Ухвала

від 05.04.2021 по справі 295/3105/21

БОГУНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа №295/3105/21

1-кс/295/1741/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.04.2021 року м. Житомир

Слідчий суддя Богунського районного суду міста Житомира ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора Житомирської окружної прокуратури ОСОБА_3

розглянувши клопотання про арешт майна, внесене прокурором Житомирської окружної прокуратури ОСОБА_3 в кримінальному провадженні №12021060410000077 від 12.03.2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України, та додані до нього матеріали,-

ВСТАНОВИВ:

Прокурор звернувся до слідчого судді з клопотанням, в якому просити накласти арешт на зазначене в клопотанні майно, а саме: дошку обрізну, деревину породи «сосна», в загальній кількості 56,13 метрів кубічних; дошка необрізну, деревину породи «сосна», в загальній кількості 4,44 метри кубічних; 14 (чотирнадцять) колод породи «дуб», в загальній кількості 4 метри кубічних; 78 (сімдесят вісім) колод породи «сосна», в загальній кількості 26 метрів кубічних; верстат для обробки деревини (одна із складових частин якого вилучено), товарно-транспортну накладну ЖКА №911042 від 02.02.2021; товарно-транспортну накладну ЖКА №421236 від 02.02.2021; товарно-транспортну накладну ЖКА №421185 від 30.12.2020; товарно-транспортну накладну ЖКА №421124 від 15.12.2021; товарно-транспортну накладну ЖКА №421164 від 23.12.2020; товарно-транспортну накладну ЖКА №421145 від 21.12.2020;товарно-транспортну накладну ЖКА №421144 від 21.12.2020; товарно-транспортну накладну ЖКА №421159 від 23.12.2020; товарно-транспортну накладну ЖКА №9110569 від 09.11.2020; товарно-транспортну накладну ЖКА №910568 від 09.11.2020; товарно-транспортну накладну ЖКА №420864 від 16.09.2020; товарно-транспортну накладну ЖКА №420888 від 23.09.2020; товарно-транспортну накладну ЖКА №420866 від 16.09.2020; товарно-транспортну накладну ЖКА №420865 від 16.09.2020; товарно-транспортну накладну ЖКА №910305 від 11.09.2020; товарно-транспортну накладну ЖКА №910570 від 09.11.2020; товарно-транспортну накладну ЖКА №910571 від 09.11.2020; товарно-транспортну накладну ЖКА №421045 від 26.11.2020; товарно-транспортну накладну ЖКА №421046 від 26.11.2020; товарно-транспортну накладну ЖКА №421047 від 26.11.2020; товарно-транспортну накладну ЖКА №421044 від 26.11.2020; товарно-транспортну накладну ЖКА №421122 від 15.12.2020; товарно-транспортну накладну ЖКА №421143 від 21.12.2020; товарно-транспортну накладну ЖКА №886587 від 26.10.2020; товарно-транспортну накладну ЖКА №420878 від 21.09.2020; товарно-транспортну накладну ЖКА №420880 від 21.09.2020; товарно-транспортна накладна ЖКА №910511 від 21.10.2020; товарно-транспортна накладна ЖКА №420907 від 05.10.2020; товарно-транспортну накладну ЖКА №420882 від 23.09.2020; товарно-транспортну накладну ЖКА №421318 від 03.03.2021; товарно-транспортну накладну ЖКА №421320 від 03.03.2021; товарно-транспортну накладну ЖКА №421321 від 03.03.2021; товарно-транспортна накладна ЖКА №420884 від 23.09.2020; товарно-транспортну накладну ЖКА №420873 від 18.09.2020; товарно-транспортну накладну ЖКА №420874 від 18.09.2020; товарно-транспортна накладна ЖКА №420875 від 18.09.2020; товарно-транспортну накладну ЖКА №910355 від 22.09.2020; товарно-транспортну накладну ЖКА №910363 від 22.09.2020; товарно-транспортну накладну ЖКА №421322 від 03.03.2021; товарно-транспортну накладну ЖКА №421331 від 04.03.2021; товарно-транспортну накладну ЖКА №420834 від 08.09.2020; товарно-транспортну накладну ЖКА №420836 від 08.09.2020; товарно-транспортну накладну ЖКА №910292 від 09.09.2020; товарно-транспортну накладну ЖКА №420843 від 09.09.2020; товарно-транспортну накладну ЖКА №420845 від 09.09.2020; договір купівлі-продажу лісоматеріалів круглих №16 від 21.11.2020; договір від 03.08.2020; договір купівлі-продажу лісоматеріалів круглих №74 від 28.04.2020, та тимчасово позбавити власника ОСОБА_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , (м.т. НОМЕР_1 ), користувачів та третіх осіб можливості відчужувати, розпоряджатися та використовувати вищевказане майно.

У клопотанні вказано, що проведеним досудовим розслідуванням було встановлено, що 12.03.2021 року, о 09.10 год. по лінії «102» до чергової частини відділу поліції №1 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області надійшло повідомлення від ОСОБА_5 про те, що поза межами с. Покостівка, Житомирського району на приватній ділянці місцевості невідома особа здійснює переробку та зберігання деревини різної породи без відповідних документів.

