Рішення

від 06.04.2021 по справі 920/182/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06.04.2021 Справа № 920/182/21 м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Соп`яненко О.Ю., розглянувши матеріали справи № 920/182/21

за позовом: Керівника Конотопської місцевої прокуратури (41601, Сумська область, м. Конотоп, вул. Успенсько-Троїцька, 136, код ЄДРПОУ 03527891) в інтересах держави в особі позивача: Державної служби України з безпеки на транспорті (01135, м. Київ, проспект Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 39816845)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Конотопський завод Буддеталь (41600, Сумська область, м. Конотоп, вул. Парківська, 16, код ЄДРПОУ 23051164)

про стягнення 44952,33 грн,

за участю представників сторін:

від позивача: Єрьоменко В.О.;

від відповідача: не з`явився;

від прокурора: Хащина Т.П.;

Секретар судового засідання: Молодецька В.О.

ВСТАНОВИВ:

Прокурор просить суд стягнути з відповідача плату за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, в сумі 44952,33 грн., а також просить стягнути з відповідача судовий збір.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 01.03.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі в порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 25.03.2021.

Згідно з ухвалою суду від 25.03.2020 в задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження (яке міститься у відзиві на позов від 18.03.2021) відмовлено; відкладено розгляд справи по суті на 06.04.2021.

Прокурор та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлений належним чином.

22.03.2021 від відповідача надійшов відзив на позов від 18.03.2021, відповідно до якого просить у задоволенні позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на те, що прокурором не наведено обставин, пов`язаних з порушенням інтересів держави з обґрунтуванням необхідності захисту таких інтересів. Крім того, зазначив, що жодного порушення вагових параметрів транспортних засобів ТОВ Конотопський завод Буддеталь не було, а вказані інспекторами порушення є виключно їх суб`єктивною думкою, яка не підтверджена жодними належними та допустимими доказами.

30.03.2021 позивачем подано відповідь на відзив (вх. №3254/21), в якій наголошував на правильності здійснення контролюючими особами Управління Укртрансбезпеки у Сумській області розрахунку плати за проїзд №8952 від 20.11.2019 та просив суд задовольнити позовні вимог в повному обсязі.

05.04.2021 прокурором також подано відповідь №31-191-20 від 31.03.2021 (вх. №3414/21) на відзив відповідача, в якому наголошував на правомірності позовних вимог та просив їх задовольнити в повному обсязі.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своєї позиції по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора і представника позивача, оцінивши та дослідивши докази по справі, суд встановив:

Статтею 131-1 Конституції України визначено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до частини 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з ч. 3 ст. 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

За приписами частини четвертої статті 53 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України №3-рн/99 від 08.04.1999 під поняттям орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із урахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до положень ст.6 Закону України Про автомобільний транспорт , п.4 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006, та п.3 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дороги загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 879 від 27.06.2007, державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється Укртрансбезпекою та її територіальними органами.

Згідно з абз. 4 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 № 442 Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади утворено Укртрансбезпеки, реорганізувавши шляхом злиття Державної інспекції з безпеки на морському та річковому транспорті та Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті (далі - Укртрансінспекція).

Так, п. 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103, Укртрансбезпека є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Згідно з підп. 15, 27 п. 5 зазначеного Положення Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює: габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

З наведеного вбачається, що позивач виконує функції габаритно-вагового контролю транспортних засобів та нараховує відповідну плату за перевищення нормативів допустимої ваги транспортного засобу.

Отже, нормами чинного законодавства визначені повноваження Укртрансбезпеки щодо контролю за рухом транспортних засобів з перевищенням габаритно-вагових параметрів, а також порядок здійснення такого контролю.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що повноваження Укртрансбезпеки щодо плати за проїзд великовагових транспортних засобів обмежуються лише нарахуванням такої плати.

При цьому за своєю правовою природою плата за проїзд великоваговим транспортним засобом є не штрафною санкцією, а сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування.

Вказана правова позиція наведена у постанови Великої Палати Верхового Суду від 06.06.2018 у справі № 820/1203/17.

