Ухвала

від 01.04.2021 по справі 473/327/21

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2021 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у кримінальних справах:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

за участю секретаря ОСОБА_4 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12021155190000039, за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_5 на вирок Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 08 лютого 2021 року відносно

ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Лісозаводськ Приморського краю Російської Федерації, зареєстрований та мешкає в АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України.

Учасники судового провадження:

прокурор ОСОБА_6 ,

обвинувачений ОСОБА_5 .

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.

Вироком Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 08 лютого 2021 року ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України та призначено покарання у виді 6 місяців виправних робіт з відрахуванням в дохід держави із суми заробітку засудженого за місцем його роботи 10 відсотків.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Обвинувачений ОСОБА_5 просить змінити вирок, пом`якшити призначене покарання за ч. 1 ст. 185 КК України, шляхом призначення покарання у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Узагальнені доводи апелянта.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_5 вважає вирок суду першої інстанції, в частині призначеного покарання, несправедливим та таким, що не відповідає ступеню тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, його особі та наслідкам, що настали.

Відмічає, що досудове розслідування та судовий розгляд, за його обвинуваченням, проводились за рахунок бюджетних коштів, а відтак, призначення покарання у виді штрафу буде сприяти компенсації зазначених витрат та виконанню Державного бюджету України на 2021 рік.

Наголошує на тому, що судовий розгляд проводився, відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України, без дослідження доказів щодо обставин, викладених в обвинувальному акті, зокрема, обставин, які пом`якшують його покарання, а відтак, висновок суду першої інстанції про відсутність обставини, яка пом`якшує його покарання активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, є таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження.

Обставини, встановлені судом першої інстанції.

24.01.2021 р. біля 11.00 год. у обвинуваченого ОСОБА_5 , який перебував на законних підставах в приміщенні крамниці «EVA № 484» ТОВ «РУШ», яка розташована за адресою: м. Вознесенськ Миколаївської області, вул. Героїв України, 7, виник прямий умисел та корисливий мотив на таємне викрадення чужого майна. Діючи на виконання свого злочинного наміру, з метою незаконного збагачення, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків у виді майнової шкоди ТОВ «РУШ» та бажаючи їх настання, усвідомлюючи, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу таємно викрав з торгівельного прилавку упаковку з чотирьох картриджів для гоління марки «Жилетт Скінгард Сенсатів» вартістю 452 грн., поклав їх до внутрішньої кишені власної куртки та вийшов з торгівельної зали крамниці «EVA № 484». В подальшому обвинувачений ОСОБА_5 розпорядився викраденим майном за власним розсудом, чим спричинив крамниці «EVA№484» ТОВ «РУШ» майнову шкоду в розмірі 452грн.

Дії ОСОБА_5 судом кваліфіковано за ч. 1 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка).

Обираючи вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд першої інстанції врахував характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, офіційно працевлаштований, за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, одружений, має на утриманні неповнолітньогосина.

Заслухавши доповідь судді, доводи обвинуваченого на підтримку апеляційної скарги, думку прокурора, який просив вирок залишити без змін, вивчивши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд доходить наступного.

Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції.

Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, встановлених судом, є обґрунтованими, відповідають дослідженим в судовому засіданні доказам, які викладені у вироку. Обставини обвинуваченим ОСОБА_5 не заперечувались, досліджувались за згодою учасників судового провадження, в порядку ч. 3 ст.349 КПК України, а тому відповідно до ч. 2 ст.394 КПК України, апеляційному оскарженню та перегляду не підлягають.

Дії ОСОБА_5 судом кваліфіковані за ч. 1 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вірно та апелянтом не оспорюються, а тому апеляційним судом не переглядаються.

Вирішуючи питання стосовно обґрунтованості призначеного обвинуваченому ОСОБА_5 покарання, апеляційний суд виходить з наступного.

