Рішення

від 30.03.2021 по справі 922/3707/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" березня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/3707/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

при секретарі судового засідання Кучко А.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом в.о. керівника Дергачівської місцевої прокуратури (62303, Харківська обл., м. Дергачі, вул. 1 Травня, 63) в інтересах держави, в особі Державної екологічної інспекції у Харківській області (61166, м. Харків, вул. Бакуліна, 6) до Комунального підприємства "Пересічанський благоустрій" (62364, Харківська обл., смт. Пересічне, вул. Коваленка, буд. 71) про стягнення 78151,50 грн. за участю представників:

прокурора - Бойко В.В., службове посвідчення №057663 від 22.10.2020,

позивача - Сосіна І.О., довіреність №4219/01-22/12-16 від 29.10.2018,

відповідача - Харченко В.В., Васіліу С.В., ордер серія АН №1025665 від 18.01.2021,

ВСТАНОВИВ:

В.о. керівника Дергачівської місцевої прокуратури звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою вих. № 40-1062-20 від 17.11.2020 в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Харківській області (позивач) до Комунального підприємства "Пересічанський благоустрій" (відповідач), в якій просить суд стягнути з комунального підприємства "Пересічанський благоустрій" (код ЄДРПОУ 36122455, 62364, Харківська область, Дергачівський район, смт. Пересічне, вулиця Коваленка, будинок, 71) на користь держави на рахунок: р/р UА588999980333119331000020205 (УК смт. Пересічне Дергачівського району Харківської області, код ЄДРПОУ: 37981703, МФО - 899998, для зарахування надходжень по коду бюджетної класифікації 24062100 Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності , символ звітності 331 в установі банку - Казначейство України (ЕАП)) шкоду, заподіяну державі порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища у сумі 77737 грн. В обґрунтування позову посилається на те, що в період з 24.10.2015 по 24.10.2018 відповідачем здійснювалось самовільне користування надрами (підземні води) зі свердловин, а також в період з 14.03.2018 по 16.05.2018 здійснювався забір води зі свердловини за відсутності дозволу на спеціальне водокористування, що є порушенням ст.ст. 16, 19, 21 Кодексу України Про надра та ст.ст. 44, 49 Водного кодексу України.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 22.12.2020 об 11:30.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.12.2020 клопотання відповідача про відкладення розгляду справи задоволено та підготовче засідання відкладено на 18.01.2021 об 11:00.

28.12.2020 у системі документообігу суду зареєстровано відзив відповідача (вх. № 30342) з додатковими документами, які досліджено та приєднано до матеріалів справи.

15.01.2021 у системі документообігу суду зареєстровано відповідь на відзив позивача (вх. № 887) з додатковими документами, які досліджено та приєднано до матеріалів справи.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.01.2021 у підготовчому засіданні оголошено перерву до 02.02.2021 до 12:15.

19.01.2021 у системі документообігу суду зареєстровано заяву про збільшення позовних вимог (вх. № 1188), в якій позивач просить стягнути з відповідача шкоду, заподіяну державі порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища у сумі 77737 грн.

29.01.2021 у системі документообігу суду зареєстровано заперечення відповідача (вх. №2316) з додатковими документами, які досліджено та приєднано до матеріалів справи.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 02.02.2021 клопотання позивача про відкладення розгляду справи задоволено та підготовче засідання відкладено на 11.02.2021 на12:00.

11.02.2021 у системі документообігу суду зареєстровано письмові пояснення (вх. № 3432), які досліджено та приєднано до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11.02.2021 прийнято заяву позивача про збільшення позовних вимог (вх. № 1188 від 19.01.2021), закрито підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 02.03.2021 на 12:15.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 02.03.2021 в судовому засідання оголошено перерву до 30.03.2021 до 11:20.

Прокурор в судове засідання 30.03.2021 з`явився, позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві, просив суд позов задовольнити та стягнути з відповідача шкоду, заподіяну державі порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища у сумі 78151,50 грн.

Позивач в судове засідання 30.03.2021 з`явився, заявлений прокурором позов підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві, просив суд позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання 30.03.2021 з`явився, проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Також, в засіданні підтримав заяву про застосування позовної давності до позовних вимог щодо стягнення шкоди за порушення, яке мало місце у грудні 2016 року, яку викладено у відзиві на позовну заяву.

