Постанова

від 31.03.2021 по справі 910/18063/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2021 року

м. Київ

Справа № 910/18063/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г.М. - головуючого, Краснова Є.В., Уркевича В.Ю.,

секретар судового засідання Лихошерст І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Арготрейд ЛТД"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2021 (колегія суддів: Руденко М.А. - головуючий, Пономаренко Є.Ю., Дідиченко М.А.) та рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2020 (суддя Чебикіна С.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Арготрейд ЛТД"

до Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Мавекс-Петрол",

про визнання договору поруки недійсним

за участю: відповідача: Баранов В.С. (адвокат),

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. Звернувшись до суду з позовом до Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (далі - відповідач), Товариство з обмеженою відповідальністю "Арготрейд ЛТД" (далі - позивач) просило визнати недійсним договір поруки № 4М12301И/П від 24.10.2016.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вказаний договір поруки укладено під впливом обману, що тягне за собою визнання його недійсним на підставі частини 1 статті 230 Цивільного кодексу України.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.07.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2021, в позові відмовлено.

2.2. Рішення судів мотивовані тим, що позивачем не доведено наявності обставин вчинення ним правочину під впливом обману, зокрема, трьох складових: наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману у розумінні статті 230 Цивільного кодексу України.

3. Короткий зміст касаційної скарги, позиція інших учасників справи

3.1. В касаційній скарзі позивач просить скасувати прийняті у справі рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

3.2. Позивач в якості підстав касаційного оскарження посилається на те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування частини 1 статті 230 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) у подібних правовідносинах, апеляційним судом був застосований правовий висновок Верховного Суду, викладений не у подібних правовідносинах (п.3 ч.2 ст.287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України)).

Також в скарзі позивач посилається на те, що суди необґрунтовано відхили клопотання про витребування і дослідження доказів, які мають значення для правильного вирішення справи, що заявлялось у суді першої інстанції і про що наголошувалось в апеляційній скарзі (п.4 ч.2 ст.287 ГПК України).

3.3. Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, де зазначає про безпідставність доводів касаційної скарги, наявність правового висновку Верховного Суду щодо застосування статті 230 ЦК України у подібних до спірних правовідносинах, необґрунтованості клопотання про витребування доказів і просить у задоволення касаційної скарги відмовити, а оскаржені рішення судів залишити без змін.

4. Мотивувальна частина

4.1. Відповідно до приписів статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (ч.1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч.2).

Згідно пункту 3 частини другої статті 287 цього Кодексу підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Положеннями статті 287 ГПК України право касаційного оскарження обмежено виключно тими випадками, які передбачені у цій статті.

4.2. В касаційній скарзі позивач посилається, зокрема, на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування частини 1 статті 230 ЦК України у подібних правовідносинах. Апеляційним судом невірно була застосована вказана норма права, що призвело до винесення незаконного рішення.

4.3. Відповідно до встановлених судами обставин справи між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Арготрейд ЛТД" (позичальник) укладено кредитний договір № 4А16096Г (далі - кредитний договір).

Пунктом А.1. кредитного договору визначено вид кредиту, а саме відновлювальна кредитна лінія - кредит, що надається позичальнику частинами або повністю до дати, зазначеної у п. А.3., у межах ліміту цього договору, у тому числі після часткового або повного погашення по кредиту, таким чином, щоб фактична заборгованість за кредитом не перевищувала встановлений ліміт кредитного договору.

За умовами п. А.2. кредитного договору встановлено ліміт цього кредитного договору: 4 500 000 000,00 (чотири мільярди п`ятсот п`ятдесят мільйонів) гривень, на наступні цілі: фінансування поточної діяльності підприємства.

Як вказує позивач, в забезпечення виконання зобов`язань третіх осіб перед банком між позивачем та банком укладено ряд договорів поруки, в тому числі № 4М12301И/П від 24.10.2016.

Відповідно до вказаного договору поруки, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агротрейд ЛТД" як поручителем, та ПАТ КБ "Приватбанк", поручитель надав поруку перед кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Мавекс-Петрол" (боржник) своїх зобов`язань за кредитним договором від 23.11.2012 року №4М12301И (кредитний договір 1), а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору 1 та кредитним договором від 21.06.2013 року №4М13390И (кредитний договір 2), а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору 2.

