Постанова

від 24.03.2021 по справі 910/10484/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" березня 2021 р. Справа№ 910/10484/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Яковлєва М.Л.

Шаптали Є.Ю.

при секретарі Пнюшкову В.Г.

за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 24.03.2021.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 07.12.2020

у справі №910/10484/20 (суддя Джарти В.В.)

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця"

до Приватного підприємства "Гарант-Енерго"

про стягнення 734 940,54 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Українська залізниця" (далі - позивач, скаржник) в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Приватного підприємства "Гарант-Енерго" (далі - відповідач) про стягнення 734 940,54 грн., з яких 317 165,59 грн. пені та 417 774,95 грн. штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням з боку відповідача своїх обов`язків за договором від 19.12.2019 щодо своєчасної здачі виконаних робіт.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.12.2020 у задоволенні позову Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" до Приватного підприємства "Гарант-Енерго" про стягнення 734 940,54 грн. - відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2020 у справі №910/10484/20 повністю та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги та стягнути з Приватного підприємства "Гарант-Енерго" 317 165,59 грн. пені та 417 774,95 грн. штрафу.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального та порушено норми процесуального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що висновок суду щодо того, факту що Залізниця мала здійснити відключення від струму лінії електропостачання є помилковим, оскільки залізниця не здійснює такого відключення.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.01.2021 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2020 у справі №910/10484/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (судді-доповідача) Куксова В.В., судді Шаптали Є.Ю., Яковлєва М.Л.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.01.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2020 у справі №910/10484/20. Призначено справу до розгляду на 24.03.2021.

01.02.2021 від скаржника через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів надійшли додаткові пояснення по справі №910/10484/20.

08.02.2021 від відповідача через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2020 у справі №910/10484/20 без змін.

11.03.2021 від скаржника через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів надійшли додаткові пояснення по справі №910/10484/20.

23.03.2021 від відповідача через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи №910/10484/20 докази. В обґрунтування зазначеного клопотання відповідач зазначає, що тільки 19.03.2021 останньому вдалось отримати від АТ ДТЕК Одеські електромережі фотокопії документів, що підтверджують надання погоджень на відключення від електроенергії ВРП-35 кВ ПС Кулінодорое, для виконання робіт з реконструкції для приєднання сонячної електростанції ТОВ Куліндор Енерджі за період з 19.12.2019 по 26.01.2020.

Розглянувши дане клопотання відповідача, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість даного клопотання, у зв`язку із чим нові докази долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні 24.03.2021 представник позивача підтримав апеляційну скаргу з викладених в ній підстав, просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2020 у справі №910/10484/20 повністю та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги та стягнути з Приватного підприємства "Гарант-Енерго" 317 165,59 грн. пені та 417 774,95 грн. штрафу.

В судовому засіданні 24.03.2021 представник відповідача заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив її залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2020 у справі №910/10484/20 без змін без змін.

В судовому засіданні 24.03.2021 було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 19.12.2019 між Акціонерним товариством "Укрзалізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця", як замовником, та Приватним підприємством "Гарант-Енерго", як підрядником, було укладено договір №ОД/Е-19-959НЮ (далі - договір).

Згідно пункту 1.1. договору Підрядник зобов`язується виконати на власний ризик роботи з реконструкції ВРП-35 кВ ПС Куліндорове і приєднанням сонячної електростанції ТОВ "Куліндор Енерджи", яка розташована на території Лиманського району Одеської області та передати виконану роботу Замовнику, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до пункту 5.2. договору термін виконання робіт починається з моменту отримання письмової заявки від Замовника про готовність об`єкту до початку робіт, до 31.12.2019 з правом дострокового виконання.

Позивач стверджує, що заявка Замовника про готовність об`єкту до початку робіт була надана Підряднику 19.12.2019.

Станом на 31.12.2019 роботи за договором не були виконані та Підрядник продовжив виконання робіт.