За змістом ст. 65 КК України, суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Відповідно до вимог, викладених в п. п. 1, 2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003 р., при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Висновки з усіх питань, пов`язаних із призначенням покарання, необхідно належним чином мотивувати у вироку.

В пункті 3 зазначеної Постанови вказано, що досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину, як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 15-рп/2004 від 02.11.2004 р., окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Згідно ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.

Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покаранням та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.

У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09.06.2005 р.), та в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24.03.2005 р.) Європейський Суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16.10.2008 р.) Європейський Суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

Перевіркою матеріалів кримінального провадження, апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 185 КК України, яке відноситься до кримінальних проступків.

В той же час, судом першої інстанції хоча і враховано, проте не надано належної оцінки тим обставинам, що обвинувачений ОСОБА_5 раніше до кримінальної відповідальності не притягався, за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, має повну вищу освіту, є працевлаштованим та працює провідним інженером ВП «Миколаївські магістральні електричні мережі» ДП «Національна енергетична компанія Укренерго».

При цьому, обвинувачений ОСОБА_5 має постійне місце проживання та реєстрації, за яким проживає спільно із дружиною та сином 2003 року народження, який перебуває на його утриманні, що на думку апеляційного суду, свідчить про наявність міцних соціальних зв`язків, та обставин, які значно зменшують суспільну небезпеку вчиненого кримінального правопорушення та особу обвинуваченого.

Неврахованим залишились ті обставини, що шкода, завдана кримінальним правопорушенням є незначною та добровільно відшкодована обвинуваченим, шляхом внесення грошових коштів в касу крамниці «EVA№484» ТОВ «РУШ», що свідчить про наявність у обвинуваченого критичного ставлення до своїх дій та готовність нести кримінальну відповідальність за скоєне.

Крім того, поза увагою суду фактично залишилась позиція учасників кримінального провадження з приводу можливого виду та міри покарання, яке слід призначити обвинуваченому ОСОБА_5 , в тому числі і сторони обвинувачення прокурора, який просив призначити обвинуваченому основне покарання в виді штрафу відповідно до мінімальної межі, передбаченої санкцією ч. 1 ст. 185 КК України для даного виду покарання.

Більш того, санкцією ч. 1 ст. 185 КК України передбачені покарання у виді штрафу від 1 000 до 3 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від 80 до 240 годин, або виправні роботи на строк до 2 років, або арештом на строк до 6 місяців, або обмеженням волі на строк до 5 років.

Проте, всупереч вимогам ч. 2 ст. 65 КК України, суд не вказав, чому він вважає, що слід призначити більш суворий вид покарання з числа передбачених санкцією ч. 1 ст. 185 КК України.

Перераховані вище обставини, в сукупності із встановленими судом першої інстанції обставинами, які пом`якшують покарання, на думку апеляційного суду, істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а тому, з урахуванням особи обвинуваченого, дають підстави для призначення ОСОБА_5 основного покарання у виді штрафу, в мінімальних межах санкції інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.185 КК України, що буде необхідним й достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень і відповідатиме принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити вирок суду.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 408 КПК України, суд апеляційної інстанції змінює вирок у разі пом`якшення призначеного покарання, якщо визнає, що покарання за своєю суворістю не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

?

Враховуючи наведене, апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_5 підлягає задоволенню, а вирок суду першої інстанції зміні, в частині призначеного покарання.

При цьому, невизнання судом першої інстанції активного сприяння розкриттю кримінального правопорушення, як обставини, яка пом`якшує покарання не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та не порушило вимоги ч. 3 ст. 349 КПК України.

Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 409, 414, 419, 424, 426, 532 КПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 задовольнити.

Вирок Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 08 лютого 2021 року відносно ОСОБА_5 , змінити в частині призначеного покарання.

Пом`якшити ОСОБА_5 покарання за ч. 1 ст. 185 КК України до штрафу в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн.

В іншій частині вирок суду залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Судді

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3