Згідно п.2 договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов`язку боржника за кредитними договорами з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитних договорів.

У пункті 3 договору поруки зазначено, що поручитель з умовами кредитного договору ознайомлений.

Згідно із п.4 договору поруки, у випадку невиконання боржником зобов`язань за кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники у сумі заборгованості за кредитом та у сумі відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору.

Згідно з п.8 договору поруки, до поручителя, що виконав обов`язки боржника за кредитним договором, переходять всі права кредитора за кредитним договором і договору(ам) застави (іпотеки), укладеним в цілях забезпечення виконання зобов`язань боржника перед кредитором за кредитним договором у частині виконаного зобов`язання.

4.4. За твердженням позивача зазначений договір поруки був укладений ним внаслідок обману з боку АТ КБ "Приватбанк".

4.5. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції вказав, що позивачем не доведено обставин які б свідчили про введення відповідачем позивача в оману, не доведено самого факту обману, наявність умислу в діях відповідача та істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману.

При цьому суди взяли до уваги те, що відповідно до протоколу № 21/10-1 від 21.10.2016 загальних зборів учасників ТОВ "Арготрейд ЛТД", а саме по першому питанню порядку денного було вирішено: укласти кредитний договір з ПАТ КБ "Приватбанк" на суму 4.500.000.000,00 грн. Жодних посилань/згадувань/рішень в частині необхідності укладення кредитного договору/договорів поруки з метою отримання прибутку у вигляді продажу/отримання у власність позивачем майна, переданого у якості забезпечення за "старими" кредитами, у зазначеному протоколі не міститься, так само, як і не міститься будь-яких згадок і даних взагалі щодо такого майна (його оцінки, наявності і т. ін.) та взагалі щодо так званої трансформації кредитного портфелю банку. Тобто кредитний договір укладено виключно для фінансування поточної діяльності товариства позивача. Відповідно до техніко-економічного обґрунтування повернення кредитних коштів від 21.10.2016 та заявки на отримання кредиту від 21.10.2016, що були надані позивачем на адресу банку, метою кредитування самим позивачем зазначено - фінансування поточної діяльності. Жоден пункт кредитного договору не містить згадок про трансформацію, необхідність укладення оспорюваного позивачем договору поруки та щодо інших обставин, які позивач використовує в якості обґрунтування свого позову.

4.6. Однією із підстав касаційного оскарження у касаційній скарзі визначено відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування частини 1 статті 230 ЦК України у подібних правовідносинах.

4.7. Суд касаційної інстанції зазначає, що Верховним Судом у касаційному порядку переглядалася справа № 910/18604/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Прем`єр Бізнес Брук" до Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" про визнання недійсним договору щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі.

В ході розгляду справи № 910/18604/19 судами було установлено, що за змістом спірного кредитного договору, його укладено для фінансування поточної господарської діяльності позивача. Суди врахували ту обставину, що загальні збори учасників позивача погодили укладення з банком кредитного договору. При цьому, жодних посилань/згадувань/рішень в частині необхідності укладення кредитного договору/договорів поруки з метою отримання прибутку у вигляді продажу/отримання у власність позивачем майна, переданого у якості забезпечення за кредитами, укладеними з іншими боржниками, у зазначеному протоколі не міститься, так само, як і не міститься будь-яких згадок і даних взагалі щодо такого майна (його оцінки, наявності і т. ін.) та взагалі щодо так званої трансформації кредитного портфелю банку. Отже кредитний договір було укладено виключно для фінансування поточної діяльності позивача. Кредитний договір підписаний сторонами без будь-яких зауважень, що свідчить про погодження ними всіх умов, які містяться в такому договорі. Жоден пункт кредитного договору не містить згадок про трансформацію, необхідність укладення оспорюваних позивачем договорів поруки та щодо інших обставин, які позивач використовує в якості обґрунтування свого позову.

Враховуючи встановлені обставини та застосовуючи до них положення статті 230 ЦК України, суди у справі № 910/18604/19 відмовили у задоволенні позовних вимог. Судові рішення залишені без змін постановою Касаційного господарського суду від 29.10.2020.

4.8. З викладеного вище вбачається, що правовідносини у справі №910/18056/19 та справі № 910/18604/19 є подібними.

