Рішення

від 16.03.2021 по справі 917/1583/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.03.2021 р. Справа № 917/1583/20

м. Полтава

за позовом Кременчуцької міської ради Полтавської області, пл. Перемоги, 2, м. Кременчук, Полтавської області,39600

до Фізичної особи-підприємця Ірінєєвої Людмили Федорівни, АДРЕСА_1

про стягнення 38 174,66 грн.

Суддя Солодюк О.В.

Секретар судового засідання Сахно А.В.

Представники сторін згідно протоколу судового засідання

Розглядається позовна заява про стягнення 38 174,66 грн. безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати за період з 01.08.2017 р. по 01.08.2020 р.

Ухвалою суду від 30.09.2020р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 27.10.2020р. на 11-50 год.

Позивач в обгрунтування позовних вимог посилається на те, що у період з 01.08.2017 р. по 01.08.2020р. включно відповідач використовував земельну ділянку без правовстановлюючих документів, орендну плату за договором не сплачував, хоча земельна ділянка площею 140 кв.м. використовувалась для експлуатації та обслуговування окремого входу до приміщення вбудованого продовольчого магазину з його реконструкцією та будівництвом прибудови по вул. Перемоги, 25, м. Кременчук Полтавської області, що призвело до неотримання Кременчуцькою міською радою Полтавської області доходу від орендної плати за землю, який остання отримала б у разі оформлення відповідачем згідно вимог ст.ст. 125, 126 ЗК України правовстановлюючих документів на земельну ділянку.

Позивач у позові також посилається на ст. 80, ч.1 ст. 93, 120, 122-124, 125, ч.2 ст. 152, 206 ЗК України, ч.1 ст. 21 Закону України "Про оренду землі", ст. ст. 1212, 1214 ЦК України, ст.14, ст. 14.1.72, 14.1.125, 14.1.136, 288.5 Податкового кодексу України та вважає, що Кременчуцька міська рада Полтавської області втратила належне їй майно (кошти за користування земельною ділянкою у вигляді орендної плати), а відповідач за період з 01.08.2017р. по 01.08.2020р. не сплачував за користування земельною ділянкою плату і фактично збільшив свої доходи у розмірі 38 174,66 грн., які позивач міг би отримати у разі укладення між ним і відповідачем договору оренди.

Ухвалами суду відкладено розгляд справи: 27.10.2020р. на 01.12.2020р. на 09-50 год. (продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів), 01.12.2020р. на 26.01.2021р. на 09-30 год.

Ухвалою суду від 27.10.2020 р. продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів.

Ухвалою суду від 26.01.2021р. закрито підготовче провадження, призначено розгляд справи до судового розгляду по суті на 16.03.2021р. на 10-00 год.

Від представника позивача до матеріалів справи надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку та про розгляд справи без участі представника позивача і повідомив суд про підтримання позову (вх. № 2863 від 16.03.2021р.).

В судовому засіданні 16.03.2021р. ухвалено рішення згідно ст. 240 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Рішенням Кременчуцької міської ради Полтавської області від 28.10.2008р. "Про надання, вилучення та оформлення земельних ділянок в оренду фізичним і юридичним особам в м. Кременчуці" затверджено фізичній особі-підприємцю Ірінєєвій Людмилі Федорівні та суб`єкту підприємницької діяльності-фізичній особі Єлькіній Людмилі Миколаївні технічну документацію із землеустрою щодо складання договору оренди землі для експлуатації та обслуговування окремого входу до приміщення вбудованого продовольчого магазину з його реконструкцією та будівництвом прибудови по вул. Перемоги, 25. Припинено договір на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 24.04.1999р. №218 шляхом його розірвання за погодженням сторін. Передано ФОП Ірінєєвій Людмилі Федорівні та та суб`єкту підприємницької діяльності-фізичній особі Єлькіній Людмилі Миколаївні (в рівних частках) за умови виконання п. 31.1 цього рішення, в оренду терміном на п`ять років земельну ділянку площею 140 кв.м., в тому числі по угіддях: графа 42 - землі, які використовуються в комерційних цілях - 140 кв.м., за рахунок земель, що надані їм в оренду, для експлуатації та обслуговування окремого входу до приміщення вбудованого продовольчого магазину з його реконструкцією та будівництвом прибудови по вул. Перемоги, 25 (а.с.10).

