Рішення

від 30.03.2021 по справі 910/20353/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.03.2021Справа № 910/20353/20 Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. розглянувши матеріали господарської справи у спрощеному позовному провадженні без проведення судового засідання

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Р.Б.ТРАНС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОРОУД"

про стягнення 69 729,68 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Р.Б.ТРАНС" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОРОУД" про стягнення заборгованості у сумі 69 729,68 грн., з яких заборгованість за надані транспортні послуги в сумі 67 662, 00 грн., 3% річних в сумі 504, 69 грн., інфляційні витрати в сумі 1562, 99 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором на транспортно - експедиційне обслуговування №21 від 23.07.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/5467/19, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим статтею 178 Господарського процесуального кодексу України.

Про розгляд справи відповідач був повідомлений належним чином ухвалою суду від 28.12.2020.

З матеріалів справи вбачається, що ухвала суду від 28.12.2020 повернута на адресу суду поштовим відділенням зв`язку.

Зі змісту пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали.

За змістом пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, вказана ухвала вручена відповідачу та відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.

Враховуючи вище наведене, суд прийшов до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Водночас, судом враховано, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи Федіна проти України від 02.09.2010, Смірнова проти України від 08.11.2005, Матіка проти Румунії від 02.11.2006, Літоселітіс проти Греції від 05.02.2004 та інші).

Враховуючи зазначені вище обставини справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

23.07.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Р.Б.ТРАНС" (перевізник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АВТОРОУД" (експедитор, відповідач) укладений договір на транспортно-експедиційне обслуговування №21 (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору, предметом цього договору є доручення, дане перевізником експедитором на виконання агентських послуг з перевезення вантажів із залученням транспортних засобів (далі - ТЗ) перевізника, у зв`язку з чим експедитор замовляє транспорт перевізника та зобов`язується за рахунок замовника проводити з ним від свого імені всі необхідні розрахунки, а перевізник - надавати автомобілі і здійснювати перевезення в міжнародному і/або міжміському сполученні на умовах і відповідно до цього договору та підписаної сторонами заявки, що визначає умови виконання кожного перевезення та є невід`ємною частиною цього договору.

За змістом пункту 2.2. договору, замовником у цьому договорі вважається третя особа, з якою у експедитора укладений договір та заявка на надання транспортно-експедиційних послуг по організації перевезення вантажу з використанням агентських послуг та ТЗ перевізника.

Згідно із п. 2.3. договору, заявка має безумовний пріоритет відносно договору і вважається прийнятою до виконання лише після досягнення згоди по всіх викладених в ній обов`язкових пунктах (точна дата і час надання ТЗ під завантаження, адреса місць завантаження і розвантаження, маршрут перевезення і строки доставки, характеристика вантажу (назва, розмір, вага), розмір та умови оплати) шляхом письмового підтвердження сторонами.

Відповідно до п. 3.1. договору, експедитор зобов`язався не менше ніж за 24 години до початку запланованого перевезення надати перевізнику оригінал, факсимільну або електронну (через E-mail) копію заявки, із зазначенням всієї необхідної для здійснення інформації, в т.ч. додаткових вимог, не передбачених іншими нормами; здійснити повний розрахунок з перевізником за виконані транспортні послуги.

Умовами п. 5.1. договору, ціни (суми фрахту) за цим договором договірні і по кожному рейсу обумовлюються окремо на кожен рейс в Заявці на перевезення.

Згідно п. 6.1. договору платежі та взаємні розрахунки за виконані послуги з перевезення вантажів надаються шляхом прямого банківського переказу за погоджену кількість рейсів проти рахунку перевізника, при цьому з суми рахунку віднімаються сума штрафних санкцій (в т.ч. збитків), застосованих експедитором до перевізника за порушення умов цього договору, якщо такі були.

Термін оплати за виконані послуги складає 14 (чотирнадцять) банківських днів після надання повного пакету оригіналів документів (ТТН/СМR з відміткою вантажовідправника і одержувача, рахунок, акт виконаних робіт, податкова накладна), якщо інше не обумовлено в заявці. В разі відсутності додаткових документів, зазначених в заявці, термін оплати пролонгується до моменту оплати замовником або на 30 календарних днів, але не більше 90 днів (п.6.3. договору).

За приписами пункту 10.1. договору, цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2020.

За умовами Заявки №21 від 23.07.2020 на здійснення перевезення вантажу за маршрутом Франція-Україна (надалі - Заявка) сторонами погоджено: дата та місце завантаження: 27.07.2020, КЕМ ONE, Usine de Saint-Auban, Chateau-Arnoux, 04600, Saint-Auban, Франція, GPS 44.067846, 5.998768; місце розвантаження автомобіля - термін доставки строго 03.08.2020 TOB ТАРКЕТТ ВІНІСІН м.Калуш, вул.Промислова.12; умови оплати - по курсу НБУ на день завантаження протягом 10-15 банківських днів по оригіналам документів.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що відповідно до Заявки №21 від 23.07.2020 позивачем були надані відповідачу транспортно-експедиторські послуги на загальну суму 67 662,00 грн., що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною CMR №80297113.

За поясненнями позивача, оригінали ТТН CMR №80297113, рахунок на оплату №33 від 04.08.2020, акт наданих послуг №33 від 04.07.2020 були надіслані відповідачу за допомогою поштового зв`язку - 19.08.2020 (експрес накладна Нова пошта №59000547127511 від 19.08.2020).

