Рішення

від 03.03.2021 по справі 200/985/21-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 березня 2021 р. Справа№200/985/21-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кравченко Т.О.,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області про визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

27 січня 2021 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області (далі - відповідач, Управління ПФУ у м. Краматорську), надісланий на адресу суду 22 січня 2021 року, в якому позивач просила:

1.визнати протиправним та скасувати рішення Управління ПФУ у м. Краматорську від 07 грудня 2020 року про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування ;

2.зобов`язати Управління ПФУ у м. Краматорську призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , починаючи з 07 грудня 2020 року.

Заяви, клопотання учасників справи. Процесуальні дії у справі.

01 лютого 2021 року суд постановив ухвалу про прийняття позовної заяви та відкриття провадження в адміністративній справі № 200/985/21-а; вирішив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); встановив строк для подання відзиву на позовну заяву; витребував у відповідача докази.

Про прийняття позовної заяви та відкриття провадження у справі учасники справи повідомлені належним чином в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 262 КАС України розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження у випадках, визначених ст. 263 цього Кодексу, розпочинається через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі (ч. 2 ст. 262 КАС України).

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначила, що 07 грудня 2020 року відповідач прийняв рішення № 379, яким відмовив їй в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - Закон № 1058) у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

Позивач стверджувала, що наявність страхового і спеціального стажу, що дає їй право на пільгову пенсію, підтверджена відповідними записами в трудовій книжці та іншими документами, що надані відповідачу.

Вказувала на те, що в період з 11 вересня 1991 року по 29 грудня 1999 року працювала на Краматорському комбінаті крупнопанельного домобудування тресту Донецькжитлобудіндустрія , що підтверджено записами №№ 8-9 в її трудовій книжці, однак відповідач протиправно відмовив у зарахуванні цього періоду до її страхового стажу.

Позивач наголошувала, що має право на зарахування цього періоду до страхового стажу, оскільки в тому, що в трудову книжку не внесений запис про перейменування підприємства, а на записі про звільнення не читається печатка, немає її провини.

Рішення про відмову в призначенні пенсії вважала протиправним і таким, що підлягає скасуванню, оскільки воно пошурує її конституційне право на пенсійне забезпечення.

Відповідач позов не визнав, надав відзив на позовну заяву.

Правомірність свого рішення обґрунтовував тим, що ОСОБА_2 претендувала на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058, однак у неї відсутній необхідний страховий стаж.

На цій підставі відповідач просив відмовити в позові.

Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини. Докази відхилені судом, та мотиви їх відхилення.

На виконання вимог ст. 90 КАС України суд оцінив докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні; оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи з того, що жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 77 КАС України кожна особа повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

За правилами абз. 1 ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З`ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що встановлено на підставі паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого Краматорським МВ УМВС України в Донецькій області 04 жовтня 1999 року; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .

З 26 вересня 2008 року постійне місце проживання позивача зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджено штампом про реєстрацію місця проживання, проставленим в її паспорті.

Відповідач - Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області (ідентифікаційний код 23346787) зареєстроване як юридична особа 12 липня 1994 року, про що 19 липня 2005 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) внесений відповідний запис.

Матеріали пенсійної справи свідчать, що 07 грудня 2020 року ОСОБА_2 звернулася до Управління ПФУ у м. Краматорську з заявою про призначення пенсії за віком за Списком № 2.

Разом з заявою про призначення пенсії від 07 грудня 2020 року, зареєстрованою за № 11275, позивач надала такі документи: довідку про присвоєння ідентифікаційного номера; паспорт серії НОМЕР_1 ; трудову книжку № НОМЕР_3 ; диплом про навчання № НОМЕР_4 ; довідку про зміну назви організації № 47/12; довідку, що визначає право на пенсію на пільгових умовах № 47/32; свідоцтво про шлюб № 273/07-70.

Крім перелічених документів, матеріали пенсійної справи містять Індивідуальні відомості про застраховану особу ОСОБА_2 (форма ОК-5) з даними, починаючи з 2002 року.

