Рішення

від 30.03.2021 по справі 299/4554/20

ВИНОГРАДІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Виноградівський районний суд Закарпатської області

---

Справа № 299/4554/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.03.2021 року м.Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Левко Т.Ю.,

секретар судового засідання Роман К.С.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у залі суду м.Виноградів цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Королівської територіальної громади Закарпатської області про визнання права власності на спадкове майно,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 , звернувся до суду із позовною заявою до Королівської територіальної громади Закарпатської області про визнання права власності на спадкове майно.

Свої вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачки - ОСОБА_2 , після смерті якого відкрилася спадщина, що складається в тому числі із земельних ділянок: площею 1,45 га, за цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, контур № НОМЕР_1 на території Сасівської сільської ради Виноградівського району, кадастровий номер: 2121284700:02:001:0109; земельної ділянки площею 0,67 га, за цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, контур № НОМЕР_2 на території Сасівської сільської ради Виноградівського району, кадастровий номер:2121284700:04:001:0111; земельної ділянки площею 0,25 га за цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована в АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 2121284700:05:004:0047; земельної ділянки площею 0,15 га, за цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що розташована в АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 2121284700:05:004:0048.

Вказане спадкове майно було особистою приватною власністю померлого батька позивачки ОСОБА_2 .

На випадок своєї сметрі, батько позивачки ОСОБА_3 , заповідального розпорядження не залишив.

У відповідності до ч.3 ст.1268 ЦК України, позивачка, спадщину після смерті ОСОБА_3 прийняла. Єдиним спадкоємцем за законом до спадкового майна є позивачка ОСОБА_1 . Спадкоємців як б мали право на обов`язкову частку, передбачених ст.1241 ЦК України немає.

Відповідно до ст.1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати Свідоцтво про право на спадщину. Статтею 1297 зазначеного Кодексу встановлено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

У зв`язку з необхідністю отримання Свідоцтва про право на спадщину за законом, позивач ОСОБА_1 звернулася до Виноградівської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, однак оригінал Свідоцтва про право на спадщину за законом від 30.06.2004 року, знайдено не було і знайдено лише його копію, у зв`язку із чим, нотаріусом позивачці було роз`яснено про необхідність звернутися з даним питанням до Виноградівського районного суду.

Позивач ОСОБА_1 , про день, час та місце розгляду справи будучи належним чином повідомленою своєчасно у підготовче судове засідання не з`явилася, однак подала до суду письмову заяву про розгляд справи за її відсутності, та про те, що заявлені позовні вимоги підтримує повністю та просить суд такі задоволити.

Відповідач-представник Королівської територіальної громади Закарпатської області, про день, час та місце розгляду справи будучи належним чином повідомленим своєчасно, у підготовче судове засідання не з`явився, однак до суду подав письмову заяву про розгляд справи за його відсутності та про визнання заявленого позову.

Відповідно до ч.3 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого судового провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, та враховуючи, що у справі наявні достатні матеріали про права і взаємовідносини сторін, суд приходить до висновку, що позовна заява є підставною та підлягає задоволенню, оскільки в підготовчому судовому засіданні встановлені ті обставини на які посилається позивач у своїй заяві.

Вивчивши матеріали справи, з`ясувавши її дійсні обставини, оцінивши докази в їх сукупності, оглянувши заяви сторін, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У судовому засіданні належними та допустимими доказами встановлено наступне. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачки - ОСОБА_2 , після смерті якого відкрилася спадщина, що складається в тому числі із земельних ділянок: площею 1,45 га, за цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, контур № НОМЕР_1 на території Сасівської сільської ради Виноградівського району, кадастровий номер: 2121284700:02:001:0109; земельної ділянки площею 0,67 га, за цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, контур № НОМЕР_2 на території Сасівської сільської ради Виноградівського району, кадастровий номер:2121284700:04:001:0111; земельної ділянки площею 0,25 га за цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована в АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 2121284700:05:004:0047; земельної ділянки площею 0,15 га, за цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що розташована в АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 2121284700:05:004:0048.

Вказане спадкове майно є особистою приватною власністю померлого батька позивачки ОСОБА_2 , поскільки таке ним було успадковане, згідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом від 13.06.2004 року, після смерті його батька, а позивачці діда- ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На випадок своєї сметрі, батько позивачки ОСОБА_3 , заповідального розпорядження не залишив.

У відповідності до ч.3 ст.1268 ЦК України, позивачка, спадщину після смерті ОСОБА_3 прийняла. Єдиним спадкоємцем за законом до спадкового майна є позивачка ОСОБА_1 . Спадкоємців як б мали право на обов`язкову частку, передбачених ст.1241 ЦК України немає.

Відповідно до ст.1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати Свідоцтво про право на спадщину. Статтею 1297 зазначеного Кодексу встановлено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Верховний суд України в п. 23 Постанови Пленуму Про судову практику у справах про спадкування від 30 травня 2008 року за № 7 роз`яснив, що Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду з правилами позовного провадження.