З огляду на те, що у матеріалах справи достатньо документів для правильного вирішення спору по даній справі, у судовому засіданні 30.03.2021 на підставі ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду по даній справі.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні прокурора, представників позивача та відповідача, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив наступне.

З матеріалів справи убачається, що Державною екологічною інспекцією у Харківській області (далі - Держекоінспекція) в термін з 24.10.2018 по 06.11.2018 проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства комунального підприємства Пересічанський благоустрій (далі - КП Пересічанський благоустрій , за результатами якої складено акт від 06.11.2018 №855/01-04/02-09. Також, в термін з 25.11.2019 по 29.11.2019 Держекоінспекцією проведено позапланову перевірку стану виконання підприємством припису від 06.11.2018 №02-21/107, за результатами якої складено акт від 29.11.2019 №887/11-02/03-06.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами позапланової перевірки було встановлено, що КП Пересічанський благоустрій в період з 24.10.2015 по 24.10.2018 здійснювалось самовільне користування надрами (підземні води) зі свердловин, а також в період з 14.03.2018 по 16.05.2018 здійснювався забір води зі свердловини за відсутності дозволу на спеціальне водокористування, що є порушенням ст.ст. 16, 19, 21 Кодексу України Про надра та ст.ст. 44, 49 Водного кодексу України.

Відповідно до довідок підприємства за період з 01.01.2017 по 31.03.2018 та з 01.04.2018 по 16.05.2018, комунальним підприємством Пересічанський благоустрій забрано із свердловин: 45918 м3 та 4445мЗ води.

У відповідності до звіту водокористування води по формі №2 ТП - водгосп у грудні 2016 році підприємством забрано із свердловин: 3100 м3 води.

Також, підприємством відповідача за період з 14.03.2018 по 16.05.2018 забрано 5962 куб.м. води зі свердловин за відсутності дозволу на спеціальне водокористування.

Прокурором у позові вказано, що за результатами проведення вищевказаної планової перевірки, Державною екологічною інспекцією у Харківській області встановлено численні порушення вимог природоохоронного законодавства, у зв`язку з чим, Інспекцією 06.11.2018 внесено припис №02-21/107 т.в.о. директора КП Пересічанський благоустрій .

Також за наслідками перевірки, Державною екологічною інспекцією у Харківській області 14.11.2018 складено протоколи про адміністративні правопорушення №№001707, 001708, 001709, 001710 та постанови про накладення адміністративного стягнення від 14.11.2018 №№02-22/318,02- 22/319, 02-22/320, 02-22/321 на т.в.о. директора та працівників КП Пересічанський благоустрій .

У подальшому, Державною екологічною інспекцією у Харківської області за наслідками перевірки виконання припису №02-21/107 від 06.11.2018 встановлено, що підприємством зазначені вимоги припису не виконанні.

У зв`язку з вищенаведеним, Інспекцією складені протоколи №№002435, 002240 від 21.01.2020 про адміністративні правопорушення та постанови про накладення адміністративного стягнення від 21.01.2020 №№02-14/03, 03-14/14 на т.в.о. директора та працівників КП Пересічанський благоустрій .

Також, з метою добровільного відшкодування заподіяної шкоди Держекоінспекцією відповідачу надіслані претензії № 54 від 22.04.2020, №56 від 23.04.2020, №57 від 27.04.2020, які залишились без розгляду та задоволення, а шкода, заподіяна КП Пересічанський благоустрій до цього часу не відшкодована.

У позові прокурором вказано, що дії посадових осіб Держекоінспекції щодо складання акту перевірки, припису про усунення виявлених порушень, складання розрахунку розміру збитків та пред`явлення претензії щодо добровільного відшкодування збитків, відповідачем в порядку адміністративного судочинства не оскаржувались.

У подальшому, Держекоінспекцією, на підставі Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків нанесених державі внаслідок порушення законодавства про охорону і раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 № 389 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14.08.2009 за №767/16783, зі змінами внесеними згідно наказу Міністерства екології та природних ресурсів України від 13.10.2015 №367 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України віл 05.11.2015 за №1369/27814, здійснено розрахунок збитку, заподіяного державі внаслідок самовільного користування надрами (підземні води), загальна сума яких склала 78151,50 грн.

Матеріали, складені посадовими особами Держекоінспекції за наслідками перевірки, проведеної у діяльності КП Пересічанський благоустрій , складені у відповідності до вимог законів України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , Про охорону навколишнього природного середовища , Положення про територіальні органи Держекоінспекції, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 11.08.2017 №312.