Позивач посилається на те, що відповідач всупереч взятим на себе зобов`язанням за договором, оплати наданих позивачем транспортно-експедиторських послуг не здійснив, у зв`язку із чим, у позивача виникла заборгованість у сумі 67 662,00 грн.

У зв`язку із простроченням відповідачем грошового зобов`язання позивачем нараховані: 3% річних у розмірі 504,69 грн, інфляційні втрати у розмірі 1562,99 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до ч. 1 ст. 929 ЦК України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням.

Як підтверджено матеріалами справи між сторонами узгоджено заявку №21 від 23.07.2020, відповідно до умов якої позивач взяв на себе зобов`язання здійснити перевезення по маршруту Франція-Україна.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів, вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

Надання позивачем послуг відповідачу на виконання умов договору №21 від 23.07.2020 та заявки №21 від 23.07.2020 підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (СМR) CMR №80297113.

За змістом п. 6.3. договору термін оплати за виконані послуги складає 14 (чотирнадцять) банківських днів після надання повного пакету оригіналів документів (ТТН/СМR з відміткою вантажовідправника і одержувача, рахунок, акт виконаних робіт, податкова накладна), якщо інше не обумовлено в заявці. В разі відсутності додаткових документів, зазначених в заявці, термін оплати пролонгується до моменту оплати замовником або на 30 календарних днів, але не більше 90 днів.

За умовами Заявки оплата за перевезення вантажу здійснюється відповідачем по курсу НБУ на день завантаження протягом 10-15 банківських днів по оригіналам документів.

За доводами позивача, оригінали ТТН CMR №80297113, рахунок на оплату №33 від 04.08.2020, акт наданих послуг №33 від 04.07.2020 були надіслані відповідачу за допомогою поштового зв`язку - 19.08.2020, на підтвердження чого позивач надав копію експрес накладної Нова пошта №59000547127511 від 19.08.2020.

Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що позивач направив відповідачу вимогу від 30.10.2020 про оплату наданих послуг та повернення акта наданих послуг, з додатком копією експрес накладної №59000547127511 від 19.08.2020.

На підтвердження направлення вказаної вимоги позивач надав лише копію поштової квитанції №9030000796327 від 30.10.2020.

У відповідності до ст. 7 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Наведена норма кореспондується зі ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення передбачають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

У п. 26 рішення від 15.05.2008 Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

З урахуванням наведеного, тягар доведення належного виконання позивачем свого обов`язку за договором (в частині надання послуг) покладається на позивача.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, зокрема, акт наданих послуг №33 від 04.07.2020, копію експрес накладної №59000547127511 від 19.08.2020, вимогу від 30.10.2020 та поштову квитанцію №9030000796327 від 30.10.2020, судом встановлено наступне.

Так, копії акту надання послуг №33 від 04.08.2020 не містить підпис та печатки відповідача.

Дослідивши надану позивачем в матеріали справи копію експрес накладної Нова пошта №59000547127511 від 19.08.2020 як доказ направлення пакету документів відповідачу на виконання п. 6.3. договору, судом встановлено, що одержувачем є приватна особа ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Водночас, суд звертає увагу, що відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адреса відповідача є 04053, місто Київ, Вознесенський узвіз, будинок 14, офіс 16/53.

Доказів того, що вказана особа - одержувач є представником відповідача та уповноважена діяти від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОРОУД" позивачем не надано.

З огляду на викладене, суд не приймає копію експрес накладної Нова пошта №59000547127511 від 19.08.2020 як належний та достовірний доказ, в розумінні ст.ст. 77, 76, 78, 79 ГПК України, на підтвердження направлення оригіналів документів на належну адресу відповідача (04053, місто Київ, Вознесенський узвіз, будинок 14, офіс 16/53).

Таким чином, матеріали справи не містять доказів направлення позивачем на адресу відповідача (04053, місто Київ, Вознесенський узвіз, будинок 14, офіс 16/53) оригінали ТТН CMR №80297113, рахунок на оплату №33 від 04.08.2020, акт наданих послуг №33 від 04.07.2020.

Окрім того, додана позивачем копія поштової квитанції №9030000796327 від 30.10.2020 не підтверджує направлення відповідачу повного пакету оригіналів документів, визначених в п. 6.3. договору, оскільки в матеріалах справи відсутній опис вкладення в цінний лист та у додатках до вимоги відсутня інформація про долучення ТТН CMR №80297113, рахунок на оплату №33 від 04.08.2020, акт наданих послуг №33 від 04.07.2020.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, враховуючи погоджені сторонами умови договору, зокрема визначений порядок оплати наданих послуг у п. 6.3. договору, судом встановлено, що позивачем не доведено обставин для стягнення з відповідача суми заборгованості у сумі 67 662,00 грн.

З огляду на те, що судом встановлено відсутність правових підстав для стягнення з відповідача заявленої позивачем суми заборгованості, то суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про стягнення 67 662,00 грн.

Враховуючи відмову у задоволенні позовної вимоги про стягнення основної заборгованості у розмірі 67 662,00 грн., суд відмовляє в задоволенні в частині позовних вимог про стягнення 3% річних у розмірі 504,69 грн, інфляційні втрати у розмірі 1562,99 грн.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи вищенаведене, суд відмовляє в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Р.Б.ТРАНС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОРОУД".

Судовий збір за розгляд справи та витрати на правову допомогу відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Дата складення повного тексту рішення: 30.03.2021.

Суддя О.В. Гулевець