Згідно з пунктом 7.4. договору передача і приймання виконаних робіт оформлюється актом приймання-передачі виконаних робіт (форми КБ2в) і довідки КБЗ.

07.05.2020 між Підрядником та Замовником підписано акт приймання-передачі виконаних робіт (форми КБ2в) та довідку КБЗ на загальну суму 4 177 749,52 грн.

У відповідності до пункту 4.1. договору Замовником прийняті роботи та оплачені роботи за договором, що підтверджується актом приймання-передачі виконаних робіт та платіжним дорученням № 2766026 від 29.05.2020 на суму 4 177 749,52 грн.

Разом з тим, посилаючись на умови пункту 9.2 залізниця просить суд стягнути з відповідача пеню, за прострочення виконання робіт, у розмірі 317 165,59 грн. за період з 02.01.2020 по 07.05.2020.

На підставі пункту 9.3 договору позивач також нарахував штраф у розмірі 417 774,95 грн. та просить його стягнути з Підприємства в межах даного позову.

У порядку досудового врегулювання вказаних вище обставин 01.06.2020 №НЮ-09/19 позивач направив Підприємству претензію щодо сплати пені у розмірі 317 165,59 грн. та штрафу у розмірі 417 774,95 грн., в задоволенні якої листом від 11.06.2020 вих. №11/06-20/2 відповідач відмовив у задоволені претензійних вимог.

У своєму відзиві на позовну заяву Підприємство зазначає, що згідно положень пункту 5.2. та пункту 7.4. договору термін виконання робіт становить 13 календарних днів (8 робочих днів), а термін приймання робіт становить 15 днів з моменту отримання повідомлення та актів.

До того ж, листом ПП "ГАРАНТ-ЕНЕРГО" від 24.01.2020 № 24/01-20/2 було передано на підписання акти форми КБ-2в та довідки форми КБ-3. Також, листом від 27.01.2020 №27/01-20/5 ПП "ГАРАНТ-ЕНЕРГО" повідомило службу електропостачання AT "УКРЗАЛІЗНИЦЯ" РФ "Одеська Залізниця" про готовність робіт та звернулось з проханням повідомити дату можливості прийняття представниками пакету виконавчої документації.

Листом від 31.01-20/2 від 31.01.2020 ПП "ГАРАНТ-ЕНЕРГО" також надало роз`яснення на зауваження Начальника служби електропостачання РФ "Одеська Залізниця" Данильченка В.І. з приводу перерахування кошторисної трудомісткості у відповідності до фактичної трудомісткості робіт. Однак, жодних заперечень проти надісланих актів та довідок AT "УКРЗАЛІЗНИЦЯ" надано не було та акти були підписані позивачем лише 07.05.2020.

За твердженнями відповідача акти, датовані 07.05.2020, підлягали можливій зміні, а саме є підозра, що перша сторінка акту та доданих до нього документів було змінено з місяця виконання "січень" на "травень", оскільки у Залізниці була така об`єктивна можливість, бо всі додані до позовної заяви документи (а саме: акти та додатки до них) попередньо надсилаються для погодження із Замовником (Позивачем) в електронному вигляді.

До того ж, слід розмежовувати термін виконання робіт і термін приймання робіт за Договором. Тобто, роботи були виконані ПП "ГАРАНТ-ЕНЕРГО", акти форми КБ-2в та довідки форми КБ-3 24.01.2020 надані AT "УКРЗАЛІЗНИЦЯ" на підписання, яке в свою чергу затягнуло строк приймання робіт підписавши такі їх лише 07.05.2020.

Крім того, відповідно до умов пункту 4.1 договору після підписання відповідного акту приймання-передачі виконаних робіт AT "УКРЗАЛІЗНИЦЯ" здійснило оплату виконаних робіт у повному обсязі 29.05.2020 без надання заперечень, щодо якості та строків робіт та лише після повної оплати виконаних робіт листом №НЮ-09/19 від 01.06.2020 AT "УКРЗАЛІЗНИЦЯ" в особі РФ "Одеська Залізниця" надіслало претензію з приводу порушення строків виконання робіт.

