Ухвала

від 06.04.2021 по справі 490/6608/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Центральний районний суд м. Миколаєва

54020, м. Миколаїв, вул. Декабристів, 41/12, inbox@ct.mk.court.gov.ua

490/6608/20

н\п 1-кс/490/1351/2021

У Х В А Л А

02.04.2021р.слідчий суддяЦентрального районногосуду м.Миколаєва ОСОБА_1 ,за участюсекретаря ОСОБА_2 розглянувши увідкритому судовомузасіданні клопотанняпредставника третьоїособи адвоката ОСОБА_3 про зняттяарешту накладеногов межахкримінального провадження

В С Т А Н О В И В :

В провадженні СУ ФР ГУ ДФС в Миколаївській області знаходиться кримінальне провадження за № 32020150000000027 від 28.09.2020, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 199, ч. 1 ст. 204, ч. 1 ст. 209, ч. 1 ст. 263 КК України за обставинами здійснення групою осіб на території м. Миколаєва та Миколаївської області придбання, зберігання та збуту незаконно виготовлених алкогольних напоїв та легалізації (відмивання) грошових коштів, отриманих в результаті збуту вказаної алкогольної продукції. В рамках цього провадження ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 04.01.2021р. був накладений арешт на майно у вигляді житлових та нежитлових споруд, якими користується як орендар ОСОБА_4 . В ухвалі зазначено, що вказані споруди є базою відпочинку "МОЕ", визнано у провадженні речовим доказом, має суттєве значення для встановлення важливих обставин, відповідає критерію речового доказу. Арешт був накладений з забороною користування та розпорядження.

17.03.2021р. адвокат ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва з клопотанням про скасування арешту з вказаного майна, вказавши, що з часу накладення арешту у кримінальному провадженні ОСОБА_5 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 209 ч.1 КК України, однак в цьому повідомленні взагалі не згадується арештований об`єкт, не зазначено що він є предметом вчинення злочину передбаченого ст. 209 КК України. За такого є достатні підстави вважати, що більше база відпочинку не має доказового значення у кримінальному провадженні.

В судовому засіданні адвокат ОСОБА_3 клопотання підтримав, просив зважити на те що, попереду літній сезон, кафе, до якого прибудовано декілька кімнат для персоналу, необхідно готувати до сезону, а заборона користування цьому заважає. Просив зважити на те, що кафе було побудоване до 2015р. іншими особами, в 2015р. була зроблена реконструкція, за такого кафе не може бути майном, що побудовано на кошти отриманні від вчинення злочину в 2019р.

Слідчий в судові засідання 01.04.2021р. та 02.04.2021р. не з`явився, послався на завантаженість, просив перенести судове засідання.

З огляду на те що у кримінальному провадженні визначені 8 слідчих та 6 прокурорів, то вбачається, що повторна не явка в судове засідання є спробою затягування розгляду клопотання, через що вважаю за можливе розглянути клопотання без слідчого за наявності тих доказів, що містяться в клопотанні та в розпорядженні суду.

Заслухавши пояснення, вивчивши додані до клопотання матеріали приходжу до наступного.

Відповідно до ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасований за клопотанням власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосування цього заходу відпала потреба, або арешт накладено необґрунтовано.

Вбачається, що арешт був накладений обґрунтовано, на час накладення арешту були достатні підстави вважати, що база відпочинку була побудована в тому числі на кошти отримані від реалізації незаконно виготовлених підакцизних товарів в 2018-2019 роках. За для того, щоб вказане довести, в тому числі шляхом проведення товарознавчих та будівельних експертиз, був накладений арешт в тому числі з забороною використання.

Між тим, 26.02.2021р. ОСОБА_5 /чоловік заявниці/ було повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ст. 209 ч.1 КК України. Однак у вказаному повідомленні про підозру об`єкт на який накладений арешт взагалі не згадується.

Крім того, під час обрання 09.03.2021р. ОСОБА_5 запобіжного заходу, було встановлено, що на той час слідчим у кримінальному провадженні такі експертизи як товарознавча та будівельна навіть не були призначені.

Таким чином, за для встановлення коли та за які кошти була побудована база відпочинку, слідчим суддею було обмежене право користування ОСОБА_4 . Однак вбачається, 3 місяці що пройшли з моменту накладення арешту орган досудового розслідування не використав з тою метою, за для якої було накладене таке обтяження.

В рішеннях Європейського Суду з прав людини, як щодо України, так й інших країн, неодноразово наголошувалося, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння особи майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи.

З вище переліченого вбачається: арешт був накладений обґрунтовано; через 3 місяці не проведені ті слідчі дії, за для яких арешт накладався; "справедливий баланс" на даний час порушений. Вказане є підставою до задоволення клопотання в частині скасування заборони використання.

В решті частині клопотання слід відмовити, оскільки подовження арешту на споруди у вигляді заборони розпорядження є законним з огляду на те що ст. 209 ч.1 передбачає конфіскацію майна.

Керуючись ст. 174, 309 КПК України

У Х В А Л И В:

Клопотання задовольнити частково, арешт накладений ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 04.01.2021р. на майно у вигляді: житлових та не житлових споруд, розташованих на території земельної ділянки з кадастровим номером 4820983900:09:000:0148, яка знаходиться на узбережжі Чорного моря в зоні відпочинку с. Рибаківка Миколаївської області /власник Березанська районна державна адміністрація, Орендар ОСОБА_6 , суборендар ОСОБА_4 / - скасувати в частині заборони користування.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає сили з моменту оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1