлені строки оплати, позовна давність щодо підставно заявленої до стягнення заборгованості по видаткових накладних від 17.09.2016, 06.10.2016, 05.11.2016 на суму 121 816, 35 грн сплила.

Щодо заборгованості на суму 133, 68 грн по видатковій накладній від 27.01.2017, суд зазначає таке.

У статті 264 ЦК України визначено порядок переривання перебігу позовної давності. Так, згідно із цією статтею перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення позову особою до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Аналіз зазначеної норми статті 264 ЦК України дає підстави для висновку, що йдеться про дві підстави для переривання перебігу позовної давності: а) вчинення особою дії, що свідчать про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку; б) пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Слід зауважити, що правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо у них є докази на підтвердження факту такого переривання. При цьому господарському суду слід мати на увазі таке.

У дослідженні обставин, пов`язаних із вчиненням зобов`язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку (частина 1 статті 264 ЦК України), господарському суду необхідно врахувати, що до дій, які свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає наявність боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. При цьому якщо виконання зобов`язання передбачалося частинами або у виді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Враховуючи те, що проведені відповідачем проплати за період з 26.04.2017-05.10.2017 містили призначення платежу, а саме на видаткову накладну від 27.01.2017, строк позовної даності по ній переривався.

Оскільки остання проплата з посиланням на видаткову накладну від 27.01.2017 проведена відповідачем 05.10.2017, а позов подано до суду 03.06.2020, позовна давність щодо заявленої до стягнення заборгованості за неповернуту тару на суму 133, 68 грн не сплила та підлягає до задоволення.

Отже, до стягнення підлягає 133, 68 грн по видатковій накладній від 27.01.2017 (вартість тари); у задоволенні вимоги про стягнення 10 850, 00 грн слід відмовити за безпідставністю, а в решті - у зв`язку із спливом позовної давності.

Твердження позивача про те, що проведені оплати перервали позовну давність по усіх накладних, відхиляються судом як необґрунтовані, оскільки такі містили чітке призначення платежів. При цьому, як зазначалось вище, якщо виконання зобов`язання передбачалося частинами або у виді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу. Таку ж правову позицію висловлено у постанові Верховного Суду України від 09.11.2016 у справі №6-1457цс16 та у численних постановах Верховного Суду, зокрема, від 09.07.2019 у справі № 914/3332/13, від 12.02.2020 у справі 917/1421/18; від 30.03.2020 у справі № 916/299/19.

Безпідставними є також доводи щодо переривання позовної давності проплатою на суму 200, 00 грн, яка проведена відповідачем 13.03.2020, оскільки така оплачена поза межами трирічного строку позовної давності та не може її переривати.

Щодо заявлених до стягнення інфляційних втрат та 3% річних.

Положеннями статті 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Зокрема, статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 цього Кодексу.

Отже, за змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Судом встановлено, що відповідач належним чином не виконував своїх зобов`язань за договором щодо оплати поставленого товару.

Разом з тим главою 19 ЦК України визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.

До правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених статті 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (стаття 257 цього Кодексу).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (стаття 267 ЦК України).

Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України), проте доказів його виконання матеріали справи не містять.

Законодавець визначає обов`язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням рівня інфляції та 3 % річних за увесь час прострочення, у зв`язку із чим таке зобов`язання є триваючим.

Таким чином, невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову. Аналогічну правову позицію висловлено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 у справі № 127/15672/16-ц.

Нарахування інфляційних втрат здійснюється окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова нараховується в залежності від математичного округлення часу прострочення у неповному місяці.

Позивачем заявлено до стягнення 40 953, 39 грн інфляційних втрат.

По видатковій накладній від 17.09.2016 за період з листопада 2016 року по вересень 2020 року позивачем нараховано 13 240, 29 грн інфляційних втрат; по видатковій накладній від 06.10.2016 за період з грудня 2016 року по вересень 2020 року нараховано 16 697, 17 грн; по видатковій накладній від 05.11.2016 за період з січня 2017 року по вересень 2020 року нараховано 8 029, 85 грн; по видатковій накладній від 27.01.2017 за період з березня 2017 року по вересень 2020 року нараховано 2 986, 08 грн.

Також позивачем заявлено до стягнення 14 987, 12 грн 3% річних.

По видатковій накладній від 17.09.2016 за період з 27.09.2016-03.11.2020 позивачем нараховано 4 860, 86 грн 3% річних; по видатковій накладній від 06.10.2016 за період з 15.10.2016 - 03.11.2020 року нараховано 6 041, 75 грн; по видатковій накладній від 05.11.2016 за період з 15.11.2016-03.11.2020 нараховано 2 954, 39 грн; по видатковій накладній від 27.01.2017 за період з 06.02.2017 - 03.11.2020 року нараховано 1 130, 12 грн.

