Постанова

від 05.04.2021 по справі 320/4985/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/4985/20 Головуючий у І інстанції - Леонтович А.М.

Суддя-доповідач - Мельничук В.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2021 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.,

суддів: Лічевецького І.О., Оксененка О.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2020 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Сільпо Рітейл" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

Приватне акціонерне товариство Сільпо Рітейл звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просило:

- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0344320407 від 03.04.2020 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем орендна плата з юридичних осіб у розмірі 109 796, 43 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 54 898, 21 грн.

В обґрунтування позовних вимог вказано, що у контролюючого органу відсутні повноваження під час проведення камеральної перевірки досліджувати правильність, повноту податкових зобов`язань та донараховувати зобов`язання, оскільки такою перевіркою охоплюються показники податкової звітності.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2020 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0344320407 від 03.04.2020 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем орендна плата з юридичних осіб у розмірі 109 796, 43 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 54 898, 21 рн.

Не погоджуючись з постановленим рішенням, Головним управлінням ДПС у м. Києві подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.

В апеляційній скарзі Головне управління ДПС у м. Києві посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Апеляційна скарга мотивована тим, що контролюючий орган під час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення діяв на підставі та відповідно до норм чинного законодавства, позаяк питання перевірки розміру орендної плати за землю могло бути предметом камеральної перевірки.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 18 листопада 2019 року між Приватним акціонерним товариством "Сільпо Рітейл" (Орендар) та Київською міською радою укладено (Орендодавець) договір оренди земельної ділянки (далі - Договір).

Згідно з п.1 Договору Орендодавець, на підставі рішення Київської міської ради від 14.07.2016 за № 737/737 передає, а Орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку, визначену цим Договором, для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі (універсального магазину), яка перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради. Відповідно до умов пункту 4.2 вказаного договору, Позивачем визначено річну орендну плату за земельною ділянкою з кадастровим номером № 8000000000:75:293:0005 у розмірі 5 відсотків від її нормативної грошової оцінки.

Головним державним ревізором-інспектором відділу камеральних перевірок податкової звітності місцевих податків управління адміністрування податків з юридичних осіб проведено камеральну перевірку податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) на 2020 рік Приватного акціонерного товариства "Сільпо Рітейл", за результатами якої складено акт № 100/26-15-04-07-19/33870708 від 05.03.2020.

Перевіркою встановлено, що сума податкового зобов`язання по орендній платі з юридичних осіб (код платежу 18010600) за листопад 2019 року, визначена платником податків ПрАТ "Сільпо Рітейл" в податковій декларації з плати за землю, реєстраційний номер № 9012238679 від 04.02.2020 за 2020 рік, є нижча ніж визначена за результатами камеральної перевірки.

На підставі вказаного акту перевірки, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0344320407 від 03.04.2020, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем орендна плата з юридичних осіб у розмірі 109 796, 43 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 54 898,21 грн.

Позивачем подано до Державної податкової служби України скаргу на податкове повідомлення-рішення № 0344320407 від 03.04.2020.

Рішенням № 18246/6/99-00-0805-06-06 від 04.06.2020 Державною податковою службою України залишено без змін податкове повідомлення-рішення № 0344320407 від 03.04.2020, а скаргу - без задоволення.

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, Позивач звернувся до адміністративного суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом в межах камеральної перевірки досліджувались документи, факти та обставини, які повинні встановлюватись під час проведення документальної перевірки, предметом якої відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Податкового кодексу України визначено, що податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Порядок обчислення плати за землю встановлюється у ст. 286 ПК України, у п. 286.1 якої зазначено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Відповідно до п. 286.2 ст. 286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст. 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Згідно з пп. 19-1.1.2 п. 19-1.1 ст. 19-1 Податкового кодексу України контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу: контролюють своєчасність подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів.

Згідно з пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право: проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, в межах спірних правовідносин проведено камеральну перевірку податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2020 рік Приватного акціонерного товариства "Сільпо Рітейл", за результатами якої складено акт № 100/26-15-04-07-19/33870708 від 05.03.2020.