Враховуючи викладене, на думку відповідача, повна оплата AT "УКРЗАЛІЗНИЦЯ" виконаних робіт, без утримання штрафних санкцій та пені, або притримання оплати до вирішення питання своєчасного виконання зобов`язань по договору в частині строку виконання робіт свідчить про відсутність будь-яких претензій з приводу зобов`язань по договору від 19.12.2019 № ОД/Е-19-959НЮ.

Водночас, Підприємство зазначає, що AT "УКРЗАЛІЗНИЦЯ", як Замовник, не сприяло ПП "ГАРАНТ-ЕНЕРГО", як Підряднику, у виконанні робіт за Договором. Відсутність сприяння з боку Замовника зумовило зміну строків виконання робіт за Договором.

Про вищезазначене свідчить зокрема лист ПП "ГАРАНТ-ЕНЕРГО" від 26.12.2019 №26/12-19/5 (вхідний номер AT "УКРЗАЛІЗНИЦЯ" від 28.12.2019 №6902), відповідь на який так і не було отримано. У вищезазначеному листі йдеться зокрема про наступне: "Для виконання робіт з монтажу та підключення комірок 35 кВ, ПП "ГАРАНТ-ЕНЕРГО" листом від 24.12.2019 №24/12-19/2 звернулось до РФ "Одеськазалізниця" AT "Українська залізниця" з проханням послідовного відключення 1-ї та 2-ї секції шин ПС Куліндорове. Але нажаль, заявка на відключення була відхилена диспетчерською службою AT "Одесаобленерго"." Отже, AT "УКРЗАЛІЗНИЦЯ" своєчасно не вчинило дії, що унеможливили своєчасне виконання ПП "ГАРАНТ-ЕНЕРГО" своїх зобов`язань.

Згідно з пунктом 8.3. договору Підрядник має право зупиняти роботи у разі невиконання Замовником своїх зобов`язань за даним Договором, що призвело до ускладнення або неможливості проведення Підрядником робіт.

Також у своєму відзиві Підприємство просить суд застосувати приписи статті 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України та зменшити розмір штрафних санкцій через відсутність збитків у позивача.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції керувався тим, що затримка у виконанні робіт за спірним договором сталась з вини Залізниці, у зв`язку із чим суд першої інстанції дійшов висновку, що Залізницею належними та допустимим доказами не доведено підстав застосування до відповідача такого виду відповідальності, як стягнення штрафних санкцій (пені та штрафу).

Розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця", колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

За змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Норми вказаної статті кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Суд зазначає, що за своїм змістом та правовою природою укладений між сторонам правочин є договором підряду, який підпадає під правове регулювання норм статей 837-864 Цивільного кодексу України.

Частинами 1, 2 статті 837 ЦК України унормовано, що за договором підряду одна сторона зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно з частиною 1 статті 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В матеріалах справи наявний Акт приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, датованого 30.01.2020.

Як вбачається зі змісту вищезазначений Акт підтверджує, що об`єкт "Реконструкція ВРП 35 кВ ПС Кулиндорове із приєднанням сонячної електростанції ТОВ "Куліндор енерджі", яка розташована на території Красносільської сільської ради Лиманського району Одеської області ВП "Одеська дистанція електропостачання" регіональна філія "Одеська залізниця" AT "Українська залізниця" був прийнятий в експлуатацію 30.01.2020. Крім того, у пункті 6 Акту приймальної комісії про прийняття в експлуатації закінченого будівництвом об`єкта зазначено наступне: "Будівельні роботи здійснені в терміни: 23.12.2019 -26.01.2020". Підпис та печатка на вищезазначеному Акті Регіональної філії "Одеська залізниця" свідчить про те, що позивач обізнаний з термінами виконання будівельних робіт, однак акт КБ2 т довідку КБ3 підписав лише 07.05.2020.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (приписи статті 610, 612 ЦК України).

