ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.04.2021 року м. Дніпро Справа № 904/3902/20
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :
головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)
суддів: Коваль Л.А., Кузнецова В.А.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмженою відповідальністю "ВКФ САЛФИТ"
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Золотарьова Я.С.) від 22.12.2020р. у справі № 904/3902/20
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АРГОН СТИЛ", Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ САЛФИТ", м. Дніпро
про стягнення заборгованості у розмірі 106 913,67 грн., -
ВСТАНОВИВ:
У липні 2020р. Товариство з обмеженою відповідальністю "АРГОН СТИЛ" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ САЛФИТ" про стягнення заборгованності у розмірі 106 913,67 грн. та судових витрат.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2020р. у справі № 904/3902/20 позов задоволено повністю; присуджено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ САЛФИТ" (49050, м. Дніпро, вул. Володі Бубініна, 8; ідентифікаційний код 39518716) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АРГОН СТИЛ" 50086, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Ярослава Мудрого, 79, корпус Б; ідентифікаційний код 42570425) заборгованість у розмірі 106 913,67 грн, витрати на правничу допомогу у розмірі 12 300,00 грн, судовий збір у розмірі 2 102,00 грн.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "ВКФ САЛФИТ", в якій просить рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2020р. у справі № 904/3902/20 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов залишити без розгляду або в задоволенні позовних вимог позивача відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт, зокрема вказує наступне:
- ордер та договір про надання адвокатських послуг, які долучені до матеріалів справи адвокатом позивача, мають певні недоліки, які на думку апелянта не надають права адвокату Рогозіній О.В. представляти позивача в цьому господарському процессі, зокрема підписувати в інтересах позивача позовну заяву, що є підставою для скасування в апеляційному порядку рішення першої інстанції із залишенням позову без розгляду;
- суд першої інстанції неповно з`ясував обставини щодо належного виконання відповідачем зобов`язання з поставки позивачу, обумовленої умовами договору та видаткової накладної № 190604 від 19.06.2020р. труби 377х7-8 у кількості 5,1 тон, а висновки суду першої інстанції в цій частині є безпідставними та передчасними;
- судом першої інстанції не взято до уваги те, що позивачем не складено та в матеріалах справи відсутній акт про фактичну якість і комплектність отриманої продукції, складений у відповідності до вимог Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по якості, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.66 № П-7;
- судом першої інстанції не взято до уваги те, що позивачем не складено та в матеріалах справи відсутні: акт про фактичну наявність продукції або акт приймання з встановленою нестачею продукції, складені у відповідності до вимог Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по кількості, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.65 р. № П-6;
- судом першої інстанції прийнято рішення про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі більшому, ніж передбачено договором про надання адвокатських послуг, на підставі документів, які на думку апелянта не можуть бути підтвердженням розміру витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 01.02.2021р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ САЛФИТ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2020р. у справі № 904/3902/20 у письмовому провадженні без виклику та повідомлення учасників справи, встановлено позивачу строк на подання відзиву на апеляційну скаргу.
Позивач не скористався своїм правом та не надав відзив на апеляційну скаргу відповідача.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, встановлено місцевим господарським судом та не оспорюється сторонами, 04.06.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "АРГОН СТИЛ" (позивач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВКФ САЛФИТ" (відповідач, постачальник) було укладено договір поставки № 040501 (Договір).
У відповідності до пункту 1.1. Договору, постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупцю, а покупець - прийняти й оплатити товар у повному розмірі на умовах та в порядку, визначених цим Договором.
Згідно з пунктом 1.2. Договору, постачальник зобов`язаний поставляти товар окремими партіями в кількості і асортименті, визначених у письмових або усних заявках-замовленнях покупця переданих усно або письмово представнику постачальника, за ціною, узгодженою між сторонами.
Пунктом 2.1. Договору встановлено, що асортимент, ціна на товар, що поставляється, визначаються на підставі рахунків на оплату постачальника, які надаються покупцю, а також в видаткових накладних.
Відповідачем було направлено на адресу позивача рахунок № 40601 (у подальшому змінений) від 04.06.2020 на суму 199 108,20грн (труба 159х4,5 у кількості 1,65 т., труба 57х3,0 у кількості 1 т., труба ДУ 15х2,8 у кількості 0,04 т., труба ДУ 20х2,8 у кількості 0,02 т., труба ДУ 25х2.8 у кількості 0,06 т., труба ДУ 32х2,8 у кількості 0,04 т., труба ДУ 40х3 у кількості 0,4 т., труба 377х7-8 у кількості 5.1 т., труба 273х7 у кількості 1,11 т.) та рахунок № 150601 від 15.06.2020 на суму 60 399,48 грн. (труба в асортименті).
