Постанова

від 31.03.2021 по справі 758/4715/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

31 березня 2021 року

м. Київ

справа № 758/4715/19

провадження № 61-18664св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Енерго Трейд Україна ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Енерго Трейд Україна на рішення Ємільчинського районного суду Житомирської області від 17 липня

2020 року у складі судді Прищепи Т. П. та постанову Житомирського апеляційного суду від 11 листопада 2020 року у складі колегії суддів: Трояновської Г. С.,

Павицької Т. М., Миніч Т. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Енерго Трейд Україна (далі - ТОВ Енерго Трейд Україна ) про визнання наказу незаконним та його скасування, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позов обґрунтований тим, що наказом від 25 лютого 2019 року № 1/к його звільнено із посади менеджера з 28 лютого 2019 року за пунктом 2 статті 41 КЗпП України. Підставою для звільнення став акт про проведення службового розслідування

від 25 лютого 2019 року. З актом про проведення службового розслідування та наказом про звільнення його ніхто не ознайомлював, наказ про звільнення та трудова книжка надійшли йому поштовим листом. Вважає, що звільнення є незаконним, оскільки він не відносився до працівників, які безпосередньо обслуговують грошові або товарні цінності. Вказав, що за період роботи жодних дисциплінарних стягнень не мав, до праці ставився сумлінно.

Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 просив визнати незаконним та скасувати наказ від 25 лютого 2019 року № 1/к, поновити його на посаді менеджера ТОВ Енерго Трейд Україна із 01 березня 2019 року, стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Рішенням Ємільчинського районного суду Житомирської області від 17 липня

2020 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано незаконним та скасовано наказ від 25 лютого 2019 року № 1/к. Поновлено ОСОБА_1 на посаді менеджера

ТОВ Енерго Трейд Україна із 01 березня 2019 року. Стягнуто з ТОВ Енерго Трейд Україна на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період із 01 березня 2019 року по 17 липня 2020 року у розмірі 81 565,40 грн із відрахуванням всіх встановлених законодавством податків і платежів. Допущено негайне виконання судового рішення у частині поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що посадовою інструкцією позивача не передбачено безпосереднє обслуговування матеріальних цінностей, договір про матеріальну відповідальність з ним не укладався, а тому зазначені відповідачем обставини не можуть бути підставою для звільнення менеджера

ТОВ Енерго Трейд Україна ОСОБА_1 на підставі пункту 2 частини першої

статті 41 КЗпП України.

Постановою Житомирського апеляційного суду від 11 листопада 2020 року апеляційну скаргу ТОВ Енерго Трейд Україна залишено без задоволення. Рішення Ємільчинського районного суду Житомирської області від 17 липня 2020 року залишено без змін.

Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, про те, що зазначені відповідачем обставини не можуть бути підставою для звільнення позивача на підставі пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України, тому наказ від 25 лютого 2019 року № 1/к є незаконним та підлягає скасуванню, а позивач поновленню на зайнятій посаді.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги

У грудні 2020 року ТОВ Енерго Трейд Україна подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Ємільчинського районного суду Житомирської області від 17 липня

2020 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 11 листопада

2020 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та залишити позов без розгляду, обґрунтовуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди в оскаржуваних судових рішеннях не врахували висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі

№ 295/14595/17 (провадження № 61-891св20), від 27 листопада 2019 року у справі

№ 543/690/16-ц (провадження № 61-23037св18). Крім того, апеляційний суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування доказів учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Позивач своїм правом надати відзив на касаційну скаргу не скористався.

Позиція Верховного Суду

Статтею 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Встановлені судами обставини

20 травня 2015 року ОСОБА_1 прийнятий на посаду менеджера ТОВ Енерго Трейд Україна згідно з наказом від 20 травня 2015 року № 6к.