Вказаним рішенням встановлено плату за землю в розмірі 10% від грошової оцінки щорічно.

Зобов`язано фізичну особу-підприємця Ірінєєву Людмилу Федорівну та суб`єкта підприємницької діяльності-фізичну особу Єлькіну Людмилу Миколаївну у двомісячний термін замовити в Управлінні Держкомзему у місті Кременчук Полтавської області документ, що посвідчує право користування земельною ділянкою (п. 31.1.2 Рішення).

29.03.2011р. Рішенням Кренчуцької міської ради Полтавської області "Про внесення змін до деяких рішень міської ради" внесено зміни в п. 31 рішення міської ради від 28.10.2008р. "Про надання, вилучення та оформлення земельних ділянок в оренду фізичним і юридичним особам в м. Кременчуці" щодо передачі в оренду земельної ділянки фізичній особі-підприємцю Ірінєєвій Людмилі Федорівні та суб`єкту підприємницької діяльності-фізичній особі Єлькіній Людмилі Миколаївні для експлуатації та обслуговування окремого входу до приміщення вбудованого продовольчого магазину з його реконструкцією та будівництвом прибудови по вул. Перемоги, 25, а саме: замість слів "10% від грошової оцінки землі щорічно" читати "5% від грошової оцінки землі щорічно" (п. 25 Рішення).

Зобов`язано фізичних осіб-підприємців Ірінєєву Людмилу Федорівну та Єлькіну Людмилу Миколаївну у тримісячний термін замовити в комунальному підприємстві "Кременчуцький міський центр земельного кадастру" документ, що посвідчує право користування земельною ділянкою (п. 25.1.1 Рішення).

Згідно інформації з Державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 27.07.2020р. (а.с.12) відповідачка є власником 1/2 частини приміщення вбудованого продовольчого магазину по вул. Перемоги, буд.25, м. Кременчук, Полтавської області .

У період з 01.08.2017 року по 01.08.2020 року (включно) відповідачка використовувала земельну ділянку без правовстановлюючих документів, орендну плату за договором не сплачувала, хоча земельна ділянка площею 140 кв.м. використовувалась для експлуатації та обслуговування приміщення вбудованого продовольчого магазину по вул. Перемоги, 25 у м. Кременчуці Полтавської області, що призвело до неотримання Кременчуцькою міською радою Полтавської області доходу (орендної плати) за землю в сумі 38 174,66 грн., який остання отримала б у разі оформлення відповідачем згідно вимог ст.ст. 125, 126 ЗК України правовстановлюючих документів на земельну ділянку, що і стало приводом для звернення позивача з даним позовом до суду.

При прийнятті рішення суд виходить з наступного.

Статтею 2 Земельного кодексу України передбачено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Згідно статті 4 Земельного кодексу України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачка з 31.05.2005р. є власником нерухомого майна - 1/2 частини приміщення вбудованого продовольчого магазину площею 58,3 кв.м за адресою вул. Перемоги, буд. 25 у м. Кременчуці Полтавської області (Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 27.07.2020р.) (а.с. 12).

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 15.03.2021р. (а.с.60-62) за адресою: вул. Перемоги, буд. 25, м. Кременчук Полтавської області розташована земельна ділянка площею 140 кв.м (кадастровий номер 5310436100:08:001:0162), цільове призначення: роздрібної торгівлі та комерційних послуг, категорія земель: землі житлової та громадської забудови, вид використання: для експлуатації та обслуговування окремого входу до вбудованого продовольчого магазину, форма власності: комунальна власність.

Відомості про правовстановлюючі документи на право користування земельною ділянкою площею 140 кв.м (кадастровий номер 5310436100:08:001:0162), на якій розміщений об`єкт нерухомості, належний на праві власності (1/2 частини) відповідачці, відсутні.

Відповідно до додатку Рішення Кременчуцької міської ради Полтавської області від 21.04.2011р. встановлено розмір річної орендної плати за земельні ділянки в м. Кременчуці по даному цільовому призначенню - 5% від нормативної грошової оцінки землі (а.с.25,26).

В даному випадку спір виник у зв`язку з користуванням відповідачкою земельною ділянкою, на якій знаходиться нерухоме майно (1/2) відповідачки, без правовстановлюючих документів та без сплати орендної плати, у зв`язку з чим позивач вказує на необхідність стягнення з відповідачки безпідставно збережених коштів за період з 01.08.2017 року по 01.08.2020 року (включно) в сумі 38 174,66 грн.