Позивачем заходи щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю з товариства з обмеженою відповідальністю Конотопський завод Буддеталь на даний час не вжито, що свідчить про неналежне здійснення органом державної влади повноважень щодо захисту інтересів держави, а відтак вбачаються правові підстави щодо звернення прокурора до суду із вказаним позовом з урахуванням положень ч.3 ст. ст. 23 Закону України Про прокуратуру .

Листами від 22.12.2020 № 4456/28/23-20, від 30.12.2020 № 4659/28/23-20 (у відповідь на листи Конотопської місцевої прокуратури № 31-10301вих20 від 16.12.2020, №31-10519вих20 від 24.12.2020) Слобожанське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки повідомило місцеву прокуратуру про те, що будь-які заходи цивільно-правового характеру вказаними органами не вживалися та не будуть вживатися у зв`язку з відсутністю асигнувань на сплату судового збору у 2020 році, що свідчить про нездійснення ними захисту порушених інтересів держави в передбаченому законом порядку.

Суд вважає, що сам факт незвернення до суду центрального органу виконавчої влади з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що указаний орган не виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Аналізуючи частину 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» суд зазначає, що прокурор набуває право на представництво, зокрема, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту інтересів держави або здійснює його неналежно. Водночас «не здійснення захисту» виявляється в пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень, коли він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Державна служба України з безпеки на транспорті, маючи відповідні повноваження, визначені ст. 28 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» , ст. 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» та пп. 2, 15, 27 п. 5 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103, з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 320, протягом тривалого часу не вжила належних та ефективних заходів цивільно-правового характеру щодо стягнення з відповідача заборгованості перед державним бюджетом України з плати за проїзд, що є свідченням неналежного виконання цим органом своїх повноважень, а тому у прокурора були обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави.

Відповідно до ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурором було здійснено попереднє повідомлення органів Укртрансбезпеки до звернення до суду, проте відповідним органом так і не було вжито заходів щодо захисту вказаних інтересів держави.

На підставі викладених обставин, у даному випадку вбачаються підстави, передбачені ч.3 cт. 23 Закону України Про прокуратуру для представництва прокурором інтересів держави в суді в особі Державної служби України з безпеки на транспорті.

На підставі Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури від 19.09.2019 проведено реорганізацію Конотопської місцевої прокуратури та згідно з Розділом ІІ Прикінцеві і перехідні положення , на підставі наказу №40 від 17.02.2021 Генерального прокурора 15.03.2021 розпочала роботу Конотопська окружна прокуратура.

У відповідності до ч. 12 ст.6 Закону України Про автомобільний транспорт державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Згідно з ч. 14 ст.6 Закону України Про автомобільний транспорт державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України (ч. 17 ст.6 Закону України Про автомобільний транспорт ).

Статтею 33 Закону України Про автомобільні дороги передбачено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

За приписами ч. ч. 1, 4 ст.48 Закону України Про автомобільний транспорт автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Відповідно до ч.2 ст.29 Закону України Про дорожній рух з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування від 27.06.2007 №879 затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - Порядок), який визначає механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (далі - великовагові та/або великогабаритні транспорті засоби), що використовуються на автомобільних дорогах загального користування.

Підпунктом 3 п. 2 Порядку визначено, що великовагові та великогабаритні транспортні засоби - це транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - Правила дорожнього руху, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.

Згідно з п. 22.5 Правил дорожнього руху за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м. Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Відповідно до визначення, наведеного у п. 1.10 Правил дорожнього руху габаритно-ваговий контроль - це перевірка габаритних і вагових параметрів транспортного засобу (в тому числі механічного транспортного засобу), причепу і вантажу на предмет відповідності встановленим нормам щодо габаритів (ширина, висота від поверхні дороги, довжина транспортного засобу) та щодо навантаження (фактична маса, осьове навантаження), яка проводиться відповідно до встановленого порядку на стаціонарних або пересувних пунктах габаритно-вагового контролю.

Згідно з п. 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 № 30, рух великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Також згідно з підпунктом 4 п. 2 Порядку габаритно-ваговий контроль - це контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції (п. 3 Порядку).

У разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (далі - плата за проїзд). Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України (п. 21 Порядку).

Пунктом 26 Порядку передбачено, що кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету.

Згідно з п. 27 Порядку плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування справляється з транспортних засобів вітчизняних та іноземних власників, у тому числі тих, що визначені у статті 5 Закону України «Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України» , справляється у разі виявлення факту перевищення їх фактичних параметрів над параметрами, які враховувалися під час встановлення розміру єдиного збору в пунктах пропуску через державний кордон, де відсутні вагові комплекси, та з транспортних засобів, які виїжджають за межі України і на які в установленому порядку не отримано дозвіл на рух або не внесено плату за проїзд. Плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку.

Пунктом 28 Порядку визначено, що плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою: П = (Рзм + Рнв + Рг) х В, де П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; В - відстань перевезення, кілометрів. Осі вважаються здвоєними або строєними, якщо відстань між зближеними (суміжними) осями не перевищує 2,5 метра (п. 30 Порядку).

Відповідно до п. 31-1 Порядку якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10 - 40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п`ятикратному розмірі. У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням. Перевізник зобов`язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.

Як вбачається з матеріалів справи, посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Сумській області (далі за текстом - Управління ) під час здійснення заходів габаритно-вагового контролю згідно з Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим постановою КМУ №879 від 27.06.2007, відповідно до акту № 0008952 від 20.11.2019 проведено зважування транспортного засобу вантажного самоскиду КРАЗ 65055 реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить товариству з обмеженою відповідальністю Конотопський завод Буддеталь .

Посадовими особами Управління проводилось зважування за допомогою ваг, які мають періодичну повірку та відповідають вимогам законодавства, що підтверджується свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки від 05.02.2019 № 35-02/5370, згідно графіків проведення рейдових перевірок та на підставі направлення № 005479 від 18.11.2019.

Вищезазначений автомобіль відповідно до товарно-транспортної накладної виконував перевезення вантажу - піску 1 категорії.

20.11.2019 працівниками Управління здійснено ваговий контроль спеціалізованого вантажного самоскиду КРАЗ 65055 реєстраційний номер НОМЕР_1 , належного відповідачу.

За результатами зважування вказаного автомобіля встановлено, що загальне навантаження на здвоєну вісь 28,49 тон (нормативно допустиме 16,00 тон).

Таким чином, під час проведеного документального габаритно-вагового контролю посадовими особами Управління зафіксоване порушення з надання послуг із перевезення вантажу по маршруту: Верхньосироватська ділянка, Басівського - 2 родовища - смт. Недригайлів - смт. Терни - м. Конотоп 162 км - перевезення вантажу із перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм на 78,1%, чим порушено вимоги п. 22.5 постанови Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 Про Правила дорожнього руху .

За результатами проведеної перевірки співробітниками Управління 20.11.2019 складено акт № 162768 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, акт № 0008952 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю № 0020610, розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування № 8952 та видано чек зважування.

Зважування здійснювалось на приладі автоматичному для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантаження на вісь 030Т-АS2-PWIA.

Спільним Наказом Міністерства інфраструктури України та Міністерства внутрішніх справ України від 10.12.2013 № 1007/1207 затверджений Порядок взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування .

Відповідно до пункту 4 вказаного порядку посадові особи Укртрансінспекції під час здійснення габаритно-вагового контролю видають довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю.

У додатках до спільного Наказу Міністерства інфраструктури України та Міністерства внутрішніх справ України від 10.12.2013 № 1007/1207 визначено типову форму довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю.

Наказом Міністерства інфраструктури України від 28.07.2016 № 255, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.08.2016 за № 1171/29301 затверджено вимоги до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю на автомобільних дорогах загального користування (далі Вимоги).

Відповідно до п. 8 Вимог вимірювальне і вагове обладнання пересувного пункту повинно бути атестовано на проведення вимірювань та мати відповідне свідоцтво спеціально уповноваженого органу у сфері метрології.