Згідно зі статтею 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Судова колегія погоджується із твердженнями відповідача щодо того, що затримка у виконанні робіт виникла з вини позивача. Так, Залізниця мала здійснити відключення від струму лінії електропостачання, для надання Підприємству можливості виконувати роботу. Вищезазначене відключення мало відбутися 22.12.2019 з 9-00 до 17-00. Однак позивач відмовив на вимогу Підприємства, що підтверджується Заявкою від 19.12.2019.

Відповідно до п. 8.2. Договору замовник зобов`язаний надати Підряднику фронт робіт, а відповідно до п. 8.3. Підрядник має право зупиняти роботи у разі невиконання Замовником своїх зобов`язань за даним Договором, що призвело до ускладнення або неможливості проведення Підрядником робіт.

В контексті вищевикладеного судова колегія звертає увагу на долучені відповідачем до матеріалів справи фотокопії погодження заявок про відключення АТ ДТЕК Одеські електромережі , з яких вбачається, що перша заявка про відключення датована 08.01.2020, а остання заявка про відключення датована 23.01.2020, що спростовує доводи скаржника щодо прострочення відповідачем зобов`язання.

Відповідно до статті 850 Цивільного кодексу України замовник зобов`язаний сприяти підрядникові у виконанні роботи у випадках, в обсязі та в порядку, встановлених договором підряду. У разі невиконання замовником цього обов`язку підрядник має право вимагати відшкодування завданих збитків, включаючи додаткові витрати, викликані простоєм, перенесенням строків виконання роботи, або підвищення ціни роботи. Якщо виконання роботи за договором підряду стало неможливим внаслідок дій або недогляду замовника, підрядник має право на сплату йому встановленої ціни з урахуванням плати за виконану частину роботи, за вирахуванням сум, які підрядник одержав або міг одержати у зв`язку з невиконанням замовником договору.

Відповідно до статті 851 Цивільного кодексу України підрядник має право не розпочинати роботу, а розпочату роботу зупинити, якщо замовник не надав матеріалу, устаткування або річ, що підлягає переробці, і цим створив неможливість виконання договору підрядником.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що саме зволікання Залізниці в сприянні Підряднику, а також несвоєчасне надання Підряднику фронту робіт, зумовило затримку у строках виконання робіт.

Так, приписами статей 76-77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на вказане вище в сукупності, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що затримка у виконанні робіт за спірним договором сталась у зв`язку із несвоєчасним наданням фронту робіт Залізницею, а також підписання акту приймання виконаних робіт саме 07.05.2020 (беручи до уваги той факт, що комісійне прийняття виконаних робіт мало місце 30.01.2020), у зв`язку із чим суд першої інстанції дійшов правомірного та обґрунтованого висновку, що Залізницею належними та допустимим доказами не доведено підстав застосування до відповідача такого виду відповідальності, як стягнення штрафних санкцій (пені та штрафу).

При цьому судова колегія відзначає про відсутність підстав розгляду заяви відповідача в порядку статті 551 ЦК України та 233 ГК України з підстав встановлених обставин щодо відсутності застосування відповідальності до відповідача у вигляді стягнення штрафних санкцій.

Згідно з приписами статей 78-79 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

При цьому, суд звертає увагу, що штрафні санкції мають на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов`язання та не повинні перетворюватись на несправедливо непомірний тягар і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2020 у справі №910/10484/19 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи. Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.

Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2020 у справі №910/10484/19 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2020 у справі №910/10484/20 - залишити без змін.

Матеріали справи №910/10484/20 повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України.

Повний текст постанови складено 05.04.2021.

Головуючий суддя В.В. Куксов

Судді М.Л. Яковлєв

Є.Ю. Шаптала