4.9. Крім того, Верховний Суд вже вказував на наявність висновку щодо питання застосування статті 230 ЦК України у подібних правовідносинах з тотожними підставами позову і з тотожними учасниками справи (у справах за позовами Товариства з обмеженою відповідальністю "Арготрейд ЛТД" до Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" про визнання недійсними договорів поруки з підстав укладення їх позивачем під впливом обману з подібними фактичними обставинами № 910/18056/19, № 910/18059/19, і постановами Верховного Суду від 02.12.2020 та від 28.01.2021 касаційне провадження за касаційними скаргами позивача було закрите в частині підстави, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, з тих підстав, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку.)

4.10. Пунктом 4 частини 1 статті 296 ГПК України визначено, що суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку).

У даній справі, що переглядається у касаційному порядку, Верховний Суд не вважає за необхідне відступити від такого висновку.

Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду вважає, що касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, відкрите на підставі пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, підлягає закриттю, оскільки правовий Висновок Верховного Суду щодо застосування статті 230 ЦК України у подібних правовідносинах викладався Верховним Судом і апеляційний суд прийняв оскаржене рішення у відповідності до такого висновку.

4.11. Разом з тим, позивачем подано касаційну скаргу також з підстав, передбачених п.4 ч.2 статті 287 ГПК України.

Позивач в касаційній скарзі посилається на те, що суди необґрунтовано відхили клопотання про витребування і дослідження доказів, які мають значення для правильного вирішення справи.

4.12. Відповідно до частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (п.3).

Отже, підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є таке порушення норм процесуального права, коли суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, доказів, які мають значення для правильного вирішення справи.

4.13. Як вбачається з матеріалів справи, позивач просив суд першої інстанції витребувати у відповідача копію рішення Правління Національного банку України від 05.10.2016 №323-рш/БТ та оригінал кредитного договору, укладеного між ТОВ "Мавекс-Петрол" та ПАТ КБ "Приватбанк", з супутніми документами, що могли підтвердити обставини, на які позивач посилався в обґрунтування своїх вимог.

Суд першої інстанції відмовив у задоволені такого клопотання, зазначивши в рішенні що позивачем у відповідності до вимог п.2 ч.2 ст.81 ГПК України не зазначено обставини, які може підтвердити рішення Правління Національного Банку України від 05.10.2016 року № 323/БТ, або аргументи, які цей доказ може спростувати, а також у відповідності до вимог п.4 ч.2 ст.81 ГПК України не зазначено жодних заходів, яких він вжив для отримання цих доказів самостійно та не надано суду доказів вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цих доказів.

В апеляційній скарзі позивач в якості підстав оскарження посилався також не те, що у справі не було витребувано докази, які б підтвердили позицію позивача. Суд апеляційної інстанції зазначив, що процесуальних порушень з цього приводу не встановлено.

4.14. Відповідно до положень статті 81 ГПК України у клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено, зокрема, обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати.

Проте із доводів, викладених у касаційній скарзі, встановлених судами обставин справи не вбачається, що наведені судами мотиви відхилення клопотання є необґрунтованими, а отже, не вбачається, що суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування доказів.

Таким чином, не вбачається, що судами порушено норми процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи.

4.15. Відповідно до вимог статті 300 частини 1 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Отже, у даній справі суд касаційної інстанції здійснює перевірку судових рішень, які переглядаються у касаційному порядку, щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права лише в межах доводів та вимог касаційної скарги.

Оскільки касаційна скарга не містить інших доводів щодо неправильного застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, крім наведених вище, відповідно до вимог статті 300 частини 1 ГПК України судові рішення на предмет інших мотивів, наведених у них, стосовно застосування норм матеріального і процесуального права, судом касаційної інстанції не перевіряються.

4.16. Відповідно до положень статті 129 ГПК України судові витрати у справі покладаються на позивача.

Керуючись статтями 296, 300, 301, 308, 309, 315, 317 ГПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Арготрейд ЛТД" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2021 у справі № 910/18063/19 в частині касаційного оскарження з підстави, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

В іншій частині касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Арготрейд ЛТД", подану з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2021 у цій частині залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Г.М. Мачульський

Судді Є.В. Краснов

В.Ю. Уркевич