Згідно зі статтею 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

За змістом статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України селищні міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передання в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Статтею 206 Земельного кодексу України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положеннями частини першої статті 21 Закону України "Про оренду землі" визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Матеріали справи не містять доказів оформлення відповідачкою права користування земельною ділянкою.

Земельна ділянка по вул. Перемоги, буд. 25 у м. Кременчуці Полтавської області площею 140 кв.м. є сформованою та їй призначено кадастровий № 5310436100:08:001:0162.

Розмір доходу відповідачки, розрахований Кременчуцькою міською радою Полтавської області, як розмір плати за користування земельною ділянкою комунальної власності у формі орендної плати за землю, який нараховується та сплачується за регульованою ціною, встановленою органом місцевого самоврядування і який не отримав позивач.

Розмір доходу відповідача (безпідставно збережених коштів) за період з 01.08.2017 року по 01.08.2020 року (включно), становить 38 174,66 грн.

Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав, договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Отже, предметом позову в цій справі є стягнення з власника об`єктів нерухомого майна безпідставно збережених коштів за розміром орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою, на якій ці об`єкти розміщені.

Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується Земельним кодексом України.

Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина друга статті 120 Земельного кодексу України).

За змістом глави 15 Земельного кодексу України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди. При цьому згідно зі статтею 125 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Отже, за змістом вказаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені.

Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права, проте, з огляду на приписи частини другої статті 120 Земельного кодексу України, не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

Таким чином, до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташовані об`єкти, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018р. у справі 629/4628/16-ц, від 20.11.2018р. у справі № 922/3412/17, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016р. у справі № 922/1008/15, від 07.12.2016р. у справі № 922/1009/15, від 12.04.2017р. у справах № 922/207/15 і № 922/5468/14, від 14.01.2019р. у справі № 912/1188/17.

Судом встановлено, що відповідачка, як власник об`єкта нерухомого майна (1/2 частина) по вул. Перемоги, буд. 25 у м. Кременчуці Полтавської області, користувалася земельною ділянкою, площею 140 кв.м (кадастровий номер 5310436100:08:001:0162), на якій цей об`єкт розміщений, за відсутності оформленого відповідно до вимог чинного законодавства права користування земельною ділянкою, не здійснюючи плату на землю.

Отже, відповідачка без достатньої правової підстави за рахунок позивача, який є власником земельної ділянки, зберегла у себе кошти, які мала сплатити за користування землею у вигляді орендної плати, а тому зобов`язана повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

При розрахунку суми позовних вимог Кременчуцькою міською радою було враховано витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 18.05.2020р. за № 1437, відповідно до якого нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 140 кв.м. по вул. Перемоги, буд. 25 в м. Кременчуці, кадастровий №5310436100:08:001:0162 складає 508 338,60грн. (а.с. 16), рішення від 21.04.2011р "Про внесення змін до рішення міської ради від 23.09.2008р "Про орендну плату за землю в м. Кременчуці", ставку орендної плати відповідно рішення позивача - 5% від грошової оцінки землі щорічно (а.с.25,26), коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель (а.с.24).

Вищезазначені рішення не суперечать ст. 288 Податкового кодексу України, є чинними та обов`язковими до виконання відповідно до ст. 144 Конституції України.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок заявлених до стягнення безпідставно збережених коштів у сумі 38 174,66 грн. за період з 01.08.2017р. по 01.08.2020р. (включно), суд дійшов висновку про правильність його проведення позивачем (з урахуванням того, що відповідачка є власником Ѕ частки нерухомого майна, яке розташоване на земельній ділянці площею 140 кв.м. по вул. Перемоги, буд. 25 в м. Кременчуці, кадастровий №5310436100:08:001:0162), а вимоги такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

У відповідності до частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до приписів статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 123, 129, 210, 232, 233, 236, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Ірінєєвої Людмили Федорівни, АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 на користь Кременчуцької міської ради Полтавської області, пл. Перемоги, 2, м. Кременчук, Полтавської області, 39600, код ЄДРПОУ 24388300 - 38 174,66 грн. - безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати, 2 102,00 грн. - витрати по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно частинами 1, 2 статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно статті 257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Солодюк О.В.