Відповідно до розділу 2 посадової інструкції менеджера ТОВ Енерго Трейд Україна , до обов`язків менеджера входить: перевірка і облік товару; ведення баз даних по постачальниках і клієнтах; вхідний контроль якості та кількості товару, оперативне виявлення та недопущення пересортиці; звірка та ведення звітів по залишках товару, який знаходиться на відповідальному зберіганні та в дорозі; оперативний контроль за виконанням договорів; оперативний контроль за взаєморозрахунками з постачальниками товару; оперативний контроль за взаєморозрахунками з постачальниками послуг; проведення звірок і участь в інвентаризаціях; ведення облікової документації по клієнтах, постачальниках і підрядниках; організація зберігання і своєчасна передача первинної бухгалтерської документації в бухгалтерію ТОВ Енерго Трейд Україна ; узгодження та замовлення послуг на транспортування та організація вчасного завантаження та розвантаження товару; ведення ділової переписки і переговорів в межах своїх повноважень.

08 лютого 2019 року ТОВ Енерго Трейд Україна виданий наказ № 1-1/к щодо проведення службового розслідування щодо неналежного виконання посадових обов`язків ОСОБА_1 , що дають підстави для втрати довір`я.

25 лютого 2019 року Генеральним директором ТОВ Енерго Трейд Україна ОСОБА_3 затверджений Акт внутрішнього розслідування, який підписаний провідним юрисконсультом та заступником генерального директора зі збору сировини.

Зі змісту Акта вбачається, що менеджер ТОВ Енерго Трейд Україна ОСОБА_1 протягом грудня 2018 року та січня 2019 року, користуючись службовим становищем, за власною ініціативою підняв ціну на закупівлю сировини від ФОП ОСОБА_2 з 200 грн/м3 до 300 грн/м3. Всього поставлено обрізків на суму 38 790,00 грн, кошти були перераховані у повному обсязі. Різниця в оплаті становить 12 930,00 грн. При цьому з пояснення постачальника - ОСОБА_1 ввів його в оману, додаткової угоди щодо зміни ціни на поставку сировини між ФОП ОСОБА_2 та ТОВ Енерго Трейд Україна не укладалося, що призвело до порушення правил проведення закупівлі сировини та до матеріальних збитків для товариства.

Комісія зробила висновок, що ОСОБА_1 не можна довіряти обслуговування матеріальних цінностей чи здійснювати операції з товарними цінностями, оскільки він умисно ввів в оману контрагента щодо неправдивої інформації підвищення ціни на закупівлю сировини, а тому такі його дії дають підстави товариству для втрати до нього довіри.

28 лютого 2019 року ОСОБА_1 звільнений з посади менеджера ТОВ Енерго Трейд Україна на підставі пункту 2 статті 41 КЗпП України, наказ № 1/к від 25 лютого

2019 року, у зв`язку із втратою довір`я.

Згідно з положеннями посадової інструкції до обов`язків менеджера входить перевірка і облік товару; ведення баз даних по постачальниках і клієнтах; вхідний контроль якості та кількості товару, оперативне виявлення та недопущення пересортиці; звірка та ведення звітів по залишках товару, який знаходиться на відповідальному зберіганні та в дорозі; оперативний контроль за виконанням договорів; оперативний контроль за взаєморозрахунками з постачальниками товару; оперативний контроль за взаєморозрахунками з постачальниками послуг; проведення звірок і участь в інвентаризаціях; ведення облікової документації по клієнтах, постачальниках і підрядниках; організація зберігання і своєчасна передача первинної бухгалтерської документації в бухгалтерію ТОВ Енерго Трейд Україна ; узгодження та замовлення послуг на транспортування та організація вчасного завантаження та розвантаження товару; ведення ділової переписки і переговорів в межах своїх повноважень.

Безпосереднім обслуговуванням грошових коштів і товарних цінностей є їх прийняття, збереження, транспортування, розподіл тощо.

У посадовій інструкції зазначено, що менеджер ТОВ Енерго Трейд Україна є матеріально відповідальною особою, проте переліком та обсягом повноважень позивача підтверджується, що він безпосередньо не обслуговував грошові кошти та цінності, такі операції не становили основний зміст його трудових обов`язків.