12.03.2021 року проведено візуальний огляд місця події з ґрунтової дороги на відстані близько 50 м. та з ближчої відстані, під час якого зафіксовано, що земельна ділянка місцевості з кадастровим номером 1822081500:05:000:0404 є неогородженою, на якій у вільний доступ до розташованого приміщення, без дверей, в середині якого видно спеціальну техніку для обробки деревини, а також знаходиться невстановлена кількість деревини різної породи та лісопродукція. Деревина, яка перебуває на вулиці, та частина якої знаходиться у приміщенні є нечіпованою, тобто відсутні ознаки, які б могли свідчити про законність походження та набуття вказаної деревини.

Під час досудового розслідування допитані в якості свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 пояснили, що нещодавно неофіційно влаштувалися на роботу на територію пилорами, яка розташована на земельній ділянці (встановлена як земельна ділянка з кадастровим номером 1822081500:05:000:0404), що знаходиться поза межами с. Покостівка, Житомирського району Житомирської області. Хто організував роботу вказаної пилорами ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не відомо, оплата їхньої праці здійснювалася від виробітки, а також їм відомо, що функціонувати вказане місце, яке обладнане під пилораму розпочало близько 1 місяця тому, тобто в лютому 2021 року.

В період часу з 12.03.2021 року по 13.03.2021 року на підставі ухвали слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира проведено обшук за земельній ділянці з кадастровим номером 1822081500:05:000:0404, та у приміщенні, що знаходиться на території вищевказаної земельної ділянки, під час якого працівниками поліції виявлено та вилучено наступне майно, а саме майно, вилучене з середини приміщення та біля нього: дошка обрізна, деревина породи «сосна», в загальній кількості 56,13 метрів кубічних; дошка необрізна, деревина породи «сосна», в загальній кількості 4,44 метри кубічних; 14 (чотирнадцять) колод породи «дуб», в загальній кількості 4 метри кубічних; 78 (сімдесят вісім) колод породи «сосна», в загальній кількості 26 метрів кубічних; верстат для обробки деревини; документи, надані адвокатом ОСОБА_8 , а саме товарно-транспортні накладні та договори.

Обґрунтовуючи клопотання, прокурор посилався на те, що вилучене під час обшуку майно визнано речовим доказом у кримінальному провадженні, прокурор стверджує, що вилучені дошки та колоди є безпосереднім об`єктом вчинення кримінального правопорушення.

Прокурор вказав, що товарно-транспортній накладні та договори, надані адвокатом під час обшуку, як документи що нібито підтверджують законність отриманні у власність ОСОБА_4 деревини також відповідають критеріям ст. 98 та ст. 99 КПК України, оскільки являють матеріальним об`єктом та містять зафіксовані за допомогою письмових знаків обставини що встановлюються під час досудового розслідування, зокрема законності чи незаконності набуття у власність ОСОБА_4 деревини. Верстат для обробки деревини (його частина) також відповідає критеріям ст. 98 КПК України, оскільки за його допомого здійснювалося розпилення незаконно здобутої деревини там самим використовуючи його як знаряддя вчинення та приховування злочину.

В судовому засіданні 05.04.2021 року прокурор ОСОБА_3 підтримав клопотання та просив задовольнити.

Представник власника вилученого майна адвокат ОСОБА_9 в судовому засіданні заперечував щодо накладення арешту на майно, оскільки товарно-транспортними накладними підтверджується власність ОСОБА_4 на деревину, частина деревини має бирки. Адвокат вказав, що накладення арешту на майно приватного підприємця призведе до повної зупинки його діяльності. Письмові заперечення долучено до матеріалів справи.

Заслухавши позиції прокурора, адвоката, дослідивши матеріали справи, слідчий суддя встановив наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди (ч. 2 ст. 170 КПК України).

Згідно ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98цього Кодексу.

Відповідно доч.1ст.98КПК Україниречовими доказамиє матеріальніоб`єкти,які булизнаряддям вчиненнякримінального правопорушення,зберегли насобі йогосліди абомістять іншівідомості,які можутьбути використаніяк доказфакту чиобставин,що встановлюютьсяпідчас кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою

Згідно п. 1-3 ч. 1 ст. 171 КПК України в клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном.

Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:

1) правову підставу для арешту майна;

2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);

4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;

6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Згідно ч. 5 ст. 132 КПК України під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.

Встановлено, що судове розслідування у кримінальному провадженні №12021060410000077 від 12.03.2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України (незаконна порубка дерев або чагарників у лісах, захисних та інших лісових насадженнях, перевезення, зберігання, збут незаконно зрубаних дерев або чагарників, що заподіяли істотну шкоду).