Оскільки позовну заяву на адресу суду позивачем скеровано 03.06.2020, нарахування 3% річних та інфляційних втрат слід нараховувати за період 03.06.2017-03.06.2020.

Здійснивши власний розрахунок 3% річних, враховуючи межі позовних вимог, судом встановлено, що до стягнення підлягає 9 020, 24 грн.

Здійснивши також розрахунок інфляційних втрат, враховуючи межі позовних вимог, судом встановлено, що до стягнення підлягає 27 474, 92 грн.

Також слід зазначити, що судом самостійно визначено суми, на які підлягали нарахування (3% річних та інфляційні втрати) по видатковій накладній від 27.01.2017, зараховуючи в рахунок погашення заборгованості проплати, які містять посилання на зазначену накладну в реквізиті призначення платежу .

У задоволенні нарахувань 3% річних та інфляційних втрат, які проведено позивачем до 03.06.2017 слід відмовити у зв`язку із спливом позовної давності, в решті - за їх безпідставністю.

Враховуючи викладене, до стягнення підлягає 36 628, 84 грн, з яких: 133, 68 грн заборгованості за неповернуту поворотну тару, 27 474, 92 грн інфляційних втрат та 9 020, 24 грн 3% річних.

Твердження відповідача, що договір № Д-34 від 26.03.2015 припинив свою дію 31.12.2016 є необґрунтованими, оскільки суперечать матеріалам справи, враховуючи таке.

Пунктом 10.2 договору передбачена можливість його продовження у разі відсутності письмової заяви однієї із сторін. Матеріали справи не місять заяв сторін, які б свідчили про бажання припинити дію договору, тому такий є продовженим на той самий строк та на тих самих умовах.

Більше того, видаткова накладна від 27.01.2017 містить посилання на договір № Д-34 від 26.03.2015, а проплати відповідача на суму 10 850, 00 грн містять посилання на видаткову накладну від 27.01.2017, що додатково підтверджує чинність договору.

Доказів наявності інших договірних стосунків між сторонами матеріали справи не містять.

Посилання відповідача на те, що таким не здійснювались проплати, а переказ на суму 200 грн підлягає поверненню на підставі ст. 1212 ЦК України суд визнає такими, що виходять за межі доказування у цій справі, оскільки позивачем зараховано кошти на суму 200 грн в рахунок погашення заборгованості за видатковою накладною від 17.09.2016 та не заявлено їх до стягнення.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 77 ГПК України).

Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК України).

Щодо судового збору.

В силу приписів статті 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу.

Позивач просив стягнути з відповідача 5 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Проте в описі наданих послуг станом на 01.06.2020 зазначив, що підрахунок часу, витраченого адвокатом на виконання договору в повному обсязі, буде здійснений після закінчення розгляду справи й передання рішення до виконавчої служби, про що сторонами буде складений відповідний акт; гонорар адвоката у цій справі складає 5 000, 00 грн, які клієнт сплатив адвокату в якості попередньої оплати. Також у попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат зазначено, що позивач не позбавлений права у майбутньому здійснювати заходи із захисту своїх прав та законних інтересів, передбачених чинним в Україні законодавством, які можуть викликати необхідність здійснення судових витрат, не передбачених цим документом.

Оскільки у судове засідання 24.03.2021 позивач явку повноважного представника не забезпечив, пояснень щодо витрат на професійну правничу допомогу не надав, враховуючи суперечність змісту поданих заяв, суд не вбачає за можливе встановити чи сума 5 000, 00 грн є остаточно заявленою до стягнення сумою витрат на професійну правничу допомогу чи попереднім розрахунком. Тому питання щодо покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу наразі судом не розглядається.

Відповідач у поясненнях до заяви про збільшення позовних вимог зазначив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат становить 10 000, 00 грн. Ствердив, що більш точний розрахунок буде подано із заявою про відшкодування. Однак станом на винесення рішення такий суду не надходив.

Керуючись статтями 73, 74, 129, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Зорепад-Люкс" (місцезнаходження: 79049, місто Львів, вул. Драгана, будинок 26, квартира 13, ідент. код: 25228655) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіс-Аква" (місцезнаходження: 21037, місто Вінниця, вул. Пирогова, будинок 150, ідент. код: 35996819) 36 628, 84 грн, з яких: 133, 68 грн вартості поворотної тари, 27 474, 92 грн інфляційних втрат, 9 020, 24 грн 3% річних та 549, 43 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в строки, визначені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 05.04.2021.

Суддя О.З. Галамай