Договори про повну матеріальну відповідальність можна укладати тільки з тими працівниками, які займають посади або виконують роботи, передбачені відповідними нормативно-правовими актами.

З позивачем договір про повну матеріальну відповідальність не укладався.

Також з матеріалів справи вбачається та не заперечується позивачем, що ним

04 лютого 2019 року на ім`я Генерального директора ТОВ Енерго Трейд Україна було подано заяву про звільнення за власним бажанням, проте на заяві відсутній реєстраційний номер вхідної кореспонденції товариства та будь-яка резолюція керівника.

28 лютого 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Генерального директора ТОВ Енерго Трейд Україна із заявою, в якій вказав, що 04 лютого 2019 року він надіслав на адресу товариства поштовим листом заяву про звільнення його з роботи за власним бажанням, який отримано товариством, що прослідковується на сайті Укрпошти, та просив повідомити чи прийнято рішення по заяві.

Зазначена заява також не містить будь-яких резолюцій та відміток товариства.

06 березня 2019 року за вих. № 202 ТОВ Енерго Трейд Україна повідомило позивача про те, що у поштовому конверті заяви про звільнення не виявлено, про що складений відповідний акт.

Нормативно-правове обґрунтування

Трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у разі винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір`я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу (пункт 2 частини першої статті 41 КЗпП України).

Розірвання трудового договору за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України можливе за таких умов: 1) безпосереднє обслуговування працівником грошових, товарних або культурних цінностей (прийом, зберігання, транспортування, розподіл тощо); 2) винна дія працівника; 3) втрата довір`я до працівника з боку власника або уповноваженого ним органу.

Системний аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку про те, що вона не передбачає настання для роботодавця негативних наслідків, чи наявності завданої роботодавцю матеріальної шкоди як обов`язкової умови для звільнення працівника; звільненняз підстави втрати довір`я може вважатися обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і тому подібне), вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір`я (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями).

Виходячи з викладеного та розуміння безпосереднього обслуговування грошових і товарних цінностей можна дійти висновку, що основне коло працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, це особи, які одержують їх під звіт.

Вирішуючи під час розгляду справи про поновлення на роботі працівника, звільненого за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України, питання щодо віднесення позивача до кола працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, суд у кожному конкретному випадку повинен з`ясувати: чи становить виконання операцій, пов`язаних з таким обслуговуванням цінностей, основний зміст трудових обов`язків позивача; чи носить виконання ним указаних дій відповідальний, підзвітний характер з наявністю обліку, контролю за рухом і зберіганням цінностей.

Статтею 134 КЗпП України передбачені випадки коли працівники несуть повну матеріальну відповідальності у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації.

Відповідно до статті 135-1 КЗпП України письмовий договір про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівником, який досяг вісімнадцятирічного віку та займає посаду або виконує роботу, безпосередньо пов`язану із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або використанням у процесі виробництва переданих йому цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У постанові Державного комітету Ради Міністрів СРСР з праці та соціальних питань і Секретаріатом Всесоюзної центральної ради професійних спілок від 28 грудня

1977 року № 447/24 затверджений вичерпний перелік посад і робіт працівників, з якими можуть укладатися договори про повну матеріальну відповідальність.

Мeнеджер - найманий працівник, суб`єкт управління, зайнятий професійною організаторською діяльністю в органах керування підприємства, фірми, установи, наділений суб`єктом власності визначеними необхідними повноваженнями для прийняття рішень та несе всю повноту відповідальності за результати роботи очолюваного ним колективу. До числа керівників відносять лінійних і функціональних керівників організації та її структурних підрозділів).

Посада менеджера не входить до переліку посад з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, переданих їм для зберігання, обробки, продажу (відпустки), перевезення або застосування в процесі виробництва.