Суд зауважує, що в матеріалах пенсійної справи відсутні будь-які документи (відмітки в документах), які б свідчили, що для вирішення порушеного позивачем питання посадові особи Управління ПФУ у м. Краматорську пропонували останній подати додаткові документи (зокрема щодо періоду роботи з 11 вересня 1991 року по 29 грудня 1999 року).

07 грудня 2020 року заступник начальника Управління ПФУ у м. Краматорську Васильєва Г.М., за участю начальника відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій № 2 Бережної Л.І., начальника юридичного відділу Максюти М.О., головних спеціалістів відділу Устімової Н.М. та Антоненко О.А., розглянула заяву ОСОБА_2 від 07 грудня 2020 року № 11275 про призначення пенсії за віком згідно з п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - Закон № 1058) і прийняла рішення № 379 Про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно пункту 2 частини 2 статті 114 Закон України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування .

Рішення про відмову в призначенні пенсії відповідач обґрунтував таким.

Для призначення пенсії ОСОБА_2 надала: паспорт, картку фізичної особи - платника податків, трудову книжку, диплом, довідку про перейменування підприємства - приватного акціонерного товариства Старокраматорський машинобудівний завод № 47/12, довідку про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, видану приватним акціонерним товариством Старокраматорський машинобудівний завод № 47/32, свідоцтво про шлюб.

Покликаючись на приписи п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058, пенсійний орган зазначив, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - жінкам, які народилися по 31 березня 1965 року включно, після досягнення віку 50 років і за наявності страхового стажу не менше 23 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого Законом № 1058, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абз. 1 ч. 1 ст. 26 Закону № 1058: жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.

Відповідач дійшов висновку про можливість зарахування до пільгового стажу за Списком № 2 періодів роботи позивача в приватному акціонерному товаристві Старокраматорський машинобудівний завод з 12 травня 2011 року по 30 червня 2014 року та з 21 липня 2014 року по 15 лютого 2019 року.

Разом з цим пенсійний орган дійшов висновку про неможливість зарахування до страхового стажу періоду роботи ОСОБА_2 з 11 вересня 1991 року по 29 грудня 1999 року на підприємстві - відкрите акціонерне товариство Краматорський комбінат панельного домобудування (записи №№ 8-9 трудової книжки), оскільки записи зроблені з порушенням вимог п. 1.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року № 110, а саме на записі про звільнення не читається печатка, не має запису про перейменування підприємства.

Відповідач вказував, що за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування зарахувати цей період до страхового стажу неможливо, оскільки відомості про застраховану особу відсутні.

За розрахунком пенсійного органу станом на 07 грудня 2020 року страховий стаж ОСОБА_2 складав 21 рік 03 місяці 17 днів, тобто необхідний страховий стаж для призначення пенсії на пільгових умовах відсутній. Пільговий стаж за Списком № 2 складав 07 років 07 місяців 24 дні.

На цій підставі відповідач вирішив, що через відсутність необхідного страхового стажу ОСОБА_2 слід відмовити в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно з п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058.

Позивачу роз`яснено, що у разі надання нею документів згідно з п. 1.7 Порядку надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, до Управління ПФУ у м. Краматорську про підтвердження вищезазначених періодів роботи до 06 березня 2021 року, пенсія заявнику буде призначена з дати звернення.

Також позивачу роз`яснено, що у разі незгоди з прийнятим рішенням, воно може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку.

Рішення від 07 грудня 2020 року № 379 позивач отримала під особистий підпис 29 грудня 2020 року.

З приводу роботи ОСОБА_2 в період з 11 вересня 1991 року по 29 грудня 1999 року та його зарахування до страхового стажу суд встановив такі обставини.

Запис 8 в трудовій книжці серії НОМЕР_5 - 11 вересня 1991 року на підставі наказу від 09 вересня 1991 року № 345к ОСОБА_1 була прийнята опоряджувальником залізобетонних виробів по 2 розряду до формувального цеху Краматорського комбінату крупнопанельного домобудування тресту Донецькжитлобудіндустрія .

Запис 9 в трудовій книжці серії НОМЕР_5 - 29 грудня 1999 року на підставі наказу від 21 грудня 1999 року № 96-к позивач була звільнена з цього підприємства за п. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України за згодою сторін.