Таким чином, загальна сума збитків заподіяних державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства у період з 01.12.2016 по 30.09.2018 КП Пересічанський благоустрій складає 78151,50 грн., що й стало підставою для звернення з цим позовом до суду.

Відповідач у своєму відзиві зазначає про те, що з позовом відповідач погоджується частково, а саме в частині нарахування шкоди в сумі 7799,19 грн. за здійснення забору води зі свердловини за відсутністю дозволу на спеціальне водокористування в період 14.03.2018 по 16.05.2018, де забрано води 5962 м3. З іншими вимогами відповідач не згоден з огляду на те, що у період з 01.04.2018 по 16.05.2018 відповідачем було забрано 4445 куб.м. води., що на добу виходить 96 кубічних метрів (4445 куб.м./46 діб), а оскільки підприємство комунальної власності та балансоутримувач свердловин водопостачання є користувачем земельних ділянок під спорудами згідно ст. 120 ЗК України, тому відповідач мав право без спеціальних дозволів видобувати підземні води із водозабору до 300 кубічних метрів на добу. Щодо позовних вимог про самовільне користування надрами зі свердловин за період з 01.01.2017 по 31.03.2018 об`ємом 45918 куб.м., грудень 2016 р. об`ємом 3100 куб.м. відповідач зазначає про сплив строку позовної давності та про те, що відповідач не порушував законодавство, оскільки забір води за цей період становив в межах дозволених законодавством (3100 куб.м, води/31 добу=100 куб.м, води на добу, тобто в межах дозволеного забору на добу). Також, у відзиві відповідач вказує про необґрунтованість визначення кількості забору води у розмірі 45918 куб.м., оскільки відповідно до звітів кількість води становить 32400 куб.м. Враховуючи наведене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача шкоди в сумі 69937,00 грн.

Висновки суду щодо підстав звернення прокурора з цим позовом до суду.

Відповідно до статті 131-1 Конституції України на прокуратуру Україна покладається представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

Статтею 23 Закону України Про прокуратуру передбачено, що підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Звертаючись до відповідного суду господарської юрисдикції із заявою про захист державних та суспільних інтересів, прокуратура реалізує конституційну функцію представництва, яка розглядається як один з дієвих засобів утвердження верховенства права, зміцнення законності та господарського правопорядку. Прокурор - особливий суб`єкт господарського процесу і його участь у господарському судочинстві зумовлена необхідністю виконання функції представництва інтересів держави у виключних випадках і порядку, передбачених законом (ст. 131-1 Конституції, п.2 ч. 1 ст. 2 Закону України Про прокуратуру ). Тобто функція представництва інтересів у господарському суді є для органів прокуратури конституційною.

При встановленні наявності або відсутності порушень або загрози порушень інтересів держави необхідно виходити з того, що ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру зазначає про порушення або загрозу порушення інтересів держави , якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади (1), орган місцевого самоврядування (2) чи інший суб`єкт владних повноважень (3), до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (4).

Аналіз вказаної статті Закону дає підстави дійти до висновку, що інтереси держави (як загальне поняття) являють собою комплекс прав та законних інтересів як в цілому держави України (або народу України), так і інтереси окремої територіальної громади певної місцевості (жителі певного населеного пункту або декількох населених пунктів).

Відповідно до ч. 1 ст.202 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища та Положення про державну екологічну інспекцію в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 04.11.2011 №429, до повноважень Держекоінспекції належить організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства про охорону атмосферного повітря; пред`явлення претензій про відшкодування збитків і втрат, заподіяних державі в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища; вжиття в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступати позивачем та відповідачем у судах.

З огляду на те, що Держекоінспекція, уповноважена державою здійснювати відповідні функції щодо охорони та використання природних ресурсів, які перебувають і є об`єктами права власності Українського народу, тому в даному випадку остання є позивачем у справі.

Великою Палатою Верховного Суду під час розгляду 15.10.2019 справи №903/129/18 за позовом заступника прокурора Волинської області в інтересах держави в особі сільської ради до фізичної особи про зобов`язання повернути земельну ділянку водного фонду, зазначено, що незалежно від причин неможливості самостійно звернутися до суду вже сам факт не звернення уповноваженого органу з позовом свідчить про те, що вказаний орган неналежно виконує свої повноваження.