Вказана перевірка проведена на підставі пп.19-1.1.2 п. 19-1.1 ст. 19-1, пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України.

Колегія суддів зазначає, що норми п.п. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, вказані Відповідачем, як підстава для проведення перевірки, не передбачають проведення камеральної перевірки щодо правильності (повноти) нарахування зобов`язань з плати за землю у звітних податкових деклараціях.

Згідно з пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів.

Згідно з пп. 78.1.4 п. 87.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Оскільки для перевірки правильності сплати орендної плати за землю даних податкової декларації очевидно недостатньо, а необхідно також отримати інформацію про зміст договору оренди земельної ділянки, визначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, достовірність даних податкової декларації Позивача щодо сплати земельного податку мала бути предметом документальної позапланової перевірки.

Вказане узгоджується також з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 17.04.2018 року у справі № 812/872/17.

Як вбачається зі змісту та форми акта № 100/26-15-04-07-19/33870708 від 05.03.2020 контролюючим органом проведена камеральна перевірка, при цьому фіскальним органом встановлено заниження Позивачем податкового зобов`язання по орендній платі з юридичних за 2020 рік, тобто здійснено перевірку повноти нарахування і сплати податку за землю з юридичних осіб, що відповідно до п.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України є предметом саме документальної, а не камеральної перевірки. Також Відповідачем було використано інформацію з Державного земельного кадастру, в той час, як при камеральній перевірці досліджується виключно інформація, наведена в податковій звітності на предмет дотримання методології її оформлення.

Зважаючи на вимоги наведених норм права, у Відповідача відсутні повноваження під час проведення камеральної перевірки досліджувати повноту нарахування і сплати Позивачем податків, оскільки камеральною перевіркою охоплюються лише показники податкової звітності, у зв`язку з чим перевірка будь-яких інших відомостей перебуває поза межами даної перевірки.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений в постановах Верховного Суду від 23.05.2019 року у справі № 804/8228/14, від 23.07.2020 року у справі № 805/1584/17-а, який підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Протиправність проведення камеральної перевірки, висновки якої безпідставно покладені в основу прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, обумовлює безпідставність визначення податкового правопорушення і, як наслідок цього, безпідставність застосування штрафу.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду від 17.04.2018 у справі № 812/872/17 (№К/9901/3488/17), від 26.06.2018 у справі № 826/778/17 (№К/9901/47239/18).

З врахуванням викладеного, суд першої інстанції вірно вказав, що камеральна перевірка згідно з актом № 100/26-15-04-07-19/33870708 від 05.03.2020 проведена всупереч вимог законодавства, що є підставою для визнання протиправним та скасування прийнятого за її наслідками податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві № 0344320407 від 03.04.2020 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем орендна плата з юридичних осіб у розмірі 109 796, 43 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 54 898, 21 грн., з чим погоджується колегія суддів.

Відповідно до статей 9, 77 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Водночас, Відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції правомірності своїх доводів.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Колегія суддів відхиляє посилання Головного управління ДПС у м. Києві в апеляційній скарзі на правову позицію Верховного Суду у справі № 826/17858/16, позаяк у вказаній справі камеральна перевірка проводилась податковим органом у 2016 році, в той час коли в межах справи, що розглядається перевірка проведена у 2020 році та за іншого правого регулювання, що виключає можливість врахування таких висновків Верховного Суду.

Інші доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків не спростовують та не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду, позаяк не містять аргументованих доводів на спростування правомірності висновків суду першої інстанції у взаємозв`язку з обставинами справи.

Аналізуючи всі доводи учасників справи, колегія суддів приймає до уваги висновки, викладені в рішення ЄСПЛ по справі Ґарсія Руіз проти Іспанії (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.

Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи Головного управління ДПС у м. Києві, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2020 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: І.О. Лічевецький

О.М. Оксененко