Отже, в зв`язку з необхідністю отримання Свідоцтва про право на спадщину за законом, позивач ОСОБА_1 звернулася до Виноградівської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, однак оригінал Свідоцтва про право на спадщину за законом від 30.06.2004 року, знайдено не було і знайдено лише його копію, у зв`язку з чим представити його оригінал нотаріусу та відповідно Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, як того вимагає Положення про порядок вчинення нотаріальних дій, поскільки для цього необхідна особиста присутність в Реєстраційній службі власника майна-спадкодавця ОСОБА_2 , який ІНФОРМАЦІЯ_1 -помер.

За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Тому, у зв`язку із відсутністю вищезазначеного оригіналу Свідоцтва про право на спадщину за законом від 30.06.2004 року, нотаріусом позивачці було роз`яснено про необхідність звернутися з даним питанням до Виноградівського районного суду, що підтверджується відмовою нотаріуса від 16.12.2020 року за №223/01-16.

Так дійсно, згідно із вимогами статей 2, 3, 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень право власності на нерухоме майно є речовим правом, яке підлягає реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, та виникає з моменту такої реєстрації.

З огляду на положення зазначеного Закону, особа вважається власником об`єкта нерухомості лише тоді, коли у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно міститься відповідний запис про реєстрацію права власності особи на це майно.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересів (ст. 16 ЦК України). Судовий захист права власності здійснюється шляхом розгляду позовів про визнання права власності на майно, витребування його із чужого незаконного володіння чи від добросовісного набувача у передбачених законом випадках, про визнання правочину недійсним, про визнання незаконним правового акта, що порушує право власності, про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, про заборону вчинення дій, які можуть порушити право власності, або про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню, про визначення порядку володіння та користування спільним майном, про поділ спільного майна або виділ з нього частки, про виключення майна з опису, про відшкодування шкоди, заподіяної майну, або збитків, завданих порушенням права власності і подібне.

Постановою Пленуму ВСУ від 30.05.2008 №7 Про судову практику у справах про спадкування п.10 визначено, що відповідно до статті 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

В ст. 131 Земельного кодексу України зазначено, що громадяни України, мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі спадкування.

Статтею 125 Земельного кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку, виникає з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність права власності не встановлена судом.

Пленум ВСУ у Постанові № 20 від 22.12.95 Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності вказав, що судовий захист права приватної власності громадян здійснюється шляхом розгляду справ, зокрема, за позовами про визнання права власності на майно.

В п.3.1 Узагальнення проведеного ВССУ від 16.05.2013 року відмічено, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК), а в п.3.3 - що у випадках відсутності правовстановлюючих документів та відсутності реєстрації об`єкта нерухомості за спадкодавцем (на ім`я спадкодавця) суди в основному задовольняють вимоги спадкоємців про визнання права власності на нерухоме майно.

Отже, застосуванню підлягає ст. 392 ЦК, відповідно до якої позов про визнання права власності може бути пред`явлений, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати власником документа, який засвідчує його право власності.

У відповідності до ч.1 ст.1225 ЦК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

В той же час, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом, власник майна може пред"явити позов про визнання його права власності, зокрема, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою( ст.382 ч.2, ст.392 ЦК України).

Для підтвердження наявності спадкового майна, яке підлягає державній реєстрації та місця його знаходження, нотаріусу слід подати документ, що підтверджує право власності спадкодавця на майно з відміткою органу, що проводить реєстрацію, або реєстраційного посвідчення, яке є невід`ємною частиною правовстановлюючого документа.

В свою чергу право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця лише з моменту державної реєстрації цього майна (ч.2 ст.1299 ЦК України).

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвеціїї про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Таким чином суд прийшов до переконання, що до позивачки ОСОБА_1 в порядку спадкування, перейшло право власності, яке належало її батьку-спадкодавцю ОСОБА_2 , спадкоємцем якого за законом є позивачка, і даний спосіб судового захисту інтересів позивачки ОСОБА_1 відповідає вимогам ст.16 ЦК України.

Керуючись ст.ст.10, 12, 13, 43, 49, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги задоволити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканкою АДРЕСА_2 (ІПН НОМЕР_3 ), право власності в цілому на земельну ділянку, площею 1,45 га, за цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, контур № НОМЕР_1 на території Сасівської сільської ради Виноградівського району, кадастровий номер: 2121284700:02:001:0109; на земельну ділянку в цілому, площею 0,67 га, за цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, контур № НОМЕР_2 на території Сасівської сільської ради Виноградівського району, кадастровий номер: 2121284700:04:001:0111; на земельну ділянку в цілому, площею 0,25 га за цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована в АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 2121284700:05:004:0047; на земельну ділянку в цілому, площею 0,15 га, за цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що розташована в АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 2121284700:05:004:0048.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до апеляційного суду Закарпатської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до п.п. 15.5 п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

ГоловуючийТ. Ю. Левко