На підставі відомостей ЄДР суд встановив, що відкрите акціонерне товариство Краматорський комбінат панельного домобудівництва (ідентифікаційний код 01235403, місцезнаходження: 84311, Донецька обл., м. Краматорськ, вул. 50 років ВЛКСМ, буд. ГСП-267) зареєстроване як юридична особа 18 січня 1995 року, про що 27 липня 2006 року до ЄДР внесений відповідний запис.

З 06 жовтня 2011 року відкрите акціонере товариство Краматорський комбінат панельного домобудівництва перебуває в стані припинення на підставі рішення господарського суду Донецької області від 17 липня 2007 року № 27/120Б про визнання юридичної особи банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Державна реєстрація припинення відкритого акціонерного товариства Краматорський комбінат панельного домобудівництва не проведена.

Наявний в матеріалах пенсійної справи розрахунок стажу свідчить, що пенсійний орган зрахував до страхового стажу ОСОБА_2 21 рік 03 місяці 17 днів, при цьому період роботи з 11 вересня 1991 року по 29 грудня 1999 року до страхового стажу не зарахований.

До пільгового стажу за Списком № 2 пенсійний орган зарахував 07 років 07 місяців 24 дні.

Будь-які інші докази щодо предмета доказування учасники справи не надали.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Ст. 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми призначення, перерахунку і виплати пенсії визначає Закон України від 09 липня 2003 року № 1058-IV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - Закон № 1058), який набрав чинності з 01 січня 2004 року.

Згідно з п. 16 розділу ХV Прикінцеві положення Закону № 1058 до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Положення Закону України Про пенсійне забезпечення застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років.

П. 1 абз. 2 п. 2 розділу ХV Прикінцеві положення Закону № 1058 було передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України Про пенсійне забезпечення .

На підставі пп. 27 п. 7 розділу І Закону України 3 жовтня 2017 року № 2148-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій п. 2 у розділі ХV Прикінцеві положення Закону № 1058 викладений у новій редакції, що не передбачала застосування Закону № 1788 при призначенні пенсії особам, зазначеним в абзаці 1 цього пункту.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону № 1058 право на отримання пенсій із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Умови призначення пенсії за віком на пільгових умовах визначає ст. 114 Закону № 1058.

Згідно з ч. 1 ст. 114 Закону № 1058 право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до ст. 27 та з урахуванням норм ст. 28 цього Закону.

П. 2 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058 передбачено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 50 років - по 31 березня 1965 року включно.

За відсутності страхового стажу, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу: з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 23 років у жінок.

Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.

Абз. 1 ч. 1 ст. 24 Закону № 1058 визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 24 Закону № 1058 страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

До набрання чинності Законом № 1058 види трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію визначала ст. 56 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ Про пенсійне забезпечення (далі - Закон № 1788).

Згідно з ч. 1 ст. 56 Закону № 1788 до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Порядок підтвердження стажу роботи регламентований ст. 62 Закону № 1788.

Ст. 62 Закону № 1788 установлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637).

Згідно з п. 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до п. 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.

Аналіз наведених вище правових норм дозволяє дійти таких висновків.

Основним документом, що підтверджує трудовий стаж, є трудова книжка.

Лише у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться не правильні чи неточні записи про періоди роботи, може постати необхідність у використанні додаткових даних для підтвердження трудового стажу.

Порядок звернення за призначенням пенсії регламентований ст. 44 Закону № 1058.

Згідно з ч. 1 ст. 44 Закону № 1058 заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Заява про призначення пенсії за віком може бути подана застрахованою особою не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку, що передбачено ч. 2 ст. 44 Закону № 1058.

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 44 Закону № 1058 органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1).

Документи, які додаються до заяви про призначення пенсії за віком, визначені п. 2.1. Порядку № 22-1.

Так, згідно з пп. 2 п. 2.1. Порядку № 22-1 до заяви про призначення пенсії, крім іншого, додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.

За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.

П. 4.1. Порядку № 22-1 визначено, що орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3).

Згідно з приписами п. 4.2. Порядку № 22-1 4.2. при прийманні документів орган, що призначає пенсію:

1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;

2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;

3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі;

4) видає пам`ятку пенсіонеру (додаток 4), копія якої зберігається у пенсійній справі.

