Рішення

від 02.04.2021 по справі 917/1847/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.04.2021 р. Справа № 917/1847/20

Суддя господарського суду Полтавської області Білоусов С. М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Купава-5", вул. Гайова, 38а, м. Тернопіль, 46006, код ЄДРПОУ 33357824

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вів-Хім", пров. Центральний, буд. 148А, м. Миколаїв,54000, код ЄДРПОУ 43136110

про стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Купава-5" звернулося до господарського суду Полтавської області з позовною заявою від 13.11.2020 року № 550 (вх. № 2022/20 від 20.11.2020 року) до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Вів-Хім" про стягнення заборгованості за договором поставки № 199/19 від 13.09.2019 року в розмірі 49 132,08, яка складається з: 4 500,02 грн. основного боргу та 44 632,06 грн. пені за несвоєчасну оплату.

За протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.11.2020 року даний позов був переданий на розгляд судді Білоусову С.М.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що сторони перебували в договірних відносинах, проте, відповідач взяті на себе зобов`язання за договором поставки № 199/19 від 13.09.2019 року не виконав, своєчасну оплату за поставлений товар не здійснив.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 25.11.2020 року позовну заяву залишено без руху, оскільки вона не містила:

- відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;

- зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

Після усунення обставин, які стали підставою для залишення позову без руху, ухвалою суду від 18.12.2020 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 917/1847/20, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Відповідно до ч. 5 ст. 176 ГПК України, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Сторони були належним чином та завчасно повідомлені про покладені на них обов`язки, про що свідчать матеріали справи.

Ухвала суду від 18.12.2020 року, яка направлялися за адресою місцезнаходження відповідача: пров. Перспективний, буд.10, м. Полтава, 36007, повернулася до суду з відміткою поштового відділення "адресат відсутній за вказаною адресою".

Від позивача 22.02.2021 року надійшло клопотання від 19.02.2021 року № 11 (вх. № 1954), у якому він повідомив суд, що після подання позову та відкриття провадження у даній справі відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Вів-Хім" змінив місцезнаходження юридичної особи на адресу: 54000, Миколаївська область, м. Миколаїв, пров. Центральний, буд. 148А.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 23.02.2021 року процесуальні документи по справі № 917/1847/20 були направлені відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "Вів-Хім" за адресою: 54000, Миколаївська область, м. Миколаїв, пров. Центральний, буд. 148А.

Проте, 19.03.2021 року кореспонденція, адресована відповідачу за адресою: 54000, Миколаївська область, м. Миколаїв, пров. Центральний, буд. 148А, повернулася до місцевого господарського суду з відміткою поштового відділення "адресат відсутній за вказаною адресою".

Суд зазначає, що згідно ч. 7 ст. 120 ГПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала надсилається учасникам судового процесу за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

За визначенням п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

До повноважень господарських судів не віднесено з`ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.06.2018 р. у справі № 910/177797/17.

За даних обставин, суд дійшов висновку, що повернення судового рішення із проставленням у поштовому повідомленні відмітки "адресат відсутній за вказаною адресою", є підтвердженням відсутності особи - адресата за адресою, а отже, день проставлення такої відмітки в поштовому повідомленні, слід вважати днем вручення судового рішення в порядку, п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України.

Відповідач відзиву на позов, будь-яких заяв чи клопотань суду не надав.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази, суд встановив наступне .

13.09.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Купава-5" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вів-Хім" (покупець) було укладено договір поставки № 199/19 за яким постачальник зобов`язався поставити покупцю продукцію в асортименті та кількості, які будуть узгоджуватися сторонами в порядку і на умовах встановлених договором, а покупець зобов`язався приймати цю продукцію, оплачувати її згідно узгоджених цін.

Пунктом 3.2 договору сторони погодили, що поставки мають здійснюватися з урахуванням планів поставок (закупівель). В планах поставки (закупівель) визначається об`єм замовлень в грошовому (вартісному) виражені щодо продукції за торговими марками поквартально з моменту підписання.

Відповідно до п. 10.1 договір вступає в силу з моменту підписання і діє до 31.12.2019 року. Строк дії договору автоматично продовжується на кожен наступний рік у випадку, коли жодна із сторін не повідомить іншу про відмову від подальшої участі в цьому договорі не пізніше, ніж за один місяць до закінчення терміну дії договору (п. 10.2).

Позивач взяті на себе зобов`язання виконав у повному обсязі, здійснив поставки товару відповідно до умов договору поставки.