Позивачем було здійснено попередню оплату у розмірі 234 767,68 грн., з призначенням платежу: "За метал згідно з рах. № 150601 від 15 червня 2020 року та 10601 від 4 червня 2020 року, у т.ч. ПДВ 20%", що підтверджується платіжним дорученням № 515 від 16.06.2020 р.
У відповідності до пункту 4.1. Договору, поставка товарів здійснюється постачальником впродовж 3 днів з дня оплати за товар.
Згідно з видатковою накладною № 190603 від 19.06.2020р. відповідачем було відвантажено, а позивачем отримано металопродукцію в асортименті на загальну суму 65 212,21 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, заперечень щодо якості та комплектності товару за видатковою накладною № 190603 від 19.06.2020 позивачем в межах позовної заяви не заявлено.
Згідно з видатковою накладною № 190604 від 19.06.2020р. відповідачем на адресу позивача було відвантажено металопродукцію, а саме: труба 159х4,5 код УКТ ЗЕД 7306 у кількості 1,12 т.; труба ЕЛ/ЗВ d-57х3,0м МІРА у кількості 1 т.; труба ВГП: dy- 15х2,5 мм (1/2") МІРА 6м у кількості 0,04 т.; труба ВГП: dy- 20х2,5 мм (3/4") МІРА 6м у кількості 0,02 т.; труба ВГП: dy- 25х2,8 мм (1") МІРА 6м у кількості 0,06 т.; труба ВГП: dy- 32х2,8 мм (1 1/4") МІРА 6м у кількості 0,04 т.; труба ВГП: dy- 40х3,0 мм (1 1/2") МІРА 6м у кількості 0,04 т.; труба 377х7-8 у кількості 5.1 т.; труба 273х7 у кількості 1,11 т.
Стосовно товару, відвантаженого відповідачем за видатковою накладною № 190604 від 19.06.2020 р., у позивача виникли зауваження щодо якості та комплектності труби 377х7-8 у кількості 5.1 т, про що позивачем було здійснено напис на видатковій накладній.
Як вбачається з матеріалів справи заперечень щодо якості та комплектності іншого товару за видатковою накладною № 190604 від 19.06.2020 позивачем в межах позовної заяви не заявлено.
Таким чином, позивачем було заявлено вимогу щодо стягнення 106 913,67 грн., суми, яка є різницею між сумою, фактично сплаченої позивачем за поставлений товар, та вартістю труби 377х7-8 у кількості 5.1 т., яку позивач вважає непоставленою (сума основного боргу).
В ході розгляду справи судом першої інстанції відповідач проти вимог позивача заперечував, звертаючи увагу суду на те, що позивачем товар було фактично прийнято, а, якщо у позивача виникли зауваження до поставленного товару, то, у відповідності до вимог Договору і законодавства, він повинен був здійсненити заходи для складання:
- акту про фактичну якість і комплектність отриманої продукції, у відповідності до вимог Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по якості, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.66 № П-7;
- акту про фактичну наявність продукції або акту приймання з встановленою нестачею продукції, у відповідності до вимог Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по кількості, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.65 р. № П-6,
чого здійснено не було.
Задовольняючи позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми основного боргу, місцевий господарський суд врахував здійснений позивачем напис на видатковій накладній № 190604 від 19.06.2020 про неприйняття труби 377х7-8 у кількості 5.1 т., та зробив висновок, що цей товар позивачем фактично не прийнятий. При цьому місцевий господарський суд відхилив доводи відповідача про необхідність, в даному випадку, складання акту про фактичну наявність продукції та акту про фактичну якість та комплектність.
Проте, апеляційний суд вважає такий висновок суду першої інстанції безпідставним та помилковим з огляду на наступне.
У відповідності до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Виходячи з вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
В силу ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов укладеного договору.
У відповідності до вимог ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по якості, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 № П-7 (Інструкція П-7), ця Інструкція застосовується у всіх випадках, коли стандартами, технічними умовами, основними та особливими умовами поставки або іншими обов`язковими для сторін правилами не встановлено інший порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю і комплектністю, а також тари під продукцією чи товарами.