Вказана правова позиція також викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

Разом з цим, Держекоінспекцією з моменту пред`явлення претензій КП Пересічанський благоустрій , до цього часу не вжито заходів щодо стягнення з відповідача шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства.

У зв`язку з цим, з матеріалів справи убачається, що Держекоінспекцію повідомлено листом, в порядку ст. 23 Закону України Про прокуратуру , про пред`явлення прокурором відповідного позову.

Позовні вимоги щодо стягнення шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства стосуються КП Пересічанський благоустрій , яке зобов`язано їх сплатити в судовому порядку.

Зважаючи на вищевикладене, судом встановлена наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави у даній справі.

Надаючи правову кваліфікацію фактичним та правовим підставам позовних вимог прокурора, суд виходить з наступного.

Матеріалами справи підтверджується, що Інспекцією у період з 24.10.2018 по 06.11.2018 проведено планову перевірку КП Пересічанський благоустрій (акт №855/01-04/02-09 від 06.11.2018) та у період з 25.11.2019 по 29.11.2019 проведено позапланову перевірку (акт №887/11-02/03-06), під час яких встановлено, що Відповідач здійснює самовільне користування надрами (підземні води) у період з 24.10.2015 по 24.10.2018, що є порушенням ст.ст. 19,21 Кодексу України про надра.

Відповідно до довідки КП Пересічанський благоустрій б/н та даних звіту за формою №2ТП-водгосп (річна) за 2016 рік обсяг самовільно використаних надр у період з 01.12.2016 по 30.09.2018 (за виключенням періоду з 01.04.2018 по 16.05.2018) складає 49335,00 куб.м.

Враховуючи дані про обсяг самовільно використаних підземних вод, Інспекцією розраховано шкоду та пред`явлено претензію №54 (із змінами) на суму 64537,58 грн.

Зміни до претензії № 54 були внесені у зв`язку з тим, що Інспекцією не вірно використано дані про обсяг води за грудень 2016 року, а саме замість 1900 м3 було використано 3100 м3. Крім того, не вірно обраховано загальний обсяг води за період з 01.01.2017 по 30.09.2018 (за виключенням періоду з 01.04.2018 по 16.05.2018, який обрахований у претензії №57).

Відповідно до довідки КП Пересічанський благоустрій у період з 01.04.2018 по 16.05.2018 обсяг самовільно використаних надр складає 4445 м3.

Враховуючи дані про обсяг самовільно використаних підземних вод, Інспекцією розраховано шкоду та пред`явлено претензію №57 на суму 5814,73 грн.

Крім того, вказаною перевіркою встановлено, що КП Пересічанський благоустрій у період з 14.03.2018 по 16.05.2018 рік здійснювало самовільне водокористування, що є порушенням ст.ст.44,48 Водного кодексу України.

Відповідно до довідки КП Пересічанський благоустрій у період з 14.03.2018 по 16.05.2018 обсяг самовільно використаних надр складає 5962 м3.

Враховуючи дані про обсяг самовільно використаних підземних вод, Інспекцією розраховано шкоду та пред`явлено претензію №56 на суму 7799,19 грн.

Таким чином, загальна сума збитків заподіяних державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства у період з 01.12.2016 по 30.09.2018 КП Пересічанський благоустрій складає 78151,50грн.

Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до частини першої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (частина друга статті 22 ЦК України).

Згідно зі статтею 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Законом щодо окремих видів господарських зобов`язань може бути встановлено обмежену відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов`язань.

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Кредитор, який вимагає відшкодування збитків, має довести: неправомірність поведінки особи; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини. З іншого боку, боржник має право доводити відсутність своєї вини (стаття 614 ЦК України). Наведені висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 року у справі № 750/8676/15-ц.

Згідно з п. 1.6. Роз`яснень Вищого Господарського суду України № 02-5/744 від 27.06.2001 року "Про деякі питання вирішення спорів, пов`язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього середовища", вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарському суду слід виходити з презумпції вини правопорушника (статті 440 та 442 Цивільного кодексу). Отже позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, навпаки, відповідач повинен довести, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди.

Прокурор вважає, що внаслідок неправомірних дій відповідача щодо користування відповідачем надрами (підземними водами) без відповідного дозволу, державі заподіяно шкоду в розмірі 78151,50 грн.

Відповідач у свою чергу вважає, що на нього розповсюджується дія ч. 1 ст. 23 Кодексу України про надра, оскільки Пересічанська селищна рада є засновником відповідача, зазначаємо наступне.