Як вбачається зі змісту витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань по кримінальному провадженні №12021060410000077, відомості внесено за фактом виявлення 12.03.2021 року зберігання незаконно порубаної деревини породи сосна та іншої лісопродукції на приватній земельній ділянці під кадастровим номером 1822081500:05:000:0404 в Житомирському районі Житомирської області.

Зі змісту протоколу обшуку вбачається, що 12.03.2021 року на земельній ділянці з кадастровим номером 1822081500:05:000:0404, яказнаходиться біля с. Покостівка в Житомирському районі, були виявлені та вилучені дошка обрізна, деревина породи «сосна», в загальній кількості 56,13 метрів кубічних; дошка необрізна, деревина породи «сосна», в загальній кількості 4,44 метри кубічних; 14 (чотирнадцять) колоди породи «дуб», в загальній кількості 4 метри кубічних; 78 (сімдесят вісім) колод породи «сосна», в загальній кількості 26 метрів кубічних; верстат для обробки деревини; документи, надані адвокатом ОСОБА_8 , а саме товарно-транспортні накладні та договори.

Постановою слідчого ОСОБА_10 від 15.03.2021 року визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №12021060410000077.

Прокурор стверджує, що товарно-транспортні накладні та договори, вилучені під час проведення обшуку не підтверджують законність походження деревини, проте, ані у клопотанні ані в судовому засіданні безпосередньо, прокурором не обґрунтовано та не доведено на підставі чого він дійшов висновку про те, що вказані документи не мають відношення до вилученої деревини, а відтак і до кримінального провадження.

Кримінальне провадження здійснюється за ознаками вчинення зберігання незаконно порубаної деревини, проте в клопотанні відсутнє належне обгрунтування правового значення вилучених документів, а саме товаро-транспортних накладних та договорів для досудового розслідування, не конкретизовано доказом яких саме фактів чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, можуть бути зазначені документи.

До клопотання не долучені копії товаро-транспортних накладних та договорів на які посилається прокурор, таким чином не можливо припустити, що вилучені доски, колоди за їх розміром, кількістю та родовими ознаками не відповідають придбаному майну (деревені) ОСОБА_4 та останній зберігає незаконно зрубану деревину.

Виходячи з викладених тверджень, прокурор припускає підроблення товарно-транспортних накладних, договорів купівлі-продажу, що виходить за межі доказування у кримінальному провадженні, в якому здійснюється досудове розслідування кримінального правопорушення, передбаченого ст. 246 КК України.

Стаття 246 КК України передбачає відповідальність за незаконну порубку дерев або чагарників у лісах, захисних та інших лісових насадженнях, перевезення, зберігання,збут незаконнозрубаних дерев або чагарників, що заподіяли істотну шкоду.

Зі змісту витягу з ЄРДР, а саме короткого викладу обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення вбачається, що 12.03.2021 року виявлено зберігання незаконно порубаної деревини, однак клопотання про арешт майна не містить відомостей де саме незаконно зрубана деревина, хто вказує на незаконну порубку, яка заподіяна істотна шкода вказаним зберіганням.

Щодо накладення арешту на верстати для обробки деревини, то слідчий суддя не знайшов достатніх підстав вважати, що вказане майно відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України, ОСОБА_4 здійснює підприємницьку діяльність, має паспорт на вилучений верстат. Прокурором не доведено, які саме обставини кримінального правопорушення можливо довести за допомогою вилученого верстату, як доказу.

В клопотанні прокурором не зазначено про те, що існують достатні підстави вважати, що майно на яке просить накласти аркешт є засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину або може бути конфісковане у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи.

Прокурором в клопотанні не зазначено підстави арешту майна, а саме: завдання кримінальним правопорушенням матеріальної та/чи моральної шкоди, заявлення цивільного позову про її відшкодування або можливість заявлення такого позову, можливість накладення майнових стягнень, конфіскації майна за вироком суду, вартість майна, на яке може бути накладено арешт.

Судова практика Європейського суду з прав людини орієнтує на те, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар «Спорронг та Льоннрот проти Швеції». Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами , які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти.

Відповідно до вимог ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню. Так, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно зі ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження. Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону. Однак, зазначених вимог закону прокурор, який вніс клопотання про арешт майна не дотримався. Таким чином, слідчий суддя вважає, що не доведено наявність зв`язку між майном, на яке прокурор просить накласти арешт та розслідуваним кримінальним правопорушенням, потребами кримінального провадження, тому подане клопотання до задоволення не підлягає.

За правилами статті ч. 3 ст. 169 КПК України слідчий, прокурор після отримання судового рішення про відмову в задоволенні або про часткове задоволення клопотання про арешт тимчасово вилученого майна, судового рішення про повне або часткове скасування арешту тимчасово вилученого майна повинні негайно вжити заходів щодо виконання судового рішення та направити повідомлення про його виконання слідчому судді.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 172, 173 КПК України, слідчий суддя,

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні клопотання прокурора Житомирської окружної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна, яке внесено в кримінальному провадженні №12021060410000077 від 12.03.2021 року.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчийсуддя ОСОБА_1