Вагове обладнання повинно забезпечувати поосьове зважування у русі і визначати повну масу вантажного транспортного засобу з похибкою не більше ніж 2% та дискретністю вимірювання в межах технічних характеристик вагового обладнання, визначених виробником.

У матеріалах справи наявне Свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №35-02/5370. Відповідно до вказаного документа прилад автоматичний для зважування дорожніх транспортних засобів у русі 030Т-AS2-PWIA пройшли державну повірку 05.02.2019.

Пунктом 12 Порядку №879 передбачено, що вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані: періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України Про метрологію та метрологічну діяльність законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту.

Таким чином, на момент використання посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Сумській області вагового обладнання були наявні всі передбачені чинним законодавством документи на прилад автоматичний для зважування дорожніх транспортних засобів у русі 030Т-AS2-PWIA.

23.12.2019 постановою начальника Управління про застосування адміністративно-господарського штрафу № 131610 на відповідача накладено штраф в сумі 34000,00 грн. за правопорушення передбачене абз. 16 ч. 1 ст. 60 Закону України Про автомобільний транспорт та постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 за перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів.

Таким чином відповідно до акту № 0008952 від 20.11.2019 під час здійснення рейдової перевірки, а саме габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки КРАЗ НОМЕР_1 , що належить відповідачу, виявлено порушення порядку проїзду великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування.

За результатами перевірки відповідачу згідно розрахунку № 8952 від 20.11.2019 нарахована плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових транспортних засобів у розмірі 1676,70 євро, що еквівалентно 44952,33 грн. відповідно до офіційного курсу гривні до євро, встановленого Національним банком України.

Зазначено, що розрахунок виконано відповідно до затвердженої формули (з урахуванням норм п. 31 1 постанови КМУ №87 від 27.06.2007): П = (Рзм + Рнв + Рг) х В х К, де Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (вісі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; В - відстань перевезення, км; К - коефіцієнт збільшення плати за проїзд (у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру до 10% - К=2; від 10% до 40% - К=3; більш ніж 40% - К=5).

У розрахунку вказано загальну суму до сплати - 1676,70 євро та зазначено, що проплату необхідно провести в гривнях відповідно до офіційного курсу НБУ на день проведення розрахунку.

20.12.2019 на адресу відповідача направлено рекомендований лист № 782674/35/24-19 про необхідність сплати нарахованої плати за проїзд автомобільними дорогами.

На підставі вищезазначених норм законодавства Управлінням нарахована ТОВ Конотопський завод Буддеталь плата за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування на загальну суму 44952 грн. 33 коп., яку відповідач у строки, вказані у п. 31 1 Порядку, не сплатив, у зв`язку з чим прокурор і просить стягнути її з відповідача в доход Державного бюджету України.

Відповідач із виявленими порушеннями не погоджується, вказуючи, зокрема, на те, що фактичну масу транспортного засобу не перевищено (нормативно допустима 40 тон), оскільки фактична маса становить 34,29 тон.

Проте суд не приймає до уваги зазначені заперечення відповідача, виходячи з наступного:

Згідно з п. 22.1 Правил дорожнього руху маса вантажу, що перевозиться, і розподіл навантаження на осі не повинні перевищувати величин, визначених технічною характеристикою даного транспортного засобу.

Відповідно до п. 22.2 Правил дорожнього руху водій перед початком руху зобов`язаний перевірити надійність розташування і кріплення вантажу, а під час руху - контролювати це, щоб запобігти його падінню, волочінню, травмуванню супроводжуючих осіб чи створенню перешкод для руху.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, повна маса (максимально дозволена) КРАЗ р/н НОМЕР_1 повинна бути 28350 кг, при цьому фактична загальна вага згідно даних чеку зважування - 34285 кг. Таким чином, відбулось фактичне перевищення повної маси, визначеної технічною характеристикою вказаного транспортного засобу. Отже внаслідок перевищення допустимої технічними характеристиками маси транспортного засобу, фактично відбулось перевищення навантаження на здвоєну вісь, встановлених п. 22.5 Правил.