Згідно з статтею 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України Про запобігання корупції іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Установивши, що позивач безпосередньо не здійснював дій з обслуговування грошових коштів і товарних цінностей, заява про звільнення за власним бажанням належним чином відповідачем не зареєстрована та не розглядалася, рішення на підставі цієї заяви не приймалося, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про задоволення вимог

ОСОБА_1 та поновлення його на займаній посаді, оскільки позивач не відноситься до кола працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, тому відсутні підстави для його звільнення на підставі пункту 2 статті 41 КЗпП України.

Наведені у касаційній скарзі доводи про те, що суди в оскаржуваних судових рішеннях не врахували висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі

№ 295/14595/17 (провадження № 61-891св20), від 27 листопада 2019 року у справі

№ 543/690/16-ц (провадження № 61-23037св18), не заслуговують на увагу, з огляду на таке.

Так, відповідачем надана, як один із прикладів неоднакового застосування судами норм права, постанова Верховного Суду від 25 березня 2020 року, справа

№ 295/14595/17 (провадження № 61-891св20), предметом позову якого було оскарження наказу про звільнення за власним бажанням у зв`язку з поданням заяви про відкликання своєї заяви про звільнення за власним бажанням, натомість, у цій

справі предметом позовних вимог є звільнення за пунктом 2 статті 41 КЗпП України у зв`язку із втратою довір`я, а отже, правовідносини у зазначеній, як приклад справі, та у справі, яка переглядається, не є подібними.

Також, як приклад неоднакового застосування судами норм права, відповідачем надана постанова Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі

№ 543/690/16-ц (провадження № 61-23037св18), у якій Верховний Суд скасував судові рішення та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції у зв`язку з тим, що суди, установивши відсутність підстав для звільнення позивача, які зазначені у наказі про звільнення, змінили формулювання причин звільнення позивача з пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України на звільнення за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України, оскільки у матеріалах справи відсутня заява позивача про звільнення за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України.

Отже, за обставинами справи № 543/690/16-ц (провадження № 61-23037св18) встановлено, що заява позивача про звільнення за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України не подавалась. Натомість у цій справі №758/4715/19, судами встановлено, що заява позивача про звільнення за власним бажанням відповідачем належним чином не зареєстрована та не розглядалася, рішення з цього приводу не приймалося, тобто у справах встановлені різні фактичні обставини, тому відсутні підстави вважати, що справи є аналогічними та висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які є подібними.

Доводи касаційної скарги щодо необґрунтованого відхилення апеляційним судом клопотання про витребування доказів учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, є безпідставним, оскільки суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваних рішеннях, питання вичерпності висновків судів попередніх інстанцій, Верховний Суд виходить із того, що у справі, що переглядається, сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника із висновками судів щодо встановлених обставин справи, проте повноваження суду касаційної інстанції стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду у вигляді переоцінки доказів та встановлення нових обставин, які не були встановлені судами попередніх інстанцій (пункт 42 рішення у справі Пономарьов проти України (Заява № 3236/03).

Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів та не дають підстав вважати, що судами порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник.

Верховний Суд розглянув справу в межах доводів, наведених заявником у касаційній скарзі; враховуючи правомірний правовий результат вирішення спору судами першої та апеляційної інстанцій, підстав вийти за межі розгляду справи судом касаційної інстанції не встановлено.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Щодо клопотання про зупинення виконання судових рішень

У березні 2021 року від ТОВ Енерго Трейд Україна надійшло клопотання про зупинення виконання судових рішень.

Відповідно до частини першої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку.

Оскільки Верховний Суд, під час проведення попереднього розгляду справи дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення без змін, то відсутні підстави для задоволення клопотання про зупинення виконання судового рішення.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Енерго Трейд Україна про зупинення виконання судових рішень відмовити.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Енерго Трейд Україна залишити без задоволення.

Рішення Ємільчинського районного суду Житомирської області від 17 липня

2020 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 11 листопада 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Ступак

І. Ю. Гулейков

Г. І. Усик