Відповідно до п. 1.7. Порядку № 22-1 у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.

Якщо поданих документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону.

Відповідно до п. 4.3. Порядку № 22-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абз. 2 пп. 3 п. 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Згідно з п. 4.7. Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

Висновки суду по суті позовних вимог.

Спірні правовідносини виникли у зв`язку з прийняттям Управлінням ПФУ у м. Краматорську рішення від 07 грудня 2020 року № 379 Про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування .

Цим рішенням ОСОБА_2 відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058.

Для вирішення публічно-правового спору, що виник між сторонами, рішення відповідача належить перевірити на відповідність критеріям наведеним у ч. 2 ст. 2 КАС України.

Відмовляючи ОСОБА_2 в призначенні пенсії, пенсійний орган виходив з того, що у неї відсутній необхідний страховий стаж.

При цьому пенсійний орган не зарахував до страхового стажу період роботи позивача з 11 вересня 1991 року по 29 грудня 1999 року на тій підставі, що записи №№ 8-9 в трудовій книжці не відповідають вимогам п. 4.1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за № 110 (далі - Інструкція № 58).

Відповідно до п. 1.1. Інструкції № 58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Згідно з п. 1.5. Інструкції № 58 питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання і обліку, регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 Про трудові книжки працівників , цією Інструкцією та іншими актами законодавства.

Відповідно до п. 2.2. Інструкції № 58, крім іншого, до трудової книжки вносяться відомості про звільнення.

П. 2.3. Інструкції № 58 передбачено, що записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Згідно з п. 2.4. Інструкції № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

За правилами, наведеними у п. п. 2.6., 2.8. Інструкції № 58 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

Якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м. Києва, держархівом м. Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму.

П. 2.15. Інструкції № 58 обумовлено, якщо за час роботи працівника назва підприємства змінюється, то про це окремим порядком у графі 3 трудової книжки робиться запис: Підприємство таке-то з такого-то числа переіменоване на таке-то , а у графі 4 проставляється підстава перейменування - наказ (розпорядження), його дата і номер.

Відповідно до п. п. 2.25., 2.26. Інструкції № 58 записи про причини звільнення у трудовій книжці повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства із посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 - дата звільнення; у графі 3 - причина звільнення; у графі 4 зазначається на підставі чого внесено запис, наказ (розпорядження), його дата і номер.

За правилами, наведеними у п. 4.1. Інструкції № 58, у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Суд відзначає, що Інструкція № 58 чітко визначає коло осіб, які уповноважені вносити записи до трудової книжки. До таких осіб належить керівник підприємства або спеціально уповноважена ним особа.

Вирішуючи публічно-правовий спір, що виник між сторонами, суд враховує висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 19 грудня 2019 року у справі № 307/541/17, а саме:

34. Суд звертає увагу, що однією з підстав для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Управління ПФУ не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

35. При цьому, колегія суддів вважає, що правильним є висновок суду першої інстанції про те, що право на пенсійне забезпечення особи не повинно безумовно залежати від дій чи бездіяльності осіб, які зобов`язані вести облік трудового стажу працівників… .

На переконання суду, позивач як особа, на яку не покладено обов`язків щодо організації ведення обліку, зберігання і видачі трудових книжок, не може нести відповідальність за неправильність, неточність або неповноту внесених до її трудової книжки відомостей, а тому невірне заповнення трудової книжки не може бути підставою для незарахування пенсійним органом страхового стажу і, як наслідок, для обмеження права позивача на пенсійне забезпечення. На працівника не може перекладатися тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці; працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення.

З огляду на це суд відхиляє заперечення Управління ПФУ у м. Краматорську, які полягають у тому, що зарахувати до страхового стажу ОСОБА_2 період її роботи з 11 вересня 1991 року по 29 грудня 1999 року неможливо на тій підставі, що на записі про звільнення не читається печатка та в трудовій книжці немає запису про перейменування підприємства.

Окремо суд зауважує, що згідно з приписами ч. 3 ст. 44 Закону № 1058 органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Відкрите акціонерне товариство Краматорський комбінат панельного домобудівництва перебуває в стані припинення, однак державна реєстрація припинення його як юридичної особи не проведена.