Відповідно до пункту 14 Інструкції П-7, приймання продукції за якістю і комплектністю здійснюється у точній відповідності зі стандартами, технічними умовами, основними і особливими умовами поставки, іншими обов`язковими для сторін правилами, а також за супровідними документами, що посвідчують якість та комплектність продукції (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення про якість, рахунок-фактура, специфікація і т. п.). Відсутність зазначених супровідних документів або деяких з них не призупиняє приймання продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну якість і комплектність продукції, що надійшла і в акті вказується, які документи відсутні.
За змістом пункту 16 Інструкції П-7, при виявленні невідповідності якості, комплектності, маркування продукції, що надійшла, тари або упаковки вимогам стандартів, технічних умов, кресленням, зразкам (еталонам) договору або даним, зазначеним у маркуванні і супровідних документах, що засвідчують якість продукції (п. 14 цієї Інструкції), одержувач призупиняє подальшу прийомку продукції і складає акт, в якому вказує кількість оглянутої продукції і характер виявлених при прийманні дефектів. Одержувач зобов`язаний забезпечити зберігання продукції неналежної якості або некомплектної продукції в умовах, що запобігають погіршенню її якості і змішання з іншою однорідної продукцією.
Повідомлення про виклик представника виготовлювача (відправника) повинно бути направлено (передано) йому по телеграфу (телефону) не пізніше 24 годин, а у відношенні швидкопсувної продукції негайно після виявлення невідповідності якості, комплектності, маркування продукції, тари або упаковки встановленим вимогам, якщо інші терміни не встановлені основними і особливими умовами поставки, іншими обов`язковими для сторін правилами або договором (п. 18 Інструкції п-7).
У відповідності до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по кількості, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965р. № П-6 (Інструкція П-6), ця Інструкція застосовується у всіх випадках, коли стандартами, технічними умовами, основними та особливими умовами поставки або іншими обов`язковими для сторін правилами не встановлено інший порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю.
Пунктом 16 Інструкції П-6 передбачено, якщо під час приймання продукції буде виявлена недостача, то одержувач зобов`язаний призупинити подальшу прийомку, забезпечити збереження продукції, а також вжити заходів до запобігання її змішання з іншою однорідної продукцією. Про виявлену недостачу продукції складається акт за підписами осіб, які виконували приймання продукції.
Зазначені вище Інструкція П-6 та Інструкція П-7 на даний час є діючими та нормативно-правовими актами України не передбачений інший порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, якістю і комплектністю.
В той же час, п. 4.6. Договору встановлено, що прийом товару за кількістю та якістю проводиться уповноваженими на те представником Покупця, відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю від 15 червня 1965 року та Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю від 25 квітня 1966 року, на складі або іншому приміщенні покупця. Таке приймання товару здійснюється відповідальними особами покупця.
Таким чином, постачальник та покупець встановили в Договорі порядок приймання товару за кількістю, якістю і комплектністю із обов`язким дотриманням Інструкцій П-6 та П-7.
При цьому, апеляційний суд враховує, що наявність у Договорі п. 4.7., згідно з яким дані про виявлення під час прийому поставленої продукції недоліки (нестача, бій, втрата товарного вигляду, невідповідність товару за якістю або номенклатурою та інше) фіксується у видаткових накладних та про такий факт постачальник повідомляється за телефоном у строк, не більше 3-х робочих днів з дня отримання товару, не звільняє покупця від прийняття товару у відповідності до вимог Інструкцій П-6 та П-7, за результатами якої і мають бути встановлені обставини щодо невідповідності поставленого товару умовам Договору.
Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Колегія суддів апеляційного суду звертає увагу, що Інструкціями П-6 та П-7, серед іншого передбачено порядок складання відповідних актів в разі виявлення недоліків при отриманні товару за якістю, кількістю і за комплектністю, з огляду на що не може погодитися з висновком суду першої інстанції про доведеність позивачем факту про відсутність з боку відповідача поставки труби 377х7-8 у кількості 5.1 т. за накладною № 190604 від 19.06.2020 року, оскільки зауваження, зроблені позивачем шляхом напису на видатковій накладній є лише припущенням позивача про те, що відвантажена труба не відповідає товару, який був замовлений. Проте дійсним підтвердженням факту поставки труби неналежної якості або комплектності мали би бути саме акти, складені у відповідності до Інструкцій П-6 та П-7, які в матеріалах справи відсутні.
Також колегія суддів апеляційного суду важає, що не можуть бути прийнятими в якості доказів роздрукування переліку телефонних дзвінків, які містяться в матеріалах справи, оскільки ці роздрукування не дають змогу зробити висновок про предмет переговорів за цими телефоними розмовами.