Оскільки, згідно даних свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу повна маса транспортного засобу КРАЗ р/н НОМЕР_1 повинна бути 28350 кг, тому її недоцільно порівнювати з нормативно допустимою 40,0 тон. У даному випадку слід вважати, що нормативно допустима вага 40 тон є максимальною для інших великовагових транспортних засобів, де технічна характеристика транспортного засобу дозволяє перевозити вантаж загальною масою понад 40 тон.

При цьому пунктами 37, 41 Порядку передбачено, що учасники відносин у сфері габаритно-вагового контролю несуть відповідальність згідно із законодавством. Дії або бездіяльність учасників відносин у сфері габаритно-вагового контролю можуть бути оскаржені в установленому порядку.

Судом встановлено, що постанова №131310 від 23.12.2019 начальника Управління Укртрансбезпеки у Сумській області про застосування адміністративно-господарського штрафу була предметом розгляду в Сумському окружному адміністративному суді та Другому апеляційному адміністративному суді у справі №480/522/20.

Так, рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 18.03.2020 року у справі №480/522/20 в задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю Конотопський завод Буддеталь до Державної служби України з питань безпеки на транспорті, третя особа - Управління Укртрансбезпеки у Сумській області про визнання протиправною та скасування постанови відмовлено.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 01.10.2020 рішення Сумського окружного адміністративного суду від 18.03.2020 по справі №480/522/20 залишене без змін.

Таким чином, наведені відповідачем доводи не спростовують виявленого факту перевищення нормативно-вагових параметрів транспортними засобами, які зареєстровані за відповідачем, без відповідного дозволу.

Зі складеного позивачем розрахунку плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 20.11.2019 № 8952 слідує, що розмір плати за проїзд визначено позивачем відповідно до вимог Порядку № 879 та відповідно до ставок плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879. Доказів, які би спростовували зазначене, суду не подано.

Аналіз наведених вище законодавчих норм свідчить про те, що у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру плату за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу має вносити перевізник.

У розділі 1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 перевізником визначено фізичну або юридичну особу - суб`єкта господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.

Доказів сплати відповідачем нарахованої плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування в розмірі 44952,33 грн., доказів оскарження в установленому порядку дій позивача щодо фіксування правопорушення та нарахованої плати за проїзд автомобільними дорогами суду не надано.

Згідно з ч. 3 ст. 5 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Зміст і призначення закріпленої у Порядку № 879 плати за проїзд великоваговим транспортним засобом полягає насамперед у відшкодуванні матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування.

З огляду на зазначене та враховуючи, що відповідач факт перевищення нормативно-вагових параметрів зареєстрованими за ним транспортними засобами не спростував, нараховану плату за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування не сплатив, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 38437,50 грн. плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі Трофимчук проти України Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Стосовно інших доводів сторін, які детально не зазначені в рішенні, то вони не підлягають врахуванню, оскільки суперечать встановленим судом фактичним обставинам справи та не стосуються предмета доказування по даній справі.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно Закону України Про судовий збір та відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі, витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 2270,00 грн., покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Конотопський завод Буддеталь (41600, Сумська область, м. Конотоп, вул. Парківська, 16, код ЄДРПОУ 23051164) на користь Державної служби України з безпеки на транспорті Державної служби України з безпеки на транспорті (01135, м. Київ, проспект Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 39816845) 44952,33 грн. (сорок чотири тисячі дев`ятсот п`ятдесят дві гривні 33 коп.) плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, шляхом перерахування її до Державного бюджету за наступними реквізитами: р/р UA758999980000031319304018001, отримувач - Казанчейство України (ЕАП).

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Конотопський завод Буддеталь (41600, Сумська область, м. Конотоп, вул. Парківська, 16, код ЄДРПОУ 23051164) на користь Сумської обласної прокуратури (40000, м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, 33, № UA598201720343120001000002983 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172, код ЄДРПОУ 03527891) 2270,00 грн.(дві тисячі двісті сімдесят гривень) судового збору.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-258 ГПК України.

Повний текст рішення підписаний 07.04.2021.

Суддя О.Ю. Соп`яненко