Отже, вирішуючи питання про призначення пенсії ОСОБА_2 , відповідач не був позбавлений можливості реалізувати свої права, передбачені ч. 3 ст. 44 Закону № 1058, та у разі необхідності для підтвердження стажу роботи позивача звернутися до цього підприємства з вимогою про надання документів або провести перевірку. Однак цього відповідач не зробив.

З приводу посилання пенсійного органу в рішенні, яке є предметом спору, на те, що у разі надання заявником документів, згідно з п. 1.7 Порядку № 22-1 про підтвердження вищезазначених періодів роботи до 06 березня 2021 року, пенсія заявнику буде призначена з дати звернення, суд зазначає таке.

Відповідно до п. 1.7. Порядку № 22-1 у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.

Аналіз положень п. 1.7. Порядку № 22-1 зумовлює висновок, що у разі недостатності документів пенсійний орган зобов`язаний письмово повідомити заявника про те, які документи необхідно подати додатково, до прийняття рішення про відмову в призначенні пенсії.

При цьому пенсійний орган повинен зазначити конкретно, які саме документи має надати заявник, а не обмежуватись загальною фразою: у разі надання заявником документів, згідно пункту 1.7 Порядку № 22-1 про підтвердження вищезазначених періодів роботи .

Про необхідність подання заявником додаткових документів пенсійний орган зобов`язаний зробити відповідний запис в заяві про призначення пенсії.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що з огляду на встановлені фактичні обставини та зміст правових норм, які регулюють спірні правовідносини, рішення Управління ПФУ у м. Краматорську від 07 грудня 2020 року № 379 Про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування підлягає визнанню протиправним.

Висновок суду про протиправність рішення ґрунтується на тому, що воно не відповідає критеріям, наведеним у п. п. 3, 5, 6 ч. 2 ст. 2 КАС України, є необґрунтованим та не може вважатися таким, що прийнято добросовісно і розсудливо.

Відмовляючи в призначенні позивачу пенсії, відповідач не забезпечив всебічний, повний та об`єктивний розгляд поданих позивачем документів.

Оскільки рішення Управління ПФУ у м. Краматорську від 07 грудня 2020 року № 379 Про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування є протиправним, порушене право позивача підлягає поновленню шляхом скасування цього рішення і задоволення цієї частини позовних вимог.

Виходячи з встановлених фактичних обставин та правового регулювання спірних правовідносин, відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України для відновлення порушеного права позивача належить застосувати такі способи захисту як зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоду її роботи з 11 вересня 1991 року по 29 грудня 1999 року, а також повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07 грудня 2020 року № 11275 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Вимога позивача про зобов`язання Управління ПФУ у м. Краматорську призначити їй пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058, починаючи з 07 грудня 2020 року не підлягає задоволенню, оскільки, як було вказано вище, за встановлених судом обставин, належним способом захисту порушеного права позивача на пенсійне забезпечення є покладання на відповідача обов`язку повторно розглянути заяву про призначення пенсії з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 908,00 грн (квитанція від 22 січня 2021 року № 30506406).

Докази здійснення інших судових витрат позивач не надала.

Визначаючи кількість вимог немайнового характеру, заявлених позивачем, суд враховує, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, зобов`язання прийняти рішення, вчинити дії чи утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дій чи бездіяльності є однією вимогою.

Суд задовольнив вимоги позивача як в частині скасування рішення суб`єкта владних повноважень, так і в частині зобов`язання його чинити певні дії, а тому на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають присудженню судові витрати по сплаті судового збору в сумі 908,00 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 12, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області (ідентифікаційний код: 23346787, місцезнаходження: 84302, Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Поштова, буд. 5) про визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

2. Визнати протиправним і скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області від 07 грудня 2020 року № 379 Про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування .

3. Зобов`язати Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 11 вересня 1991 року по 29 грудня 1999 року.

4. Зобов`язати Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07 грудня 2020 року № 11275 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з урахуванням правової оцінки, наданої судом в цьому рішенні.

5. В іншій частині позовних вимог - відмовити.

6. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок.

7. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

8. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

9. Повне судове рішення складено 03 березня 2021 року.

Суддя Т.О. Кравченко