Позивач зазначає, що відповідач не є землекористувачем, а тому до нього не може застосовуватись ст. 23 Кодексу України про надра.

Частиною першою статті 149, статтею 151 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до цього Кодексу та інших законів. Суб`єктам господарювання для здійснення господарської діяльності надаються в користування на підставі спеціальних дозволів (рішень) уповноважених державою органів земля та інші природні ресурси (в тому числі за плату або на інших умовах). Порядок надання у користування природних ресурсів громадянам і юридичним особам для здійснення господарської діяльності встановлюється земельним, водним, лісовим та іншим спеціальним законодавством.

Відповідно до положень статей 46, 48 Водного кодексу України водокористування може бути двох видів - загальне або спеціальне. Спеціальне водокористування - це забір води з водних об`єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється фізичними та юридичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу (пункт 9 частини першої статті 44, стаття 49 Водного кодексу України).

Статтями 16, 19, 21 Кодексу України про надра передбачено, що користування надрами, у тому числі видобування підземних прісних вод, здійснюється на підставі спеціального дозволу на користування надрами.

Прісні підземні води - це природний ресурс із подвійним правовим режимом, а тому, використовуючи підземні води, слід керуватися і водним законодавством, і законодавством про надра.

Отже, чинним законодавством передбачено обов`язок отримання господарюючими суб`єктами як дозволу на спеціальне водокористування, так і спеціального дозволу на користування ділянкою надр. При цьому, спеціальний дозвіл на користування надрами дає право на видобування підземних вод, а дозвіл на спеціальне водокористування - право на їх використання.

У пункті 4.5.2 роз`яснення Вищого арбітражного суду України №02-5/744 від 27.06.2001 року "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища" (із змінами, внесеними згідно з роз`ясненням Вищого господарського суду України №04-5/609 від 31.05.2002, рекомендаціями Вищого господарського суду України №04-5/1429 від 18.11.2003, №04-06/44 від 25.03.2009) вказано, що використання природних ресурсів без відповідного дозволу є самовільним.

Економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища згідно з статтею 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачають відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Суд установив, що відповідач здійснював видобування підземних вод без спеціального дозволу за періоди:

- з 01.12.2016 по 30.09.2018 (за виключенням періоду з 01.04.2018 по 16.05.2018) (обсяг самовільно використаних надр склав 49335,00 куб.м.),

- з 01.04.2018 по 16.05.2018 (обсяг самовільно використаних надр склав 4445 куб.м.),

- з 14.03.2018 по 16.05.2018 (обсяг самовільно використаних надр склав 5962 куб.м.).

Кодексом України про надра визначено випадки, за яких господарюючі суб`єкти мають право видобувати підземні води без спеціального дозволу (стаття 21 Кодексу України про надра).

Статтею 23 цього Кодексу передбачено право землевласників і землекористувачів у межах наданих їм земельних ділянок без спеціальних дозволів видобувати, зокрема, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови, що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 куб.м на добу.

Таким чином, видобувати підземні води без спеціальних дозволів в обсязі, що не перевищує 300 кубічних метрів на добу, мають право суб`єкти господарювання, які є землевласниками або землекористувачами, лише для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання. Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 12.06.2018 року у справі №908/999/17, від 06.09.2019 року у справі № 922/3711/18, від 11.02.2021 року у справі №922/1816/20.

Поряд із цим, матеріалами справи свідчать, що відповідач не є землекористувачем, а тому до нього не може застосовуватись ст. 23 Кодексу України про надра.

Згідно ч. 3 ст. 78 Земельного кодексу України, земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Статтею 92 Земельного кодексу України визначено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають: підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; громадські організації осіб з інвалідністю України, їх підприємства (об`єднання), установи та організації; релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності; публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, утворене відповідно до Закону України Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування ; заклади освіти незалежно від форми власності; співвласники багатоквартирного будинку для обслуговування такого будинку та забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

Водночас, відповідно до ст. 93 Земельного кодексу України земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Право власності, користування на земельну ділянку згідно зі статтею 126 Земельного кодексу України оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Однак, з наявного у матеріалах справи належним чином засвідченої копії акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами № 855/01-04/02-09 від 06.11.2018 року, убачається, що державна реєстрація прав на земельні ділянки на яких розташовані артезіанські свердловини відсутня.

Вищенаведене також має своє відображення у рішенні Солоніцевської селищної ради від 21.01.2021 року №21, пунктом 3.1 якого зобов`язано КП Пересіачнський благоустрій оформити та зареєструвати право постійного користування на земельну ділянку відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухому майно та їх обтяжень .

Таким чином, матеріали справи містять докази, що підтверджують наявність у відповідача права користування свердловиною, втім доказів, що підтверджують наявність у відповідача права користування земельною ділянкою, на якій розташована свердловина матеріали справи не містять, а тому відповідач не є суб`єктом, діяльність якого підпадає під дію положень ст. 23 Кодексу України про надра.

Отже, поведінка відповідача є неправомірною, а його вина полягає у здійсненні водокористування за період з 01.12.2016 по 30.09.2018 (за виключенням періоду з 01.04.2018 по 16.05.2018); з 01.04.2018 по 16.05.2018 та з 14.03.2018 по 16.05.2018 без відповідного дозволу, що призвело до спричинення державі збитків в сумі 78151,50 грн., які розраховані судом відповідно до "Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону і раціональне використання водних ресурсів", затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 року № 389.

З огляду на викладене, прокурором доведено наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Щодо здійсненої відповідачем заяви про застосування позовної давності до позовних вимог щодо стягнення шкоди за порушення, яке мало місце у грудні 2016 року, яку викладено у відзиві на позовну заяву (т.1 а.с. 142) суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Так, предметом спору у цій справі є стягнення шкоди заподіяної державі внаслідок самовільного користування надрами (підземні води) у період з 01.12.2016 по 30.09.2018 на підставі претензії № 54 від 22.04.2020, встановленої на підставі акту перевірки № 887/11-02/03-06 від 29.11.2019 року.

В акті перевірки № 887/11-02/03-06 від 29.11.2019 року також було зазначено, що планові або позапланові заходи державного нагляду (контролю) не проводились (розділ ІV акту).

Таким чином, позивач дізнався про порушення відповідачем природоохоронного законодавства у період здійснення перевірки, тобто у листопаді 2019 року (момент підписання акту перевірки), що в розумінні частини першої статті 261 ЦК України є моментом початку перебігу строку позовної давності, тобто позивачем не порушено строки позовної давності.

При цьому, судом враховано, що перебіг позовної давності у спорах, пов`язаних зі стягненням завданої природі шкоди, починається із дня складання акту про відповідне порушення (висновок, викладений Верховним Судом у постановах від 12.06.2018 року у справі №910/10452/17 та від 17.04.2018 року у справі №910/2863/17).

Враховуючи, що з позовною заявою прокурор звернувся до суду 17.11.2020 року та позовні вимоги ґрунтуються на акті перевірки щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, який був складений у листопаді 2019 року, строк позовної давності до заявлених позовних вимог не сплив. Тому, суд не вбачає підстав для застосування позовної давності.

Згідно з ч.1 ст.79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.2 ст.79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.5 ст.236 ГПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006р. у справі Проніна проти України , в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах Трофимчук проти України , Серявін та інші проти України обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків щодо наявності підстав для повного задоволення позову не спростовує.

Здійснюючи розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, враховуючи вимоги статті 129 ГПК України, а також висновки суду про задоволення позову, судові витрати по сплаті судового збору у даній справі покладається на відповідача в сумі 2102,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 231, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з комунального підприємства "Пересічанський благоустрій" (62364, Харківська обл., смт. Пересічне, вул. Коваленка, буд. 71, код ЄДРПОУ 36122455) на користь Держави на рахунок: р/р UA588999980333119331000020205 (УК смт. Пересічне Дергачівського району Харківської області, код ЄДРПОУ: 37981703, МФО - 899998, для зарахування надходжень по коду бюджетної класифікації 24062100 Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності , символ звітності 331 в установі банку - Казначейство України (ЕАП)) шкоду, заподіяну державі порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища у сумі 78151,50 грн.

Стягнути з комунального підприємства "Пересічанський благоустрій" (62364, Харківська обл., смт. Пересічне, вул. Коваленка, буд. 71, код ЄДРПОУ 36122455) на користь Прокуратури Харківської області (61001, м. Харків, вул. Б. Хмельницького, 4, код ЄДРПОУ 02910108, банк отримувач: Державна казначейська служба України м. Київ, код 820172, рахунок UA 178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету - 2800) - 2102,00 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "06" квітня 2021 р.

Суддя Г.І. Сальнікова