Відповідач взяті на себе зобов`язання не виконав, своєчасну оплату за отриману продукцію не здійснив, у зв`язку з чим позивач 13.08.2020 року надіслав Товариству з обмеженою відповідальністю "Вів-Хім" претензію № 524 у якій вимагав сплатити борг із врахуванням пені в сумі 125 266,88 грн. У разі невиконання заявлених вимог у повному обсязі останній буде змушений звернутися до господарського суду з позовом про примусове стягнення коштів.

Відповідач не зважаючи на претензію продовжував порушувати умови договору в частині своєчасної оплати за товар, грошові кошти в повному обсязі не сплатив, що і стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення заборгованості за договором поставки № 199/19 від 13.09.2019 року в розмірі 49 132,08, яка складається з: 4 500,02 грн. основного боргу та 44 632,06 грн. пені за несвоєчасну оплату.

При прийнятті рішення судом враховано наступне.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до п. 5 ст. 16 ЦК України одним із засобів захисту цивільних прав є примусове виконання обов`язку в натурі.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК) України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК, ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 627 ЦК України встановлює, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту. вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписом ч. 1 ст. 628 ЦК У країни, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач належним чином виконував зобов`язання за вищезазначеним договором щодо здійснення ним поставки товару в загальній сумі 119 759,54 грн., тоді як відповідач в порушення прийнятих на себе зобов`язань за вказаним договором повністю та своєчасно не оплатив отриманий товар і заборгованість останнього станом на 31.10.2020 року становила 4 756,94 грн., про що сторонами підписано акт звірки взаєморозрахунків станом на 31.10.2020 року (а.с. 37).

Платіжним дорученням № 516 відповідач 12.11.2020 року в рахунок погашення заборгованості за договором поставки від 13.09.2019 року здійснив оплату в розмірі 256,94 грн.

Таким чином, станом на дату розгляду справи заборгованість ТОВ "Вів-Хім" становить 4 500,02 грн., докази її сплати у суду відсутні.

Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Пунктом 1.1 комерційних умов для регіональних дистиб`юторів (РДК) на 2020 рік, що є додатком №1 до договору № 199/19 від 13.09.2019 року, сторони погодили відтермінування оплати до 30 календарних днів від дати отримання продукції на складі покупця.

Виходячи з банківських виписок по рахунках ТОВ "Купава-5" відповідач своєчасну оплату за поставлений товар не здійснював, у зв`язку з чим виникло прострочення грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 8.1 договору поставки № 199/19 від 13.09.2019 року сторони погодили, що за порушення строків розрахунків покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 1 % від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення.

На підставі ст. 230 ГПК України та п. 8.1 договору позивачем заявлено до стягнення 44 632,06 грн. пені.

Відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та п. 6 ст. 231 ГК України, за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань підлягають стягненню штрафні санкції у вигляді пені, розмір якої повинен визначатися обліковою ставкою Національного банку України за увесь час користування чужими коштами та узгоджуватися в договорі.

Згідно ст. 3 зазначеного Закону розмір пені передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи дану норму та здійснивши за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системою "Ліга:Закон 9.5.3" перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 44 632,06 грн. пені, суд прийшов до висновку, що дана вимога позивача підлягає задоволенню частково: в сумі 1 463,32 грн. (розрахунок пені залучено до матеріалів справи).

Згідно п. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За приписами ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Щодо судових витрат слід зазначити наступне.

При подачі даного позову позивачем сплачено 2 102,00 грн. судового збору за платіжним дорученням № 3008 від 13.11.2020 року, що є мінімальною ставкою судового збору.

Відповідно до ч. 1 та ч. 9 ст. 129 ГПК України вказані судові витрати повністю покладаються на відповідача.

Суд роз`яснює, що в разі добровільного виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження відповідач не позбавлений права звернутися до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Сторони також мають право укласти мирову угоду у процесі виконання судового рішення.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 232-233, 237-238, 252 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вів-Хім" (пров. Центральний, буд. 148А, м. Миколаїв,54000, код ЄДРПОУ 43136110) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Купава-5" (вул. Гайова, 38а, м. Тернопіль, 46006, код ЄДРПОУ 33357824) заборгованості за договором поставки № 199/19 від 13.09.2019 року в розмірі 5 963,34 яка складається з: 4 500,02 грн. основного боргу, 1 463,32 грн. пені за несвоєчасну оплату та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 102,00 грн.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Копію рішення направити учасникам (сторонам) справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст. 257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 02.04.2021 року.

Суддя Білоусов С. М.