Не можуть прийняті апеляційним судом як докази фотозображення, які містяться в матеріалах справи, оскільки з цих фотозображень неможливо з`ясувати якість зображених на них труб та взагалі їх належність до спірної поставки за Договором.
За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду вважає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту поставки відповідачем товару неналежної якості або комплектності за Договором, зокрема постачання металобрухту, а тому в позивача відсутні підстави вимагати повернення відповідачем суми попередньої оплати відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України.
Отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 106 913,67 грн. - є не обґрунтованими, а оскаржуване рішення постановлено судом першої інстанції з недоведеністю обставин, які суд визнав встановленими, та з неправильним застосуванням норм матеріального права, що є підставою для його скасування з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог позивача.
Відповідно до ст. 129 ГПК України підлягає скасуванню оскаржуване рішення і в частині стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 12 300,00 грн. та судового збору у розмірі 2 102,00 грн., які слід покласти на позивача.
Щодо викладеного в апеляційній скарзі твердження апелянта про те, що ордер та договір про надання адвокатських послуг, які долучені до матеріалів справи адвокатом позивача, мають певні недоліки, які на думку апелянта не надають права адвокату Рогозіній О.В. представляти позивача в цьому господарському процессі, зокрема підписувати в інтересах позивача позовну заяву, що є підставою для скасування в апеляційному порядку рішення першої інстанції із залишенням позову без розгляду, колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "АРГОН СТИЛ" підписана його представником - адвокатом Рогозіною Оксаною Вадимівною, що підтверджується доданим до матеріалів справи ордером на надання правничої допомоги від 30.06.2020 р. серії АЕ № 1028573, який виданий на підставі договору про надання правової допомоги № б/н від 30.06.2020р.
У відповідності до ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Згідно з ч. 1 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Згідно з ч. 1 ст. 58 Господарського процесуального кодексу України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Відповідно до ч. 4 ст. 60 Господарського процесуального кодексу України повноваження адвоката, як представника, підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
Статтею 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" встановлено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката.
Отже, ордер, який видано відповідно Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", є самостійним документом, що підтверджує повноваження адвоката. Надання договору про правничу допомогу, його копії або витягу разом із ордером нормами Господарського процесуального кодексу України не вимагається.
Виходячи зі змісту ч. 1, 3 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", ордер може бути оформлений адвокатом (адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням) лише на підставі вже укладеного договору. Крім того, адвокат несе кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення суду про повноваження представляти іншу особу в суді, а так само умисне невнесення адвокатом до ордера відомостей щодо обмежень повноважень, установлених договором про надання правничої допомоги (ст. 401 Кримінального кодексу України).
Згідно практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише і фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.
Отже, виходячи з норм Конституції України, а також з норм міжнародного права, повернення позову чи його залишення без розгляду з формальних підстав може унеможливити доступ позивача до правосуддя для повного захисту своїх прав та інтересів шляхом судового розгляду справи.
Враховуючи наведене, а також обставини справи щодо представництва адвокатом інтересів позивача у справі, колегія суддів апеляційного суду вважає, що достатні підстави для скасування рішення суду першої інстанції по цій справі із залишенням позову без розгляду відсутні, а тому апеляційна скарга відповідача в цій частині є необґрунтованою.
Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті відповідачем судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 3 153,00 грн. слід покласти на позивача.
З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ САЛФИТ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2020р. у справі № 904/3902/20 - задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2020р. у справі № 904/3902/20 - скасувати.
Ухвалити нове рішення.
В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "АРГОН СТИЛ" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ САЛФИТ" заборгованості у розмірі 106 913,67 грн. - відмовити.
Судові витрати по сплаті судового збору за подання позову у розмірі 2 102,00 грн. та витрат на правничу допомогу у розмірі 12 300,00 грн. покласти на позивача .
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АРГОН СТИЛ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ САЛФИТ" судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 3 153,00 грн.
Видачу наказу згідно зі ст. 327 ГПК України доручити Господарському суду Дніпропетровської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя А.Є. Чередко
Суддя Л.А. Коваль
Суддя В.О. Кузнецов
Суд | Центральний апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 07.04.2021 |
Оприлюднено | 08.04.2021 |
Номер документу | 96072106 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Золотарьова Яна Сергіївна
Господарське
Центральний апеляційний господарський суд
Чередко Антон Євгенович
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Золотарьова Яна Сергіївна
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Золотарьова Яна Сергіївна
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Золотарьова Яна Сергіївна
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Золотарьова Яна Сергіївна
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Золотарьова Яна Сергіївна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні