Ухвала від 06.04.2021 по справі 921/490/18

УХВАЛА

06 квітня 2021 року

м. Київ

Справа № 921/490/18

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Васьковського О.В.

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Оришківці"

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 23 .0 2.2021

у складі колегії суддів: Бонк Т.Б.(головуючий), Плотніцький Б.Д., Якімець Г.Г.,

у справі № 921/490/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд М" в особі ліквідатора Кучака Юрія Федоровича

та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, Товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія Сервіс"

до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Фід" (змінено найменування на ТОВ "Нассерполіцістундальтекакерляке")

відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Оришківці"

про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги №1 від 10.10.2018, укладеного між ТОВ "Агро Оришківці" та ТОВ "Глобал Фід",-

ВСТАНОВИВ:

15 .0 3.2021, поштовою кореспонденцією, на адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Оришківці"на постанову Західного апеляційного господарського суду від 23 .0 2.2021 у справі №921/490/18 в порядку статей 286-288 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №921/490/18 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: головуючий суддя - Васьковський О.В., суддя - Білоус В.В., суддя - Погребняк В.Я., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 17.03.2021.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, суддею-доповідачем встановлено, що вона не відповідає вимогам ст.ст. 287-291 ГПК України, з огляду на таке.

Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено у Законі України "Про судовий збір".

Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до п.п. 5 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону ставка судового збору за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Згідно з п.п. 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік", розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018 становив 1762,00 грн.

Відтак, звертаючись до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову апеляційного суду, якою переглянуто рішення суду першої інстанції від 16.04.2019 про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги у справі №921/490/18, скаржнику належало сплатити судовий збір в розмірі 3524,00 грн.

Проте до матеріалів касаційної скарги скаржником не додано доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі.

Згідно з пунктом 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

На виконання вимог п. 5 частини 2 статті 290 Господарсько процесуального кодексу України, скаржник визначив підставою касаційного оскарження неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права з підстав передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарсько процесуального кодексу України, зазначивши, що апеляційним господарським судом не було враховано висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду у справі №926/358/19 від 19.12.2019, постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №369/11268/16-ц від 03.07.2019.

Суд зазначає, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні, та скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування вказаного висновку (п. 5 ч.2 ст. 290 Господарського процесуального кодексу України).

Скаржник посилаючись на неврахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду у справі №926/358/19 від 19.12.2019 не вказує яку саме норму права судом апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку викладеного у зазначеній постанові.

Щодо посилання скаржника на неврахування апеляційним судом висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №369/11268/16-ц від 03.07.2019, Суд зазначає, що в цій справі викладено висновок про те, що позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 ЦК України.

Щодо визначення подібності правовідносин Верховний Суд звертається до правових висновків, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду та об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Так, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет).

Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (п. 32 постанови від 27.03.2018 № 910/17999/16; п. 40 постанови від 25.04.2018 № 910/24257/16).

Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (п. 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, п. 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16; п. 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц).

Як вбачається з матеріалів касаційної скарги, підставою позовних вимог у даній справі були приписи статті 235 ЦК України щодо удаваності оспорюваного договору про відступлення права вимоги та його укладання.

Таким чином, потребує уточнення питання застосування вказаних норм права та подібності правовідносин у даній справі до зазначеного висновку Великої Палати Верховного Суду.

Саме обґрунтування подібності правовідносин має ключове значення при зверненні із касаційною скаргою на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, чого ТОВ "Агро Оришківці" здійснено не було.

В іншому касаційна скарга зводиться до незгоди з оскаржуваним судовим рішенням, однак її зміст не відповідає вимогам пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України.

В свою чергу положення ГПК України покладають обов`язок з визначення та доведення того, якого висновку Верховного Суду з приводу конкретної норми права не було враховано при прийнятті оскаржуваного рішення, саме на скаржника, що, з урахуванням положень ст. 290 ГПК України, зобов`язує останнього, а не Суд, у скарзі повно викласти та детально описати невідповідність оскаржуваного судового рішення практиці Верховного Суду із застосування конкретної норми. При цьому Верховний Суд не наділений повноваженнями за скаржника доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які не були враховані судами попередніх інстанцій, і які сам заявник скарги не викладав у тексті касаційної скарги.

Отже, подана касаційна скарга не відповідає вимогам статті 290 ГПК України щодо її форми.

25.03.2021 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія Сервіс" надійшли заперечення проти відкриття касаційного провадження у справі № 921/490/18 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Оришківці" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 23.02.2021, які мотивовані тим, що скаржником не обґрунтовано наявність виключних підстав, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції.

Верховний Суд погоджується з доводами, які викладені в запереченнях, що касаційна скарга не містить належних підстав касаційного оскарження рішень судів попередніх інстанцій.

Відповідно до частин 2, 5 статті 292 та статті 174 ГПК України, у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених ст. 290 цього Кодексу, така скарга залишається без руху, про що суддею-доповідачем постановляється відповідна ухвала із зазначенням строку на усунення скаржником недоліків касаційної скарги, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

Згідно з частиною 4 статті 174 та частиною 2 статті 292 ГПК України, якщо скаржник не усунув недоліки касаційної скарги у строк, встановлений судом, така касаційна скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із касаційною скаргою.

На підставі викладеного та керуючись статтями 174, 234, 290, 291, статтею 8 Закону України "Про судовий збір", Верховний Суд, -

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Оришківці" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 23.02.2021 у справі №921/490/18 залишити без руху.

2. Надати Товариству з обмеженою відповідальністю "Агро Оришківці" строк на усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з дня вручення ухвали, а саме - надати суду оригінал документа, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 3524, 00 грн. та виконати вимоги пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України та зазначити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

3. Роз`яснити Товариству з обмеженою відповідальністю "Агро Оришківці", що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали, скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя О.В. Васьковський